Постанова 4821 № 707/3091/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/801/22Головуючий по 1 інстанції Справа №707/3091/21 Категорія: 310020000 Миколаєнко Т.А. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2022 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Вініченка Б.Б., Нерушак Л.В., за участю секретаряЧуйко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Посипайко Алли Іванівни на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 06 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, - в с т а н о в и в : У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 , обґрунтовуючи його тим, що 22 жовтня 1983 року сторони зареєстрували шлюб, від якого мають повнолітню непрацездатну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із 2010 року позивач та відповідачка проживають окремо, спільне господарство не ведуть і не підтримують шлюбно-сімейні відносини. Подальше сумісне життя і збереження сім`ї є неможливим. На даний час ОСОБА_1 перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком. Після припинення шлюбних відносин їх донька ОСОБА_3 проживає разом з батьком. Вона є особою з інвалідністю 2-ї групи, власних дітей не має, отримує державну соціальну допомогу в розмірі 1 854,00 грн, потребує матеріальної допомоги та перебуває на повному утриманні позивача, який, у свою чергу, є непрацездатним та отримує пенсію за віком у розмірі 2 100 грн. Відповідака, за твердженням позивача, є працездатною особою, працевлаштованою, інших неповнолітніх чи непрацездатних дітей на утриманні не має, а тому, на його переконання, має можливість надавати матеріальну допомогу непрацездатній доньці. Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_2 з даним позовом до суду, в якому останній просив суд розірвати шлюб між ним та відповідачкою, зареєстрований 22 жовтня 1983 року виконавчим комітетом Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, актовий запис № 77; стягнути з ОСОБА_1 на його користь аліменти на утримання непрацездатної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 000,00 грн. щомісяця. Рішенням Черкаського районного суду Черкаської областівід 06 квітня 2022 року позов задоволено повністю. Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 22 жовтня 1983 року виконавчим комітетом Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, актовий запис № 77 розірвано. Після розірвання шлюбу відповідачці ОСОБА_1 залишено прізвище « ОСОБА_1 ». Стягнуто з неї на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000,00 грн, із проведенням щорічної індексації відповідно до закону, починаючи з дня звернення до суду із даним позовом, тобто з 16 грудня 2021 року, і на весь період непрацездатності ОСОБА_3 . Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за позовною вимогою про стягнення аліментів у розмірі 908 грн. Судові витрати у справі за позовною вимогою про розірвання шлюбу залишені за позивачем ОСОБА_2 . В частині розірвання шлюбу рішення мотивовано тим, що визнання позову відповідачем у цій частині не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому може бути прийняте судом. Судом також зазначено, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини, з яких він наполягає на розірванні шлюбу, є обґрунтованими. Сімейні стосунки подружжя є формальними, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають, отже, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стало неможливим та суперечить їхнім інтересам. Щодо стягнення аліментів на непрацездатну дочку, то суд виходив з того, що отримання повнолітнім непрацездатним дочкою, сином доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що вони не потребують матеріальної допомоги. Районний суд зазначив, що ОСОБА_3 не має місця роботи, її щомісячний дохід становить 1 934,00 грн, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак при розрахунку розміру прожиткового мінімуму для груп населення враховується мінімальний набір предметів першої потреби, санітарії та ліків, який не містить препаратів, необхідних для підтримання здоров`я особі з хронічним психічним захворюванням. Тобто державна соціальна допомога, яку отримує ОСОБА_3 , не є достатнім матеріальним забезпеченням для її життя та підтримуючого лікування, а тому остання є такою, що потребує матеріальної допомоги. Також суд вважав, що відповідачка має можливість надавати матеріальну допомогу своїй непрацездатній дитині, а визначений розмір аліментів у сумі 2 000,00 грн. є обґрунтованим, достатнім та таким, що відповідає потребам дитини з інвалідністю. Далі також зауважив, що припустима можливість реалізації позивачем права оформити опікунство над спільною непрацездатною донькою сторін та можливість отримання ним щомісячної грошової допомоги як особою, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, жодним чином не впливає на обов`язки батьків у розумінні вимог статті 198 СК України. ОСОБА_1 , не погоджуючись з вказаним рішенням в частині стягнення аліментів, оскаржила його в апеляційному порядку через свого представника - адвоката Посипайко А.І. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача із визначеним судом розміром аліментів у сумі 2 000,00 грн. Скаржниця зазначає, що позивач, заявляючи позовну вимогу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у зазначеному розмірі, повинен був вказати, які потреби непрацездатної дочки не покриваються отримуваною нею соціальною допомогою, яких додаткових витрат та у якому розмірі вона потребує, навести розрахунок цих витрат і належними доказами довести необхідність стягнення аліментів у розмірі саме 2 000 грн щомісячно. У матеріалах справи відсутні будь-які розрахунки, що підтверджують розмір аліментів, які просив стягнути позивач та докази, що підтверджують такі розрахунки. Вважаючи рішення таким, що ухвалене за неправильного застосування судом норм матеріального права та вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, скаржниця просить рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дочки ОСОБА_3 , визначивши розмір стягнутих аліментів у твердій грошовій сумі 967,00 грн. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги. Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В апеляційній скарзі заявниця висловлює свою незгоду лише з рішенням суду в частині стягнення аліментів на повнолітню непрацездатну дочку. Вказані правовідносини мають наступне правове регулювання. Стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини є способом захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Статтею 198 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть надати таку матеріальну допомогу. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», непрацездатними є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону. Важливою є непрацездатність повнолітньої дитини за станом здоров`я, тобто наявність у дитини статусу інваліда. Інвалідом визнається особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав (ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»). Подібне визначення інваліда міститься і у Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». При цьому не має значення, яку групу інвалідності має дитина. Батьки, за загальним правилом, мають добровільно утримувати свою непрацездатну дитину. В разі відмови батьків від надання утримання аліменти можуть бути стягнені з них рішенням суду за позовом як самої дитини, так і того з батьків, з яким проживає дитина. Згідно з ст. 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 Сімейного кодексу України. Положеннями ст. 201 СК України визначено, що щодо застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу. Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що стверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 28 вересня 2021 року, виданим повторно. ОСОБА_3 є особою з інвалідністю другої групи, загальне захворювання, що підтверджується копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 541824, виданої 31 травня 2017 року, інвалідність встановлена «безтерміново», за висновками огляду ОСОБА_3 нездатна до трудової діяльності в звичайних виробничих умовах. Посвідчення особи з інвалідністю другої групи серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 отримала 10 березня 2011 року. Таким чином, судом вірно встановлено, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю другої групи, тобто непрацездатною особою. ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області та отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю згідно Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю». Термін призначення: з 23 листопада 2010 року по довічно. Розмір допомоги: 1 854,00 грн щомісячно. Згідно з довідкою, виданою Відділом обслуговуванням громадян № 3 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 620 від 07 жовтня 2021 року, ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ Головне управління ПФУ в Черкаській області (Черкаський відділ обслуговування громадян № 3) і отримує пенсію за віком в розмірі 2 200,00 грн. Відповідно до довідки КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради № 05/10 від 14 лютого 2022 року ОСОБА_1 працює у вказаному медичному закладі з 06 березня 2008 року на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди матері, відповідача у справі, із розміром визначених судом аліментів з посиланням на обставини, які були належно оцінені та враховані судом при вирішенні спору. При визначенні розміру аліментів, суд першої інстанції взяв до уваги обов`язок кожного з батьків утримувати свою повнолітню непрацездатну дитину, виконав вимоги ст. 200 СК України і врахував стан здоров`я, матеріальне становище батьків і дитини, зокрема те, що ОСОБА_3 проживає з батьком, батько ОСОБА_2 є пенсіонером за віком та не працює, мати ОСОБА_3 працює та має постійний заробіток, а тому з урахуванням отримання нею доходу, правильно визначив спроможність матері матеріально допомагати непрацездатній дочці у сумі 2 000 грн. Судом вірно враховано, що відповідачем не надано суду доказів її матеріального становища і не доведено той факт, що вона отримує заробітну плату, розмір якої нижче прожиткового мінімуму доходів громадян, а також те, що вона не має інших доходів. Повнолітня ОСОБА_3 є непрацездатною, має інвалідність ІІ групи, що свідчить про її неможливість самостійного утримання та потребу у догляді й матеріальній допомозі. Отримує мінімальний розмір призначеної державою пенсії за інвалідністю, якої об`єктивно недостатньо для забезпечення належних умов проживання, харчування та лікування. При цьому встановлено, що відповідачка є працевлаштованою особою, інших осіб на утриманні не має, а виходячи із відсутності у матеріалах справи доказів щодо отримуваних відповідачкою доходів, суд прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі 2 000,00 грн. Будь-яких доказів неможливості надавати матеріальну допомогу на утримання непрацездатної дочки в установленому судом розмірі відповідачем суду не надано. Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про неможливість сплачувати на утримання повнолітньої непрацездатної доньки аліменти у розмірі 2 000,00 грн, оскільки в суді першої інстанції вони не знайшли свого належного підтвердження. За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги не встановлено. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Посипайко Алли Іванівни залишити без задоволення. Рішення Черкаського районного суду Черкаської областівід 06 квітня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 6 червня 2022 року. Судді