Окрема думка КЦС ВС № 759/4666/20

ОКРЕМА ДУМКА судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Русинчука М. М. 01 червня 2022 року м. Київ справа № 759/4666/20 провадження № 61-19514св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., постановив касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Жуковською Тетяною Романівною , залишив без задоволення, ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 08 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 залишив без змін. З результатами касаційного розгляду справи та мотивами прийнятої постанови Верховного Суду не можу погодитись з таких міркувань. Суть справи В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Оболонський РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві) Джулай Ю. Ю. Вказував, що на примусовому виконанні у Оболонському РВ ДВС м. Києва перебуває виконавчий лист №759/4666/20 від 19 жовтня 2020 року, виданий Святошинським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку із 04 березня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття. ОСОБА_1 стверджував, що ним регулярно сплачувались аліменти на дитину, а тому заборгованість по аліментам у нього відсутня, проте державним виконавцем при складанні довідки розрахунку заборгованості не враховано місце його реєстрації в період з березня по жовтень 2013 року за адресою: с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, та застосована середня заробітна плата по м. Києву, а не по Київській області, а також не враховано 49 платежів та не включено їх до суми сплачених аліментів протягом 2013-2020 років. З урахуванням уточнених вимог скарги ОСОБА_1 просив: визнати неправомірним та скасувати розрахунки заборгованості зі сплати аліментів від 04 березня 2021 року, від 15 березня 2021 року та від 15 квітня 2021 року про нараховані та сплачені аліменти боржником ОСОБА_1 ; зобов`язати державного виконавця Оболонського РВДВС м. Києва ГТУЮ у місті Києві Джулай Ю. Ю. провести повторний розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 з урахуванням: місця реєстрації ОСОБА_1 у період з березня 2013 року по 09 листопада 2013 року в селі Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області; фактично сплачених ОСОБА_1 грошових коштів в якості аліментів: 04 червня 2013 року у розмірі 1200 грн; 03 серпня 2013 року у розмірі 1200 грн; 03 жовтня 2013 року у розмірі 1200 грн; 04 листопада 2013 року у розмірі 1200 грн; 03 грудня 2013 року у розмірі 1200 грн; 03 січня 2014 року у розмірі 1200 грн; 01 лютого 2014 року у розмірі 1200 грн; 01 квітня 2014 року у розмірі 1200 грн; 11 червня 2014 року у розмірі 1500 грн; 01 листопада 2014 року у розмірі 1500 грн; 03 грудня 2014 року у розмірі 1300 грн; 03 лютого 2015 року у розмірі 1500 грн; 03 березня 2015 року у розмірі 1200 грн; 02 серпня 2015 року у розмірі 4000 грн; 01 вересня 2015 року у розмірі 4000 грн; 05 січня 2017 року у розмірі 5025,13 грн; 04 лютого 2017 року у розмірі 5000 грн; 07 липня 2017 року у розмірі 2800 грн; 09 серпня 2017 року у розмірі 2600 грн; 07 грудня 2017 року у розмірі 1300 грн; 02 січня 2018 року у розмірі 1000 грн; 09 березня 2018 року у розмірі 1000 грн; 04 квітня 2018 року у розмірі 1000 грн; 05 травня 2018 року у розмірі 1000 грн; 04 червня 2018 року у розмірі 1000 грн; 07 липня 2018 року у розмірі 1809,05 грн; 10 серпня 2018 року у розмірі 2000 грн; 23 серпня 2018 року у розмірі 2000 грн; 02 вересня 2018 року у розмірі 4000 грн; 05 вересня 2018 року у розмірі 3000 грн; 11 жовтня 2018 року у розмірі 4000 грн; 01 листопада 2018 року у розмірі 7000 грн; 01 грудня 2018 року у розмірі 7000 грн; 03 січня 2019 року у розмірі 7000 грн; 11 лютого 2019 року у розмірі 7000 грн; 02 березня 2019 року у розмірі 3000 грн; 05 травня 2019 року у розмірі 2000 грн; 14 травня 2019 року у розмірі 2000 грн; 18 серпня 2019 року у розмірі 3000 грн; 23 серпня 2019 року у розмірі 2500 грн; 07 січня 2020 року у розмірі 3000 грн; 02 лютого 2020 року у розмірі 3000 грн; 11 березня 2020 року у розмірі 3000 грн; 02 квітня 2020 року у розмірі 3000 грн; 05 травня 2020 року у розмірі 3000 грн; 10 серпня 2020 року у розмірі 3000 грн; 06 листопада 2020 року у розмірі 5000 грн; 02 грудня 2020 року у розмірі 5000 грн. Результати розгляду судами скарги Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08 червня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано старшого державного виконавця Оболонського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Джулай Ю. Ю. провести повторний розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 з урахуванням: - місця реєстрації ОСОБА_1 у період з березня 2013 року по 30 листопада 2013 року в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області; - сплачених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в якості аліментів: згідно фіскального чеку від 19 листопада 2014 року в розмірі 1 000 грн; згідно фіскального чеку ПАТ «Укрпошта» № 0030 від 02 серпня 2017 року у розмірі 2 500,00 грн; згідно фіскального чеку ПАТ «Укрпошта» № 0031 від 02 серпня 2017 року у розмірі 2 500,00 грн; згідно фіскального чеку ПАТ «Укрпошта» № 0044 від 04 грудня 2017 року у розмірі 5000,00 грн. та повідомлення для отримувача про грошовий переказ; згідно фіскального чеку ПАТ «Укрпошта» № 0123 від 11 грудня 2017 року у розмірі 2 500,00 грн. Відмовляючи у вимогах скарги про необхідність врахування держаним виконавцем у при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів частини платежів, здійснених заявником у період 2013-2020 років, суд першої інстанції виходив з того, що надані представником скаржника чеки та квитанції, що мають призначення «адресні грошові перекази», «перерахування грошових коштів», «перерахування власних коштів», в тому числі і від батька боржника - ОСОБА_6 , не містять відомостей про призначення платежу по сплаті аліментів, а тому з огляду на наявність домовленості між сторонами щодо участі батька в додаткових витратах немає законних підстав для врахування їх в якості платежів по сплаті аліментів, оскільки судове рішення в даному випадку буде ґрунтуватися на припущеннях. Постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року апеляційну скаргу адвоката Жуковської Т. Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено частково. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 08 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо визнання неправомірними та скасування розрахунків заборгованості із сплати аліментів від 04 березня 2021 року, 15 березня 2021 року та 15 квітня 2021 року про нараховані та сплачені аліменти боржника ОСОБА_1 за підписом державного виконавця Оболонського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Джулай Ю. Ю. неправомірними - скасовано та постановлено нову постанову, якою визнано неправомірними та скасовано розрахунки заборгованості із сплати аліментів від 04 березня 2021 року, 15 березня 2021 та 15 квітня 2021 року про нараховані та сплачені аліменти боржника ОСОБА_1 за підписом державного виконавця Оболонського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Джулай Ю. Ю. В іншій частині ухвала суду залишена без змін. Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що інші надані представником скаржника чеки та квитанції, що мають призначення «адресні грошові перекази», «перерахування грошових коштів», «перерахування власних коштів», в тому числі і від батька боржника - ОСОБА_6 , не містять відомостей про призначення платежу по сплаті аліментів, а тому, з огляду на встановлені вище обставини щодо наявності домовленості між сторонами щодо участі батька в додаткових витратах, не можуть бути включені до розрахунку заборгованості в рахунок сплати аліментів. Арґументи касаційної скарги У листопаді 2021 року ОСОБА_1 через свого представника подав касаційну скаргу, в якій просив ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 08 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суди безпідставно відмовили в задоволенні скарги про зобов`язання здійснити повторний розрахунок з урахуванням здійснених боржником на протязі 2013-2020 років 48 платежів на загальну суму 132003,19 грн, оскільки чинне законодавство не передбачає права та обов`язку державного виконавця вимагати від боржника надання квитанцій саме із зазначенням призначення грошових переказів на ім`я стягувача та не передбачає права державного виконавця не враховувати надані боржником копії платіжних документів. Мотиви прийнятого судом касаційної інстанції судового рішення Залишаючи без задоволення касаційну скаргу касаційну скаргу, суд касаційної інстанції зазначив, що: у справі, що переглядається, суди встановили, що боржником не надано доказів, що спірні квитанції мали призначення саме «аліменти», враховуючи те, що ОСОБА_1 визнавав понесення додаткових витрат на дитину. З цими висновками і їх обґрунтуванням не можу погодитись, виходячи з такого. Висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, про те, що перераховані заявником у 2013-2020 роках за наданими його представником квитанціями і чеками кошти, в яких не зазначено призначення платежу «аліменти», не є аліментами, а мають інше призначення (добровільна участь боржника у додаткових витратах на дитину), ґрунтується на припущеннях, оскільки інших зобов`язань, зокрема, за судовим рішенням, перед ОСОБА_5 , окрім сплати ним аліментів на виконання рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання малолітньої дитини, заявник не мав. Суд касаційної інстанції зазначив, що« ОСОБА_1 визнавав понесення додаткових витрат на дитину», хоча на цю обставину суди першої і апеляційної інстанцій не посилались. Більше того, сам заявник як у позовній заяві, так і в апеляційній та касаційній скаргах, стверджував, що за наданими ним квитанціями і чеками здійснювалась сплата аліментів. Пояснення ОСОБА_5 (стягувача) про наявність у неї з заявником домовленості про оплату додаткових витрат на дитину не є доказом у справі, оскільки ОСОБА_5 є учасником справи і не допитувалась у справі як свідок відповідно до положень статті 92 ЦПК України. Всі ці обставини свідчать про те, що за вказаними квитанціями і чеками боржником перераховувались аліменти, а не інші платежі, у зв`язку з чим у державного виконавця не було підстав не враховувати здійснені боржником платежі в рахунок сплати ним аліментів. Висновок суду першої інстанції про те, що перераховані за вказаними квитанціями кошти не є аліментами, а мають інше призначення добровільна сплата коштів боржником на потреби дитини (додаткові витрати), має характер припущення, оскільки наявність зазначеної потреби не доведена, як і не доведено волевиявлення боржника вносити кошти на вказані цілі. Така позиція судів першої та апеляційної інстанцій, яку підтримав суд касаційної інстанції, є нелогічною, оскільки з точки зори розсудливої людини нерозумно не сплачувати боржником аліменти на виконання рішення суду протягом восьми років, що призвело до виникнення заборгованості на загальну суму 98 150,80 грн, під загрозою настання негативних наслідків (встановлення обмежень, звернення стягнення на майно тощо), а перераховувати кошти одержувачу (стягувачу) на інші невизначені потреби, щодо яких у боржника немає зобов`язань. За таких обставин зазначені квитанції і чеки, в яких вказано платником заявника без зазначення призначення платежу «аліменти», надані на підтвердження сплати заявником на користь стягувача аліментів, мали бути враховані державним виконавцем при обрахунку заборгованості ОСОБА_1 зі сплати ним аліментів, у зв`язку з чим судові рішення суду першої і апеляційної інстанцій підлягали відповідній зміні. Суддя М. М. Русинчук