Постанова Львівський апеляційний суд № 462/751/22

Справа № 462/751/22 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І. Провадження № 33/811/489/22 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суд м. Львова від 18 квітня 2022 року, встановив: цією постановою, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 496,2 грн. Згідно постанови, ОСОБА_1 , 05 лютого 2022 року о 03.50 год. у місті Львові на вулиці Городоцькій, 288, керував автомобілем марки «Ауді», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить, поновити строк на оскарження постанови Залізничного районного суду м. Львова від 18 квітня 2022 року, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Повідомляє, що судом було безпідставно відхилено його клопотання про відкладення розгляду справи, про результат розгляду справи дізнався 29 квітня 2022 року. Подану апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду першої інстанції є незаконною, своєї вини не визнає. Зазначає, що відео фіксація була здійснена з порушенням п. 9 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про національну поліцію» та «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів, що мають функцію фото і кіно зйомки, відеозапису», яка затверджена Наказом МВС України №1026 від 18 грудня 2018 року, відеозапис складається з декількох частин та не здійснювався безперервно. Звертає увагу, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №054654 наявні виправлення щодо часу вчинення правопорушення. Відомості зазначені в рапорті працівника поліції не можуть бути використані, як джерело належної та допустимої інформації, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази його вини. Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що ОСОБА_1 в судовому засіданні участі не приймав, про результат розгляду справи дізнався 29 квітня 2022 року, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду. ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду призначене на31 травня 2022 року не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи, 8 червня 2022 року не прибув, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи. З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 . Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного. Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суду вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи. Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме: - даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 054654 від 5 лютого 2022 року (а.с. 2), відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ауді» д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння; - результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння на приладі «Alcotest 7510» ( а.с. 3), з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння ( 1,91 проміле); - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів ( а.с. 4), з якого встановлено, що огляд було проведено за допомогою приладу«Alcotest 7510», результат огляду 1,91 проміле; - рапортом працівника поліції (а.с. 5), згідно якого ОСОБА_1 було зупинено у зв`язку із тим, що в нього не світила ліва фара в темну пору доби, під час спілкування з водієм, у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода, не чітка вимова), запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на що водій погодився; - відеозаписом, долученому до матеріалів справи, де зафіксовано, що водія транспортного засобу «Ауді» д.н.з. НОМЕР_1 , було зупинено у зв`язку з тим, що в автомобілі не світила фара, в ході опитування виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, результат огляду на стан алкогольного сп`яніння на приладі «Alcotest 7510» 1,91 проміле, незгоди з результатами проведеного огляду водій не висловлював, зазначив, що вживав алкоголь недавно. Аргументи сторони захисту, що відеозапис складається з декількох частин, в наслідок чого він є недопустимим доказом, не беруться до уваги апеляційного суду. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками. Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Згідно з пунктом 2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення. Пунктами 4, 5 Розділу ІІ Інструкції № 1026 установлено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відео реєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Хоч наявні в матеріалах справи відеозаписи є фрагментарними, водночас на таких зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з`ясуванню та дають можливість встановити в діях особи склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Окрім того, дані відеозапису, надані працівниками поліції, узгоджуються з іншими дослідженими доказами. На відеозапису зафіксовано процедуру зупинки транспортного засобу «Ауді», огляду документів, пропозицію поліцейських - ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та оформлення результатів такого огляду. Та обставина, що відеозапис переривається, сама по собі не може свідчити про фальсифікацію вказаного доказу та його недопустимість. Докази у підтвердження того що співробітники поліції сфальсифікували відеозаписи у матеріалах справи відсутні. Твердження апелянта, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №054654 наявні виправлення щодо часу вчинення правопорушення, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 054654 від 5 лютого 2022 року ( а.с.2) такий було складено о 4 год. 05 хв., ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції о 3 год 50 хв., дані факти підтверджуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, що стосується виправлення, які наявні в протоколі то такі виправлення ніяким чином не впливають на суть правопорушення вчиненого ОСОБА_1 та не можуть бути підставою для скасування судового рішення. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено. Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Залізничного районного суд м. Львова від 18 квітня 2022 року. Постанову Залізничного районного суд м. Львова від 18 квітня 2022 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає. Суддя Партика І.В.