Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/9631/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 червня 2022 року м. Дніпросправа № 160/9631/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року (м. Дніпро, суддя Єфанова О.В.) у справі № 160/9631/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІРІУС-СЕРВІС" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, - встановив: У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СІРІУС-СЕРВІС" (далі позивач) звернулось до суду із позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів: - № UА100070/2021/000184/2 від 19.05.2021 р. з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення N UА100070/2021/00225, - № UА100070/2021/000194/2 від 24.05.2021 р. з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення N UА100070/2021/00236, - № UA100070/2021/000195/2 від 25.05.2021 р. з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення N UА100070/2021/00237, - № UА100070/2021/000196/2 від 26.05.2021 р. з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення N UА 100070/2021/00238, - № UA100070/2021/000197/2 від 28.05.2021 р. з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення N UA 100070/2021/00239. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року позовну заяву задоволено. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, під час розгляду справи не довів належними та допустимими засобами доказування неправильність заявленої митної вартості товару, а доводи відповідача ґрунтуються лише на припущенням, які не підтвердженні жодними доказами. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вимоги апеляційної скарги відповідача мотивовано, зокрема тим, що: - митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, адже не подано достовірних відомостей про включення до ціни товару на умовах поставки СРТ витрат, пов`язаних з транспортуванням, завантаження та вивантаженням товарів до місця призначення, комерційні пропозиції є копією інвойсів та не відображають дійсну вартість товару у розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, висновки Дніпропетровської ТПП не можуть бути підставою для підтвердження митної вартості. Відтак, викладене стало підставою для витребування додаткових документів за ч. 3 ст. 53 МК України, як того вимагають положення законодавства з питань митної справи; - при коригуванні митної вартості товарів митний орган використовував резервний метод у зв`язку з неможливістю використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК. З цих підстав, відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Позивач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому вказує, що він в повному обсязі виконав приписи статті 53 Митного кодексу України, і надав відповідачу достовірні відомості про визначення митної вартості, які ґрунтуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що 26.12.2020 року між позивачем та компанією VEGA TRADE COMPANY LIMITED, LTD (Китай) укладено контракт № 2612/20, у відповідності до умов якого VEGA TRADE COMPANY LIMITED, LTD (Китай) зобов`язався поставити товар, а позивач зобов`язався його оплатити. Умови поставки товару згідно інвойсів: CPT Одеса. На підставі поставки товару позивачем подано митному органу митні декларації, до яких були додані документи на підтвердження митної вартості товарів. Судом встановлено, що у відповідності до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; страхові документи; банківські платіжні документи; транспортні документи; за власним бажанням інші документи. Вищевказані документи були витребувані від позивача у зв`язку з тим, що надані позивачем документи містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме: не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки CPT витрат, пов`язаних із транспортуванням товару, завантаженням, розвантаженням товарів до місця призначення; коносамент не містить відмітки про оплату перевезення вантажу, відсутня адреса відправника; комерційні пропозиції являють собою копії інвойсів, не містять інформації щодо пропозиції для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, а тому не відображають дійсну вартість товару; висновки Дніпропетровської ТПП містять джерела з мережі Інтернет без врахування технічних характеристик товару; в окремих джерелах вартість продукції вища ніж вартість оцінюваного товару. Про витребування додаткових документів відповідачем зроблено відповідну відмітку у митних деклараціях позивача із посиланням саме на ч. 3 ст. 53 МК України. Одночасно судом встановлено, що консультації між позивачем та митним органом проведено у електронній формі; копії повідомлень митного органу містяться у матеріалах справи разом із доказами їх направлення декларанту. За вказаних обставин позивач був ознайомлений з переліком витребуваних документів. Позивач повідомив про неможливість подання інших документів. Відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу, у зв`язку з чим ним прийнято оскаржувані рішення. Позивач вважаючи спірні рішення та картки відмови митного органу протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що у зовнішньоекономічному контракті сторони визначили, що вартість тари, маркування, упаковки, перевезення, переміщення (навантаження, вивантаження), страхування включені до ціни товару. Суд вказав, що з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності, органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв`язку з наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів). Також, суд зазначив, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що висновки Дніпропетровської торгово-промислової палати, які містяться у матеріалах справи, додатково підтверджують інформацію про якісні та вартісні характеристики товарів, що ввезено позивачем. Натомість, тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів, однак доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, які не підтвердженні жодними доказами. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно з ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів слугували обставини, згідно яких митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), адже документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ витрат, пов`язаних з транспортуванням, завантаженням та вивантаженням товарів до названого місця призначення; 2) надані декларантом комерційні пропозиції є копію інвойсів, не містять інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображають дійсну вартість товару; 3) висновки Дніпропетровської ТПП не можуть бути підставою для підтвердження митної вартості. В наведених експертом джерелах з мережі Інтернет, зазначена продукція без врахування технічних характеристик товару. Крім того, зазначена в окремих джерелах вартість продукції вища ніж вартість оцінюваного товару. Натомість, як правильно встановлено судом першої інстанції, згідно з домовленістю сторін та вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась на умовах СРТ, що зобов`язує продавця укласти договір та сплатити фрахт/перевезення, необхідний для доставки товару до названого місця призначення, витрати на забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті. Таким чином, погоджуючи саме вищевказані умови поставки сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару та транспортні витрати, у зв`язку з чим, додаткові витрати пов`язаних з завантаженням та вивантаженням товарів при їх транспортуванні до названого місця призначення позивачем понесено не було. Відтак, доводи митного органу про ненадання декларантом достовірних відомостей про включення до ціни товару витрат, пов`язаних з транспортуванням, завантаженням та вивантаженням товарів, є безпідставними. Також, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині комерційних пропозицій, адже комерційна пропозиція не входить до обов`язкового переліку документів, які підтверджують митну вартість товару у відповідності до частини другої статті 53 МК України, а є лише пропозицією щодо вартості товару. Водночас, комерційна пропозиція, у сукупності з іншими доказами, може підтверджувати правильність визначення митної вартості товару за ціною договору, оскільки в ній зазначена ціна, на підставі якої постачальником запропоновано позивачу придбати відповідний товар. Відносно доводів апеляційної скарги, що висновки Дніпропетровської ТПП не можуть бути підставою для підтвердження митної вартості, колегія суддів враховує позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 06.11.2018 у справі № 810/2593/15, який зазначив, що за правилами статті 11 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. Крім того, у разі сумніву у відповідному експертному висновку, митниця мала право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України), однак таке своє право не реалізувала. Отже, суд першої інстанції цілком обґрунтовано вказав те, що у сукупності з іншими наданими документами висновки Дніпропетровської ТПП підтверджують задекларовану митну вартість імпортованих товарів. Відтак, додаткові документи були витребувані митницею за відсутності підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що наданих позивачем документів було достатньо для визначення митної вартості товарів і цей перелік відповідає правилам ч. 1 ст. 53 МК України. Відтак, відповідач застосував резервний метод визначення митної вартості товарів протиправно. Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, а спірні рішення з карткою відмови є протиправними та підлягають скасуванню. Згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З цих підстав, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 160/9631/21 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя О.М. Панченко суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко