Постанова Одеський апеляційний суд № 509/2956/21

Номер провадження: 22-ц/813/404/22 Справа № 509/2956/21 Головуючий у першій інстанції Бочаров А. І. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.06.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Князюка О.В., Комлевої О.С. за участю секретаря Хухрова С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛІОС» на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 червня 2021 року про забезпечення позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Новікова Тетяна Олегівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛІОС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вайсселл Глобал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна», про визнання іпотеки припиненою, встановив: 16.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛІОС» (далі - ТОВ «ФК «ГЕЛІОС»), в якому ставив питання про: -визнання припиненим право іпотеки на об`єкт нерухомого майна: апартамент трьохповерхового зблокованого дачного котеджу під №1, загальною площею 273,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; -скасувати державну реєстрацію права іпотеки ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» на об`єкт нерухомого майна: апартамент трьохповерхового зблокованого дачного котеджу під №1, загальною площею 273,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; -скасувати державну реєстрацію обтяження (заборони) нерухомого майна: об`єкт нерухомого майна: апартамент трьохповерхового зблокованого дачного котеджу під №1, загальною площею 273,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 16.06.2021року представник позивача - адвокат Новікова Т.О. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким об`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна: об`єкт нерухомого майна: апартамент трьохповерхового зблокованого дачного котеджу під №1, загальною площею 273,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що у разі, якщо ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» реалізує свої права іпотекодержателя об`єкта у порядку відповідно до ст.ст. 33, 37 Закону України «Про іпотеку» - буде припинено право власності на об`єкт ОСОБА_1 , то навіть, у разі задоволення судом даного позову, поновлення позивача у праві власності стане неможливим. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.06.2021 року заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Новікової Т.О. задоволена. Заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам на нерухоме майно проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна: апартаменту трьохповерхового зблокованого дачного котеджу під № 1 (один), загальною площею 273,8 кв.м., житловою площею 266 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 440377251237. В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» ставить питання про скасування ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.06.2021 року, та ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Відзиву на апеляційну скаргу не надходив. Вирішуючи питання про слухання справи в прядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засіання, у тому числі ТОВ «Вайсел Глобал», так як за вказаною алресою реєстрації відсутній, позивач ОСОБА_1 - через свого представника адвоката Новікову, та новий представник ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» адвокат Колосюк В.А. (а.с. 173-184). Крім того, колегія суддів зазначає, що від нового представника апелянта ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» адвоката Колосюка В.А. 07.06.2022 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи/оголошення перерви (а.с. 183-184). Враховуючи те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції майже рік (а.с.116-117), на даному етапі слухається процесуальне питання, а не позовні вимоги по суті. В свою чергу, представник ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» адвокат Колосюк В.А. не надав суду об`єктивних доказів щодо неможливості прийняти участі у справі, про що буде вказано далі, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи. При цьому колегія суддів враховує, що за клопотанням представника ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» розгляд справи вже відкладався (а.с.169-172). Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Таким чином, розгляд даної справи здійснений 08.06.2022 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. Повний текст судового рішення складений 09.06.2022 року. При цьому, відмовляючи в задоволенні заяви про відкладення розгляду справи, колегія суддів виходить із того, що її заявник не надав суду доказів неможливості прийняти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, як того вимагає ст. 212 ЦПК України, у тому числі участі таким же чином іншого представника ТОВ «ФК «ГЕЛІОС». Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосудді, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні. Колегія суддів також враховує, що представник ТОВ «ФК «ГЛОБАЛ» завчасно повідомлений про час і місце судового засідання, яке призначено розглядом на 08.06.2022 року, на 12.00 год., тобто за 6 днів (а.с.173-174). Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в її задоволенні, виходячи з наступних підстав. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, її заявник посилався на те, що у разі, якщо ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» реалізує свої права іпотекодержателя об`єкта, тобто в порядку, передбаченому ст.ст. 33, 37 Закону України «Про іпотеку» , то буде припинено право власності на цей об`єкт нерухомості позивача ОСОБА_1 . У такому разі, виконання судового рішення, яке можу бути ухвалено на користь позивача, може бути утрудненим або стане неможливим. Вирішуючи дане питання, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується серед іншого забороною вчиняти певні дії, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. За змістом ч.2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. У п.4 Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить вчинити особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розглядаючи питання про застосування заходів забезпечення позову суд його вирішує на підставі доказів, які долучені до матеріалів справи, та які оцінюються виключно у контексті необхідних для вирішення питання обставин. Так, суд виходив із того, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвоката Новікова Т.О. до ТОВ «ФК «ГЕЛІОС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТОВ «Вайсселл Глобал», ТОВ «Україна», про визнання іпотеки припиненою. Вимоги про обтяження предметів спору сторона позивача обґрунтувала тим, що даний захід забезпечення позову дозволить уникнути реалізувати свої права іпотекодержателя об`єкта у позасудовому порядку відповідно до ст.ст. 33,37 Закону України «Про іпотеку», що буде мати наслідки припинення права власності на об`єкт іпотеки позивача ОСОБА_1 . Таким чином, враховуючи, що невжиття заходу забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення розгляду справи та неможливості захисту права позивача у обраний ним спосіб, ускладнить, або унеможливить виконання можливого рішення у справі про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню. З підстав викладеного, доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд не мав права забезпечувати позов у такий спосіб, з посиланням на те, що заявлений позов і виниклий спір між сторонами є немайновим. При цьому слід врахувати, що спірне нерухоме майно є іпотечним і саме про припинення договору іпотеки ставить питання в своєму позові позивач ОСОБА_1 . Що стосується посилання заявника апеляційної скарги на те, що на спірне нерухоме майно мається 4 додаткових обтяження, то ці обставини не є підставою для скасування ухвали суду про забезпечення позову, оскільки як було вказано вище, спір виник саме між сторонами з приводу спірного нерухомого майна. Також є необгрунтованими доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд не вжив заходів зустрічного забезпечення, оскільки за змістом ст. 154 ЦПК України в даному випадку зазначене є правом суду, а не обов`язком. Суд першої інстанції також обґрунтовано роз`яснив відповідачу, що за його заявою суд, у наступному, може змінити або скасувати захід забезпечення позову, у випадку, коли дійде до висновку про обґрунтованість відповідного клопотання. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу постановлено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛІОС» залишити без задоволення. Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 червня 2021 про забезпечення позову залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання цього судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда О.В. Князюк О.С. Комлева