Постанова 4814 № 529/811/13-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 529/811/13-ц Номер провадження 22-ц/814/378/22Головуючий у 1-й інстанції Петренко Л.Є. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2022 року м.Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Абрамов П.С., Чумак О.В., секретар Клименко Я.О., з участю представника стягувача ОСОБА_1 - адвоката Кіндяка О.І., боржника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Диканського районного суду Полтавської області від 24 січня 2022 року, постановлену суддею Петренко Л.Є. (повний текст складено 25 січня 2022 року), у справі за заявою стягувача ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню; боржник: ОСОБА_2 ; заінтересована особа: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), в с т а н о в и в: 30.11.2021 ОСОБА_1 звернулася в суд із указаною заявою, у якій просить визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи №529/811/13-ц, видані Диканським районним судом Полтавської області 15.10.2013 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в розмірі 247 309,65 грн. та 2 469,97 грн. судових витрат. Заява обґрунтована тим, що ухвалою суду від 11.10.2021 (справа №529/811/13-ц) замінено стягувача у ВП №46209028 із примусового виконання виконавчого листа №529/811/13-ц із ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на неї, ОСОБА_1 , у зв`язку із відступленням права вимоги згідно договору №23-02/21-185. Вона, ОСОБА_1 , є правонаступником за всіма правами та обов`язками за старим кредитором ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «ФК Гефест», ТОВ «Універсальна факторингова компанія» та новим кредитором боржника ОСОБА_2 02.03.2021 між нею та боржником ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №014/0040/74/68601/3 про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором №014/0040/74/68601 від 28.08.2006, шляхом зміни графіку погашення боргу, внаслідок чого прострочена заборгованість стала поточною, строк сплати якої не настав. На виконання кредитного зобов`язання боржником внесено на її користь заборгованість у розмірі 245 000,00 грн., шляхом оплати на карткові рахунки нового кредитора, про що сторонами складено акт про добровільне виконання зобов`язань поза межами виконавчого провадження. Із наведених підстав представник стягувача звернувся до ВПВР УДВС із заявою про повернення виконавчих листів без виконання, однак заява залишається не розглянутою, тому просить суд визнати виконавчі листи №529/811/13-ц такими, що в порядку ст.432 ЦПК України не підлягають виконанню. Ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 24.01.2022 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Ухвала районного суду вмотивована тим, що заявником не надано доказів щодо наявності підстав, із якими закон пов`язує можливість визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. ОСОБА_1 не погодилася із ухвалою районного суду та оскаржила її в апеляційному порядку. Посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву. Із підстав викладених у заяві доводить, що в розумінні ст.432 ЦПК України реструктуризація заборгованості за кредитним договором, як і відсутність спору між новим кредитором та боржником, є достатніми підставами для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Вважає, що районний суд помилково не врахував наявні у матеріалах справи докази фактичного виконання боржником кредитного зобов`язання поза межами виконавчого провадження, а саме, акт від 26.11.2021 про виконання зобов`язань за кредитом, копії квитанцій платника боржника про перерахунок на картку отримувача, яка належить ОСОБА_1 в ПАТ «Райффайзен банк Аваль» платежів у розмірі: 50 000,00 грн. - квитанція №112719411 від 06.11.2021; 50 000,00 грн. - квитанція №113027969 від 08.11.2021; 50 000,00 грн. - квитанція №114270667 від 16.11.2021; 100 000,00 грн. - квитанція № 115613082 від 24.11.2021. Таким чином, вважає, що виданий виконавчий лист на підставі рішення Диканського районного суду Полтавської області від 02.08.2013 по цивільній справі №529/811/13-ц, яким стягнуто із ОСОБА_2 всієї суми заборгованості за кредитним договором та судові витрати, в подальшому не може бути виконаний, а тому просить визнати його таким, що не підлягає виконанню. 20.05.2022 до Полтавського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення боржника ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, в яких ставить під сумнів неупередженість судді першої інстанції та наявними підстави для її самовідводу. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У суді апеляційної інстанції представник стягувача - адвокат Кіндяк О.І. вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні. Боржник ОСОБА_2 також підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. ДВС в судове засідання явку свого представника не забезпечив, що згідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи без їх участі. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника стягувача - адвоката Кіндяка О.І. та боржника, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Із матеріалів справи убачається, що у провадженні ВПВР УЗПВР у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) перебувало ВП №46209028 з примусового виконання виконавчого листа №529/811/13-ц, виданого 15.10.2013 Диканським районним судом Полтавської області, за яким стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість в сумі 247 309,65 грн./а.с.41/ Ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 11.10.2021 (справа №529/811/13) замінено стягувача у виконавчому провадженні №46209028 з примусового виконання виконавчого листа по справі №529/811/13 на ОСОБА_1 , підстава: 26.02.2021 ТОВ «Універсальна факторингова компанія» відповідно до договору №23-02/21-185, відступило право вимоги за кредитним договором №014/0040/74/68601 ОСОБА_3 /а.с.4-5/ Згідно акту виконання зобов`язань за кредитом, складеного 26.11.2021 між кредитором, в особі ОСОБА_1 , та позичальником, в особі ОСОБА_2 , на підставі кредитного договору №014/0040/74/68601 від 28.08.2006 та додатків до нього, сторонами складено даний акт про наступне. Сторони для добровільного врегулювання питання заборгованості, що виникла на підставі виконавчого листа по рішенню Диканського районного суду в справі №529/811/13-ц, досягли згоди та здійснили наступне: - уклали додаткову угоду №014/0040/74/68601/3 від 02.03.2021 до кредитного договору №014/0040/74/68601 від 28.08.2006; - кредитор поза межами виконавчого провадження прийняв сплату поточної заборгованості від позичальника, яка виникла на підставі виконавчих листів по справі №529/811/13-ц, шляхом перерахування позичальником на картковий рахунок кредитора в ПАТ «Райффайзен банк Аваль» суми поточної заборгованості за кредитним договором у розмірі 247 309,65 грн. та судових витрат по справі 2 469,97 грн./а.с.9/ До даного акту додаються копії платіжних документів, що підтверджують добровільне виконання зобов`язань позичальника перед кредитором, поза межами виконавчого провадження №46209028, а саме: квитанція №112719411 від 06.11.2021 в розмірі 50 000,00 грн.; квитанція №113027969 від 08.11.2021 в розмірі 50 000,00 грн., квитанція №114270667 від 16.11.2021 в розмірі 50 000,00 грн., квитанція №115613082 від 24.11.2021 в розмірі 100 000,00 грн./а.с.6-8/ Стягувач звернувся до державного виконавця ВПВР УЗПВР у Полтавській області із заявою про повернення виконавчого документа без подальшого виконання. У зв`язку із чим, 07.12.2021 у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу./а.с.38/ За період перебування указаного виконавчого документа на виконанні заборгованість боржником не погашалась, що підтверджується листом ВПВР УЗПВР і Полтавській області від 06.01.2022 №02.1.18/463./а.с.41/ Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,суд першої інстанції виходив із того, що Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає надання боржнику строку на добровільне виконання рішення суду з моменту відкриття виконавчого провадження, а його виконання в ході виконавчого провадження є самостійною підставою для закінчення такого виконавчого провадження, що виключає підстави визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до довільного тлумачення норм права на власну користь. Згідно ч.2 ст.432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку із його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. З огляду на практику Верховного Суду, викладену в постанові від 16.01.2018 у справі №755/15479/14-ц (провадження №61-1592св17) помилка у видачі виконавчого листа, як процесуально-правова підстава визнання його таким, що не підлягає виконанню, полягає в наступному: 1) видача виконавчого листа відбулася за рішенням, що не набрало законної сили; 2) виконавчий лист виданий за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; 3) видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; 4) помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; 5) видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; 6) пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Матеріально-правовими підставами визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, є добровільне виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Із огляду на встановлені фактичні обставини та норми процесуального закону, якими вони врегульовані, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що обставини, із якими стягувач пов`язує підстави застосування ст.432 ЦПК України, не ґрунтується на законі та є їх довільним тлумаченням. Реструктуризація боргу за кредитним договором є формою реорганізації умов боргу, що не свідчить про його відсутність та не є підставою для визнання виконавчих листів такими, які не підлягають виконання. При цьому правові наслідки фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно виконавчого документу та повернення виконавчого документу стягувачу є відмінними та окремо врегульованими нормами Закону України «Про виконавче провадження». Так, статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено випадки повернення виконавчого документа стягувачу, зокрема, згідно п.1 ч.1 наведеної норми виконавчий документ повертається стягувачу коли той подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Відповідно до ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди. Згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. У цьому випадку виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (ч.3 ст.39 Закону). Згідно ч.4 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником. У цій справі стягувач ОСОБА_1 , диспозитивно розпорядившись належними їй правами, реалізувала їх шляхом звернення до державного виконавця із заявою про повернення виконавчого документу стягувачу в порядку п.1 ч.1 ст.37 Закону, а не про його закінчення з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п.9 ч.1 ст.39 Закону). Постанова державного виконавця від 07.12.2021 про повернення виконавчого документу стягувачу в порядку п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» є дійсною і стягувач, який в межах цієї скарги доводить фактичне виконання кредитного зобов`язання, на власний розсуд вирішує питання повторного пред`явлення його до виконання. Стосовно додаткових пояснень боржника ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, в яких він ставить під сумнів неупередженість головуючого судді першої інстанції, колегія суддів зазначає, що питання відводу/самовідводу судді вирішено ухвалою суду від 24.12.2021. При цьому незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч.4 ст.36 ЦПК України). За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права на підставі правильно встановлених фактичних обставин, а тому апеляційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу районного суду - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Диканського районного суду Полтавської області від 24 січня 2022 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 01.06.2022. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді П.С. Абрамов О.В. Чумак