Постанова Харківський апеляційний суд № 639/1041/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 639/1041/25 Номер провадження 22-ц/818/5020/25 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 листопада 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Шевченко В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 11 червня 2025 року у складі судді Гребенюк В.В. по справі за позовом ОСОБА_1 до Начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області - державного службовця Баєвої Галини про визнання незаконними рішення і дій, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В : У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області - державного службовця Баєвої Галини, в якому просила - визнати незаконним Рішення про відмову у призначенні субсидії від 06 грудня 2023 року за підписом ОСОБА_2 з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України № 848 від 21 жовтня 1995 року - яка створила колізію права з більш пізніми нормативними актами і була застосована протиправно з урахуванням положень статті 8 Конституції України та листа Міністерства юстиції «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» від 26 грудня 2008 року № 758-0-2-08-19; - відшкодувати матеріальну і моральну шкоду, нанесену незаконним Рішенням про відмову у призначенні субсидії на оплату ЖКП на 2023-2024 роки у розмірі до сплати за ЖКП не більше 10 % від отриманого пенсіонером, інвалідом доходу - постановленим державним службовцем ОСОБА_3 - у сумі 100 тисяч грн за рахунок державного бюджету із подальшим регресом із винної особи ОСОБА_2 у розмірі, що дорівнює місячній зарплаті; - визнати незаконним невиконання вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-ІХ про відкриття адміністративного провадження після отримання заяви від 12 листопада 2024 року про порушення посадовими особами ГУ ПФУ у Харківській області конституційного права на соціальний захист позивача державним службовцем на посаді начальника ГУ ПФУ у Харківській області ОСОБА_3 ; - відшкодувати нанесену матеріальну і моральну шкоду позивачу державним службовцем ОСОБА_3 на посаді начальника ГУ ПФУ у Харківської області через не відкриття і не проведення адміністративного провадження по протиправному Рішенню про відмову у оформленні субсидії на ЖКП на 2023-2024 роки у розрахунку до сплати за ЖКП пенсіонером, інвалідом не більше 10 % від отриманого доходу згідно Постанову Кабінету Міністрів України № 621 від 14 липня 2010 року та Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 22 липня 2010 року № 202 у сумі 100 тис грн. - за рахунок державного бюджету із подальшим регресом із винної особи у сумі місячної зарплати відповідача ОСОБА_2 ; - Зобов`язати державного службовця ОСОБА_4 виконати вимоги Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-ІХ і відкрити адміністративне провадження по заяві позивачки від 12 листопада 2024 року з подальшим постановленям Адміністративного Акту. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 11 червня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 . Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем пред`явлено позов про визнання дій та бездіяльності протиправними посадової особи пенсійного фонду, у зв`язку з чим спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. На вказане судове рішення ОСОБА_1 08 вересня 2025 року подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин по справі, порушення норм процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та зобов`язати Новобаварський районний суд м. Харкова розглянути її позовну заяву відповідно до визначеної п.17.статті 28 ЦПК України територіальної підсудності цивільної справи по коду 305010800 - за вибором позивача. Також просила постановити окрему ухвалу на виконання статті 262 ЦПК України щодо застосування суддями місцевих суддів Рубіжного С.О. та Гребенюка В.В. забороненої свавільної дискреції при самоправному визначенні територіальної підсудності та адміністративної юрисдикції справ про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб через корупційні порушення та порушення , пов`язані з корупцією посадових осіб на виконанні функцій держави справ у сфері протидії корупції, вчинені з метою дискримінації права на справедливий та неупереджений суд у розумні строки повідомити про вчинені суддями кримінальні правопорушення за ознаками статей 161, 364, 365-2, 366 Кримінального кодексу України до Державного бюро розслідувань відповідно до положень статті 5 ЗУ « Про державне бюро розслідувань» та до голови Національного агентства по запобіганню корупції згідно п.7 статті 12, статті 18-3, статей 67,68 ЗУ « Про запобігання корупції» про системне блокування суддями місцевих судів по розгляду справ у сфері протидії корупції - всупереч статті 18-3 антикорупційного закону та Антикорупційній стратегії на 2023-2025 роки. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачка правомірно подала позов про захист судом невизнаних, оспорюваних прав на соціальний захист, порушення статті 46 Конституції України посадовою особою на виконанні функцій держави ОСОБА_5 згідно п.17 статті 28 ЦПК України за своїм вибором, за місцем свого проживання, - до Жовтневого ( Новобаварського) районного суду м. Харкова. Нею подано цивільний позов відповідно до положень статей 65-1, 67, 68 ЗУ «Про запобігання корупції» та положень статей 80, 81 ЗУ «Про державну службу» до відповідача - посадової особи на виконанні функцій держави, державного службовця ОСОБА_6 , яка порушила її права, інтереси на соціальний захист по отриманню належної їй субсидії на житлово - комунальні послуги відповідно до розміру отриманого доходу. Позов про відшкодування шкоди, нанесеної суб`єктом дії статті 3 ЗУ «Про запобігання корупції» державним службовцем ГУ ПФУ у Харківській області Баєвою Галиною згідно з Загальним класифікатором (індекс справи 305010800 у розділі «цивільне судочинство»), уже 6 років визначений як такий, що розглядається у цивільному судочинстві, територіальна підсудність позовів про порушення прав та інтересів фізичних осіб - у тому рахунку і як наслідок корупційних порушень та порушень, пов`язаних із корупцією посадових осіб на виконанні функцій держави державних службовців, визначається за вибором позивача. У судове засідання апеляційного суду сторони-учасник судового розгляду не зявилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 06 листопада 2025 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: ОСОБА_1 отримано 27 жовтня 2025 року (т. 1, а.с.157). ОСОБА_5 , начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, отримано 27 жовтня 2025 року (т. 1, а.с.156). Національним агентством України з питань державної служби отримано 22 жовтня 2025 року в електронному кабінеті (т. 1, а.с.160). Державною казначейською службою України отримано 22 жовтня 2025 року в електронному кабінеті (т. 1, а.с.161). 24 жовтня 2025 року на адресу суду надійшла заява від Мандрики Руслана Олеговича, який діє в інтересах Національного агенства України з питань державної служби, у якому він просить проводити судове засідання без участі НАДС (т. 1, а.с. 137-155). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасника справи, явка якого у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України. Відповідно до статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. За правилами пункту 1 частини 2 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України). Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Тобто публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Згідно з частиною 1 статті 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Відповідно до частини 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 , позивачка просить визнати незаконним рішення посадової особи Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області: про відмову у призначенні субсидії та; відшкодування шкоди, нанесену вказаним незаконним рішенням про відмову у призначенні субсидії; визнати незаконним невиконання вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-ІХ про відкриття адміністративного провадження; зобов`язати виконати вказані дій та відповідно відшкодувати шкоду. Отже, відповідачем у даній справі є суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, позивач оскаржує його дії щодо неналежного виконання посадових обов`язків та невиконання Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року №

207. З урахуванням вказаного суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки спір у даній справі є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Доводи ОСОБА_1 , що нею подано позов про відшкодування шкоди, нанесеної суб`єктом дії статті 3 ЗУ « Про запобігання корупції» державним службовцем ГУ ПФУ у Харківській області Баєвою Галиною згідно з Загальним класифікатором (індекс справи 305010800 у розділі « цивільне судочинство»), уже 6 років визначений як такий, що розглядається у цивільному судочинстві не спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки вирішенню питання про відшкодування шкоди передує оцінка правомірності дій органу державної влади, що свідчить про публічно правовий характер спору. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). За таких обставин, на підставі ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду, як постановлена з додержанням норм процесуального права, залишенню без змін. Щодо вимог ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали то судова колегія керується таким. Відповідно до вимог статті 262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено. Окрема ухвала суду - це процесуальне судове рішення, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Отже, підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для окремої ухвали немає. Аналіз статті 262 ЦПК України свідчить, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Обставини, на які посилається ОСОБА_1 не свідчать про порушення вимог чинного законодавства суддями Рубіжним С.О. та Гребенюком В.В., а тому правові підстави для постановлення окремої ухвали відсутні. Оскільки законних підстав для постановлення окремої ухвали судом не вбачається, у задоволенні клопотань про постановлення окремої ухвали слід відмовити. Згідно з частиною 1 статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, витрати по сплаті судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст.ст.374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 11 червня 2025 року залишити без змін. Клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 10 листопада 2025 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина