Ухвала КАС ВС № 460/3097/20

УХВАЛА 01 червня 2022 року м. Київ справа № 460/3097/20 адміністративне провадження № К/990/12673/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Рибачука А.І., суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №460/3097/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - УСТАНОВИВ: 24.05.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №460/3097/20. З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2021, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2022, залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті за періоди з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014 і з 01.01.2016 по 27.10.2019 доплати до пенсії та додаткової пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язання здійснити нарахування та виплатити доплату до пенсії і додаткову пенсію за періоди з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 01.01.2016 по 27.10.2019. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 позов задоволено частково. Залишаючи без розгляду частину позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачкою пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовними вимогами за цей період, які стосуються періоду поза межами шести місяців, а доводи позивачки про те, що про порушення своїх прав вона дізналася з листа-відповіді відповідача від 12.03.2020 не заслуговують на увагу, оскільки отримання нею зазначеного листа не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку, оскільки такі дії позивачка почала вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити коли позивачка дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачці недостатньо формально послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду вона повинна довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернулася за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення її прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що реалізація права позивачки на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Отже, Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про необхідність залишення без розгляду частини позовних вимог, вірно застосував положення пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно з частиною другою статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги, що в свою чергу є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №460/3097/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................ ........................ ....................... А.І. Рибачук Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик, Судді Верховного Суду