Ухвала КЦС ВС № 361/6838/17

Ухвала 13 травня 2021 року м. Київ справа № 361/6838/17 провадження № 61-4508вно21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 , відповідач - ОСОБА_3 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Синельникова Є. В., Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., від 27 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди, стягнення боргу з орендної плати, відшкодування збитків, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості з орендної плати, відшкодування збитків. Позовна заява мотивована тим, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11 листопада 2014 року вона є власником 49/100 частин нежитлової будівлі, що складається з приміщень №№ 3-10, 12, 15, 17-20, 24, 27, 29, 31-35 загальною площею 319,50 кв. м по АДРЕСА_1 . Попереднім власником цього майна був її чоловік - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з 2014 року вона щороку укладала з ОСОБА_3 договори оренди нерухомого майна, а саме частини нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 . Зокрема, такий договір між сторонами було укладено 01 березня 2017 року зі строком дії 12 місяців. Вказувала, що ОСОБА_3 у порушення умов вказаного договору використовував приміщення з порушеннями норм діючого законодавства, а саме: 07 червня 2017 року порушив Правила користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), вчинивши дії по втручанню у роботу приладу обліку електроенергії (встановив на прилад обліку високочастотний генератор), що встановлено актом про порушення від 07 червня 2017 року, складеним представниками публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (далі - ПАТ «Київобленерго»). На підставі цього акта було нараховано обсяг і вартість необлікованої електроенергії внаслідок порушення ПКЕЕН у розмірі 250 351,45 грн. Після виявлення представниками ПАТ «Київобленерго» вказаного порушення ПКЕЕ ОСОБА_3 у червні 2017 року без попередження звільнив орендоване приміщення, вивізши з нього усе належне йому обладнання, залишивши орендовані приміщення у неналежному стані. Вважала, що такі дії орендаря є підставою для розірвання укладеного з ним договору оренди і стягнення орендної плати за останні 5 місяців. На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд розірвати договір оренди нерухомого майна від 01 березня 2017 року № 12, укладений між нею (орендодавцем) і ОСОБА_5 (орендарем); стягнути з ОСОБА_3 орендну плату за вказаним договором у розмірі 45 000,00 грн та збитки у розмірі 250 351,45 грн, нараховані постачальником електричної енергії на підставі акта про порушення від 07 червня 2017 року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2018 року у складі судді Селезньової Т. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач у порушення вимог статті 81 ЦПК України не надала суду належних і достатніх доказів на підтвердження укладення сторонами договору оренди у письмовій формі. Також відсутні будь-які інші докази, які б у сукупності свідчили про наявність між сторонами договірних правовідносин. Таким чином, відсутні підстави для задоволення вимог позивача про розірвання договору оренди і стягнення заборгованості з орендної плати. Також немає підстав для відшкодування збитків,нарахованих постачальником електричної енергії на підставі акта про порушення від 07 червня 2017 року, оскільки відповідальним за необліковане споживання електричної енергії є споживач. Підстав для покладення цієї відповідальності на відповідача немає. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Розірвано договір оренди частини нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 01 березня 2016 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 орендну плату у розмірі 45 000,00 грн, збитки у розмірі 250 351,45 грн і судовий збір у розмірі 3 087,63 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 4 372,66 грн. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на підтвердження своїх вимог та існування між сторонами договірних правовідносин позивач надала суду фотокопію договору оренди від 01 березня 2017 року та оригінал договору оренди від 01 березня 2016 року. Так, судом на підставі належних і достатніх доказів встановлено, що 01 березня 2016 року між позивачем і відповідачем було укладено договір оренди частини нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 та через 12 місяців, після закінчення строку його дії, ОСОБА_3 продовжував користуватися приміщенням, чого ОСОБА_1 не заперечувала, тому цей договір від 01 березня 2016 року вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Оскільки ОСОБА_3 порушено умови цього договору, зокрема пункт 3.2.3, згідно з яким орендар не може порушувати будь-які норми діючого законодавства або цивільні акти будь-яких державних органів, то наявні підстави для розірвання договору оренди від 01 березня 2016 року зі стягненням з відповідача на користь позивача орендної плати за користування приміщенням у розмірі 40 000,00 грн. Крім того, відповідно до умов договору оренди нерухомого майна від 01 березня 2016 року ОСОБА_3 був зобов`язаний дотримуватись вимог чинного законодавства України і не порушувати будь-які норми діючого законодавства, отже, порушивши взяті на себе зобов`язання, відповідач зобов`язаний відшкодувати ОСОБА_1 завдані цим порушенням збитки у розмірі 250 351,45 грн. Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року в частині розірвання договору оренди частини нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 01 березня 2016 року, і стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 орендної плати у розмірі 45 000,00 грн скасовано та відмовлено у задоволенні цих вимог. В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов`язані з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 2 180,00 грн (дві тисячі сто вісімдесят гривень). Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, розірвавши договір оренди нерухомого майна від 01 березня 2016 року № 8 і стягнувши заборгованість з орендної плати за цим договором у розмірі 45 000,00 грн, вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_1 , виклавши їх та задовольнивши на власний розсуд, що є неприпустимим. Отже, оскаржувана постанова апеляційного суду в указаній частині не може бути визнана законною і обґрунтованою та відповідно до статті 412 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні цих вимог. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, оцінивши надані позивачем докази, дійшов правильного висновку, що 01 березня 2016 року між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 і після закінчення строку його дії ОСОБА_3 продовжував користуватися приміщенням, внаслідок чого цей договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. При цьому належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 це приміщення не орендував, а лише зберігав у ньому обладнання з дозволу позивача, останній суду не надав. З урахуванням вказаного, встановивши, що ОСОБА_3 було порушено Правила користування електричною енергією шляхом встановлення на прилад обліку височастотного генератора, внаслідок чого ОСОБА_1 як споживачу і власнику нежитлового приміщення згідно з актом про порушення від 07 червня 2017 року, складеного ПАТ «Київобленерго», були нараховані збитки за безоблікове споживання електричної енергії у розмірі 250 351,45 грн, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані збитки повинні бути відшкодовані відповідачем. Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення У березні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 27 листопада 2019 року, вказуючи на те, що висновки суду касаційної інстанції ґрунтуються на припущенні легітимності договору оренди, разом з тим, у березні 2021 року він отримав оригінал договору, який свідчить про здачу в оренду того ж самого приміщення у той самий час, але іншому орендарю, що вказує на помилковість висновків суду, що договір між ним та ОСОБА_1 продовжував діяти. Тому просить суд допитати ОСОБА_1 як свідка з приводу наявності інших договорів оренди за період з 01 грудня 2013 року по 01 грудня 2018 року щодо нежитлового приміщення площею 200,00 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Рух заяви про перегляд судового рішення Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2021 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 27 листопада 2019 року та призначено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди, стягнення боргу з орендної плати у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 23 квітня 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду клопотання про зупинення виконання постанови Верховного Суду від 27 листопада 2019 року, яке підлягає залишенню без розгляду з огляду на наступне. У частинах першій, другій статті 436 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. З указаного вбачається, що суд касаційної інстанції може вирішити питання про зупинення оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку, разом з тим, у цій справі постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 року є предметом перегляду за нововиявленими обставинами відповідно до заяви ОСОБА_3 , тому підстав для вирішення судом касаційної інстанції питання про зупинення виконання постанови Верховного Суду від 27 листопада 2019 року немає, отже відповідне клопотання ОСОБА_3 необхідно залишити без розгляду.

Позиція Верховного Суду У пункті 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» судам роз`яснено, що перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судових рішень апеляційної чи касаційної інстанції, якими змінено або ухвалено нове рішення, здійснюється судом, який змінив або ухвалив нове рішення. У випадку коли після перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку воно було залишено без змін, його перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами здійснюється судом першої інстанції, який ухвалив це рішення. З урахуванням вказаного постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 року переглядається в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди частини нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 01 березня 2016 року, і стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 орендної плати у розмірі 45 000,00 грн Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Частиною другої статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справ; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Відповідно до частини п`ятої статті 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Для визначення обставин нововиявленими необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, - це обставини, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 757/31348/15-ц і від 14 квітня 2021 року у справі № 569/14416/17. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку (пункт 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами»). Таким чином, нововиявленими обставинами є фактичні обставини, які мають істотне значення і які об`єктивно існували на час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду. У заяві про перегляд постанови Верховного Суду за нововиявленими обставинами, заявник посилається на те, що висновки суду касаційної інстанції щодо наявності між сторонами договірних правовідносин ґрунтуються на припущеннях, оскільки існують докази, які свідчать про передачу спірного приміщення позивачем в оренду іншим особам, зокрема ОСОБА_6 , що підтверджується відповідним договором, доданим до заяви, та цю обставину може підтвердити ОСОБА_1 у випадку її допиту в якості свідка, і саме це, на думку ОСОБА_3 , в силу пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України є нововиявленою обставиною. Вказує, що про наявність правовідносин у позивача з приводу спірного приміщення з третіми особами йому раніше відомо не було. Разом із тим, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 разом із відзивом на позовну заяву було подано клопотання про допит як свідків інших орендарів спірного приміщення по АДРЕСА_1 , зокрема й ОСОБА_6 , який 28 серпня 2018 року у судовому засіданні пояснив, що відповідач орендував вказане нежиле приміщення з 2012 року до смерті власника цього приміщення ОСОБА_4 , після чого відповідач припинив кондитерське виробництво; після смерті орендодавця відповідач звертався до позивача з приводу укладення договору, але остання підняла орендну плату, і відповідач відмовився переукладати договір. З указаного вбачається, що про обставини, на які посилається ОСОБА_3 у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, щодо наявності орендних правовідносин у позивача з приводу спірного приміщення з третіми особами, заявнику було відомо під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції. Із клопотанням про допит позивача в якості свідка відповідач до суду не звертався. Разом з тим, неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, у тому числі неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи, а з боку суду переоцінка доказів, наявних у матеріалах справи, не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть привести до перегляду судового рішення із зазначених підстав. Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою, оскільки наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України. Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв?язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (справа «Праведная проти Росії», рішення від 18 листопада 2004 року). Висновки за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами Відповідно до частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може, зокрема, відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 429 ЦПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. Зазначені заявником обставини не спростовують фактичні дані, покладені в основу постанови Верховного Суду від 27 листопада 2019 року. Такі обставини не є нововиявленими, а тому не можуть бути підставою для перегляду вказаної постанови, отже, у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд судового рішення необхідно відмовити. Керуючись статтями 423, 429, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання постанови Верховного Суду від 27 листопада 2019 року залишити без розгляду. У задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди, стягнення боргу з орендної плати, відшкодування збитків відмовити. Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року залишити в силі. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович