Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 902/1291/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2022 року Справа № 902/1291/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. без повідомлення учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області у справі від 09.03.2022 року у справі №902/1291/21 (суддя Яремчук Ю.О., м.Вінниця, повний текст складено 09.03.2022 року) за позовом: Вінницького міського центру зайнятості (вул. Привокзальна, 28, м. Вінниця) до: Головного управління національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м.Вінниця, 21050) про стягнення 13922,66 грн. суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду В С Т А Н О В И В : Вінницький міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Головного управління національної поліції у Вінницькій області про стягнення 13922,66 грн., суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг (соціальна допомога по безробіттю). Рішенням Господарського суду Вінницької області у справі від 09.03.2022 року у справі №902/1291/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління національної поліції у Вінницькій області на користь Вінницького міського центру зайнятості 13 922,66 грн. - суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду та 2 270,00 грн. - відшкодування судових витрат по сплаті судового збору. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Головне управління Національної поліції у Вінницькій області звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Вінницької області від 09.03.2022 у справі №902/1291/21 за позовом Вінницького міського центру зайнятості до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області скасувати, винести нове, яким у задоволенні вказаного позову відмовити повністю. В обгрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що 09.02.2021 р. ОСОБА_1 був звільнений з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2021 р. ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП у Вінницькій області. Відповідно до даного рішення суду ОСОБА_1 був стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.02.2021 р. по 07.06.2021 р. в сумі 72493,22 грн. На момент розгляду адміністративної справи у Вінницькому окружному адміністративному суді за позовом ОСОБА_1 до ГУНП у Вінницькій області про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ГУНП у Вінницькій області не було відомо про те, що останньому було надано статус безробітного і що йому здійснювались соціальні виплати Вінницьким міським центром зайнятості. В свою чергу ОСОБА_1 не повідомив суд про отримання ним допомоги по безробіттю, хоча зобов`язаний був це зробити відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", оскільки дане замовчування призвело до подвійного стягнення з ГУНП державних коштів. Про отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю ГУНП у Вінницькій області стало відомо на стадії апеляційного оскарження вищезазначеного рішення з листа-претензії Вінницького міського центру зайнятості від 30.06.2021 р. № 09-07/2068-21. Даний факт був повідомлений у додаткових запереченнях Сьомому апеляційному адміністративному суду, під час розгляду справи № 120/2529/21-а, з проханням зменшити суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням суми виплаченої Вінницьким міським центром зайнятості ОСОБА_1 як допомоги по безробіттю. Однак, судом, під час винесення рішення, не було взято до уваги дані твердження та залишено рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2021 р. без змін. Таким чином, скаржник вважає, що враховуючи зазначені обставини, до ГУНП у Вінницькій області застосовується подвійне притягнення до відповідальності, оскільки ОСОБА_1 отримав допомогу по безробіття та заробітну плату за час вимушеного прогулу. У такому випадку, на думку скаржника повернення Вінницькому міському центру зайнятості суми виплаченого безробітному забезпечення та вартість наданих соціальних послуг, доречно було б покласти на ОСОБА_1 , оскільки, у разі задоволення позовних вимог щодо повернення виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) в сумі 13 922, 66 грн. з ГУНП у Вінницькій області відбудеться подвійне стягнення. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області у справі від 09.03.2022 року у справі №902/1291/21 та розгляд апеляційної скарги Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області у справі від 09.03.2022 року у справі №902/1291/21 постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. В ході апеляційного розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області у справі від 09.03.2022 року у справі №902/1291/21 залишити без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2021 р. до Вінницького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні звернувся громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 09.02.2021 р. звільнений з посади заступника начальника управління логістики та матеріально - технічного забезпечення ГУНП у Вінницькій області - начальника відділу озброєння, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (а.с. 5). Позивач зазначає, що з 23.04.2021 р. ОСОБА_1 надано статус безробітного та відповідно до ч. 1 ст. 22, ч.1 ст.23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року у справі №120/2529/21-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволено повністю (а.с. 7). Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 05 лютого 2021 року №19 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з посади заступника начальника управління начальника відділу озброєння управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за пунктом 4 (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 09 лютого 2021 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління начальника відділу озброєння управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 09 лютого 2021 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 лютого 2021 року по 07 червня 2021 року включно в сумі 72493,22 грн (сімдесят дві тисячі чотириста дев`яносто три гривні 22 копійки), з відрахуванням при його виплаті податків та інших загальнообов`язкових платежів. 09 червня 2021 року наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №87 о/с від 09.06.2021 року майора поліції ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції у Вінницькій області - начальника відділу озброєння (а.с. 8). Відповідно 09 червня 2021 року ОСОБА_1 знятий з обліку у Вінницькому міському центрі зайнятості, як безробітний у зв`язку з поновленням на роботі за рішенням суду, відповідно до п 2 ч.1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення". В період перебування на обліку у Вінницькому міському центрі зайнятості з 23.04.2021 р. по 08.06.2021 р. ОСОБА_1 виплачено допомогу по безробіттю в сумі 13 922,66 грн. (а.с. 6). З метою досудового врегулювання спору Вінницьким міським центром зайнятості направлено Головного управління Національної поліції у Вінницькій області претензію від 30.06.2021 р. № 09-07/2068-21 про відшкодування суми виплаченого матеріального забезпечення у зв`язку з поновленням ОСОБА_1 на роботі за рішенням суду (а.с. 9). Головне управління Національної поліції у Вінницькій області у відповіді №1010/04/26/11-2021 від 13.07.2021 р. зазначило, що прийняття рішення про виконання вимог ч.4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" буде можливе лише після набуття чинності рішення (а.с.10). 09 вересня 2021 року постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду в справі №120/2529/21-а апеляційну скаргу ГУНП у Вінницькій області залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2021 р. без змін (а.с.28-31). Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що у зв`язку з поновленням ОСОБА_1 на роботі за рішенням суду, відповідач на підставі п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття", зобов`язаний повернути суму виплаченого безробітному забезпечення та вартість наданих соціальних послуг (соціальна допомога по безробіттю) в розмірі 13922,66 грн., що і стало підставою для подання позову у даній справі. Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства. Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" - безробітний особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Особи працездатного віку - особи віком від 16 років, які не досягли встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку (пункт 13 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення"). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (частина 2 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення"). Положенням пункту 2 частини 1 статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону. Відповідно до пунктів 1, 8 частини першої статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття. Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи. Видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (частина 1 статті 7 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття). Відповідно до положень частини 1 статті 7, статті 8 та пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України. З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2021 р. до Вінницького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні звернувся громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 09.02.2021 р. звільнений з посади заступника начальника управління логістики та матеріально - технічного забезпечення ГУНП у Вінницькій області - начальника відділу озброєння, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (а.с. 5). 23 квітня 2021 року ОСОБА_1 надано статус безробітного та відповідно до ч.1 ст. 22, ч.1 ст.23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю. В період перебування на обліку у Вінницькому міському центрі зайнятості з 23.04.2021 р. по 08.06.2021 р. ОСОБА_1 виплачено допомогу по безробіттю в сумі 13 922,66 грн. (а.с. 6). Пунктом 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили. Згідно з підпунктом 1 пункту 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 р. №792 Центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня: видання відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі. Абзацом 7 частини 1 статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу. Із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду (абзац 2 частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"). Отже, положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду стягнути з роботодавця суму виплачених страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 р. у справі №902/291/17, постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі №914/2087/17, від 06.07.2018 р. у справі №921/220/17-г/16, від 09.07.2018 р. у справі №914/1875/17. Аналіз зазначених вище положень дає підстави для висновку, що набуття Фондом права стягувати з роботодавця суму виплачених страхових коштів і вартість наданих безробітному соціальних послуг та покладення на роботодавця обов`язку відшкодувати зазначені витрати Фонду Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" пов`язує з поновленням такої особи на роботі за рішенням суду, отже моментом виникнення цих права/обов`язку сторін спірних правовідносин є набрання законної сили відповідним судовим рішенням, а розмір витрат, що належить відшкодувати роботодавцю, визначається з урахуванням обставин виконання рішення про поновлення на роботі та дати припинення реєстрації, як безробітної, поновленої на роботі особи. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року у справі №120/2529/21-а, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволено повністю (а.с. 7, 28-31). Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 05 лютого 2021 року №19 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з посади заступника начальника управління начальника відділу озброєння управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за пунктом 4 (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 09 лютого 2021 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління начальника відділу озброєння управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 09 лютого 2021 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 лютого 2021 року по 07 червня 2021 року включно в сумі 72493,22 грн (сімдесят дві тисячі чотириста дев`яносто три гривні 22 копійки), з відрахуванням при його виплаті податків та інших загальнообов`язкових платежів. 09 червня 2021 року наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №87 о/с від 09.06.2021 року майора поліції ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції у Вінницькій області - начальника відділу озброєння. Підстава: рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2021 по справі №120/2529/21-а (а.с. 8). Відповідно 09 червня 2021 року ОСОБА_1 знятий з обліку у Вінницькому міському центрі зайнятості, як безробітний у зв`язку з поновленням на роботі за рішенням суду, відповідно до п 2 ч.1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення". В пункті 54 постанови Верховного Суду від 18.03.2021 р. у справі №917/462/20 зазначено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягнути з роботодавця суму виплачених страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а роботодавець - зобов`язаний відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Відповідно до абзацу 2 пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до цього Закону, починаючи з 2013 року покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи. Згідно з пунктом 1 розділу II Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16.12.2020 №2663, завдання з реалізації державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту від безробіття покладено на Державну службу зайнятості (далі - Служба). За змістом пунктів 2, 3 розділу III цього Положення, Державний центр зайнятості виконує повноваження безпосередньо та через міжрегіональні, регіональні центри зайнятості та їх філії, забезпечуючи організацію та координацію роботи щодо, зокрема, надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно до законів України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення". Згідно п.п.17 п.8 розділу IV Положення, Регіональні центри зайнятості забезпечують, зокрема стягнення коштів у випадках, передбачених чинним законодавством. Отже, зважаючи на те, що 09.06.2021 р. гр. ОСОБА_1 було поновлено на посаді заступника начальника управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції у Вінницькій області - начальника відділу озброєння, на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2021 по справі №120/2529/21-а та відповідно, знято з обліку в Вінницькому міському центрі зайнятості як безробітного, та виплачена йому позивачем допомога по безробіттю в сумі 13 922,66 грн. за період з 23.04.2021 р. по 08.06.2021 р. підлягає стягненню з відповідача як з роботодавця безробітного, поновленого на роботі за рішенням суду. Судова колегія також не приймає до уваги доводи апелянта щодо можливого подвійного стягнення суми, оскільки сума соціальної допомоги по безробіттю в розмірі 13922,66 грн., виплачена позивачем гр. ОСОБА_1 та стягнення якої є предметом даного позову, підлягає відшкодуванню в порядку, встановленому статтями 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а виплати, що були присуджені гр. ОСОБА_1 на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2021 по справі №120/2529/21-а в порядку частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України, є сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто види юридичної відповідальності відповідача перед позивачем та перед безробітнім, є різними, що не суперечить приписам статті 61 Конституції України. Аналогічна правова позиція щодо стягнення виплаченої допомоги по безробіттю з роботодавця викладена в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі №910/12913/17, від 22.03.2018 р. у справі №914/913/17 та від 12.07.2018 р. у справі №914/586/17. Таким чином, допомога по безробіттю та виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу є різними видами відповідальності відповідача, оскільки мають різні правові підстави застосування. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.07.2018 у справі №914/1875/17 саме оплата за час вимушеного прогулу зменшується, в тому числі, на отриману допомогу по безробіттю, а не навпаки. Вищевказана ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", покладена в основу даного позову, не передбачає жодних підстав чи можливостей зменшити суму виплаченого безробітному та вартості наданих соціальних послуг безробітному, які підлягають відшкодуванню роботодавцем у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу. Посилання апелянта на п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.92, відповідно до якого при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час, не спростовують вищевикладене, а навпаки, підтверджують вказане. Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд в ухвалі від 05.11.2021 року у справі №903/313/21. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача про неврахування судом першої інстанції положень ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", оскільки під час розгляду справи відповідач не довів наявність передбачених зазначеною правовою нормою обставин щодо умисного невиконання ОСОБА_1 своїх обов`язків та зловживання ними, встановлених у передбаченому законом порядку. Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які Сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області у справі від 09.03.2022 року у справі №902/1291/21 в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом першої інстанції норм права. З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та залишення рішення Господарського суду Вінницької області у справі від 09.03.2022 року у справі №902/1291/21 без змін. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області у справі від 09.03.2022 року у справі №902/1291/21 без змін.

2. Справу №902/1291/21 повернути Господарському суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "06" червня 2022 р. Головуючий суддя Гудак А.В. Суддя Олексюк Г.Є. Суддя Мельник О.В.