Ухвала КЦС ВС № 469/654/17

Ухвала 07 червня 2022 року м. Київ справа № 469/654/17 провадження № 61-20488ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Гулька Б. І., розглянув клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2019 року залучено до участі у справі правонаступника ПАТ «Укрсоцбанк» - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»). Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 02 липня 2021 року позов АТ «Альфа-Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 05 червня 2007 року № 640/269-К269 у розмірі 16 517,15 доларів США. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 02 липня 2021 року. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 02 липня 2021 року залишено без руху з метою витребування матеріалів справи із суду першої інстанції. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року заявнику поновлено строк на апеляційне оскарження судового рішення, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги та надати документ, що підтверджує його сплату. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання. У жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року відмовлено на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України (провадження № 61-16491ск21). Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 02 липня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявникові. У грудні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті касаційна скарга відправлена до Верховного Суду 14 грудня 2021 року. Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовлено, а касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску; сплатити судовий збір за подання касаційної скарги і надати документ, що підтверджує його сплату. Крім того, заявнику запропоновано надати до суду касаційної інстанції касаційну скаргу, яка за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, із обов`язковим зазначенням у ній чітко викладених вимог касаційної скарги, які узгоджуються із повноваженнями суду касаційної інстанції, визначених статтею 409 ЦПК України. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 лютого 2022 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року відмовлено на підставі пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України. Визнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними та заявнику продовжено строк для усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання. У наданий судом строк ОСОБА_1 направила матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 лютого 2022 року, а саме заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. У заяві про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції вона отримала 23 листопада 2021 року, що підтверджується наданими доказами. Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження ОСОБА_1 пропущено з поважних причин, його можливо поновити. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою. Форма і зміст апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України. Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Частиною другою статті 357 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Судом апеляційної інстанції встановлено, що не погоджуючись з рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 02 липня 2021 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою на вказане судове рішення. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року заявнику поновлено строк на апеляційне оскарження судового рішення, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги та надати документ, що підтверджує його сплату. Апеляційним судом було роз`яснено, що у разі невиконання вимог даної ухвали апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернена особі, яка її подала. Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційним судом, у тому числі, взято до уваги, предмет спору. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 02 липня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявникові. Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом. За своїм змістом перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 915/955/15 (провадження № 12-66гс18) та Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 752/7347/16-ц (провадження № 61-10168сво18). Отже, за подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, та у разі оскарження ухваленого судом першої інстанції судового рішення за результатами розгляду позовної заяви в суді апеляційної інстанції, судовий збір справляється на загальних підставах, встановлених пунктом 6 частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір». Відповідно до частини першої та третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені у статті 5 Закону України «Про судовий збір», або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5 Закону України «Про судовий збір», є правом, а не обов`язком суду, навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. При цьому доводи касаційної скарги взагалі не містять обґрунтування підстав неможливості сплатити судовий збір за апеляційну чи касаційну скарги, а містять доводи незгоди з ухваленим судовим рішенням першої інстанції. Проте ці доводи перевіряються після відкриття апеляційного чи касаційного провадження. Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний аналіз зазначеного Закону та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому у статті 5 цього Закону, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). За змістом частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Аналіз наведеної норми Закону свідчить про те, що від сплати судового збору за подання позовів, апеляційної (касаційної) скарги у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, споживачі звільнені лише у разі, якщо вони виступають у процесуальному статусі позивачів, а не відповідачів. Тобто відповідачі при подачі апеляційної та касаційної скарги у справах про стягнення заборгованості за кредитним договором мають сплачувати судовий збір за ставками, встановленими Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у справі № 570/5405/16-ц (провадження № 61-16543ск19) та від 12 вересня 2019 року у справі № 347/350/17 (провадження № 61-16588ск19). Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 02 липня 2021 року, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що у наданий судом строк недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року, заявником не усунуто, а саме не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги. Верховний Суд зазначає, що повернення апеляційної скарги не позбавляє ОСОБА_1 права подати нову апеляційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 185 ЦПК України, сплативши судовий збір у встановлених законом порядку та розмірі, або подати обґрунтоване та підтверджене належними доказами клопотання про звільнення від сплати судового збору, якщо для цього існують підстави. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судового рішення. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Р. А. Лідовець І. А. Воробйова Б. І. Гулько