Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/6848/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3685/22 Справа № 202/6848/20 Суддя у 1-й інстанції - Марченко Н. Ю. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Макарова М.О. суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Журавель Влада Юріївна про визнання права на обов`язкову частку у спадщині, - В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Журавель В.Ю. про визнання права на обов`язкову частку у спадщині. Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивовані тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпропетровським міськвиконкомом 27 листопада 1996 року за № 3/2310-96, її батькам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також ОСОБА_7 належала на праві власності квартира АДРЕСА_1 . Також її батьку ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ДП № 010099 84801144, виданого Дніпропетровським міськвиконкомом від 12 серпня 1998 року, належала на праві приватної власності земельна ділянка № НОМЕР_1 загальною площею 0,0714 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, с/т «Кримське урочище». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті 30 грудня 1999 року державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори Криворотько Р.М. було видано ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 0,0714 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, с/т «Кримське урочище». ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_6 , якою за життя було складено заповіт. Після смерті матері 30 серпня 2019 року за її заявою приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Журавель В.Ю. було заведено спадкову справу № 46/2019. 25 лютого 2020 року її представником була подана заява про видачу свідоцтва про право на обов`язкову частку у спадщині, яка складається з 1/9 частини квартири АДРЕСА_1 та 1/6 частину земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0714 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, с/т «Кримське урочище». Однак нотаріусом було відмовлено у вчиненні даної нотаріальної дії у зв`язку з неподанням правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно. Враховуючи викладене, позивачка просила визнати за нею право на обов`язкову частку у спадщині, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 та складається з 1/9 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , та 1/6 частини у праві власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 1210100000:09:519:0832, загальною площею 0,0714 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, с/т «Кримське урочище». Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2022 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а саме, визнано за ОСОБА_3 право на обов`язкову частку у спадщині, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виді 1/9 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 та 1/6 частки у праві власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 1210100000:09:519:0832, загальною площею 0,0714 га, що находиться за адресою: м. Дніпро, с/т «Кримське урочище». Рішення суду мотивоване тим, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , при цьому на час відкриття спадщини ОСОБА_3 була непрацездатною, так як досягла пенсійного віку, а тому суд вважав, що остання має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті матері, а саме на половину частки, яка б належала їй у разі спадкування за законом. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачкою обрано невірний спосіб захисту, так як належним способом захисту прав позивачки могло бути або визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, або оскарження дій нотаріуса, а саме, відмову у видачі свідоцтва про спадщину. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 27 листопада 1996 року, виданого виконкомом міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням від 27 листопада 1996 року № 3/2310-96, батькам сторін ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також дочці позивачки ОСОБА_7 , належала на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 ) загальною площею 59,2 кв.м. Крім того, батьку сторін, ОСОБА_5 , на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ДП № 010099 84801144, виданого Дніпропетровським міськвиконкомом від 12 серпня 1998 року, належала на праві приватної власності земельна ділянка № НОМЕР_1 загальною площею 0,0714 га в с/т «Кримське урочище» у м. Дніпропетровську. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті на підставі заяви його дружини ОСОБА_6 . Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 823/99. 30 грудня 1999 року ОСОБА_6 нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 0,0714 га в с/т «Кримське урочище» в м. Дніпропетровську. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати сторін ОСОБА_6 .. Після її смерті відкрилася спадщина на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 та земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 0,0714 га в с/т «Кримське урочище» в м. Дніпропетровську. При цьому за життя ОСОБА_6 23жовтня 2009 року був складений заповіт, відповідно до якого вона заповіла належну їй квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а належну їй земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 0,0714 га в с/т «Кримське урочище» в м. Дніпропетровську ОСОБА_1 .. Після смерті ОСОБА_6 з заявами про прийняття спадщини у встановлений строк звернулися її діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .. Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Журавель В.Ю. була заведена спадкова справа № 46/2019. 25 лютого 2020 року постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Журавель В.Ю. було відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину - на обов`язкову частку у спадщині, а саме 1/9 частину квартири АДРЕСА_1 та 1/6 частину земельної ділянки № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: м. Дніпро, с/т «Кримське урочище» у зв`язку з неподанням правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майно. Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Частиною 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ст. 1269 ЦК України). Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Частиною 1 ст. 1241 ЦК України визначено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Встановивши, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , при цьому на час відкриття спадщини остання була непрацездатною, так як досягла пенсійного віку, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачка має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті матері - половину частки, яка б належала їй у разі спадкування за законом. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів представника відповідача щодо обрання позивачкою невірного способу захисту своїх прав, оскільки згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину. Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Встановивши, що підставою відмови нотаріуса у видачі позивачці свідоцтва про право на обов`язкову частку у спадщині є неподання оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, - суд дійшов правильного висновку про те, що звернення позивачки до суду з позовом про визнання права на обов`язкову частку у спадщині, зокрема визначення судом такої частки, не суперечить положенням ст.ст. 15, 16 ЦК України та ст. 1241 ЦК України. Доводи апелянта в скарзі про те, що позивачкою обрано невірний спосіб захисту, так як належним способом захисту прав позивачки могло бути або визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, або оскарження дій нотаріуса, а саме, відмову у видачі свідоцтва про спадщину, - колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Вказані доводи були предметом дослідження судом першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, врахувавши заявлені позовні вимоги та підстави, на які сторони посилалися в обґрунтування своїх вимог, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення. В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко