Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 918/933/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2020 року Справа № 918/933/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Павлюк І.Ю. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу відповідача - УМВС України в Рівненській області на рішення господарського суду Рівненської області від 07 жовтня 2020 року у справі №918/933/20 (суддя Романюк Р.В.) за позовом Рівненського міського центру зайнятості до Управління Міністерства внутрішніх справи України в Рівненській області про стягнення коштів ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Рівненської області від 07 жовтня 2020 року у справі №918/933/20 задоволено позов Рівненського міського центру зайнятості до Управління Міністерства внутрішніх справи України в Рівненській області про стягнення коштів. Присуджено до стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Хвильового, 2, код ЄДРПОУ 08592282) на користь Рівненського міського центру зайнятості (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 4, код ЄДРПОУ 21084805) 32394,50 грн (тридцять дві тисячі триста дев`яносто чотири гривні 50 копійок), виплачених гр. ОСОБА_1 як допомога по безробіттю та 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні) витрат по сплаті судового збору. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 07 жовтня 2020 року у справі №918/933/20 та прийняти нове, яким відмовити у позові. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України №730 від 16 вересня 2015 року "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ" було ліквідовано як юридичну особу Управління МВС України в Рівненській області. Наказом УМВС України в Рівненській області було створено Ліквідаційну комісію УМВС України в Рівненській області. Так, голова ліквідаційної комісії, якому надано право призначення співробітника на посади та звільнення з посади або зі служби в міліції, поліції, зобов`язані через 30 календарних днів з дня підписання наказу "По особовому складу", забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу. Відтак, у голови ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області не має вибору звільняти чи ні, він зобов`язаний забезпечити виконання даного наказу. Тобто, процедура реалізації наказу голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області була повністю дотримана, що є свідченням законності видання наказу про звільнення. На думку відповідача, отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, без врахування суми допомоги по безробіттю, є переплатою коштів для УМВС України в Рівненській області, а не для Центру зайнятості. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в матеріалах позову відсутні докази, які б свідчили про наявність будь-яких правових зв`язків між позивачем та відповідачем. Адже, заявлена до стягнення сума була сплачена позивачем добровільно, а саме виплачена як допомога по безробіттю у зв`язку з наданням ОСОБА_1 , статусу безробітного, що свідчить про відсутність матеріальної шкоди, завданої відповідачем позивачу, а також про відсутність підстав для стягнення з відповідача шкоди у вигляді коштів, перерахованих ОСОБА_1 . Окрім того, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, що є обов`язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 листопада 2020 року у справі №918/933/20 апеляційну скаргу УМВС України в Рівненській області на рішення господарського суду Рівненської області від 07 жовтня 2020 року у справі №918/933/20 залишено без руху. Запропоновано апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати докази сплати судового збору на суму 3153 грн. протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. 10 листопада 2020 року від УМВС України в Рівненській області надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої додано платіжне доручення №6156 від 28 жовтня 2020 року про сплату 3153 грн. судового збору. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі №918/933/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою УМВС України в Рівненській області на рішення господарського суду Рівненської області від 07 жовтня 2020 року у справі №918/933/20 та роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. Від позивача Рівненського міського центру зайнятості надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У ході апеляційного розгляду даної справи Північно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, розглянувши в письмовому провадженні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24 травня 2019 року до Рівненського міського центру зайнятості звернувся гр. ОСОБА_1 за сприянням у працевлаштуванні, у зв`язку із звільненням із Управління МВС України в Рівненській області, відповідно до підпункту г) пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв`язку з скороченням штату (органи внутрішніх справ: сер., старш. і вищ. нач.склад). Згідно із статтею 43 Закону України "Про зайнятість населення" гр. ОСОБА_2 було надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю терміном до 360 календарних днів з 31 травня 2019 року по 24 травня 2020 року. За весь час перебування на обліку в Рівненському міському центрі зайнятості в статусі безробітного (за період з 31 травня 2019 року по 24 травня 2020 року) гр. ОСОБА_1 отримав матеріальне забезпечення - допомогу по безробіттю, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" в сумі 70465,24 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі №460/1190/19 (залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року) визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 23 квітня 2019 року №2 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на посаді з 24 квітня 2019 року. Зобов`язано УМВС України в Рівненській області нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі №460/1190/19, наказом УМВС України в Рівненській області від 21 жовтня 2019 року № 5 о/с громадянин ОСОБА_1 був поновлений на посаді. Контроль за використанням коштів Фонду загальнообов`язкового державного страхування на випадок безробіття покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політнику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, який здійснює свої повноваження безпосередньо або через територіальні органи. Згідно частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", з роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Отже, положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що з залучених до матеріалів справи доказів /а.с. 29/, з дня призначення гр. ОСОБА_1 допомоги по безробіттю 31 травня 2019 року по день фактичного поновлення останнього на посаді 21 жовтня 2019 року позивачем виплачено гр. ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 32394 грн. 50 коп. В порядку досудового врегулювання спору позивач звернувся до Управління МВС України в Рівненській області з повідомленням від 08 липня 2020 року №07-17/1048 про відшкодування виплаченої гр. ОСОБА_2 допомоги по безробіттю в розмірі 32 394 грн. 50 коп. Доказів надання відповіді на зазначене повідомлення чи перерахування коштів, як суду першої так і апеляційної інстанції не подано. Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Пунктом 8 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття. Згідно пункту 2 частини 1 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили. Пунктом 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду. Згідно із частиною 1 статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу. Частиною 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що з роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Отже, положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в разі поновлення працівника на роботі за рішенням суду. Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічні приписи закріплені у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України. Безпідставними є доводи апелянта про подвійне стягнення за один і той же період у разі задоволення позову, оскільки сума соціальної допомоги по безробіттю, виплачена позивачем ОСОБА_1 та стягнення якої є предметом даного позову, підлягає відшкодуванню в порядку, встановленому статтями 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а виплати, що були присуджені ОСОБА_1 на підставі рішення суду в порядку частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю - як середній заробіток за час вимушеного прогулу, є різні за своєю правовою природою. Тобто, юридична відповідальність відповідача перед позивачем та відповідача перед ОСОБА_1 , є різними, що не суперечить приписам статті 61 Конституції України. Аналогічна позиція щодо стягнення виплаченої допомоги по безробіттю з роботодавця міститься в постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №910/12913/17 та від 12 липня 2018 року у справі №914/586/17. Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд прийшов до правильно висновку про обгрунтованість позову та стягнення з відповідача на користь позивача 32 394,50 грн коштів, виплачених гр. ОСОБА_1 , як допомога по безробіттю. Доводи УМВС України в Рівненській області щодо незгоди з розміром стягуваних коштів у зв`язку з несвоєчасним повідомлення ОСОБА_1 повідомленням про його поновлення на роботі спростовуються матеріалами справи №564/2293/20 за позовом Рівненського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів. Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу УМВС України в Рівненській області на рішення господарського суду Рівненської області від 07 жовтня 2020 року у справі №918/933/20 залишити без задоволення. Рішення господарського суду Рівненської області від 07 жовтня 2020 року у справі №918/933/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Справу №918/933/20 повернути до господарського суду Рівненської області. Повний текст постанови складений "17" грудня 2020 р. Головуючий суддя Савченко Г.І. Суддя Демидюк О.О. Суддя Павлюк І.Ю.