Ухвала КАС ВС № 460/2159/20

УХВАЛА 04 травня 2022 року м. Київ справа № 460/2159/20 адміністративне провадження № К/990/10299/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Рибачука А.І. суддів: Єзерова А.А., Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі №460/2159/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- УСТАНОВИВ: З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2021, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2022, залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в частині визнання протиправними дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті за періоди з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014, з 01.01.2016 по 12.09.2019 доплати до пенсії та додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язання здійснити нарахування та виплатити доплату до пенсії і додаткову пенсію з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014, з 01.01.2016 по 12.09.2019. 27.04.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі №460/2159/20. Залишаючи без розгляду частину позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачкою без поважних причин пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами за період, що передує шестимісячному строку звернення до суду з цим позовом, а саме: за період з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014, з 01.01.2016 по 12.09.2019, при цьому із заявою про поновлення пропущеного строку з наведенням поважних причин, які перешкоджали їй реалізувати надане право, вона не звернулася. Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо формально послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що реалізація права позивачки на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Отже, Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про необхідність залишення без розгляду частини позовних вимог, вірно застосував положення пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно з частиною другою статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги, що в свою чергу є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі №460/2159/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................ ........................ ....................... А.І. Рибачук А.А. Єзеров С.Г. Стеценко, Судді Верховного Суду