Постанова Запорізький апеляційний суд № 316/2813/20

Дата документу 01.06.2022 Справа № 316/2813/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №316/2813/20 Головуючий у 1-й інстанції: Бульба О.М. Провадження №22-ц/807/96/22 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Остащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 17 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Дубков Артем Володимирович до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про звільнення орендованого приміщення, стягнення плати за незаконне користування майном та за зустрічною позовною заявою Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, стягнення невід`ємних поліпшень та моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Дубков Артем Володимирович, звернулася з позовною заявою до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовної заяви позивач ОСОБА_2 зазначає, що їй на підставі права власності належить нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 2312500000:03:019:0042. 01 жовтня 2017 року між фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди нерухомого майна №1, строк оренди становить 34 місяці з дати приймання об`єкта за актом приймання-передачі, тобто кінцева дата оренди становить 01 серпня 2020 року,розмір орендної плати за користування об`єктом оренди складає 50000 грн на місяць. Актом приймання-передачі від 01 жовтня 2017 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв у дострокове платне користування нежитлову будівлю загальною площею 495 кв.м. разом з земельною ділянкою площею 1000 кв.м., розміщену за адресою: АДРЕСА_1 на правах оренди. 15 грудня 2018 року відповідно до п.4.4. договору, сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору оренди нерухомого майна №1 від 01 жовтня 2017 року, якою відповідно до домовленостей сторін розмір орендної плати збільшено до 70000 грн. На виконання п.3.2. Договору позивач 26 липня 2018 року повідомив відповідача про намір розірвати договір оренди після закінчення строку оренди, що становить 34 місяці. Повідомлення вручено відповідачу під особистий підпис 08 квітня 2020 року та позивач поштовим зв`язком повідомила відповідача вдруге про намір розірвати договір оренди у зв`язку з закінченням строку оренди. В порушення вищевикладених умов Договору Орендар не звільняє об`єкт оренди, не маючи жодних правових підстав продовжує користуватися об`єктом, що в свою чергу позбавляє позивача можливості здійснювати господарську діяльність на даному об`єкті нерухомого майна. Позивач несе збитки, тому саме ці обставини є підставою для зобов`язання відповідача звільнити орендоване приміщення з підписанням акту приймання-передачі та відшкодування збитків за несвоєчасне звільнення об`єкта оренди в судовому порядку. З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просила суд зобов`язати фізичну-особу підприємця звільнити об`єкт оренди нерухомого майна та повернути нежитлову будівлю площею 495 кв.м. разом з земельною ділянкою площею 1000 кв.м., розміщені за адресою: АДРЕСА_1 у користування власника з одночасним підписанням акту прийому-передачі нерухомого майна, стягнути з відповідача майнову шкоду з розрахунку 70000 грн за кожен місяць затримки звільнення приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути з відповідача сплачені судові витрати. У січні 2021 року на адресу суду від представника ФОП ОСОБА_1 , - адвоката Гришина С.В. надійшла зустрічна позовна заява. В обґрунтування зустрічної позовної заяви, представник ФОП ОСОБА_1 адвокат Гришина С.В. зазначив, що 01 жовтня 2017 року між фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди нерухомого майна №1. Актом приймання-передачі від 01 жовтня 2017 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв у дострокове платне користування нежитлову будівлю загальною площею 495 кв.м. разом з земельною ділянкою площею 1000 кв.м., розміщену за адресою: АДРЕСА_1 на правах оренди. Відповідно до п.4.1. Договору розмір орендної плати за користування об`єктом складає 10000 грн на місяць. Водночас ОСОБА_2 вимагала з ОСОБА_1 значно більшу суму. Так крім орендної плати, позивач вимушена був сплачувати додаткові грошові кошти. У період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року ОСОБА_2 незаконно, без укладання додаткових угод, вимагала ОСОБА_1 сплачувати 50000 грн за місяць, з яких в якості орендної плати 10000 грн, а 40000 грн безпідставно набутих. За перші 11 місяців позивач сплатив відповідачу 550000 грн замість належних 110000 грн за договором. У період з жовтня 2018 року по серпень 2020 року ОСОБА_2 вимагала сплачувати 70000 грн за місць, з яких орендна плата в розмірі 10000 грн, безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 60000 грн. За двадцять три місця позивач сплатив відповідачу 1610000 грн, замість належних 230000 грн за договором. За весь період дії договору оренди нерухомого майна №1 ОСОБА_2 безпідставно набула 1820000 грн. Вищезазначене підтверджується розписками ОСОБА_2 з її підписами щодо передачі ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів. У 2017 році ОСОБА_1 за власний рахунок було проведено капітальний ремонт Об`єкту оренди на що витрачено 2970620 грн. Завдяки проведенню капітального ремонту Орендарем, відбулось покращення технічного стану Об`єкта та його споживчих якостей. Таким чином, ОСОБА_2 зобов`язана повернути безпідставно набуті грошові кошти, що належать ОСОБА_1 у розмірі 1820000 грн. Після проведення ремонту ОСОБА_2 почала шантажувати ОСОБА_1 . Так, після укладання договору оренди, ОСОБА_2 погрожуючу розірванням договору вимагала ОСОБА_1 сплачувати грошові кошти у сумі 50000 грн за місяць. У вересні 2018 року під час робочого дня на об`єкт оренди приїхали ОСОБА_2 зі своїм чоловіком ОСОБА_3 у супроводі поліцейських та невідомих осіб у балаклавах. Під час даного візиту ОСОБА_2 вимагала ОСОБА_1 сплачувати 110000 грн на місць. Однак згодом погодилась на 70000 грн. У вересні 2020 року ОСОБА_3 взагалі відключив електропостачання на об`єкт оренди чим втрутився у господарську діяльність. З вересня місяця на об`єкті працює дизельний генератор.Незаконне вимагання грошових коштів поставили сім`ю ОСОБА_1 в надзвичайно скрутне становище. ОСОБА_1 відчуває сильний емоційний стрес, наслідками якого стала повна втрата сну на тривалий час, стан тривожності, підвищена нервозність та слабкість. Відтак, завдану ОСОБА_1 протиправними діями ОСОБА_2 немайнову шкоду позивач оцінює в 10000 грн. Виходячи із зазначеного, ФОП ОСОБА_1 , в особі представника, адвоката Гришина С.В. за зустрічною позовною заявою просила суд стягнути з ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 1820000 грн, стягнути з ОСОБА_2 суму невід`ємних поліпшень у розмірі 2970620 грн, стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10000 грн, стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по справі. Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 17 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Дубков Артем Володимирович до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про звільнення орендованого приміщення, стягнення плати за незаконне користування майном, - задоволено частково. Зобов`язано фізичну-особу підприємця ОСОБА_1 звільнити об`єкт оренди нерухомого майна та повернути нежитлову будівлю площею 495,0 кв.м. разом з земельною ділянкою площею 1000 кв.м., розміщені за адресою: АДРЕСА_1 у користування власника ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 500000 грн в якості майнової відповідальності за користування на протязі серпня 2020 року - травня 2021 року включно нежитловою будівлею загальною площею 495 кв.м. разом з земельною ділянкою площею 1000 кв.м., розміщені за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 1757 грн. 60 коп. В задоволенні зустрічної позовної заяви фізичної особи підприємця ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Гришина С.В. до ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, стягнення невід`ємних поліпшень та моральної шкоди - відмовлено в повному обсязі. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 17 червня 2021 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. Зустрічну позову заяву ФОП ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення без повного та всебічного дослідження доказів по справі, що є порушеням рівності сторін, проігнорував клопотання представників відповідача за первісним позовом, - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відкладення судових засідань з поважних причин, розглянув справу за відсутності відповідача за первісним позовом та його представників, чим фактично порушив його право на справедливий суд. Суд першої інстанції не дослідив правову природу договору, в якому зазначена орендна плата 50000 грн на місяць та взагалі невідомо чому суд надав перевагу саме цьому договору. Відповідач за первісним позовом не була повідомлена про намір позивача розірвати договір оренди. Заперечення позивача ОСОБА_2 , протягом одного місяця з дня закінчення строку договору оренди щодо продовження відповідачем користуватися майном, матеріали справи не містять, що свідчить про те, що ОСОБА_2 погодилася з тим, що строк дії оренди продовжено на той самий строк. Суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що у 2017 році ФОП ОСОБА_1 за згодою ОСОБА_2 було проведено капітальний ремонт об`єкта оренди, на що витрачено 2970620.00 грн, що підтверджено наявними в матеріалах чеками, кошторисами, накладними. Факт надання згоди ОСОБА_2 на проведення капітального ремонту підтверджують свідки, які були заявлені, проте, не допитані судом. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_2 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. У зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи відповідно до вимог процесуальногог законодавства до апеляційного суду не з`явилися, на адресу апеляційного суду від ОСОБА_2 та її представника, адвоката Дубкова А.В. надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, просять апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судове рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 17 червня 2021 року залишити без змін. Від представника ФОП ОСОБА_1 , адвоката Гришина С.В. надійшло клопотання про відкладення судового засідання у даній справі, яке призначено на 01 червня 2022 року на 10 годину 40 хвилин до моменту завершення дії в Україні режиму воєнного сутану, що пілтверджує його обізнаність про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Водночас, колегія суддів зазначає, що зазначена справа в провадження апеляційного суду знаходиться тривалиий час, апеляційне провадження відкрито 13 вересня 2021 року. При цьому, колегія суддів зауважує, що в судове засідння, яке було призначено апеляційним судом на 23 грудня 2021 року ФОП ОСОБА_1 та її представнк не з`явилися, представник ФОП ОСОБА_1 , адвокат Гришин С.В. подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з поширенням хвороби COVID-19 ( т. 2 а.с. 143), яке було задоволено апеляційним судом. Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Оскільки ФОП ОСОБА_1 була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи через свого представника, адвоката Гришина С.В., поважність причини неявки представника ФОП ОСОБА_1 , адвоката Гришина С.В. не встановлена, останній зазначає свою адресу для листування: АДРЕСА_2 , що не перешкоджало йому з`явитися до апеляційного суду або розглядати справу у режимі відеоконференції за допомогою будь-яких технічних засобів, зокрема власних. Враховуючи, що розгляд справи за його заявою вже відкладався апеляційним судом ( 23 грудня 2021 року), ФОП ОСОБА_1 реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні. В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Клопотання представника ФОП ОСОБА_1 , адвоката Гришина С.В. про допит свідків, про витребування оригіналу договору оренди нерухомого майна № 1 від 01 жовтня 2017 року, за яким розмір орендної плати складає 50000 грн на місяць, про призначення почеркознавчої експертизи залишенні без задоволення апеляційним судом протокольною ухвалою. При цьому, апеляційний суд послався на положення ч.ч. 1, 2,3 ст. 367 ЦПК України відповідно до яких апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Як вбачається з матеріалів справи клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи щодо належності в договорі оренди нерухомого майна від 01 жовтня 2017 року № 1 підпису в графі «Підпис» ФОП ОСОБА_1 , де розмір орендної плати визначено 50000 грн на місяць, ні ФОП ОСОБА_1 , ні її представниками, адвокатом Гришиним С.В., адвокатом Темненко В.О. в суді першої інстанції не заявлялось, хоча в матеріалах справи міститься два належним чином завірені копіїї договору оренди нерухомого майна № 1 від 04 липня 2017 року де визначена орендна плата на місяць в розмірі 10000 грн, в іншому 50000 грн. Доказів неможливості заявити клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи в суді першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, заявником не надано. Оригінал договору оренди нерухомого майна № 1 від 01 жовтня 2017 року, в якому визначена орендна плата на місяць в розмірі 50000 грн міститься в матеріалах справи ( т. 2 а.с.133-142), тому не має підстав для задоволення клопотання про його витребування. Щодо клопотання представника ФОП ОСОБА_1 , адвоката Гришина С.В. про виклик свідків, то з матеріалів справи вбачається, що воно було задоволено судом першої інстанції, проте, в судові засідання, які були призначені 18 травня 2021 року, 28 травня 2021 року, 17 червня 2021 року ні ФОП ОСОБА_6 , ні її представники адвокат Темненко В.О., адвокат Гришин С.В., ні свідки, явку яких повинен був забезпечити відповідач за первісним позовом, не з`явилися, а відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Крім того, зі змісту договору оренди нерухомого майна № 1 від 01 жовтня 2017 року вбачається, що поліпшення об`єкта оренди здійснюється з письмової згоди орендодавця. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом щодо зобов`язання ФОП ОСОБА_1 звільнити об`єкт нерухомого майна та повернути нежитлову будівлю разом з земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії договору оренди нерухомого майна № 1 від 01 жовтня 2017 року закінчився 01 серпня 2020 року, відповідач за первісним позовом була своєчасно та належним чином, відповідно до умов договору оренди та вимог діючого законодавства, повідомлена про намір розірвати договір оренди після закінчення строку, проте об`єкт оренди не повернула, та враховуючи, що строк дії договору оренди закінчився, тому вимоги про зобов`язання звільнити та повернути о`єкт нерухомого майна в користування власника є обгрунтованими. Задовольняючи вимогу ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди за кожен місяць затримки звільнення приміщення у розмірі 500000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем за первісним позовом на час розгляду справи не повернуто нежитлову будівлю загальною площею 495 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 після закінчення дії договору оренди, тому на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України відповідач ФОП ОСОБА_1 має понести майнову відповідальність у вигляді сплати неустойки у розмірі плати за користування річчю за час прострочення за період з серпня 2020 року по травень 2021 року включно, тобто за 10 місяців. Враховуючи, що суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вимог первісної позовної заяви, в задоволенні зустрічної позовної заяви в частині стягнення з ОСОБА_2 безпідставно набутих грошових коштів, суд відмовив у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом про стягнення з ОСОБА_2 суми невід`ємних поліпшень, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за зустрічним позовом та її представники не надали суду належних та беззаперечних доказів, які б свідчили про надання орендодавцем орендарю дозволу на здійснення невід`ємних поліпшень об`єкту оренди, про їх дійсну вартість та чи можуть вони бути відокремлені від об`єкту оренди без його пошкодження. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погоджується, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, вимогам закону. Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист правлюдини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина друга статті 16 ЦК України. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31 липня 2017 року, нежитлова будівля загальною площею 495 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (том №1 а.с.16). Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 липня 2017 року земельна ділянка з кадастровим номером 2312500000:03:019:0042 за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (том №1 а.с.15). 01 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 і фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди нерухомого майна - нежитлової будівлі загальною площею 495 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.1.1 Договору оренди нерухомого майна №1 від 01 жовтня 2017 року , Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове окреме індивідуально визначене майно, яке належить Орендодавцю на праві приватної власності: нежитлова будівля площею 495 кв.м. разом з земельною ділянкою площею 1000 кв.м., розміщена за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.2.1 Договору оренди нерухомого майна №1 від 01 жовтня 2017 року , передача-приймання об`єкта здійснюється на підставі відповідного Акту приймання-передачі. Відповідно до п.2.5 Договору оренди нерухомого майна №1 від 01 жовтня 2017 року , об`єкт вважається переданий в оренду з моменту підписання Акту. Відповідно до п. 3.1 Договору оренди нерухомого майна № 1 від 01 жовтня 2017 року строк оренди становить 34 календарні місяці з дати приймання об`єкта оренди за актом приймання - передачі. Відповідно до п. 3.2 Договору оренди нерухомого майна № 1 від 01 жовтня 2017 року, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується ( продовжується на тих самих умовах) на строк, вказаний в п.п, 3.1 цього договору. 01 жовтня 2017 року ОСОБА_2 і фізична - особа підприємець ОСОБА_1 , у відповідності до п.1.1 договору оренди, склали Акт приймання-передачі №1, яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв у дострокове платне користування нежитлову будівлю загальною площею 495 кв.м. разом з земельною ділянкою площею 1000 кв.м., розміщену за адресою: АДРЕСА_1 на правах оренди (том №1 а.с.23). В підтвердження наявності наведеного правочину ОСОБА_2 надано до суду належним чином завірені копії двох договорів оренди нерухомого майна №1 від 01 жовтня 2017 року (том №1 а.с.17-22, том №1 а.с.106-111), однакові за своїм змістом за виключенням п.4.1, в якому встановлено розмір орендної плати за користуванням наведеним об`єктом нерухомості. Так, в п.4.1 договору, який знаходиться на 17-22 аркушах першого тому орендна плата визначена у розмірі 10000 (десяти тисяч) грн, а згідно цього ж пункту договору, що міститься на 106-111 аркушах цього ж тому, орендна плата складає 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. При цьому ОСОБА_2 наполягає, що при укладені даного правочину вони прийшли до згоди, що розмір орендної плати за користуванням наведеним об`єктом нерухомості буде складати 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. Відповідач же за первісним позовом заперечує про це, зазначаючи, що ними було досягнуто домовленості про орендну плату у розмірі 10000 (десяти тисяч) грн. Аналізуючи інші матеріали, надані сторонами та їх представниками, при вирішені питання щодо дійсного розміру орендної плати, судом встановлено, що представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_7 разом з зустрічною позовною заявою надано до суду копії власноруч написаних розписок ОСОБА_1 з яких вбачається про передачу щомісячно ОСОБА_1 ОСОБА_2 в якості орендної плати грошових коштів у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн (том №1 а.с.137-145). Крім того, в самій зустрічній позовній заяві (том №1 а.с.131-134) представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_7 підтвердив факт передачі ОСОБА_1 ОСОБА_2 щомісячно в період часу з жовтня 2017 року по грудень 2018 року по 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. З наданого позивачем оригіналу договору оренди нерухомого майна № 1 від 01 жовтня 2017 року вбачається, що в п. 4.1 розмір орендної плати за користування об`єктом оренди складає 50000 грн на місяць, кожний аркуш цього договору підписаний Орендодавцем ОСОБА_2 та Орендарем ФОП ОСОБА_1 ( т. 2 а.с. 136-141). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Згідно із частинами першою та другою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочин це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За приписами частин першої, п`ятої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказуванняч. У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач за первісним позовом ФОП ОСОБА_1 договір оренди нерухомого майна № 1 від 01 жовтня 2017 року, де в п. 4.1 визначений розмір орендної плати 50000 грн на місяць не підписувала, матеріали справи не містять. Клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи в суді першої інстанції ФОП ОСОБА_1 не заявляла. Крім того, відповідно до частини першої статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, проте такий висновок ФОП ОСОБА_1 також суду не надано. З огляду на те, що договір оренди нерухомого майна № 1 від 01 жовтня 2017 року, де в п. 4.1 сторони визначили розмір орендної плати 50000 грн на місяць недійсним не визнавався, тому відповідно до положень статті 204 ЦК України він є правомірним, та враховуючи, що в матеріалах справи містяться власноруч написані розписки ФОП ОСОБА_1 про сплату нею орендної плати Орендодавцю ОСОБА_2 саме в розмірі 50000 грн щомісячно, колегія суддів погоджується з висновкром суду першої інстанції, що сторони при укладені договору оренди нерухомого майна №1 від 01 жовтня 2017 року визначили орендну плату саме у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. Відповідно до п.4.4. договору оренди нерухомого майна № 1 від 01 жовтня 2017 року вбачається, що протягом терміну дії договору розмір орендної плати може бути змінено на вимогу Орендодавця з метою урахування індексу інфляції та у випадках, передбачених чинним законодавством України, але не пізніше ніж через один рік з дати підписання акту прийому-передачі. Розмір орендної плати може бути змінено тільки за згодою Орендатора шляхом внесення змін до договору. Недосягнення сторонами згоди щодо зміни розміру орендної плати є підставою для розірвання договору. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 15 грудня 2018 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору оренди нерухомого майна №1 від 01 жовтня 2017 року, розмір орендної плати якої становить 70000 грн (том №1 а.с.24), відповідно до змісту п.п.1 та 6 якої, її умови розповсюджуються на взаємовідносини сторін, що склались протягом жовтня-грудня 2018 року. З наданих власноруч написаних розпичок ФОП ОСОБА_1 вбачається, що за певний період дії договору оренди нерухомого мйна № 1 від 01 жовтня 2017 року нею сплачувалася орендна плата в розмірі 70000 грн на місяць ( т. 1 а.с. 140-145 ), що відповідає умовам додаткової угоди № 1 від 15 грудня 2018 року до договору оренди нерухомого майна № 1 від 01 жовтня 2017 року щодо зміни розміру орендної плати. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що ФОП ОСОБА_1 не погоджувалася із встановленим розміром орендної плати в розмірі 50000 грн на місяць, в подальшому зі змінами в розмірі 70000 грн на місяць, оскільки не зверталася до суду з відповідним позовом про розірвання договору оренди нерухомого майна від 01 жоівтня 2017 року, навпаки, сплачувала орендну плату в розмірі 50000 грн на місяць та частково 70000 грн на місяць. Доводи апеляційної скарги про те, що розмір орендної плати становив 10000 грн на місяць, проте ФОП ОСОБА_1 вимушена була сплачувати додаткові кошти на вимогу ОСОБА_2 , так як остання шантажувала її погрожуючи розірванням договору не заслуговують на увагу, оскільки зазначені обставини не підтвердженні належними, допустими та достовірними доказами, що є процесуальним обов`язком позивача за зустрічним позовом. Згідно ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно в користування за плату на певний строк. Згідно з статтею 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір ввжається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін). Згідно статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Відповідно до частин першої, третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України). Відповідно пунктів 3.1, 3.3 Договору оренди нерухомого майна № 1 від 01 жовтня 2017 року строк оренди становить 34 календарні місяці з дати приймання об`єкта за актом приймання-передачі. Якщо жодна зі сторін не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується ( продовжується на тих самих умовах) на строк, вказаний в п.3.1 цього догоівору. Відповідно до п. п. 7.1, 7.2, 7.4 Договору оренди нерухомого майна № 1 від 01 жовтня 2017 року повернення об`єкта Орендодавцеві здійснюється на підставі відповідного акта приймання-передачі. Не пізніше п`яти робочих днів до закінчення строку дії договору, Орендатор зобов`язваний звільнити Об`єкт і підготувати його до передачі Орендодавцеві. Об`єкт вважається переданим Орендарем Орендодавцю з дати підписання акта приймання-передачі. Листом від 26 липня 2018 року позивач за первісним позовом ОСОБА_2 повідомила ФОП ОСОБА_1 про намір розірвати договір оренди нерухомого майна, з яким ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис 05 серпня 2018 року (том №1 а.с.25). Зазначені обставини ФОП ОСОБА_1 не спростовані. В матеріалах справи також міститься копія повідомлення від 01 квітня 2020 року щодо розірвання договору оренди нерухомого майна № 1 від 01 жовтня 2017 року у зв`язку з закінченням строку оренди з описом вкладення у цінний лист та копія фіксального чеку і накладної від 08 квітня 2020 року в підтвердження його відправлення ОСОБА_1 ( т. 1 а.с. 26). Саме такий порядок повернення нерухомого майна передбачений в договорі оренди. У зв`язку з неповерненням об`єкта оренди, ОСОБА_2 21 серпня 2020 року, тобто в межах одного місяця після закінчення строку дії договору оренди ( 01 серпня 2020 року), звернулася до суду із зазначеним позовом, що свідчить про заперечення наймодавця на поновлення договору оренди на строк, який був раніше встановлений договором. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2 не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна № 1 від 01 жовтня 2017 року повідомила ФОП ОСОБА_1 про намір його розірвати, в межах місячного строку після закінчення строку дії договаору оренди нерухомого майна № 1 від 01 жовтня 2017 року звернуулася до суду з позовом про зобов`язання звільнити та повернути об`єкт оренди. Отже, договір оренди нерухомого майна № 1 від 01 жовтня 2017 року є припиненим в кінцевий строк оренди, тобто 01 серпня 2020 року, тому ФОП ОСОБА_1 зобов`язана звільнити об`єкт оренди нерухомого майна та повернути нежитлову будівлю разом з земельною ділянкою її власнику. Доводи апеляційної скарги, що строк дії договору є поновленим на строк, який був раніше встановлений договором оренди, оскільки ФОП ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена, відповідно до умов договору, про намір його розірвати, вона продовжувала користуватися майном після звакінчення строку договору оренди, та заперечень протягом місяця з боку ОСОБА_2 не було, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищезазначеними обставинами. Встановивши, що орендоване майно власнику не повернуто, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача неустойки відповідно до частини другої статті 785 ЦК України за період з серпня 2020 року по травень 2021 року включно, тобто за 10 місяців, що становить 500000.00 грн, задовольнивши вимоги в цій частині частково. З огляду на зазначене є правильними висновким суду, що у зв`язку з обгрунтованістю вимог первісного позовної заяви, не має підстав для задоволення зустрічної позовної заяви в чатині стягнення з ОСОБА_2 безпідставно набутих грошових коштів, тому обгрунтовано відмовив у зв`язку з їх безпідставністю. Згідно зі статтею 776 ЦК України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право, зокрема, відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту. Відповідно до статті 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості. Дозвіл на внесення поліпшень в майно повинен бути наданий наймодавцем у формі, що відповідає формі договору найму. Відповідно до п. 6.1.3 Договору оренди № 1 від 01 жовтня 2017 року передбачено, що орендар самостійно і за власний рахунок здійснює поточний ремонт об`єкта упродовж строку дії договору. Згідно з з п. 1.2 Договору стан об`єкта на момент укладення договору потребує внітрішньо-оздоблюваних робіт. Відповідно до п. 6.2.4 Договору орендар має право отримати відшкодування за зроблені ним поліплення об`єкта, порядок такого відшкодування погоджується сторонами при надані згоди на поліпшення шляхом укладення додаткової угоди до даного договору. Відповідно до п. 4 акту приймання-передачі, що є додатком № 1 до Договору оренди нерухомого майна № 1 від 01 жовтня 2017 року Орендар ФОП ОСОБА_1 засвідчила, що об`єкт відповідає умовам договору оренди, претензій чи зауважень до Орендодавця не має. Пунктом 2 акту приймання-передачі, що є додатком № 1 до Договору сторони наводять технічний стан об`єкта нерухомого майна під час передачі Орендарю. Так, зокрема в п. 2 Акту зазначено: приміщення засклене, вікна з однієї сторони ламіновані (колір Дуб), в середині стіни оздоблені шпаклівкою «старт», підлога груба стяжка, змонтовані зовнішні двері, внутрішнє оздоблення фасаду утеплене мінеральними плитами, оздоблено шпаклівкою «короїд», пофарбовано та не потребує ремонтно-оздоблюваних робіт. Розведена система опалення ( без радіаторів), електрообладнання, водопаостачання та вродовідведення, знаходяться в задовільному стані. При огляді об`єкта якихось дефектів або недоліків не виявлено( т. 1 а.с. 23). Вищезазначені обставини спростовують твердження позивача за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_1 про те, що об`єкт нерухомого майна потребував капітального ремонту та був не придатний до використання, а правова норма статті 776 ЦК України, та умови договору передбачені п. 6.1.3 зобов`язують наймача самостійно проводити поточні ремонтні роботи об`єкта оренди. Посилання позивача за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_1 на приписит статті 778 ЦК України щодо відшкодування поліпшення об`єкта оренди не відповідає дійсним обставинам, що виникли між сторонами. Відповідно до п. 7.8 Договору оренди вартість поліпшень об`єкта, проведених Орендарем без згоди Орендодавця, які не можливо відокремити без шкоди для об`єкта, компенсації не підлягають. Установивши, що ремонт об`єкта оренди здійснений без згоди орендодавця, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги в частині відшкодування вартості такого ремонту. Отже, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи. Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та її представників, що вона належним чином не була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в судові засідання 18 травня 2021 року, 28 травня 2021 року, 17 червня 2021 року ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_7 , ОСОБА_5 не з`явились, будучи належним чином повідомлені про дату, чам та місце розгляду справи ( т.2 а.с. 13, а.с. 27, а.с. 29, а.с. 30, а.с.35, а.с. 40). Представниками ФОП ОСОБА_1 , адвокатами Гришин С.В. та Темненко В.О. подавались до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яка була призначена на 25 травня 2021 року на 17 червня 2021 року, що підтверджує про їх обізнаність про ці засідання ( т. 2, а.с. 32-33, а.с. 43). Таким чином, в судове засідання, яке було призначено на 17 червня 2021 року ФОП ОСОБА_1 була належним чином повідомлена по дату, час та місце розгляду справу через свого представників ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , що відповідає частині 5 статті 130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням цієї повістки і цій особі. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, яким надана належна правова оцінка обгрунтовано викладена судом першої інситанції в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Судом першої інстанцій повно встановлено обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної к інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 17 червня 2021 рокуу цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повна постанова складена 06 червня 2022 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.