Постанова Львівський апеляційний суд № 463/9303/24

Справа № 463/9303/24 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н. М. Провадження № 33/811/1810/24 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника потерпілого адвоката Шпунта Мар`яна Богдановича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 29 листопада 2024 року щодо ОСОБА_1 , встановив: цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено на нього стягнення, у виді штрафу у розмірі 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 , о 11 год. 29 хв., 25 вересня 2024 року, у м. Львові на перехресті вул. Городоцька - Самбірська, керуючи автомобілем «Toyota Rav4» номерний знак НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності маневру, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Suzuki Gladius» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку, у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 10.1 ПДР України. Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить, скасувати постанову місцевого суду, закрити провадження у справі, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, окрім того просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Залізничного районного суд м. Львова від 29 листопада 2024 року, оскільки апеляційна скарга подана в перший робочий день після вихідного, на який припадав останній день строку. В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав його винним його у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Наголошує, що він переконався у безпечності свого маневру, перед початком руху, після чого відчув удар у задню частину свого автомобіля, мотоциклом, який рухався в попутному напрямку із значним перевищенням швидкості на жовтий сигнал світлофора. Звертає увагу, що судом першої інстанції не встановлено доказів, які підтверджують його вину, необґрунтовано належним чином постанову, не взяв до уваги, що судом першої інстанції розглядається справа, щодо іншого водія. 23 грудня 2024 року на адресу Львівського апеляційного суду поступило заперечення на апеляційну скаргу від представника потерпілого адвоката Шпунта М.Б., в якому він просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Залізничного районного суду м. Львова залишити без змін. Зазначає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, оскільки судом першої інстанції належним чином з`ясовано фактичні обставини справи, перевірено протокол про адміністративне правопорушення та досліджено докази. Наголошує, що наведені в апеляційні скарзі аргументи не підтверджуються доказами, оскільки ОСОБА_1 не спростовує своїх пояснень, наданих на місці ДТП, та схеми ДТП. Звертає увагу, що відповідно до ПДР України рух ліворуч водію ОСОБА_1 було дозволено за умови безперешкодного пропуску транспортних засобів, які рухалися у зустрічному напрямку. Повідомляє, що розворот на даній ділянці дороги є заборонений, а у водія ОСОБА_2 була перевага в русі, оскільки він виконував проїзд перехрестя на зелений сигнал світлофора, жодних доказів, які б підтверджували протилежне матеріали справи не містять. Окрім того, зазначає, що покликання апелянта на наявність вини у діях іншого учасника ДТП, не спростовують вини ОСОБА_1 та не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Також, 23 грудня 2024 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про виклик свідка, а саме працівника поліції ОСОБА_3 та витребування доказів, а саме постанови Личаківського районного суду м. Львова, щодо водія ОСОБА_2 . В обґрунтування клопотання зазначає, що Личаківським районним судом розглядається справа, щодо водія ОСОБА_2 , розгляд справи призначено на 11 год. 30 хв. 23 грудня 2024 року. Окрім того, зазначає, що для повного та всебічного розгляду справи необхідно допитати працівника поліції ОСОБА_3 , який складав протокол про адміністративне правопорушення, щодо ОСОБА_2 . Розглянувши клопотання апелянта, про виклик свідків та доручення доказів, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що подане клопотання не містить достатніх обґрунтувань щодо необхідності виклику зазначеного вище свідків, а саме працівника поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 . Зважаючи, що матеріали справи містять достатні дані щодо обставин адміністративного правопорушення, яке мало місце 25 вересня 2024 року, окрім того до матеріалів справи долучено відеозапис, який є чіткими та зрозумілим, відтак суд не вбачає доцільності у виклику зазначеного свідка, а тому у задоволенні такого клопотання слід відмовити. Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що ОСОБА_1 подав 9 грудня 2024 року,який є першим робочим днем після вихідного, на який припадає останній день строку на апеляційне оскарження, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду. Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення представника потерпілого на заперечення аргументів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного. Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Статтею 124 КпАП України передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Відповідно до п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, зокрема даними, що містяться у: - протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №136518 від 25 вересня 2024 року (а.с. 1), з якого встановлено, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Toyota» номерний знак НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності свого маневру та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Suzuki Gladius» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, під час ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками, з протоколом водій ознайомився, що підтвердив своїм підписом; - копією схеми місця ДТП від 25 вересня 2024 року (а.с. 2-3), на якій відображено місце події, розміщення транспортних засобів та місце зіткнення, дорожня обстановка, завдані пошкодження транспортним засобам, із схемою учасники ДТП ознайомленні, зауважень не подавали; - рапортом працівника поліції (а.с. 4), відповідно до якого встановлено, що під час складання протоколу було допущено механічну описку, а саме не вірно зазначено місце складання протоколу та місце вчинення ДТП, вірною адресою є м. Львів, перехрестя вул. Городоцька-Самбірська, - поясненнями ОСОБА_2 (а.с. 5), відповідно до яких він рухався по вул. Городоцька у напрямку мотозаводу, на перехресті вул. Городоцька-Самбірська, переконався, що сигнал світлофора дозволяє йому продовжити рух, а водій ОСОБА_1 намагався здійснити поворот (розворот) у напрямку вул. Самбірської, не переконався у безпечності свого маневру у зв`язку із чим відбулося ДТП; - письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с.6), згідно із якими він здійснював маневр розвороту на перехресті вул. Городоцька-Самбірська, під час якого в нього в`їхав мотоцикл, який рухався вул. Городоцька, в правій смузі руху: - копією постанови про адміністративне правопорушення(а.с. 7), яка була складена, у зв`язку із діями водія ОСОБА_2 ; - відеозаписом, долученим до апеляційної скарги, який було досліджено в судовому засіданні, на якому зафіксовано, що після початку маневру розвороту автомобіля «Toyota» номерний знак НОМЕР_1 , в нього врізається транспортний засіб «Suzuki Gladius» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався правою смугою руху, по вул. Городоцька, у м. Львові, у напрямку мотозаводу. Доводи апелянта, що він переконався у безпечності свого маневру, перед початком руху, відчув удар у задню частину свого автомобіля, мотоциклом, який із значним перевищенням швидкості на жовтий сигнал світлофора, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі мають формальний характер та не впливають на кваліфікацію дій ОСОБА_1 , якому інкриміновано порушення п.10.1 ПДР України. Окрім того, покликання апелянта на наявність вини у діях іншого учасника ДТП, не спростовують вини ОСОБА_1 та не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, а діям водія ОСОБА_2 буде надано оцінку в ході розгляду справи Личаківським районним судом м. Львова. Аргументи апелянта, що судом першої інстанції не встановлено доказів, які підтверджують його вину, необґрунтовано належним чином постанову, не взяв до уваги, що судом першої інстанції розглядається справа, щодо іншого водія, не заслуговують на увагу апеляційного суду Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як вбачається з постанови Залізничного районного суду м. Львова від 29 листопада 2024 року (а.с. 27-28) судом, повно та об`єктивно досліджено докази, надано їм відповідну правову оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено. Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Залізничного районного суду м. Львова від 29 листопада 2024 року. Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 29 листопада 2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Партика І.В.