Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/458/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/458/22 пров. № А/857/6510/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Микулинецької селищної ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 березня 2021 року, головуючий суддя - Мірінович У.А., ухвалене у м. Тернополі, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Микулинецької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: В січні 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Микулинецької селищної ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення двадцять другої сесії восьмого скликання Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 06.12.2021 №1914, яким відмолено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,6 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами с.Конотопівка; зобов`язати Микулинецьку селищну раду Тернопільського району Тернопільської області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безкоштовної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,6 га за межами с.Конотопівка; зобов`язати Микулинецьку селищну раду Тернопільського району Тернопільської області у двотижневий строк з дати проведення найближчої сесії подати до Тернопільського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що оскаржене рішення №1914 прийнято всупереч вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, яка передбачає виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 березня 2021 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення двадцять другої сесії восьмого скликання Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 06.12.2021 року №1914 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,6 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами с.Конотопівка Тернопільського району; зобов`язано Микулинецьку селищну раду Тернопільського району Тернопільської області на черговій сесії селищної ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у орієнтованою площею 0,6 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Микулинецької селищної ради в межах земельної ділянки кадастровий номер: 6125055400601:003:0019, з урахуванням правової оцінки обставин, що надані в даному рішенні суду; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Микулинецька селищна рада оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачу правомірно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,6 га для ведення особистого селянського господарства за межами с. Конотопівка, у зв`язку із відведенням вищевказаної земельної ділянки в оренду власникам майна колишнього КСП «Надзбруччя». На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Микулинецької селищної ради Тернопільського району із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,6 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Микулинецької селищної ради в межах земельної ділянки кадастровий номер: 6125055400601:003:0019, цільове призначення: 16,00 землі запасу, разом із копією паспорта громадянина України, копією ідентифікаційного коду та графічними матеріалами. Рішенням двадцятої сесії восьмого скликання від 06.12.2021 року №1914 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», відповідач розглянувши заяву позивача, керуючись ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), ст.12 ЗК України, враховуючи рекомендації постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища, відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею до 0,6 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами с.Конотопівка, у зв`язку з відведенням вищевказаної земельної ділянки в оренду власниками майна колишнього КСП «Надзбруччя». Поряд з цим, рішенням тринадцятої сесії восьмого скликання Микулинецької селиної ради Тернопільського району від 03.08.2021 року №1193 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» (далі - рішення №1193), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну оренду терміном на 49 років за межами населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 на території Микулинецької селищної ради, орієнтованою площею 1,8 га для іншого сільськогосподарського використання (обслуговування нежитлової будівлі (будівля механізатора) за рахунок земель запасу, угіддя - під господарськими будівлями і дворами. 14.12.2021 року укладено договір оренди землі між Микулинецькою селищною радою (орендодавець) в особі селищного голови Слободян Івана Васильовича, з однією сторони, та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (орендарі) з іншої сторони (далі - договір оренди). Згідно із вказаним договором оренди орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,39 га, кадастровий номер: 6125055400:01:003:0062. На земельній ділянці розміщена нежитлова будівля (будівля механізатора). Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17.01.2022 року №294892946, 11.01.2022 року на підставі договору оренди здійснено реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер: 6125055400:01:003:0062 за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час прийняття рішення №1914 відповідач допустив порушення: критерію законності (п.1 ч.2 ст.2 КАС України), оскільки прийняв рішення поза межами виключних підстав для відмови, що передбачені ч.7 ст.118 ЗК України; обґрунтованості (п.3 ч.2 ст.2 КАС України), оскільки приймаючи рішення не врахував, що право оренди земельної ділянки виникає з часу реєстрації такого права у встановленому порядку, а рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не свідчить про відведення такої земельної ділянки у власність особі, якій адресований такий правовий акт органу місцевого самоврядування у майбутньому. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно до частин 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством визначено розгляд клопотання у встановлений строк та вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається. Матеріалами справи підтверджено, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, слугувало те, що така земельна ділянка відведена в оренду власниками майна колишнього КСП «Надзбруччя». При цьому, з матеріалів справи слідує, що позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,6 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Микулинецької селищної ради в межах земельної ділянки кадастровий номер: 6125055400601:003:0019, тоді як ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну оренду терміном на 49 років за межами населеного пункту земельну ділянку з кадастровим номером: 6125055400:01:003:0062. Матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка з кадастровим номером: 6125055400601:003:0019 є однією і тією ж земельною ділянкою з кадастровим номером: 6125055400:01:003:0062. При цьому, в матеріалах справи також відсутні будь які графічні матеріали для порівняння ідентичності земельних ділянок. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відмова у наданні позивачу дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є протиправною, оскільки підстава для відмови у наданні такого дозволу у зв`язку із наданням в оренду іншої земельної ділянки не відповідає вимогам ст. 118 Земельного кодексу України. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач відмовив у наданні зазначеного дозволу з підстав, які не передбачені законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Микулинецької селищної ради залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 березня 2021 року у справі №500/458/22 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький