Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/23010/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/23010/21 пров. № А/857/6394/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т,В., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2022 року про повернення позовної заяви у справі № 380/23010/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- суддя в 1-й інстанції -Хома О.П., час ухвалення рішення - 18.03.2022 року, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - не зазначено, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області (далі - відповідач, Давидівська сільська рада), в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Давидівської сільської ради від 07.02.2020, прийняте на 52 сесії сьомого скликання, в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту с. Виннички та орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва за межами населеного пункту с. Виннички Пустомитівського району Львівської області; - зобов`язати Давидівську сільську раду надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту с. Виннички та орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва за межами населеного пункту с. Виннички Пустомитівського району Львівської області. Ухвалою від 09.02.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху на підставі статей 123 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду. ОСОБА_1 01.03.2022 (вх. №18098) подано заяву про поновлення строку звернення до суду. Заява мотивована тим, що про оскаржуване рішення відповідача позивач дізнався 07.06.2021 з відповіді державного виконавця №46275. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2022 року повернуто позовну заяву. Ухвалу суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивача жодним чином не повідомляли про існування оскаржуваного рішення, а сам факт наявності супровідного листа від 24.04.2020 року та запису у журналі не може слугувати підтвердженням того, що позивачу було направлено та вручено оскаржуване рішення. Просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2022 року про повернення позовної заяви у справі № 380/23010/21 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Повертаючи позовну заяву в справі, суд першої інстанції виходив з того, що записом у журналі вихідної кореспонденції Давидівської сільської ради від 20.02.2020 номер 445 підтверджується направлення ОСОБА_1 документу щодо розгляду рішення суду. Окрім цього, на підставі спірного рішення постановою державного виконавця від 24.02.2020 закінчено виконавче провадження №61455338 з примусового виконання виконавчого листа №1.380.2019.003019, виданого Львівським окружним адміністративним судом 17.01.2020. Як вказано у постанові, повідомлення про результати розгляду Давидівською сільською радою на виконання судового рішення заяви ОСОБА_1 надійшло до державної виконавчої служби 26.03.2020. Копія постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.02.2020 скерована сторонам виконавчого провадження №61455338, стягувачем у якому був ОСОБА_1 . Тобто позивач, звернувшись до державної виконавчої служби з заявою про звернення до примусового виконання виконавчого листа №1.380.2019.003019, виданого Львівським окружним адміністративним судом 17.01.2020, не міг не знати про закінчення виконавчого провадження №61455338. А його звернення до державного виконавця з заявою про видачу витягу з протоколу 52 сесії Давидівської сільської ради від 07.02.2020 свідчать про обізнаність з наявністю у виконавчому провадженні №61455338 спірного рішення. Таким чином, приймаючи оскаржувану ухвалу, суддя суду першої інстанції прийшов до висновку про пропущення позивачем передбаченого законом строку звернення до суду та відсутність поважних причин його пропуску. Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку судді суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно із ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені ст. 123 КАС України. Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. З вищенаведених норм слідує, що строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Відтак, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Предметом оскарження у справі є рішення Давидівської сільської ради від 07.02.2020. Записом у журналі вихідної кореспонденції Давидівської сільської ради від 20.02.2020 номер 445 підтверджується направлення ОСОБА_1 документу щодо розгляду рішення суду. Окрім цього, на підставі спірного рішення постановою державного виконавця від 24.02.2020 закінчено виконавче провадження №61455338 з примусового виконання виконавчого листа №1.380.2019.003019, виданого Львівським окружним адміністративним судом 17.01.2020. Копія постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.02.2020 скерована сторонам виконавчого провадження №61455338, стягувачем у якому був ОСОБА_1 . Відтак, колегія суддів погоджується із висновком судді суду першої інстанції про те, що отримання відповіді державного виконавця №46275 07.06.2021, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Враховуючи те, що поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом позивачем не зазначено та в ході розгляду справи не встановлено, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви, оскільки така подана з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст. 139, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2022 року про повернення позовної заяви у справі № 380/23010/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 02.06.2022 року