Ухвала КАС ВС № 460/7833/20

УХВАЛА 07 червня 2022 року м. Київ справа № 460/7833/20 адміністративне провадження № К/990/12022/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року у справі №460/7833/20 за позовом ОСОБА_1 до Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Рівненської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Рівненської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Офіс Генерального прокурора, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про неуспішне проходження прокурором атестації від 06 липня 2020 року; - визнати протиправним та скасувати наказ Рівненської обласної прокуратури від 24 вересня 2020 року №1014к "Про звільнення ОСОБА_1 "; - поновити на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при проведенні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області або посаді рівнозначній яку обіймав ОСОБА_1 на день звільнення; - стягнути з Рівненської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року позов задоволено: - визнано протиправним та скасовано рішення Шостої кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації від 06 липня 2020 року №8; - визнано протиправним та скасовано наказ Рівненської обласної прокуратури від 24 вересня 2020 року №1014к "Про звільнення ОСОБА_1 "; - поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при проведенні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Рівненської області або на рівнозначній посаді в Рівненській обласній прокуратурі; - стягнуто на користь ОСОБА_1 з Рівненської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 193413 (сто дев`яносто три тисячі чотириста тринадцять) гривень 74 копійки, без врахування обов`язкових до сплати платежів; - стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, Рівненської обласної прокуратури, судові витрати у виді судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - 24605 (двадцять чотири тисячі шістсот п`ять) гривень 89 копійок піддано негайному виконанню. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. На зазначену постанову апеляційного суду позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 18 травня 2022 року. У своїй касаційній скарзі скаржник просить постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Ухвалами Верховного Суду від 22 грудня 2021 року (№К/9901/45817/21, №К/9901/45821/21) та від 15 лютого 2022 року (№ К/990/2803/22) касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що підставою касаційного оскарження вказано пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник у касаційній скарзі вказує на неврахування судом апеляційної інстанції позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 30 листопада 2021 року у справі №520/11394/20, від 07 жовтня 2021 року у справі №640/449/20, від 13 травня 2021 року у справі №120/3458/20-а, від 24 квітня 2019 року у справі №815/1554/17 та Верховного Суду України, викладеної у постановах від 04 березня 2014 року у справі №21-8а14, від 24 жовтня 2014 року у справі №21-484а14. Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Одночасно з цим, Суд звертає увагу, що лише загальні посилання на неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах за відсутності посилання на відповідні постанови Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Втім, у касаційній скарзі лише викладено обставини справи, зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд зазначає, що таке формальне посилання на постанови Верховного Суду, у цьому випадку на постанови від 30 листопада 2021 року у справі №520/11394/20, від 07 жовтня 2021 року у справі №640/449/20, від 13 травня 2021 року у справі №120/3458/20-а, від 24 квітня 2019 року у справі №815/1554/17, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не обґрунтовано подібності правовідносин у справах, на які він посилається. З огляду на викладене, заявником належним чином не обґрунтовано посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Крім цього, підставою касаційного оскарження заявник зазначає пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України і вказує на відсутність висновку Верховного Суду про застосування положень пунктів 6, 9, 11, 17 та підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ, пункту 6 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221, пункту 1 частини першої, частини третьої статті 16 та пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Однак наведені скаржником норми є загальними, а касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду у цій справі щодо вказаних норм. До цього ж, скаржник не конкретизував у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Решта доводів скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанції. При цьому, позивачем так і не враховано зауваження, викладені Верховним Судом в ухвалі від 15 лютого 2022 року, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом, зокрема і щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень. Враховуючи наведене, Суд констатує, що скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року у справі №460/7833/20. Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв`язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує. На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року у справі №460/7833/20 за позовом ОСОБА_1 до Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Рівненської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, повернути скаржнику. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. Суддя О.А. Губська