Постанова Миколаївський апеляційний суд № 945/2006/21

28.03.25 22-ц/812/453/25 Провадження № 22-ц/812/453/25 Головуючий суду першої інстанції Гапоненко Н.О. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 березня 2025 року м. Миколаїв Справа № 945/2006/21 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Гапоненко Н.О., в залі судового засідання в с-ще Березанка, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: 07 жовтня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» (далі ТОВ «АІА Фінанс Груп», Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивований тим, що 28 вересня 2018 року між ТОВ «АІА Фінанс Груп» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) договір про надання кредиту, опублікованої на веб-сайті credit365.ua, підписаної електронним цифровим підписом позивача 06 вересня 2018 року, та заявки на отримання кредиту № 1769332 на обраних відповідачкою умовах, які акцептовані нею 28 вересня 2018 року шляхом підписання електронним підписом відповідачки (вчиненим одноразовим ідентифікатором). На підставі вказаного договору на рахунок відповідачки 28 вересня 2018 року перераховані кошти в розмірі 5 000 грн. За умовами договору кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредитні кошти та сплатити нараховані проценти на умовах, передбачених договором та погодженою кредитодавцем заявкою позичальника. Сума кредиту, строк повернення кредиту в межах, визначених договором, зазначається у заявці позичальника, що формується позичальником у власному особистому кабінеті на підставі умов договору. Відповідно до пункту 2.2. договору строк кредиту визначений у 30 днів, сума кредиту 5 000 грн, сума процентів 1 583 грн, до сплати усього 6 583 грн. Датою надання кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок позичальника, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в день надання кредиту (пункт 2.6 договору), строк для повернення відповідачкою кредиту та нарахованих процентів за договором встановлено до 28 жовтня 2018 року. ОСОБА_1 у вказаний термін кредит не повернула, проценти не сплатила, натомість скористалась послугою щодо продовження строку користування кредитом на підставі угоди про відтермінування повернення кредиту за умови сплати комісії за відтермінування строку повернення кредиту, яка була сплачена відповідачкою через платіжні системи шляхом безготівкового перерахунку, а тому поточний термін повернення кредиту та процентів за кредитом визначено до 29 січня 2019 року, строк прострочення складає 1012 днів. За умовами договору, за період прострочення повернення кредиту нараховані проценти відповідно до пункту 2.11 договору за ставкою 1,5% за кожен день прострочення. Станом на 07 жовтня 2021 року у відповідачки утворилась заборгованість в розмірі 80 979.28 грн, з яких сума кредиту (згідно з заявкою) становить 5 000 грн, проценти (згідно з заявкою) 1 583 грн, проценти (згідно з пунктом 2.11 договору) 75 900 грн, інфляційні втрати (згідно зі статтею 625 ЦК України) 746.28 грн. Посилаючись на викладене, Банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 80 979.28 грн. Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів підписання угоди про відтермінування повернення кредиту відповідно до вимог пункту 8 розділу ІV Пропозиції (оферти) та статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а також здійснення відповідачем платежів на використання послуги з відтермінування повернення кредиту, сума яких зазначена у позовній заяві та має бути зафіксована у Реєстрі здійснених платежів. Платіжне доручення надане позивачем не надає суду можливості встановити, чи були направлені ним кошти зараховані АТ КБ «ПриватБанк» на банківський рахунок відповідачки, у зв`язку з чим суд дійшов до висновку про те, що отримання відповідачкою кредиту не є підтвердженим належними та допустимими доказами. Надані позивачем докази не дають можливості встановити умови, на яких відбувалось кредитування, у тому числі по збігу строку, який не обумовлений в заявці, а також щодо збільшеної процентної ставки. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є доказом надання кредиту та розміру боргу, оскільки позивачем відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України не доведені ці обставини належними, допустимими, достатніми і достовірними письмовими доказами, яким не є односторонній розрахунок суми заборгованості. Позивачем не надано також і розрахунок суми інфляційних втрат у сумі 746.28 грн, у тому числі на які суми та за який період нараховані інфляційні втрати, що не дозволяє суду встановити обґрунтованість та законність заявлених вимог. Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «АІА Фінанс Груп» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що обґрунтування судом відмови в задоволенні позову позивач вважає помилковим та таким, що порушує принципи рівності та змагальності сторін, вимоги щодо доказування, передбачені статтею 81 ЦПК України, вимоги до розрахунку позовних вимог, що визначені статтею 175 ЦПК України. Єдиний платіжний документ, який є в наявності у позивача це платіжне доручення від 28 вересня 2018 року № 22467. І його виконання банком свідчить про зарахування коштів на рахунок відповідачки. Відповідачка у своїх поясненнях не заперечувала факт отримання коштів за кредитом та не надала суду першої інстанції жодних доказів того, що дані кошти вона не отримувала. В даній справі мав бути використаний стандарт доказування «вірогідність доказів» відповідно до практики Верховного Суду. Висновок суду про те, що розрахунок заборгованості за Договором є неналежним є помилковим. Звітність позивача, на яку вказує суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, не містить персональних даних окремого клієнта і персональних розрахунків заборгованості за окремим клієнтом, а натомість містить зведену інформацію по десяткам тисяч договорів про надання фінансових послуг, укладених позивачем з клієнтами. Окрім того, позивач не є банківською фінансовою установою і не відкриває банківські рахунки клієнтам та не веде виписки по рахункам у тому розумінні, в якому це роблять банківські установи. Таким чином вказані судом першої інстанції докази не можуть бути базою для наведеного розрахунку. Оскільки звіт є навпаки похідним від нього, а банківського рахунку, відкритого у позивача, відповідачка немає. Натомість у кожного клієнта позивача є особовий рахунок, який містить передбачений законодавством обсяг інформації про укладений договір та проведені операції за ним. Це не окремий документ і нормативно затвердженої форми для нього немає, лише необхідний обсяг інформації, що зберігається фінансовою установою. І саме ця інформація була використана при підготовці позову у даній справі. Водночас базою для здійснення розрахунку є укладений між сторонами договір та документи про фінансування за ним. Розрахунок позовних вимог з правовим обґрунтуванням та, зокрема, посиланням на норми Договору і чинного законодавства, міститься в самій позовній заяві, як це передбачено пунктом 3 частини 3 статті 175 ЦПК України. І жодна норма не передбачає, що такий розрахунок має бути двостороннім чи затверджуватись відповідачем, як цього з невідомих підстав вимагає суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідачем не заявлено заперечень, щодо наведеного розрахунку, не заявлено свій контррозрахунок тощо. Інфляційні втрати також нараховані та заявлені до стягнення позивачем, розраховані на підставі частини 2 статті 625 ЦК України та офіційних статистичних даних. Судом першої інстанції неправильно оцінено надані докази та винесено рішення, яке порушує права позивача. Відповідачка ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначала, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Також відповідачка заперечує проти стягнення з неї на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку їх завищеною вартістю. За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 6 вересня 2018 року ОСОБА_1 ознайомилась з пропозицією (оферта) відповідача на укладення договору про надання кредиту. За змістом Розділу ІІ Оферти ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" на укладення договору про надання кредиту, з метою його укладання Позичальник реєструється на веб-сайті Кредитодавця credit365.ua шляхом створення особистого кабінету. Для цього Позичальник заповнює повністю свої особисті дані та самостійно створює пароль. Верифікація Позичальника здійснюється за допомогою наданої ним інформації про банківський рахунок Позичальника. З метою отримання кредиту на умовах Договору Позичальник у власному особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця формує заявку із обов`язковим заповненням всіх полів, зокрема бажаної суми кредиту, і строку повернення кредиту, в межах встановлених Договором, а також ознайомлюються із сукупною вартістю заявленого до видачі кредиту в числовому і процентному вигляді, який розраховується автоматично в особистому кабінеті Позичальника. Пунктом 5 цього Розділу передбачено, що Позичальник здійснює безумовне акцептування Договору шляхом підписання заявки електронним підписом одноразовим ідентифікатором (введення коду з SMS-повідомлення, отриманого на телефон Позичальника). Відповідно до пункту 2.11 Розділу ІІІ Оферти починаючи з другого дня за останнім днем строку користування Кредитом плата за користування Кредитом збільшується наступним чином: процентна ставка за користування кредитом нараховується щоденно і становить 1,5% від суми отриманого Позичальником Кредиту за кожен день з моменту закінчення строку користування, до моменту фактичного повернення Кредиту. У заявці (акцепт) від 28 вересня 2018 року № 1769332 позичальниці ОСОБА_1 міститься інформація, що вказана заявка підписана нею 28 вересня 2018 року о 14.29 год. електронним підписом одноразовим ідентифікатором 1605722, що підтверджується інформацією про підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Заявка також містить відомості про те, що позичальниця ОСОБА_1 ознайомлена з умовами пропозиції (оферти) укладення договору надання кредиту та погоджується з ними, та просить надати кредит на таких умовах: сума кредиту 5 000 грн, строк повернення кредиту 30 днів, процентна ставка 1.06% від суми кредиту в день, реальна річна ставка за кредитом 385%, очікувана сукупна вартість кредиту (проценти) 1 583 грн, загальна сума до повернення 6 583 грн. У заявці також зазначені відомості про позичальника, у тому числі РНОКПП, серія та номер паспорта, дата його видачі та орган видачі, місце проживання, телефон та е-mail. Вказані відомості, крім номеру телефону, узгоджуються з наявними у матеріалах справи документами. У заявці вказаний номер банківського (карткового) рахунку позичальниці у ПАТ КБ «ПриватБанк» для зарахування кредиту. Згідно з інформацією про підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, заявка № 1769332 на отримання кредиту за пропозицією (офертою) від 06 вересня 2018 року підписана ОСОБА_1 28 вересня 2018 року одноразовим ідентифікатором 1605722. Реєстром «Log Fale» дій відповідачки та позивача в інформаційно-телекомунікаційній системі credit365.ua з укладення договору підтверджено вчинення сторонами дій щодо укладення договору 28 вересня 2018 року. Номер телефону відповідачки, за допомогою якого відбувалось укладення договору, відповідає номеру телефону ОСОБА_1 , зазначеному у інформації Українського бюро кредитних історій щодо ідентифікації суб`єкта кредитної історії. Кредитний договір між позивачем та відповідачкою, у тому числі заявку на укладення кредитного договору від 28 вересня 2018 року підписано шляхом накладення електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на належний відповідачеві фінансовий номер телефону, що відповідає вказаним вимогам законодавства, що підтверджено також інформацією про підписання договору відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 1605722, реєстром (Log File) клієнта та ТОВ «АІА Фінанс Груп» в інформаційно-телекомунікаційній системі credit365.ua з укладення договору, витягом з реєстру надісланих смс-повідомлень клієнту ОСОБА_1 . Крім того, пропозиція (оферта) позивача підписана електронним цифровим підписом позивача 06 вересня 2018 року, що підтверджено протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису. Дата акцептованої оферти від 06 вересня 2018 року вказана у заявці відповідачки у розділі «Інформація про підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором». 29 вересня 2021 року позивачем на адресу ОСОБА_1 була направлена досудова вимога щодо виконання зобов`язань за договором кредиту, укладеним між сторонами 28 вересня 2018 року, проте вимога залишилася без відповіді. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2023 року у справі № 761/35422/21 задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «АІА Фінанс Груп», треті особи - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович, яким про визнання виконавчий напис на виконання зазначеного договору таким, що не підлягає виконанню. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано доказів підписання угоди про відтермінування повернення кредиту відповідно до вимог пункту 8 розділу ІV Пропозиції (оферти) та статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», здійснення відповідачкою платежів на використання послуги з відтермінування повернення кредиту, про направлення позивачем коштів на банківський рахунок відповідачки. Проте колегія не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на нижчевикладене. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.) У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (частина 1 статті 205 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац 1 частини 1 статті 207 ЦК України). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України). Відповідно до статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію". Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Пунктами 6 і 12 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено наступні терміни: - електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; - одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Порядок укладення електронного договору визначено статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію", згідно приписів якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Згідно частин 12-13 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статті 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Спосіб укладення кредитних договорів через оферту та акцепт передбачений статтями 640-646 ЦК України. Відповідно до норм цих статей: Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору (частина 1 статті 641 ЦК України). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина 2 статті 642 ЦК України). Тобто, одна із сторін договору (позичальник або фінансова установа) надає іншій стороні заяву (пропозицію, оферту), в якій пропонує укласти кредитний договір на певних умовах. Така заява має містити істотні умови договору: ціль кредитування, суму кредиту, процентну ставку, порядок надання і т.д. Інша сторона (отримувач пропозиції) має надати повну та безумовну відповідь. Це означає, що така відповідь (акцепт) має трактуватись без жодних сумнівів. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 ЦК України). Відповідачка підписала оферту, та отримала від банку заявку (акцепт), яку підписала, а тому така форма договору сторонами була узгоджена, а у його тексті було погоджено всі істотні умови. Презумпція правомірності правочину закріплена у статті 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним. Відповідачкою не спростована презумпції правомірності кредитного договору, а тому всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Отже, встановивши, що за домовленістю сторін було погоджено використання позичальницею ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором для підписання договору, відповідачка не заперечувала факт отримання нею кредитних коштів та не заперечує щодо зазначених позивачем умов стосовно розміру кредиту і процентів за користування кредитними коштами та строку повернення кредиту, колегія суддів вважає доведеним, що 28 вересня 2018 року сторонами було укладено письмовий правочин в електронній формі - договір про надання кредиту № 1769332 на умовах пропозиції (Оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті credit365.ua, підписана електронним цифровим підписом позивача, акцептованою відповідачкою 28 вересня 2018 року шляхом підписання електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором. Викладене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 688/3062/16-ц. Зазначеного суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Умови укладеного сторонами Договору містяться в Розділі III Оферти. Так, пунктом 1.1 договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит та сплатити нараховані проценти на умовах, передбачених Договором та погодженою кредитодавцем заявкою позичальника. Згідно пункту 2.2 Договору сума кредиту та строк його повернення в межах, визначених Договором, зазначається в заявці позичальника, що формується позичальником у власному Особистому кабінеті на підставі умов Договору. Умови кредитування відповідачки вказані в її заявці № 1769332, підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором 28 вересня 2018 року. Крім того, у заявці ОСОБА_1 вказала свої паспортні дані, місце проживання, номер мобільного телефону, електронної пошти та номер карткового рахунку у банку, на який позивач мав зарахувати суму кредитних коштів. 28 вересня 2018 року ТОВ "АІА Фінанс груп" перерахувало ОСОБА_1 5 000 гривень на зазначений нею в заявці картковий рахунок. Згідно з пункту 2.10 Договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, визначені згідно пунктом 2.8 Договору, в останній день строку користування Кредитом. Термін для повернення ОСОБА_1 кредиту та нарахованих процентів за Договором було встановлено до 28 жовтня 2018 року. Однак, відповідачка у вказаний строк суму кредиту та нараховані проценти за його користування не повернула, проте скористалася послугою щодо продовження строку користування кредитом, умови якої містяться в Розділі IV Оферти "Угода про відтермінування повернення кредиту" про що свідчать дані витягу з реєстру СМС - повідомлень про сплату. Згідно з пунктами 1 - З Розділу IV Оферти у випадку прострочення строків повернення кредиту позичальник має право укласти з кредитором угоду про відтермінування повернення Кредиту за умови сплати комісії за відтермінування строку повернення кредиту. Розмір комісії, в залежності від строку відтермінування повернення кредиту та суми кредиту розраховується наступним чином: розрахована на підставі вказаних даних сума комісії округлюється до цілих одиниць у сторону зменшення. Для зручності позичальника, в особистому кабінеті міститься калькулятор розрахунку комісії, який відтворює необхідну суму комісії за весь строк відтермінування, розраховану на підставі вказаних умов Договору. Угода про відтермінування повернення кредиту вважається укладеною з моменту надходження на рахунок кредитора суми комісії за весь строк відтермінування з призначенням платежу. Як вбачається з матеріалів справи позичальниця уклала з ТОВ «АІА Фінанс Груп» угоду про відтермінування повернення Кредиту та сплатила Комісію за відтермінування строку повернення Кредиту, а саме: 28 жовтня 2018 року 500 грн, встановлено новий строк повернення кредиту 04 листопада 2018 року; 05 листопада 2018 року 500 грн, встановлено новий строк повернення кредиту 11 листопада 2018 року; 13 листопада 2018 року- 500 грн, встановлено новий строк повернення кредиту 18 листопада 2018 року; 20 листопада 2018 року 500 грн, встановлено новий строк повернення кредиту 25 листопада 2018 року; 29 листопада 2018 року 500 грн, встановлено новий строк повернення кредиту 02 грудня 2018 року; 04 грудня 2018 року 500 грн, встановлено новий строк повернення кредиту 09 грудня 2018 року; 13 грудня 2018 року 500 грн, встановлено новий строк повернення кредиту 16 грудня 2018 року; 17 грудня 2018 року 500 грн, встановлено новий строк повернення кредиту 23 грудня 2018 року; 26 грудня 2018 року 500 грн, встановлено новий строк повернення кредиту 30 грудня 2018 року; 17 січня 2019 року 900 грн, встановлено новий строк повернення кредиту - 30 грудня 2018 року; 18 січня 2019 року 675 грн, встановлено новий строк повернення кредиту 29 січня 2019 року. Отже у період з 28 жовтня 2018 року по 18 січня 2019 року ОСОБА_1 неодноразово перераховувала ТОВ "АІА Фінанс груп" кошти у якості плати за відтермінування строку повернення кредиту, остаточно погоджений сторонами строк повернення кредиту - до 29 січня 2019 року. Згідно з пунктом 2.11 Договору починаючи з другого дня за останнім днем строку користування кредитом процентна ставка за користування кредитом нараховується щоденно і становить 1,5% від суми кредиту за кожен день з моменту закінчення строку користування до моменту фактичного повернення кредиту. Обов`язок сплати процентів згідно даного пункту Договору виникає у позичальника в день, наступний за днем їх нарахування. Згідно з пунктом 7.4 Договору у випадку припинення дії, або закінчення строку дії Договору сторони не звільняються від обов`язку виконання зобов`язань, що виникли під час його дії. При цьому непогашені грошові зобов`язання повертаються стороною, що прострочила з урахуванням положень пункту 2 статті 625 ЦК України, з процентами у розмірі згідно з пунктом 2.11 Договору. У погоджений сторонами строк повернення кредиту - 29 січня 2019 року ОСОБА_1 кредитні кошти не повернула, коштів на погашення кредиту та процентів не сплачувала. Отже, відповідачкою було порушено умови укладеного сторонами кредитного договору. Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Так, за положеннями статей 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до частини 1 статті 1048, частини 1 статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За приписами статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 07 жовтня 2021 року утворилась заборгованість на загальну суму 80 979.28 грн, яка складається з 5 000 грн боргу по тілу кредиту, 77 483 грн боргу по процентам за користування кредитом ( відповідно до заявки та пункту 2.11. Договору), 746.28 грн інфляційних втрат. Позивач в своєму позові зазначає, що станом на дату складання цієї позовної заяви, прострочення відповідачки з повернення Кредиту становить 1012 днів та розраховує проценти (згідно пункту 2.11 Договору) саме за кількістю цих днів. Проте, з такими розрахунками суд погодитись не може, з огляду на наступне. ТОВ «АІА Фінанс Груп» в позовній заяві вказує, що поточний термін повернення ОСОБА_1 кредиту та процентів за користування кредитом 29 січня 2019 року. Отже, розрахунок процентів згідно пункту 2.11 Договору потрібно здійснювати відштовхуючись саме від цієї дати. За такого, відповідно до пункту 2.11. Договору, нарахування процентів у розмірі 1.5% необхідно проводити з 31 січня 2019 року (другий день за останнім днем строку користування) по 7 жовтня 2021 року (день подання позовної заяви) за 980 днів. В зв`язку з зазначеним проценти нараховані згідно з пунктом 2.11 Договору, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , складають 73 500 грн (5 000 грн х 1.5% = 75 грн; 980 днів х 75 грн = 73 500 грн). Отже, зважаючи на наявні у матеріалах справи докази, а також фактичне визнання відповідачкою факту укладення кредитного договору на запропонованих позивачем умовах, у тому числі і щодо порядку нарахування процентів після закінчення періоду відтермінування повернення боргу, колегія суддів вважає доведеними позовні вимоги ТОВ "АІА Фінанс груп", а з огляду на встановлені обставини позов підлягає частковому задоволенню. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції з огляду на приписи пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ( частини 1, статті 141 ЦПК України). Звертаючись до суду першої інстанції з даний позовом, ТОВ «АІА Фінанс Груп» сплатило судовий збір у розмірі 2 270 грн. Подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» ТОВ «АІА Фінанс Груп сплатило судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 724 грн (2 270 грн х 150% х 08.= 2 724 грн). За результатами перегляду апеляційним судом рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу ТОВ «АІА Фінанс Груп» та їх позовну заяву було задоволено на 99.81%. За такого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АІА Фінанс Груп» підлягає стягненню судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги, пропорційно задоволених вимог апеляційної скарги, в розмірі 2 718.82 грн (2 724 грн х 99.81 % = 2 718.82 грн), та судовий збір за подання позовної заяви, пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 2 265.69 грн (2 270 грн х 99.81% = 2 265.69 грн). А загалом з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АІА Фінанс Груп» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 984.51 грн ТОВ «АІА Фінанс Груп» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені в суді першої та апеляційної інстанції витрати на правничу допомогу в розмірі 24 048.96 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції ТОВ «АІА Фінанс Груп» надано: копію договору від 01 вересня 2021 року № 21-3 про надання правничої (правової) допомоги; копію додаткової угоди від 01 вересня 2021 року № до договору про надання правової допомоги від 01 вересня 2021 року № 21-3; копію акту від 08 грудня 2021 року № 211208-1 про наданні послуги згідно договору від 01 вересня 2021 року № 21-3 про надання правничої допомоги (правової); копію ордеру серія АІ № 1158997 від 05 жовтня 201 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 5353/10 від 24 липня 2015 року. За змістом вищевказаних документів вбачається, що правнича допомога надана на загальну суму 9 048.96 грн за наступні послуги при розгляді справи в суді першої інстанції: вивчення матеріалів; аналіз судової практики; розрахунок суми позовних вимог; підготовка позову до суду (ціна 5 000 грн + 5% від суми позову). На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції ТОВ «АІА Фінанс Груп» надано: копію акту від 06 лютого 2025 року № 250206-1 про надані послуги згідно договору № 21-3 про надання правничої допомоги від 01 вересня 2021 року; копію платіжного документа від 12 листопада 2021 року на суму 10 000 грн; копію додаткової угоди від 06 лютого 2025 року № 13 до договору № 21-3 про надання правничої (правової) допомоги від 01 вересня 2021 року; копію ордеру серія АІ № 1816917 від 06 лютого 2025 року. За змістом вищевказаних документів вбачається, що правнича допомога надана на загальну суму 15 000 грн за наступні послуги при розгляді справи в суді апеляційної інстанції: вивчення матеріалів, аналіз судової практики, розрахунок сум позовних вимог, підготовка апеляційної скарги до суду, 15 000 грн за 1 справу. В питанні критеріїв оцінки розміру таких витрат слід врахувати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. За такого, апеляційний суд приходить до висновку, що необхідно зменшити суму витрат на правничу допомогу надану в суді першої інстанції до 6 000 грн та в суді апеляційної інстанції до 2 500 грн, у зв`язку з істотним перевищенням зазначених сум. Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АІА Фінанс Груп», пропорційно до задоволених вимого позову та апеляційної скарги, підлягають стягненню витрати на правничу допомогу надану в суді першої інстанції в розмірі 5 988.60 грн (6 000 грн х 99.81% = 5 988.60 грн) та витрати на правничу допомогу надану в апеляційній інстанції в розмірі 2 495.25 грн (2 500 грн х 99.81% = 2 495.25 грн), а загалом у розмірі 8 483.85 грн . Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» задовольнити частково. Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» 80 083 грн заборгованості за договором про надання кредиту від 28 вересня 2018 року № 1769332 станом на 07 жовтня 2021 року та 746 грн 28 коп. інфляційних втрат, а також 4 984 грн 51 коп. судового збору та 8 483 грн 85 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повне судове рішення складено 28 березня 2025 року.