Постанова Київський апеляційний суд № 758/15068/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи: 758/15068/2020 номер апеляційного провадження: 22-ц/824/4725/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 березня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді - доповідача: Білич І.М. суддів: Коцюрби О.П., Слюсар Т.А. при секретарі: Кемському В.В. за участю: скаржника ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 04 січня 2021 року, постановлену під головуванням судді Подільського районного суду м. Києва Петрова Д.В., по цивільній справі № 758/15068/2020 за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Київської області, Голови Ради адвокатів Київської області Бойка Петра Анатолійовича про визнання бездіяльності протиправною. в с т а н о в и л а : У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Ради адвокатів Київської області щодо неналежного розгляду його заяви від 13 липня 2020 року; а також визнати протиправною бездіяльність Голови Ради адвокатів Київської області Бойка П.А. щодо не розгляду його заяви від 04 серпня 2020 року та ненадання на неї письмової відповіді. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 04 січня 2021 року відмовлено у відкриті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Київської області, Голови Ради адвокатів Київської області Бойка Петра Анатолійовича про визнання бездіяльності протиправною. Роз`яснено позивачу його право на звернення до суду в порядку адміністративного провадження. Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просив ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. На обґрунтування скарги вказуючи, що оскільки предметом позову в даній справі не є оскарження рішення, дії або бездіяльності органу адвокатського самоврядування, які стосуються набуття позивачем права на заняття адвокатською діяльністю, зупинення чи припинення права на зайняття адвокатською діяльністю, то даний предмет абсолютно не пов`язаний з владними управлінськими повноваженнями відповідача і відповідно цей спір має приватно-правний характер і повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства. Зокрема, вказує на те, що суд безпідставно відмовив у відкритті провадження у даній справі, оскільки предметом спору у даній справі є саме оскарження бездіяльності відповідачів, яка полягає у порушенні ними прав позивача, як суб`єкта інформаційних відносин, передбачених ЗУ «Про звернення громадян», а не ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У відзиві на апеляційну скаргу Голова Ради адвокатів Київської області просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, у судове засідання не з`явилися,до початку розгляду справи подали клопотання про можливий її розгляд за їх відсутності. У зв`язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, у силу вимог ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Відповідно до положень ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд відмовляючи у відкритті провадження, посилаючись на відповідні норми Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», виходив із того, що між ОСОБА_1 та відповідачами наявний саме публічно-правовий спір, який слід розглядати у порядку адміністративного судочинства. Проте, погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного. Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність) можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч.1, 2 ст.55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів. Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктом 1 та абзацом другим п.2 ч.1 ст.4 КАС передбачено, що адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1ст.7 КАС). За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів, закріплених ст.19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Рада адвокатів Київської області як орган адвокатського самоврядування дійсно наділена владними управлінським повноваженнями (щодо набуття статусу адвоката, обмеження права особи на заняття адвокатською діяльністю, зупинення чи припинення такого права), а тому подібні спори підпадають під ознаки публічно-правових. Аналогічної думки дійшла і Велика Палата Верховного Суду у справі №160/109/19 за адміністративним позовом до Ради адвокатів Дніпропетровської області, Конференції адвокатів Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення. Проте, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що у даному випадку спір, який виник між сторонами, не має ознак публічно-правового, оскільки не стосується набуття, зупинення чи припинення права на заняття адвокатської діяльності. Предметом даного спору є оскарження бездіяльності відповідачів, яка полягає у порушенні ними прав ОСОБА_1 як суб`єкта інформаційних відносин відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а не Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки матеріали справи не містять у собі інформації про те, що позивач є адвокатом. Нормою ст.1 ЗУ «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Згідно з ч.1 ст.15 ЗУ «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги (ч.1 ст.19 Закону). Предметом поданого позову позивач визначив бездіяльність Ради адвокатів Київської області та Голови щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 13 липня 2020 року та від 04 серпня 2020 року. Положення Закону України «Про звернення громадян» жодним чином не кореспондуються з нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» чи Положенням про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та не підміняють одне одного. Враховуючи, що предметом поданого ОСОБА_1 позову не є оскарження рішення, дії або бездіяльності органу адвокатського самоврядування, які стосуються набуття ним права на заняття адвокатською діяльністю, зупинення чи припинення права на зайняття адвокатською діяльністю, колегія суддів вважає, що заявлені вимоги не пов`язані з владними управлінськими повноваженнями відповідачів, і відповідно цей спір має приватно - правовий характер, а відтак підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367,368,372, 374, 379, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 04 січня 2021 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 30 березня 2021 року. Суддя - доповідач: Судді: