Постанова 4803 № 214/1000/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3856/22 Справа № 214/1000/22 Суддя у 1-й інстанції - Прасолов В.М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2022 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Зубакової В.П., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Євтодій К.С. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 лютого 2022 року, яке ухвалено суддею Прасоловим В.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо складання повного тексту судового рішення відсутні,- В С Т А Н О В И В : У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про поновлення пенсійної справи, нарахування пенсії, боргу, відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 лютого 2022 року відмовлено у відкритті провадження, оскільки даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. В апеляційній сказі позивач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження та продовження її розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неврахування всіх обставин справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що пенсія це страхові послуги, а відповідно до ст.. 999 ЦК України питання страхування відносяться до цивільної юрисдикції. 06 червня 2022 року на адресу Дніпровського апеляційного суду від позивача ОСОБА_1 надійшли письмові доповнення до апеляційної скарги в якій він просить розглядати справу за його відсутності. Доповнення скарги - це наведення нових аргументів та міркувань, наведення нових мотивів скарги, подання додаткових доказів з посиланням на них, уточнення норм матеріального чи процесуального права та ін. Надані доповнення колегія суддів розцінює як додаткові письмові пояснення, подання яких є реалізацією права учасників справи давати пояснення на протязі розгляду справи до видалення суддів до нарадчої кімнати. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, наданих відзивів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, виходив з того, що відповідач ГУ ПФУ в Дніпропетровській області є суб`єктом владних повноважень, а тому даний спір, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. У пункті 1 частини першої статті 4 КАС України вказано, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої зазначеної статті). Згідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За змістом пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Аналіз змісту статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі визначальною ознакою є характер спірних правовідносин. Відповідно до частини першої статті 58 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ПФУ є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів ПФУ, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом ПФУ. Кошти ПФУ відповідно до статті 73 Закону № 1058-IV використовуються на:виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом;фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи ПФУ; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів ПФУ. Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Положення про УПФУ в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року № 8-2 ( далі - Положення), УПФУ в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління є територіальними органами ПФУ. УПФУ підпорядковуються ПФУ та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду. Основним завданням УПФУ відповідно до пункту 3 вказаного Положення є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення;ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом. Як убачається з пункту 4 названого Положення, УПФУ відповідно до покладених на нього завдань проводить перевірку правильності призначення (здійснює перерахунок) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інши виплат відповідно до законодавства. Отже, відповідно до покладених завдань і функцій ПФУ є суб`єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів. Крім того, відповідно до пункту 2 ч. 1 статті 263 КАС України у редакції, чинній на час звернення з позовом, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Предметом спору у цій справі є недоотримана позивачем сума пенсії, яка нараховується й виплачується у встановленому законом порядку. Відповідачем у справі є орган державної влади- суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, УПФУ, який здійснює нарахування і виплату пенсії позивачці. Тобто між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу утримання з пенсії, тобто спір щодо розміру виплачуваної пенсії. Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що спір стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин, за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала є обґрунтованою, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними , у зв`язку з чим вона повинна бути залишена без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 лютого 2022 року скасувати, залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 08 червня 2022 року. Головуючий: Судді: