Постанова Вінницький апеляційний суд № 125/608/21

Справа № 125/608/21 Провадження № 22-ц/801/673/2022 Категорія: 30 Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В. Доповідач:Панасюк О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2022 рокуСправа № 125/608/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач), суддів Берегового О. Ю., Шемети Т. М., з участю секретаря судового засідання Ліннік Я. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барський птахокомбінат» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Барський птахокомбінат» на рішення Барського районного суду Вінницької області у складі судді Питель О. В. від 24 листопада 2021 року, - встановив: 13 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Барський птахокомбінат» (далі ТОВ «Барський птахокомбінат», позивач) звернулось з цим позовом, за яким просило визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки КАМАЗ, моделі 532130, номер шасі НОМЕР_1 , 1991 року випуску, укладений 07 листопада 2014 року між ТОВ «Барський птахокомбінат» та ОСОБА_1 , оформлений у вигляді видаткової накладної № Т/0050554 від 07 листопада 2014 року і прибуткового касового ордеру № 72141 від 07 листопада 2014 року. Позовна заява мотивована тим, що на початку листопада 2014 року ТОВ «Барський птахокомбінат» та ОСОБА_1 досягли усної домовленості щодо укладення між ними договору купівлі-продажу зазначеного автомобіля, відповідно до якої ОСОБА_1 виявила бажання купити його у кредит за ціною, що повинна була бути визначена згодом. За результатами цієї домовленості, на підставі видаткової накладної № Т\0050554 та прибуткового касового ордеру № 72141 від 07 листопада 2014 року ОСОБА_1 перереєструвала право власності на транспортний засіб на себе. У квітні 2020 року ТОВ «Барський птахокомбінат» звернулося до Барського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 та Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області про визнання права власності на транспортний засіб та зобов`язання Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області скасувати перереєстрацію спірного автомобіля. За результатами розгляду вказаної справи Вінницький апеляційний суд у своїй постанові від 22 березня 2021 року встановив, що між позивачем та відповідачем 07 листопада 2014 року був укладений певний правочин щодо купівлі-продажу транспортного засобу, який став підставою для видачі довідки-рахунку, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1338 та Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів. Водночас, Вінницький апеляційний суд також прямо вказав на той факт, що дійсність вказаного правочину не оспорювалася позивачем, що і стало причиною відмови у задоволенні позовних вимог судом апеляційної інстанції. Договір купівлі-продажу транспортного засобу між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі та підлягав реєстрації (оформленню, засвідченню) у Державтоінспекції. Видаткова накладна № Т\0050554 від 07 листопада 2014 року, на яку разом з прибутковим касовим ордером № 72141 від 07 листопада2014 року посилалась ОСОБА_1 як на просту форму правочину, підписана невідомою особою, яка не мала повноважень на їх підписання. ОСОБА_1 , яка на час укладення домовленості працювала бухгалтером у ТОВ «Барський птахокомбінат» не могла не знати хто є керівником цього підприємства, наділений правом на розпорядження майном та укладення правочинів, а тому повністю усвідомлювала безпідставність набуття нею права власності на спірний автомобіль. Укладений правочин суперечить приписам Закону України «Про запобігання корупції», оскільки вчинений посадовою особою підприємства у власних інтересах. Крім того, ринкова вартість автомобіля КАМАЗ, моделі 532130, номер кузова НОМЕР_2 , 1991 року випуску, станом на 06 грудня 2019 року згідно з даними звіту про оцінку майна становила 145105 грн, а ОСОБА_1 було сплачено на рахунок ТОВ «Барський птахокомбінат» 2931,60 грн. Таким чином, наслідком укладення правочину, що оскаржується, є виникнення у позивача збитків на суму 142173,40 грн. Вчинення таких правочинів суперечить правам та інтересам позивача, а також цілям його діяльності, визначеним законодавством України про підприємницькі товариства, а також його статутом. 09 вересня 2019 року рішенням Барського районного суду Вінницької області у позові відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу КАМАЗ моделі 532130, номер кузова НОМЕР_3 , 1991 року випуску, що укладений між ТОВ «Барський птахокомбінат» та ОСОБА_1 07 листопада 2014 року та оформлений у вигляді видаткової накладної № Т\0050554 від 07 листопада 2014 року і прибуткового касового ордеру № 72141 від 07 листопада 2014 року. Однак, транспортний засіб було перереєстровано на підставі довідки-рахунку ВІА 573122 від 07 листопада 2014 року, що видана Жмеринською філією УВК «Автосвіт Плюс», відтак, на правовідносини сторін поширюються положення Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, тому видачі ОСОБА_1 довідки-рахунку мало передувати укладення позивачем договору комісії з Жмеринською філією УВК «Автосвіт Плюс». Саме у договорі комісії позивач мав висловити свою волю щодо продажу автомобіля та викласти істотні умови, зокрема, щодо ціни позову. Вказані умови мав виконувати комісіонер, який у подальшому видав ОСОБА_1 довідку-рахунок, що підтверджує придбання нею транспортного засобу. Оцінюючи обставини щодо вчинення підпису на накладній не уповноваженим на його укладення керівником ТОВ «Барський птахокомбінат» Герасімовим С. Г. , а іншою особою, суд взяв до уваги зауваження відповідачки щодо висновку експерта № 9770 від 13 серпня 2021 року за результатами проведення почеркознавчої експертизи, оскільки сам представник позивача зазначив, що для дослідження експерту було надано примірник видаткової накладної № Т\0050554 від 07 листопада 2014 року, що зберігався у бухгалтерських документах ТОВ «Барський птахокомбінат», тобто не той примірник, що було подано Жмеринській філії УВК «Автосвіт Плюс». Крім того, на підставі накладної ТОВ «Барський птахокомбінат» мав би здавати на комісію транспортний засіб, тобто накладна мала б бути підставою для укладення договору комісії, а не придбання транспортного засобу відповідачкою, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що дані докази є недостовірними та неналежними. В апеляційній скарзі ТОВ «Барський птахокомбінат», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просило скасувати це рішення та постановити нове - про задоволення позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалось на ті самі обставини, що й у позовній заяві. Звертало увагу, що відповідачкою не надано до матеріалів справи довідки-рахунку ВІА 573122 від 07 листопада 2014 року, що видана Жмеринською філією УВК «Автосвіт Плюс», а тому висновок суду про відчуження автомобіля на підставі договору комісії не відповідає фактичним обставинам справи. Суд помилково взяв до уваги зауваження відповідачки щодо висновку експерта № 9770 від 13 серпня 2021 року за результатами проведення почеркознавчої експертизи щодо підписання накладної № Т\0050554 від 07 листопада 2014 року не керівником ТОВ «Барський птахокомбінат» Герасімовим С. Г., а іншою особою, тому що висновок суду про надання експерту для дослідження іншого примірника накладної, ніж той, що був наданий для здійснення повторної реєстрації транспортного засобу за ОСОБА_1 носить характер припущення. Суд не встановив складу пакету документів, який був наданий для здійснення такої перереєстрації. Суд першої інстанції не дав оцінки тому факту, що єдиним доказом наявності договірних відносин щодо відчуження транспортного засобу КАМАЗ моделі 532130, номер кузова НОМЕР_3 , 1991 року випуску, ТОВ «Барський птахокомбінат» Завадській О. В. є видаткова накладної № Т\0050554 від 07 листопада 2014 року та прибутковий касовий ордер № 72141 від 07 листопада 2014 року, а тому висновок суду про укладення між ТОВ «Барський птахокомбінат» та Жмеринською філією УВК «Автосвіт Плюс» договору комісії та, на його підставі, оформлення довідки-рахунку ВІА 573122 від 07 листопада 2014 року є помилковим і таким, що не ґрунтується на досліджених судом доказах. ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, за яким просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права відповідно до встановлених судом обставин справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке. Частинами першою - третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 12 листопада 2014 року, власником транспортного засобу КАМАЗ, моделі 532130, шасі: НОМЕР_5 /4300; НОМЕР_6 ; 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 , є ОСОБА_1 (а. с. 13). Згідно з відповіддю Територіального сервісного центру МВС № 0541 від 20 серпня 2021 року на адвокатський запит адвоката Січевлюка В. А. за ОСОБА_1 12 листопада 2014 року реєструвався транспортний засіб КАМАЗ, 1991 року випуску, за довідкою-рахунком НОМЕР_8 (а. с. 1115). Ця ж довідка-рахунок № ВІА 532130 від 07 листопада 2014 року зазначена як підстава реєстрації автомобіля за ОСОБА_1 і в реєстраційній картці транспортного засобу (а. с. 134). Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України)). Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (пункт 2 частини першої статті 208 ЦК України). Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України у тій же редакції договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (стаття 1011 ЦК України). Суттєвими умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (частина третя статті 1012 ЦК України). Частиною першою статті 1014 ЦК України установлений обов`язок комісіонера вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо в договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що не встановлюються. За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору (частина друга статті 1016 ЦК України). Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів. Згідно з пунктами 1, 2, 4, 12, 43, 55 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (у редакції станом на час укладення правочину - листопад 2014 року), цей Порядок визначає механізм провадження торговельної діяльності у сфері оптової та роздрібної торгівлі автомобілями, автобусами, мотоциклами всіх типів, марок і моделей, причепами, напівпричепами та мотоколясками, тракторами, самохідними шасі, самохідними сільськогосподарськими, дорожньо-будівельними і меліоративними машинами, сільсько-господарською технікою, іншими механізмами та транспортними засобами вітчизняного та іноземного виробництва (далі - транспортні засоби) та їх складовими частинами (двигуни, шасі, кузови, рами), що мають ідентифікаційні номери, а також тими транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, які перебували в користуванні і були зареєстровані в установленому законодавством порядку. Дія цього Порядку поширюється на всіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють передачу для реалізації транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, оптову та роздрібну торгівлю ними і оформлення необхідних документів. Облік суб`єктів господарювання, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю автомобілями, автобусами, мотоциклами всіх типів, марок і моделей, причепами, напівпричепами, мотоколясками, іншими транспортними засобами вітчизняного та іноземного виробництва та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, ведеться Державтоінспекцією у порядку, встановленому МВС. Державтоінспекція формує та веде електронний реєстр таких суб`єктів господарювання. Суб`єкт господарювання для продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, повинен мати довідки-рахунки, а підприємство-виробник - акти приймання-передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери (далі - акти приймання-передачі), а також відповідно номерні знаки для разових поїздок та номерні знаки «Транзит». Оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у Державтоінспекції і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в Державтоінспекції. Видача (оформлення) підприємством, що здійснює комісійну торгівлю, довідок-рахунків під час реалізації транспортних засобів, що перебували у користуванні, здійснюється після нанесення таким підприємством на зворотному боці довідки-рахунка інформації про оціночну вартість такого транспортного засобу (номер та дата складення звіту про оцінку) та суб`єкта оціночної діяльності, який відповідно до Порядку проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 231, має право проводити оцінку для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства (номер сертифіката суб`єкта оціночної діяльності, дата його видачі, напрям (спеціалізація). Матеріали, що стали підставою для видачі довідок-рахунків, актів приймання-передачі та біржових угод, формуються у справи, що прошиваються, скріплюються печаткою суб`єкта господарювання і зберігаються протягом п`яти років. На комісію приймаються транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, зареєстровані або зняті з обліку в Державтоінспекції, для їх подальшої реалізації від суб`єктів господарювання - за наявності накладної із зазначенням моделі, марки транспортного засобу, номера шасі, двигуна, його ціни, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) або свідоцтва про реєстрацію машини, паспорта та доручення уповноваженої особи суб`єкта господарювання. На продані транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, комісіонер видає покупцеві стосовно транспортних засобів, облік яких ведеться Державтоінспекцією, - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт), а також на зняті з обліку транспортні засоби номерні знаки для разових поїздок. Крім зазначених документів, також видається сервісна книжка (гарантійний талон), довідка-рахунок, розрахунковий документ, який посвідчує факт купівлі транспортних засобів. Відповідно до пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (у редакції станом на час укладення правочину - листопад 2014 року), державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого по`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах, договори купівлі-продажу, оформлені в Державтоінспекції, копія рішення суду та ін. Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тобто обставин, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України). Недопустимими є докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України). Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. З урахуванням зазначених вище доказів та норм матеріального права суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що спірний транспортний засіб не був відчужений за договором купівлі-продажу, укладеним між ТОВ «Барський птахокомбінат» та ОСОБА_1 . Натомість повторна реєстрація транспортного засобу марки КАМАЗ, моделі 532130, номер шасі НОМЕР_1 , 1991 року випуску (набуття права власності на автомобіль ОСОБА_1 ) була здійснена на підставі договору купівлі-продажу, оформленого у виді довідки-рахунку № ВІА 532130 від 07 листопада 2014 року, укладеного між Жмеринською філією УВК «Автосвіт Плюс» (комісіонер) та ОСОБА_1 , який, у свою чергу, був укладений на виконання договору комісії, укладеного між ТОВ «Барський птахокомбінат» (комітент) та Жмеринською філією УВК «Автосвіт Плюс» (комісіонер). Такі ж по суті висновки містяться і у постанові Вінницького апеляційного суду від 22 березня 2021 року у справі за позовом ТОВ «Барський птахокомбінат» до ОСОБА_1 Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області. При цьому зазначення у постанові Вінницького апеляційного суду від 22 березня 2021 року про укладення відповідного правочину, на підставі якого ОСОБА_1 набула спірний автомобіль у власність, саме між сторонами у справі, не можна вважати преюдиційною обставиною в розумінні частини четвертої статті 82 ЦПК України, тому що пославшись на довідку-рахунок № ВІА 532130 від 07 листопада 2014 року, як доказі наявності договірних правовідносин, на підставі яких виникло право власності у ОСОБА_1 на спірний транспортний засіб, апеляційний суд не конкретизував у своїй постанові ні змісту цього правочину, ні його учасників (сторін). Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Отже, установивши, що між ТОВ «Барський птахокомбінат» та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу транспортного засобу марки КАМАЗ, моделі 532130, номер шасі НОМЕР_1 , 1991 року випуску, не укладалось, суд першої інстанції прийшов до правильного по суті висновку про відмову у позові. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на таке. Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. За змістом цих норм процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучити до участі у справі співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому. Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, пунктом 1 частини 1 статті 189 ЦПК України, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій. Разом із тим суд не може примушувати сторін до вчинення тих чи інших процесуальних дій, оскільки це суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства. Частиною четвертою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову. Суд у силу покладених на нього процесуальним законом повноважень позбавлений можливості самостійно визначати суб`єктний склад учасників справи, проте встановивши, що у справі не залучено усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, суд відмовляє у позові з цих підстав. Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права. Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Зі змісту позовної заяви видно, що підставою звернення ТОВ «Барський птахокомбінат» є порушення його права власності на транспортний засіб марки КАМАЗ, моделі 532130, номер шасі НОМЕР_1 , 1991 року випуску, внаслідок його відчуження ОСОБА_1 , а тому, з урахуванням установлених судом обставин справи, особою, яка порушила право позивача є (відповідати за позовом повинна) не лише особа, яка набула право власності на автомобіль, а й особа, яка здійснила його продаж - комісіонер Жмеринська філія УВК «Автосвіт Плюс». Щодо посилання позивача на видаткову накладну № Т/0050554 від 07 листопада 2014 року і прибутковий касовий ордер № 72141 від 07 листопада 2014 року як на доказ укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу марки КАМАЗ, моделі 532130, номер шасі НОМЕР_1 , 1991 року випуску, між ТОВ «Барський птахокомбінат» та ОСОБА_1 , то апеляційний суд зазначає, що видаткова накладна та прибутковий касовий ордер є документами бухгалтерського обліку, які свідчать про проведення відповідних розрахунково-касових операцій, видачу товарно-матеріальних цінностей і не можуть вважатись письмовою формою договору купівлі-продажу транспортного засобу, тому що не відповідають як загальним приписам ЦК України про зміст договору купівлі-продажу, так і вимогам спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, доводи апеляційної скарги не є істотними, не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а зводяться виключно до переоцінки доказів належно досліджених та оцінених судом першої інстанції. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Барський птахокомбінат» залишити без задоволення, а рішення Барського районного суду Вінницької області від 24 листопада 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. (Повний текст судового рішення виготовлено 09 червня 2022 року). Головуючий О. С. Панасюк Судді: О. Ю. Береговий Т. М. Шемета