Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 345/5261/21

Справа № 345/5261/21 Провадження № 22-ц/4808/651/22 Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І. Суддя-доповідач Василишин Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л.В. суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д., розглянувши в порядку письмового провадженняапеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Наталюка Назара Миколайовича на рішення Калуського міськрайонного суду від 14 лютого2022 року в складі судді Кардаш О.І., постановлене в м. Калуші Івано-Франківської області в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У листопаді 2021 року ТОВ «АІА Фінанс Груп» звернулось до суду з позовом доОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 15 березня 2018 року між сторонами укладено договір про надання кредиту №1683680. Даний договір укладений в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті credit365.ua, підписаної електронним цифровим підписом позивача 31 травня 2017 року та заявки на отримання кредиту №1683680 від 15 березня 2018 року, шляхом підписання електронним підписом ОСОБА_1 (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень частини 6 і 12 пункту 1 статті 3, статті 12, пункту 11 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», частини 1 статті 205, статті 638, статті 639 ЦК України). Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит у розмірі 3 000,00 грн строком на 30 днів із сплатою процентів у розмірі 950,00 грн. Вказані факти були встановлені рішенням Калуського міськрайонного суду від 13 серпня 2021 року в справі №345/2945/21. У вказаний термін кредит не повернуто та проценти не сплачено. Натомість ОСОБА_1 скористалася послугою щодо продовження строку користуванням кредиту та укладено угоду про відтермінування строку повернення кредиту, відповідно до якої поточний термін повернення кредиту та процентів за кредитом до 12 червня 2018 року. Станом на 18 листопада 2021 року за відповідачкою наявна заборгованість на загальну суму 61 165,02 грн, що складається з 3 000,00 грн - тіло кредиту, 950,00 грн - проценти згідно заяви, 56 475,00 грн - проценти згідно пункту 2.11 договору, 740,02 грн - інфляційні втрати. Посилаючись на вказані обставини товариство просило суд стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість та судові витрати. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 14 лютого 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АІА Фінанс Груп» заборгованість за кредитним договором №1683680 від 15 березня 2018 року у розмірі 61 165,02 грн, 2 270,00 грн сплаченого судового збору та 2 500,00 грн витрат за надання правової допомоги. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в порушення умов договору та вимог законодавства ОСОБА_1 отримавши кредитні кошти та погодившись на умови такого отримання допустила виникнення заборгованості, яка станом на 18 листопада 2021 року становить 61 165,02 грн. Розмір заборгованості нарахований відповідно до умов договору та норм діючого законодавства. А тому позовні вимоги позивача підлягають до задоволення. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Наталюк Н.М. посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у відповідачки заборгованості в сумі 61 165,02 грн. При цьому не перевірив правильності розрахунку позивача, зокрема, нарахування процентів в розмірі 1,5% за користування коштів поза строком дії кредитного договору. Так, відповідно до заявки №1683680 ОСОБА_1 просила надати їй кредит у сумі 3 000,00 грн на 30 днів з процентною ставкою від суми кредиту 1,06 %, реальною річною ставкою по кредиту 385 %, очікувана сукупна вартість кредиту (проценти) - 950,00 грн, загальна сума до повернення - 3 950,00 грн. Будь-яких інших посилань на інші частини оферти в заяві, яка підписана відповідачкою електронним одноразовим ідентифікатором, немає. Не надано позивачем належних доказів про ознайомлення та погодження ОСОБА_1 з пропозицією (офертою). Крім того, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, з`ясовано що ТОВ «АІА Фінанс Груп» здійснювалось надання фінансових послуг, а саме, надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту фізичним особам-споживачам шляхом укладення електронних договорів за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи у порядку, що не відповідає статті 11 та статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», частині 2 статі 639 та статті 1055 ЦК України. А тому не має правових підстав вважати, що між сторонами укладено договір про надання кредиту на умовах пропозиції (оферти). Проте даним обставинам суд першої інстанції не дав належної правової оцінки та безпідставно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі. Не враховано місцевим судом і те, що відповідно до частини 3 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Звертає увагу і на те, що позивач звернувся до суду з позовом із спливом загальної позовної давності, що є підставою для відмови у позові зважаючи на подання заяви про застосування спливу позовної давності. Також вказує, що в порушення норм процесуального права судом першої інстанції після відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження по справі прийнято від позивача відповідь на відзив без доказів про направлення такої відповіді на відзив сторонам. Крім того зазначає, що розгляд справи здійснював в порядку спрощеного провадження без виклику осіб, хоча представником відповідачки направлялося клопотання про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «АІА Фінанс Груп» покликається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, з повним та об`єктивним дослідженням усіх доводів сторін, поданих доказів, що мають значення для справи. При цьому зазначає, що пунктами 2.11, 7.4 договору узгоджено порядок нарахування процентів та їх розмір після прострочення виконання грошового зобов`язання, що відповідає правовій позиції Верховного Суду і підтверджує правильність нарахування процентів. Крім того, у пункті 5.2 договору сторони погодили, що позовна давність за всіма зобов`язаннями становить 5 років. Підписавши електронним підписом заявку відповідачка акцентувала пропозицію (оферт) укладення договору про надання кредиту від 31 травня 2017 року. Також вказує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року у справі №640/11555/19 скасовано розпорядження Нацкомфінпослуг щодо порядку укладення договорів в електронній формі. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 14 лютого 2022 року - без змін. Також просить стягнути з відповідачки судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Матеріалами справи підтверджується, що 15 березня 2018 року о 19:18 год ОСОБА_1 вчинила дію, яка зазначена як ідентифікація клієнта в ІТС credit365.ua., о 19:41 год створено запит на кредит, о 19:41 год сформовано Індивідуальну пропозицію (оферту), о 19:42 год акцептувала Індивідуальну пропозицію (оферту), о 20:03 год клієнту направлено повідомлення про укладення договору, о 20:03 год проведено фінансування клієнта (а.с.18). За змістом заявки №1683680 відповідачка просила надати кредит на таких умовах: сума кредиту 3 000,00 грн, строк повернення кредиту 30 днів, процентна ставка 1,06 %, сума процентів 950,00 грн, загальна сума до повернення 3 950,00 грн. У заявці також вказані відомості про позичальника, дані документа, що посвідчує особу позичальника, дані банківського рахунку позичальника для зарахування суми кредиту. Заявку підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 15 березня 2018 року (а.с.16). Відповідно до платіжного доручення №10515 від 15 березня 2018 року ТОВ «АІА Фінанс Груп» перерахувало ОСОБА_1 3 000,00 грн на рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 20). Згідно з п. 2.10 Договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, визначені згідно п. 2.8 Договору, в останній день строку користування Кредитом. Термін для повернення ОСОБА_1 кредиту та нарахованих процентів за Договором було встановлено до 14 квітня 2018 року. Однак, позичальник у вказаний строк суму кредиту на нараховані проценти за його користування не повернула. Натомість, скористалась послугою щодо продовження строку користування кредитом, умови якої містяться в Розділі IV Оферти «Угода про відтермінування повернення кредиту», що підтверджується витягом з реєстру надісланих sмs повідомлень клієнту (а.с.19). Відповідно до положень Розділу IV Оферти у випадку прострочення строків повернення кредиту позичальник має право укласти з кредитором угоду про відтермінування повернення Кредиту за умови сплати комісії за відтермінування строку повернення кредиту. Розмір комісії, в залежності від строку відтермінування повернення кредиту та суми кредиту розраховується наступним чином: розрахована на підставі вказаних даних сума комісії округлюється до цілих одиниць у сторону зменшення. Для зручності позичальника, в особистому кабінеті міститься калькулятор розрахунку комісії, який відтворює необхідну суму комісії за весь строк відтермінування, розраховану на підставі вказаних умов Договору. Угода про відтермінування повернення кредиту вважається укладеною з моменту надходження на рахунок кредитора суми комісії за весь строк відтермінування з призначенням платежу. В період, з моменту отримання кредитором сплаченої позичальником комісії за весь строк відтермінування і до закінчення строку відтермінування, нарахування процентів за користування Кредитом згідно п. 2.8 або п. 2.11 Договору не здійснюється, неустойка не нараховується. Станом на 18 листопада 2021 року у відповідачки утворилася заборгованість по кредиту на загальну суму 61 165,02 грн, яка складається з 3 000,00 грн - тіло кредиту, 950,00 грн - проценти згідно заяви, 56 475,00 грн - проценти згідно пункту 2.11 договору, 740,02 грн - інфляційні втрати. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що в порушення умов договору та вимог законодавства ОСОБА_1 отримавши кредитні кошти та погодившись на умови такого отримання допустила виникнення заборгованості, яка станом на 18 листопада 2021 року становить 61 165,02 грн. При цьому вважав, що розмір заборгованості нарахований відповідно до умов договору та норм діючого законодавства. Проте повністю погодитись із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може. За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що 15 березня 2018 року між позивачем та відповідачем на умовах пропозиції (оферти) укладено договір про надання кредиту №1683680. Доводи апеляційної скарги щодо не ознайомлення відповідачки з пропозицією (офертою) є голослівними, оскільки підписавши електронним підписом одноразовим ідентифікатором заявку ОСОБА_1 акцептувала пропозицію (оферту) укладення договору про надання кредиту. При цьому в заявці остання вказала, що ознайомилась з умовами пропозиції (оферти) та погоджується з ними. Не заслуговують на увагу і посилання в апеляційній скарзі про те, ТОВ «АІА Фінанс Груп» здійснювалось надання фінансових послуг у порядку, що не відповідає статті 11 та статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», частині 2 статі 639 та статті 1055 ЦК України, що підтверджується розпорядженням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №2176 від 29 жовтня 2019 року. Вказане розпорядження не долучено до апеляційної скарги. Крім того, з`ясовано, що в судах адміністративної юрисдикції розглядались спори щодо порядку укладення договорів в електронній формі. Судовими рішеннями встановлено, що укладені між ТОВ «АІА Фінанс Груп» та позичальниками договори про надання кредитів в електронній формі відповідають положенням Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно п. 2.11 Договору починаючи з другого дня за останнім днем строку користування кредитом процентна ставка за користування кредитом нараховується щоденно і становить 1,5% від суми кредиту за кожен день з моменту закінчення строку користування, до моменту фактичного повернення кредиту. Обов`язок сплати процентів згідно даного пункту Договору виникає у позичальника в день, наступний за днем їх нарахування. Згідно п. 7.4 Договору у випадку припинення дії, або закінчення строку дії Договору сторони не звільняються від обов`язку виконання зобов`язань, що виникли під час його дії. При цьому непогашені грошові зобов`язання повертаються стороною, що прострочила з урахуванням положень пункту 2 статті 625 ЦК України, з процентами у розмірі згідно п. 2.11 Договору. Матеріалами справи підтверджено, що станом на 18 листопада 2021 року у відповідачки утворилася заборгованість по кредиту на загальну суму 61 165,02 грн, яка складається з 3 000,00 грн - тіло кредиту, 950,00 грн - проценти згідно заяви, 56 475,00 грн - проценти згідно пункту 2.11 договору, 740,02 грн - інфляційні втрати. При цьому проценти в період прострочення нараховано за формою: сума кредиту *1,5 %*кількість прострочення = 3000*1,5%*1255 = 56 475,00 грн. Встановивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконала зобов`язання за договором про надання кредиту, обґрунтованими є висновок суду про стягнення з неї на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, процентів згідно заявки та процентів нарахованих згідно з пунктом 2.11 договору про надання кредиту. Водночас, колегія суддів не може погодитись із розміром процентів нарахованих згідно з пунктом 2.11 договору. Так, укладений з ОСОБА_1 договір є договором про споживчий кредит, оскільки грошові кошти надано споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»). Особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит передбачено у статті 21 вказаного Закону. Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо споживчого кредитування і формування та обігу кредитних історій» від 15 вересня 2020 року статтю 21 доповнено частиною третьою, відповідно до якої сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Враховуючи, що доповнена норма пом`якшує відповідальність відповідачки та необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в цій частині та за можливе застосувати наведену норму, стягнувши з відповідачки 6 000,00 грн процентів за період прострочення повернення кредиту. А отже на користь ТОВ «АІА Фінанс Груп» з ОСОБА_1 підлягає стягненню 3 000,00 грн тіла кредиту, 950,00 грн процентів згідно заяви, 6 000,00 грн - проценти згідно пункту 2.11 договору, 740,02 грн - інфляційні втрати, а всього 10 690,02 грн. При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що позивач звернувся до суду з позовом із спливом загальної позовної давності, оскільки у п.5.2 договору сторони погодили, що на підставі статті 259 ЦК України позовна давність за всіма зобов`язаннями сторін, що виникають з умов договору, в тому числі щодо сплати неустойки, процентів та відшкодування збитків становить 5 років. За змістом статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на вищенаведене апеляційний суд вважає, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «АІА Фінанс Груп». В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Згідно з статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «АІА Фінанс Груп» за подання позову сплачено судовий у розмірі 2 700,00 грн (а.с.44). За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 3 405,00 грн (а.с.82, 97). У позовній заяві представник позивача - адвокат Литвинець С.А. заявив клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 058,25 грн. На підтвердження цих вимог ним надано копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 01 вересня 2021 року №21-3, укладеного між Литвинець С.А. та ТОВ «АІА Фінанс Груп», додаткову угодудо договору про надання правничої (правової) допомоги №2 від 03 вересня 2021 року, копію ордера про надання правничої (правової) допомоги та акт про наданні послуги №211118-2 від 18 листопада 2021 року (а.с.27-29, 30, 31, 34). Представник ОСОБА_1 - адвокат Наталюк Н.М. у відзиві на позовну заяву просив стягнути з позивача витрати за надання правової допомоги у розмірі 3 000,00 грн. На підтвердження вказаних витрат надано копію договору про надання правової допомоги від 09 липня 2021 року, ордер про надання правничої (правової) допомоги, розрахунок суми гонорару за надання правничої допомоги, квитанцію про оплату гонорару (а.с.51-52, 53, 54) Таким чином, враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних (17,48 %) та апеляційних вимог (82,52 %), з відповідача на користь ТОВ «АІА Фінанс Груп» підлягають стягненню 396,80 грн судового збору за подання позову та 1 408,60 грн витрат за надання правової допомоги у суді першої інстанції, а всього 1 805,40 грн. З позивача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2 475,60 грн витрат за надання правової допомоги у суді першої інстанції та 2 809,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги, а всього 5 285,40 грн. Щодо клопотань учасників справи про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, то апеляційний суд зазначає таке. Згідно з частинами першою та другою статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. З огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції учасники справи разом із першими заявами по суті спору не надали суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, апеляційний суд відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат. Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Зважаючи на покладення на ТОВ «АІА Фінанс Груп» більшої суми судових витрат розмір стягнених з товариства на користь ОСОБА_1 судових витрат підлягає зменшенню до 3480,00 (5 285,40 -1 805,40 ) грн. Відтак сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Наталюка Назара Миколайовича задоволити частково. Рішення Калуського міськрайонного суду від 14 лютого2022 року скасувати. Постановити нове судове рішення, яким позов позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадоволити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» заборгованість за договір про надання кредиту №1683680 від 15 березня 2018 року у розмірі 10 690,02 грн, з яких 3 000,00 грн - тіло кредиту, 950,00 грн - проценти згідно заяви, 6 000,00 грн - проценти згідно пункту 2.11 договору, 740,02 грн - інфляційні втрати. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» на користь ОСОБА_1 3 480,00 грнпонесених судових витрат. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач Л.В. Василишин Судді І.О. Максюта В.Д. Фединяк