Ухвала КЦС ВС № 316/2813/20

Ухвала 31 травня2021 року м. Київ справа № 316/2813/20 провадження № 61-8048ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про звільнення орендованого приміщення та стягнення плати за незаконне користування майном та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, невід`ємних поліпшень та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 11 травня 2021 року засобами поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у вищевказаній справі. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявником не дотримано вимог щодо форми та змісту касаційної скарги. Зокрема, ОСОБА_1 за результатами розгляду її касаційної скарги, просить Верховний Суд винести, в порядку статей 262, 420 ЦПК України, окрему ухвалу суду про вчинення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України, з направленням до органу досудового розслідування. Відповідно до положень статті 409 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті. Відповідно до положень статті 420 ЦПК України суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Аналіз положень статті 262 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Слід зазначити, що суд має право, а не зобов`язаний постановити окрему ухвалу. Підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена Верховним Судом лише у разі, якщо під час саме касаційного розгляду конкретної справи встановлено певне правопорушення. Таким чином, у порушення пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником не сформульовано належним чином процесуальну вимогу касаційної скарги, що має відповідати статті 409 ЦПК України щодо повноважень касаційного суду. Крім того, заявником всупереч пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено підставу ( підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Оскільки постанова Запорізького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року прийнята за результатами перегляду ухвали Енергодарського міського суду Запорізької області від 17 лютого 2021 року про забезпечення позову, предметом касаційного оскарження ОСОБА_1 є судове рішення, зазначене у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України (пункт 3 частини першої статті 353 ЦПК України). Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Диспозиція статті 389 ЦПК України вимагає чіткого зазначення підстав касаційного оскарження, натомість зазначені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди заявника з невинесенням судом апеляційної інстанції окремої ухвали стосовно фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , що є грубим порушенням процесуального права. Зі змісту оскаржуваної постанови Запорізького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року убачається, що питання про постановлення окремої ухвали судом не вирішувалось, тому такі доводи заявника не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження. Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір». Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 270,00 грн. Згідно з підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу суду фізичною особою складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, скаржнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 454,00 грн (2 270,00 грн х 0,2). Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; символ звітності банку -

207. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникові строку для падання виправленої редакції касаційної скарги, в якій уточнити процесуальну вимогу касаційної скарги, викласти її відповідно до вимог статей 392, 409 ЦПК України та зазначити підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 185, 392, 393, 409 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року залишити без руху до 30 червня 2021 року, але не більше десяти днів з дня отримання ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І. Ю. Гулейков