Постанова 4803 № 206/3100/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2265/26 Справа № 206/3100/25 Суддя у 1-й інстанції - Поштаренко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 07 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів , В С Т А Н О В И Л А: У червні 2025 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Самарського районного суду міста Дніпра із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Позов мотивований тим, що від шлюбу позивач та відповідач мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачкою і повністю перебуває на її утриманні. В свідоцтві про народження ОСОБА_3 батьком зазначений відповідач - ОСОБА_1 . Син позивача та відповідача є інвалідом ІІ групи з дитинства, безтерміново потребує стороннього догляду, обмежений в самообслуговуванні, спілкуванні, контролюванні своєї поведінки. У зв`язку з інвалідністю він не має змоги працевлаштуватися та отримувати стабільний дохід, тому перебуває у скрутному матеріальному становищі та потребує сторонньої допомоги. Батько, попри неодноразові звернення, відмовляється добровільно надавати йому матеріальну підтримку. З огляду на обставини та враховуючи регулярні потреби в лікуванні, харчуванні та базовому забезпеченні, розмір аліментів у твердій грошовій сумі складає 5500 грн щомісяця і є необхідним та обґрунтованим мінімумом для утримання сина. Позивач зазначала, що інвалідність сина позивача потребує регулярного лікування та медичних процедур. Для цього позивач змушена витрачати на медикаменти та медичні послуги щомісячно приблизно 1500 грн. Це включає витрати на: придбання ліків - 1000 грн. на місяць; спеціалізовані медичні послуги (візити до лікаря, медичні обстеження, реабілітаційні процедури) - 500 грн. на місяць, а також необхідні кошти для спеціалізованого харчування у розмірі приблизно 1888 грн. на місяць. Також необхідні засоби гігієни та побутові потреби - 1000 грн., транспорт та зв`язок - 800 грн., витрати на одяг та взуття - 2000 грн. Таким чином для того щоб підтримувати середній рівень життя сина позивача та відповідача, необхідна сума не менша за 10902 грн. З урахуванням викладеного, позивач просила суд стягуваи щомісячно з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є інвалідом ІІ групи з дитинства, безтерміново, у розмірі 5500,0 грн. з дня подання позовної заяви до суду. Рішенням Самарського районного суду міста Дніпра від 07 жовтня 2025 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ,зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної дитини з інвалідністю другої групи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 04.06.2025 і до строку, до якого встановлено інвалідність ОСОБА_3 . На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України допущено негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 968,96 грн. Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 07 листопада 2025 року виправлено описку, допущену в резолютивній частині рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 07.10.2025 (справа №206/3100/25), де вважати вірною суму стягнення з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ,зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини з інвалідністю другої групи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі -1000 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 04.06.2025 і до строку, до якого встановлено інвалідність ОСОБА_3 , замість помилково вказаної 500 грн. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Учасники справи не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з п. 1 ч.4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді, а також оголошенням на веб-порталі Судової влади України. Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що сторони у справі є батьками повнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 20.08.1980 року РАЦС Самарського района м. Дніпропетровська, актовий запис №662 (а.с.37). Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10ААГ №014532 від 12.02.2015 виданої КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи ДОР» та пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 від 02.03.2021 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має інвалідність з дитинства другої групи, яка встановлена довічно (а.с. 12,13-14). ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до довідки про доходи № 8771067751722994 виданої на ім`я ОСОБА_3 , встановлено, що останній перебуває на обліку в управлінні ПФУ Дніпропетровської області і отримує соціальну пенсію: за листопад 2024 року у розмірі 2725 грн., грудень 2024 року у розмірі 2725 грн., за січень 2025 року у розмірі 2725 грн., всього 8175 грн. (а.с.10). Відповідно до пенсійного посвідчення під № НОМЕР_2 від 09.10.2007 серії НОМЕР_5 , встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером за віком (а.с.92). Представником позивача надано фотокопії скриншотів сплати комунальних послуг, які надані на підтвердження витрат на утримання ОСОБА_3 , позивачем (а.с.82,83,86,88-91). Згідно з довідкою наданою КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» ДМР від 17.12.2021 під №14/1135 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02.10.2014 року перебуває під наглядом лікаря-психіатра з центру психіатричної допомоги дитячому та дорослому населенню КНП «КЛШД» ДМР з діагнозом: органічне ураження головного мозку внаслідок перинатальної патології, виражений психоорганічний синдром, змішаний варіант (а.с.87). Відповідно до частин 8 та 9 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до ст. 198 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть надати таку матеріальну допомогу. Статтею 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування вказано, що непрацездатними є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону. Важливою є непрацездатність повнолітньої дитини за станом здоров`я, тобто наявність у дитини статусу інваліда. Інвалідом визнається особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав (ст. 1 Закону України Про реабілітацію інвалідів в Україні). Подібне визначення інваліда міститься і у Законі України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні. При цьому не має значення, яку групу інвалідності має дитина. Батьки, за загальним правилом, мають добровільно утримувати свою непрацездатну дитину. В разі відмови батьків від надання утримання аліменти можуть бути стягнені з них рішенням суду за позовом як самої дитини, так і того з батьків, з яким проживає дитина. Згідно з ст. 200 СК Україн,и суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України. Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти повнолітнім непрацездатним дочці, сину, які потребують матеріальної допомоги, у разі визнання їх особами з інвалідністю І, II груп присуджуються на строк інвалідності. Відповідно до ч. 2 ст. 200 СК України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Згідно зі ст. 201 СК України щодо застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми ст. ст. 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу. Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі №459/1381/18 (провадження № 61-9328св19). Згідно з п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексуУкраїни при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року №3, відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою пенсійного віку та отримує пенсію за віком в розмірі 4027,01 грн, що підтверджується довідкою №7713 2071 0877 2770, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (а.с.45,50,51-57). Окрім того, судом встановлено, що відповідач не працює за віком, проживає з разом із дружиною ОСОБА_4 , яка також є особою пенсійного віку та отримує пенсію, розмір якої 4348,25 грн., що підтверджується довідкою №3227 0320 0780 8202, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, інших джерел доходу немає, про що свідчить довідка ОК-5 (а.с.58,59-67). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання представника відповідача на наявність у останнього низки захворювань, які потребують постійного медикаментозного лікування та додаткових витрат на медичне забезпечення, не можуть бути підставою для повного звільнення його від обов`язку утримувати повнолітнього непрацездатного сина - особу з інвалідністю ІІ групи. Разом із тим, позивачем у ході розгляду справи не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження фактичного розміру витрат, необхідних для утримання повнолітнього сина, який є особою з інвалідністю. Зокрема, до матеріалів справи долучено лише квитанції про сплату комунальних послуг (а.с. 8286, 8891), які самі по собі не свідчать про обсяг витрат безпосередньо на забезпечення потреб сина та не дають можливості встановити реальний розмір коштів, необхідних для його утримання, лікування чи догляду. При цьому позивачем не подано жодних документів, які б підтверджували витрати на придбання лікарських засобів, проходження лікування чи реабілітації, оплату медичних послуг, спеціального харчування, засобів догляду, транспортних витрат, а також інших витрат, пов`язаних із станом здоров`я повнолітнього сина. У матеріалах справи також відсутні розрахунок щомісячних витрат на його утримання, чеки, рецепти, медичні висновки щодо необхідності постійного лікування або стороннього догляду, що унеможливлює встановлення дійсного обсягу матеріальної потреби. Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18. Враховуючи те, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено фактичний розмір витрат на утримання повнолітнього непрацездатного сина, а також беручи до уваги матеріальне становище відповідача, стан його здоров`я, обмежений рівень доходу, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру аліментів. При цьому колегія суддів враховує як потребу повнолітнього сина у матеріальній допомозі у зв`язку з інвалідністю, так і принцип справедливості та співмірності аліментного обов`язку платника його реальним матеріальним можливостям. За таких обставин колегія суддів вважає, що стягнення аліментів у розмірі 1000 грн щомісячно є надмірним та таким, що не в повній мірі відповідає встановленим у справі обставинам, а тому дійшла висновку про необхідність зменшення розміру аліментів до 500 грн щомісячно, що буде розумним, справедливим та достатнім балансом між інтересами повнолітнього непрацездатного сина та матеріальними можливостями відповідача. Крім того, колегія суддів бере до уваги доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що до моменту виправлення судом описки апелянт фактично погоджувався із визначеним розміром аліментів у сумі 500 грн та не мав наміру оскаржувати судове рішення в цій частині. Зазначені обставини свідчать про визнання відповідачем свого обов`язку щодо надання матеріальної допомоги повнолітньому непрацездатному сину саме у такому розмірі. Більше того, сам факт оскарження відповідачем ухвали суду про виправлення описки також свідчить про його часткове визнання позовних вимог, оскільки заперечення апелянта фактично стосувалися саме збільшення розміру аліментів з 500 грн до 1000 грн, а не обов`язку зі сплати аліментів як такого. Це додатково підтверджує, що відповідач не заперечував проти стягнення аліментів у розмірі 500 грн щомісячно. З урахуванням встановленого, приймаючи до уваги часткове визнання позову відповідачем у апеляційній скарзі у розмірі 500 грн, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ,зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини з інвалідністю другої групи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500 грн щомісячно, починаючи стягнення з 04.06.2025 і до строку, до якого встановлено інвалідність ОСОБА_3 . В іншій частині позовних вимог відмовити. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, колегія дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог. Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. На виконання п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць. За положеннями ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ураховуючи, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів позивач звільняється від сплати судового збору в дохід держави, то судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп. підлягає згідно з ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача в дохід держави. Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 07 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення аліментів - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ,зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної дитини з інвалідністю другої групи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 500 грн щомісячно, починаючи стягнення з 04.06.2025 і до строку, до якого встановлено інвалідність ОСОБА_3 . На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 968,96 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 15 червня 2026 року. Головуючий О.В. Свистунова Судді: М.М. Пищида І.Ю. Ткаченко