Постанова 4851 № 440/6555/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2023 р.Справа № 440/6555/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Реброва А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2022, головуючий суддя І інстанції: Слободянюк Н.І., вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 27.09.22 по справі № 440/6555/22 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до Управління Держпраці у Полтавській області про стягнення заборгованості зі сплати капіталізованих платежів, ВСТАНОВИВ: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області, в якому просив суд: - стягнути з Управління Держпраці у Полтавській області на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області заборгованості зі сплати капіталізованих платежів в сумі 2170077,71 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що згідно з відомостями Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Управління Держпраці у Полтавській області з 20.01.2022 перебуває в стані припинення та відомості про правонаступників відсутні, а тому відповідачем має бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат особі ОСОБА_1 , яка потерпіла внаслідок нещасного випадку на виробництві. Відповідачем у добровільному порядку не виконано уточнюючу вимогу від 11.05.2022 №816-10 та не сплачено заборгованість зі сплати капіталізованих платежів в сумі 2170077,71 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 замінено позивача по справі № 440/6555/22 - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Управління Держпраці у Полтавській області (ідентифікаційний код 39777136) зареєстроване як юридична особа 05.05.2015, а з 20.01.2022 перебуває в стані припинення за рішенням засновників. Згідно копії акта про нещасний випадок, що пов`язаний з виробництвом, ОСОБА_1 від 05.05.2014 форми Н-1, що затверджений начальником Територіальної державної інспекції з питань праці у Полтавській області 05.05.2014 ОСОБА_1 14.01.2014 згідно графіка вийшла на роботу і приступила до виконання своїх посадових обов`язків. В складі робочої групи з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення, створеної виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради, приймала участь в обстеженні місць здійснення підприємницької діяльності фізичними особами-підприємцями м. Кременчука на предмет дотримання ними законодавства про працю стосовно найманих працівників в частині належного оформлення з ними трудових відносин. Приблизно о 10 год 00 хв. під час слідування між суб`єктами господарювання на перехресті вулиць Жовтнева та Шевченка м. Кременчука на ОСОБА_1 був здійснений наїзд автомобілем Mitsubishi-Pajero д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 . З отриманими тяжкими травмами каретою швидкої допомоги ОСОБА_1 госпіталізована в третю міську лікарню м. Кременчука. Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії 10 ААА №019875 від 02.12.2014 ОСОБА_1 з 26.11.2014 встановлена третя група інвалідності (35% втрати працездатності) внаслідок трудового каліцтва (ДТП). 26.12.2014 Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві прийнято постанову №1623/1851/1851/12, якою потерпілу ОСОБА_1 взято на облік з 14.01.2014 та зареєстровано страховий випадок "трудове каліцтво", а також вирішено провадити останній страхові виплати з 26.11.2014 в розмірі 100 відсотків. Згідно виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги до довідки серії АБ №0016512 від 24.11.2021 ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності (65% втрати працездатності) внаслідок передкаліцтва згідно акта №1 форми Н-1 від 14.01.2014. Постановою Полтавського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області №53001/466233/1851/37 від 06.03.2022 призначено потерпілій ОСОБА_1 перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 4190,47 грн та вирішено проводити виплату з 01.03.2022 по 23.11.2024 включно. Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області здійснено розрахунок потреби в капіталізації коштів Управління Держпраці у Полтавській області для розрахунку потерпілим на виробництві станом на 01.03.2022 на суму 2170077,71 грн. Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області сформовано та направлено на адресу Управління Держпраці у Полтавській області уточнюючу вимогу від 11.05.2022 №816-10, в якій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області просило Управління Держпраці у Полтавській області визнати уточнюючі вимоги на суму 2170077,71 грн такими, які підлягають внесенню до першої черги реєстру вимог кредиторів, та їх задовольнити у першу чергу. Уточнюючу вимогу отримано уповноваженою особою Управління Держпраці у Полтавській області 13.05.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. На підставі того, що Управлінням Держпраці у Полтавській області грошові вимоги по капіталізації добровільно не сплачено, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області звернулося до суду з вказаним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Так, павові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я врегульовані положеннями Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №1105-XIV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 1105-XIV, терміни «застрахована особа», «страхувальники» та «роботодавці» вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №1105-XIV, законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів. Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, до роботодавців віднесено підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Тобто, страхувальником є всі види юридичних осіб, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які, зокрема, використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах та мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Відповідно до ст. 3 Закону №1105-XIV, принципами державного соціального страхування є: обов`язковість страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав; обов`язковість фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; відповідальність роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом. Згідно з ст. 4 Закону №1105-XIV, Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону №1105-XIV, джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, які в силу пункту 1 частини другої вказаної статті використовуються на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом. 01.01.2023 набрали чинності зміни до Закону №1105-XIV. Відповідно до ст. 4 Закону №1105-XIV, уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України. Згідно з п. 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №1105-XIV, припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №986 затверджений Порядок капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників (надалі - Порядок №986), відповідно до якого здійснюється капіталізація платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством) страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам. Відповідно до п. 2 Порядку №986, термін "капіталізація платежів" означає визначення суми грошових зобов`язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Згідно з п. 3 Порядку №986, капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством. Відповідно до п. 4 Порядку №986, капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення, та обчислюється щодо кожного платежу. Згідно з п.п. 7, 8 Порядку №986, капіталізація платежів включає заборгованість страхувальника з виплат, пов`язаних із його зобов`язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю або здоров`ю застрахованої особи, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат на догляд за потерпілим і виплат за листками непрацездатності. У кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку. Відповідно до ч.ч. 3, 5, 6 ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора. Згідно з ч. 1 ст. 106 ЦК України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 112 ЦК України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом. Відповідно до ст. 1205 ЦК України, у разі припинення юридичної особи, зобов`язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У цьому разі вимоги про збільшення розміру відшкодування шкоди пред`являються до її правонаступників. У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом. У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов`язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого. Тобто, законодавець зобов`язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації без встановлення правонаступника. Судовим розглядом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 №14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 1, до якого включено, зокрема, Управління Держпраці у Полтавській області, а також утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 2, до якого включено Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці. Також установлено, що територіальні органи Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Державної служби з питань праці і прийняттям рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною службою з питань праці після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворені згідно з пунктом 2 цієї постанови, затвердження положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій, а також установлено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, зокрема Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - завдання і функції Управління Держпраці у Сумській області, Управління Держпраці у Полтавській області, Головного управління Держпраці у Харківській області. Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що всі права та обов`язки Управління Держпраці у Полтавській області переходять до його правонаступника - Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, яке утворене як юридична особа публічного права та до якого передано повноваження з виконання завдань і функцій Управління Держпраці у Полтавській області. На підставі того, що обов`язок проводити капіталізацію платежів встановлений для продовження страхових виплат непрацездатним особам (які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання) саме суб`єктом, що ліквідується (зокрема у зв`язку з банкрутством) без наявності правонаступника, то він не може покладатися на державний орган влади, що ліквідується, у разі наявності правонаступника. Ліквідація Управління Держпраці у Полтавській області не пов`язана з його банкрутством, а зумовлена прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 №14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» про ліквідацію юридичної особи публічного права з визначенням її правонаступника. Відтак, ліквідація Управління Держпраці у Полтавській області здійснюється внаслідок втрати повноважень у зв`язку з їх передачею іншому органу державної влади. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі №812/1408/16 відповідно до яких, публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі. Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Відтак, ліквідація Управління Держпраці у Полтавській області не є підставою для капіталізації страхових платежів для подальшої їх виплати потерпілій, оскільки його функції зі сплати страхових внесків перейшли до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці як правонаступника, що утворюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 №14. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 31.01.2019 у справі № 804/1315/17, від 30.03.2021 у справі № 420/4823/20, від 09.06.2021 у справі №804/1317/17 та 30.11.2021 у справі №200/1353/21-а. З урахуванням встановлених по справі обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 по справі №440/6555/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 22.11.2023 року