Постанова 4855 № 620/13171/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/13171/21 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., за участю секретаря Шляги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області від 09.06.2021 № 11-6/VIII щодо відмови позивачу у наданні дозволу на внесення змін до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастрові номери 7422484000:02:001:0585, 7422484000:02:001:0611 та 7422484000:02:001:0612); - зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про надання дозволу на внесення змін до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастрові номери 7422484000:02:001:0585, 7422484000:02:001:0611 та 7422484000:02:001:0612), сформованих за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7422484000:02:001:0501. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 провадження у справі - закрито. Не погоджуючись з ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що прийнята із порушенням норм процесуального права, та постановити нову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги даного позову не можуть бути розглянуті в межах адміністративного провадження, а тому провадження у справі підлягає закриттю. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції порушив норми чинного законодавства, оскільки фактично обмежив право позивача на захист своїх прав у судовому порядку, що є підставою для її скасування. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Право особи на доступ до правосуддя гарантоване ст. 55 Конституції України, згідно з якою кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об`єднань і посадових осіб. Згідно з ч.ч. 1 та 5 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації, відповідно до якого з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Частина 1 ст. 2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п. 1 та 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. У пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. З наведеного вбачається, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Що ж стосується приватноправових відносин, то останні вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 04.09.2018 року у справі №826/1934/17, від 05.06.2018 року у справі №805/4506/16-а, від 27.06.2018 року у справі №815/6945/16. Відповідно до змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з метою скасування рішення Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області від 09.06.2021 № 11-6/VIII щодо відмови позивачу у наданні дозволу на внесення змін до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастрові номери 7422484000:02:001:0585, 7422484000:02:001:0611 та 7422484000:02:001:0612). Позов обґрунтований тим, що зазначена земельна ділянка розміщена посеред земельних ділянок 7422484000:02:001:0601, 7422484000:02:001:0611 та 7422484000:02:001:0612 і на цій підставі неможливий доступ до належної позивачу земельної ділянки без порушення прав суміжних землевласників, а тому існує необхідність внести зміни до проектів землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок, а саме змінити конфігурацію земельних ділянок, щоб вони мали правильну форму і позивач мала доступ до своєї земельної ділянки. Отже, ОСОБА_1 , оспорюючи рішення Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області від 09.06.2021 № 11-6/VIII щодо відмови позивачу у наданні дозволу на внесення змін до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастрові номери 7422484000:02:001:0585, 7422484000:02:001:0611 та 7422484000:02:001:0612), по суті намагається захистити своє право користування власною ділянкою шляхом пред`явлення адміністративного позову до суб`єкта владних повноважень в обхід передбаченого законом порядку розв`язання цивільно-правових спорів між суб`єктами цивільного права та без застосування передбачених законом способів захисту цивільного права. Позови, стосовно яких існує спір про право цивільне, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 14 травня 2018 року у справі № 396/2550/17. Так, з аналізу правової позиції Великої Палати Верховного Суду вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Натомість, визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (майнового, речового тощо) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. Водночас, порядок та підстави припинення права користування земельною ділянкою, зміни цільового призначення земель регламентовані Земельним кодексом України та передбачають прийняття органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування відповідного рішення. Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що підставою набуття та припинення права користування земельною ділянкою, зміни цільового призначення землі тощо є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За змістом статті 395 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право користування земельною ділянкою є речовим правом особи на чуже майно. За приписами частини першої статті 19 ЦК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної особи виникло (припинилось) право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 19 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права користування земельною ділянкою третіми особами та вчинення цими особами будь-яких дій щодо вказаної земельної ділянки, яка належить на праві власності - в тому числі і подання документів щодо зміни цільового призначення земельної ділянки), що виникло (припинилось) в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. Водночас, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення фізична особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку в тому числі і зміна цільового призначення земельної ділянки, яка належить на праві власності, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №363/2449/14-а, від 24 квітня 2018 року у справі №401/2400/16-ц, який є обов`язковим для застосування в силу приписів частини 5 статті 241 КАС України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 оскаржує рішення Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області від 09.06.2021 № 11-6/VIII щодо відмови позивачу у наданні дозволу на внесення змін до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастрові номери 7422484000:02:001:0585, 7422484000:02:001:0611 та 7422484000:02:001:0612), які належать на праві власності позивачу і третім особам, то даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, так як він підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Отже, оскільки вказаний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, то на підставі п. 1 ч. 1 статті 238 КАС України суд першої інстанції правомірно закрив провадження в адміністративній справі. Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності ухвали суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлений 01.06.2022.