Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/4245/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/4245/21 пров. № А/857/22332/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Кардаш В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року, головуючий суддя - Рейті С.І., ухвалене у м. Ужгород, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: В вересні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Ужгородської міської ради, в якому просив визнати протиправним п.2.35 пункту 2 рішення ІХ сесії VІІІ скликання 2-е пленарного засідання №403 від 07.09.2021 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів на АДРЕСА_1 ; скасувати п.2.35 пункту 2 рішення ІХ сесії VІІІ скликання 2-е пленарного засідання № 403 від 07.09.2021 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів на АДРЕСА_1 ; зобов`язати Ужгородську міську раду надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів на АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що спірним рішенням позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів з підстав, що не визначені ст. 118 Земельного кодексу України, а відтак, дане рішення не може вважатися законним та, як наслідок, підлягає скасуванню. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано п.2.35 пункту 2 рішення ІХ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради № 403 від 07.09.2021 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів на АДРЕСА_1 ; скасовано п.2.35 пункту 2 рішення ІХ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради № 403 від 07.09.2021 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів на АДРЕСА_1 ; зобов`язано Ужгородську міську раду надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів на АДРЕСА_1 . Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Ужгородська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що заява позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність надійшла до міської ради пізніше поданої заяви гр. ОСОБА_2 , відтак рішення про відмову у наданні дозволу позивачу є цілком правомірним і скасуванню не підлягає. Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 звернувся до Ужгородської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі ч. 6 ст. 118 ЗК України, орієнтовною площею 0,01 га з цільовим призначенням: для будівництва індивідуального гаражу із земель комунальної власності, що розташована в межах населеного пункту, на території Ужгородської міської ради на АДРЕСА_1 . Пунктом 2.35 рішення ІХ сесії VIII скликання 2-го пленарного засідання №403 від 07.09.2021 року йому було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,01 га для будівництва індивідуального гаражу на АДРЕСА_1 , у зв`язку з наявністю раніше поданої заяви на дану земельну ділянку. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 118 ЗК України не передбачено такої підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою як факт надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншій особі, на що наявні посилання у спірному рішенні. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно до частин 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством визначено розгляд клопотання у встановлений строк та вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається. Матеріалами справи підтверджено, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів на АДРЕСА_1 стала наявність раніше поданої заяви гр. ОСОБА_2 на цю саму ж земельну ділянку. Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що відмова у наданні позивачу дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є протиправною, оскільки така підстава не передбачена ст. 118 Земельного кодексу України. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що п.2.35 пункту 2 рішення № 403 від 07.09.2021 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів на АДРЕСА_1 суперечить вимогам частини сьомої статті 118 ЗК України, оскільки відповідач відмовив у наданні зазначеного дозволу з підстав, які не передбачені законодавством. Крім цього, відповідно до статті 118 ЗК України відповідач зобов`язаний або надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою або відмовити у надання такого дозволу, але на законних підставах. Таким чином, невиконання обов`язку, передбаченого приписами діючого законодавства, ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів на АДРЕСА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Ужгородської міської ради залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року у справі №260/4245/21 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 17.03.2022 року. Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду