Постанова 4851 № 440/3016/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2022 р. Справа № 440/3016/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Курило Л.В. , Мельнікової Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2021, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 16.08.21 по справі № 440/3016/21 за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Позивач Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати капіталізованих платежів у сумі 1295480,84 грн. В обгрунтування позовних вимог зазначено, що згідно витягу з ЄДРПОУ ФОП ОСОБА_1 прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності та 29.12.2020 проведена державна реєстрація припинення. У зв`язку із цим управлінням здійснено капіталізацію платежів для продовження страхових виплат потерпілому ОСОБА_2 в розмірі 1295480,84 грн. 04.02.2021 управлінням відповідачу направлено вимогу № 312-10 від 04.02.2021, яка повернулася з відміткою "неправильно зазначена (відсутня) адреса". Вимога відповідачем не оскаржувалася, заперечень щодо розрахунку ним не заявлялось. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, а якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що ні Законом № 1105, що є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері загальнобовязкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.ю ані Порядком № 986 не визначено обов`язок позивача у разі заявлення капіталізованих платежей надсилати відповідачу відповідну вимогу. Також зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено повторне направлення вимоги, відтак позивач діяв в межах чинного законодавства. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що позов подано передчасно, адже з моменту припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 жодної вимоги від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області не отримував. Відмітка "неправильно зазначена адреса" на конверті, наданому позивачем з позовом, не є доказом отримання ОСОБА_1 вимоги Фонду, як і не є доказом небажання відповідача отримати таку вимогу. Внаслідок цього відповідач позбавлений можливості визнати цю вимогу, або висловити свої зауваження до неї. Порядок № 986 не передбачає таких видів витрат, які зазначені позивачем в розрахунку потреб в капіталізації платежів. Розрахунок позивача порушує Порядок № 986, який передбачає, що капіталізація платежів проводиться окремо щодо кожного платежу. Крім того, позивачем включено в розрахунок як витрати на забезпечення потерпілого автомобілем так і витрати на транспортне обслуговування, що є порушенням пункту 4 Порядку №

986. Також позивачем не вказано на яких умовах має надаватися потерпілому автомобіль. Позивачем не надано ні медичного висновку про наявність показань для забезпечення інваліда автомобілем, ні доказів, що потерпілий не має автомобілю та потребує забезпечення автомобілем. Отже, позивачем складено розрахунок з порушенням Порядку № 986, тому він не може бути підставою для стягнення з відповідача капіталізованих платежів. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 05.07.1996 зареєстрований як фізична особа-підприємець. 28.04.2008 з працівником ОСОБА_2 стався нещасний випадок, внаслідок чого він отримав виробничу травму, що підтверджується актом форми Н-1 від 29.04.2008 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Лубенському районі, правонаступником якого є позивач, від 11.12.2008 № 1615/10074/10074/2 потерпілому ОСОБА_2 призначено щомісячну грошову виплату в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 353,93 грн. Постановою Лубенського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області від 22.04.2020 № 1605/10074/10074/125 потерпілому ОСОБА_2 продовжено перераховання щомісячної страхової виплати в розмірі 2745,50 грн з 01.03.2020 безстроково. Згідно витягу з ЄДРПОУ ФОП ОСОБА_1 прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності та 29.12.2020 проведена державна реєстрація припинення. Враховуючи, що згідно з розрахунком потреби в капіталізації коштів ФОП ОСОБА_1 для розрахунку з потерпілим на виробництві потреба в капіталізації складає 1295480,84 грн., позивач звернувся до суду із позовом про стягнення вказаних коштів. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості. Колгія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV, в редакції чинній на час звернення із позовом до суду (далі Закон № 1105-XIV). Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону № 1105-XIV, страховим випадком за соціальним страхуванням від нещасних випадків є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці. Згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 1105-XIV кошти, що надходять до Фонду від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, повинні забезпечувати: 1) виплату застрахованим особам матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 2) створення резерву коштів Фонду в розмірі суми, необхідної для виплати всіх видів матеріального забезпечення, страхових виплат, передбачених цим Законом, в розрахунку не менш як на п`ять календарних днів; 3) фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності Фонду, його робочих органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, матеріальне та соціально-побутове забезпечення його працівників; розвиток та функціонування інформаційно-аналітичних систем Фонду; 4) фінансування заходів з профілактики страхових випадків. Пунктом 5 частини 1 статті 11 Закону № 1105-XIV встановлено, що джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 2 статті 15 Закону № 1105-XIV, роботодавець зобов`язаний: надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом; повернути Фонду суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків. Порядок капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, відповідно до якого здійснюється капіталізація платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством) страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 986 (далі Порядок № 986). Відповідно до пунктів 2-3 Порядку № 986, у цьому Порядку термін капіталізація платежів означає визначення суми грошових зобов`язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством. Згідно пункту 8 Порядку № 986, у кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку. Зі змісту зазначених правових приписів та їх правового аналізу вбачається, що на роботодавця, який припинив свою діяльність та має обов`язки перед застрахованою особою внаслідок заподіяння шкоди її життю та здоров`ю покладається обов`язок по сплаті до Фонду соціального страхування України капіталізованих платежів. У разі несплати застрахованою особою таких капіталізованих платежів, фонд соціального страхування зобов`язаний звернутись до останнього з відповідною вимогою. При цьому, у випадку ігнорування сплати капіталізованих платежів за вимогою Фонду соціального страхування, останній наділяється правом на звернення до суду з позовом про його стягнення, як крайнього заходу погашення такої заборгованості. Зазначені висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.05.2020 у справі № 820/315/17, від 30.05.2018 у справі № 822/1472/17, від 06.06.2018 у справі № 811/289/16, від 17.10.2018 у справі № 822/1544/16, згідно яких, якщо виникає спір через відмову суб`єкта підприємницької діяльності, який зареєстрував припинення своєї підприємницької діяльності, виплатити ці платежі, то такі спори підлягають розгляду відповідно до правил Кодексу адміністративного судочинства України судами адміністративної юрисдикції. Водночас, у спірних правовідносинах належних доказів звернення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області до ФОП ОСОБА_1 із відповідною вимогою позивач не надав, внаслідок чого неможливо встановити факт відмови ФОП ОСОБА_1 сплачувати капіталізовані платежі. На підтвердження направлення вимоги № 312-10 від 04.02.2021 позивачем надано копію фіскального чеку від 04.02.21, копію рекомендованого повідомлення та копію конверту, з якого встановлено, що поштову кореспонденцію повернуто "у зв`язку із неправильно зазначеною (відсутньою) адресою". Наведені докази свідчать, що відповідач не відмовлявся отримувати вимогу Фонду № 312-10 від 04.02.2021, повернення поштової кореспонденції сталося не з його вини. Водночас, позивачем не надано і доказів того, що ним повторно направлялася вимога №312-10 від 04.02.2021 на адресу відповідача, як і доказів того, що йому щось завадило це зробити. Згідно листа ВК Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області № 247 від 09.04.2021 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно проживає та зареєстрований в АДРЕСА_1 з 29.07.1996. Невручення відповідачу вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, окрім того, що відповідач не був обізнаний про обов`язок сплати капіталізованих платежів, позбавило його права висловити свої зауваження з приводу їх розрахунку та скористатися процедурою досудового врегулювання спору. За приписами частини 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звернення позивача до суду є передчасним, відтак, позовні вимоги останнього задоволенню не підлягають. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 по справі № 440/3016/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) Л.В. Курило Л.В. Мельнікова