Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/4035/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/4035/21 пров. № А/857/21088/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Матковської З.М. з участю секретаря судового засідання Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської міської ради Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року, ухвалене суддею Маєцькою Н.Д. о 15 год. 01 хв. у м. Ужгороді у справі № 260/4035/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради Закарпатської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд: - визнати протиправним підпункт 2.5 пункту 2 рішення Ужгородської міської ради Закарпатської області VIII сесії VIII скликання № 351 від 03.08.2021 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів на АДРЕСА_1 ; - скасувати підпункт 2.5. пункту 2 рішення Ужгородської міської ради Закарпатської області VIII сесії VIII скликання № 351 від 03.08.2021 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,0100 га., для будівництва індивідуальних гаражів на АДРЕСА_1 ; - зобов`язати Ужгородську міську раду Закарпатської області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,0100 га., для будівництва індивідуальних гаражів на АДРЕСА_1 . Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано підпункт 2.5. пункту 2 рішення VIІІ сесії Ужгородської міської ради Закарпатської області VIII скликання «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» № 351 від 03 серпня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів на АДРЕСА_1 . Зобов`язано Ужгородську міську раду Закарпатської області, повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 червня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів на АДРЕСА_1 , та прийняти, відповідно до вимог Земельного кодексу України, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або про відмову у наданні такого дозволу. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не дотримався норм Земельного кодексу України, відмовивши позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаражу, оскільки не довів, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні автошколи. Про інші обтяження спірної земельної ділянки відповідач не вказував. Тому, суд першої інстанції вирішив повторно зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаражу. Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що земельна ділянка, яку хоче отримати у власність позивач перебуває у користуванні автошколи, а тому не може бути передана позивачу. Суд, цього не врахував, а тому неправильно вирішив позов. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що 23 червня 2021 року позивач звернувся до Ужгородської міської ради Закарпатської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаражу загальною площею 0,0100 га, яка розташована на АДРЕСА_1 з подальшою передачею у приватну власність. До цієї заяви позивач додав: копію паспорту та ідентифікаційного коду; копію посвідчення учасника бойових дій; викопіювання із публічної кадастрової карти. 03 серпня 2021 року відповідач розглянув заяву позивача та прийняв рішення № 351 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» на підставі якого позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів на АДРЕСА_1 , оскільки територія використовується для тренувального майданчика товариства сприяння обороні України (ТСОУ - автошкола). Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. У п. «д» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України зазначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірах для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара. Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. З огляду цю норму права, суд вважає, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, серед яких є: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України. Як слідує із оскарженого рішення, відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів на АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що територія використовується для тренувального майданчика ТСОУ (товариство сприяння обороні України автошкола). Однак, як слушно зауважив суд першої інстанції, відповідач не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що вищевказана земельна ділянка перебуває у власності чи користуванні ТСОУ (товариство сприяння обороні України автошкола) чи будь-якої іншої юридичної чи фізичної особи. Це дає підстави стверджувати, що спірна земельна ділянка є вільна. Крім того, апеляційний суд зазначає, що відповідач у рішенні не зазначає про невідповідність місця розташування земельних ділянок, що плануються до відведення, вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, чи генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку. Отже, підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які передбачені ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідачем не наведені. Тому, апеляційний суд вважає, що, відмовивши позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража, відповідач діяв протиправно. Відтак, суд першої інстанції вірно задовольнив позовну вимогу про визнання протиправним та скасування п.п. 2.5 пункту 2 рішення VIІІ сесії Ужгородської міської ради Закарпатської області VIII скликання «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» № 351 від 03 серпня 2021 року про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів на АДРЕСА_1 та правомірно зобов`язав відповідача повторно розглянути подане позивачем клопотання, враховуючи дискреційні повноваження відповідача щодо прийняття рішення про відведення земельної ділянки. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Ужгородської міської ради Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі № 260/4035/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська Повний текст постанови складений 14.04.2022 року