Постанова 4813 № 2-4254/11

Номер провадження: 22-ц/813/2641/21 Номер справи місцевого суду: 2-4254/11 Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.05.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., за участю секретаря - Феленко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 листопада 2020 року у справі за заявою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", божник: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення, - встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог 13.12.2011 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області винесено рішення по цивільній справі № 2-4254/11, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом - задоволені у повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/79790/74/80668 від 29.08.2007 року на загальну суму у розмірі 45 359, 59 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає - 360 359,27 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» оплачені судові витрати у розмірі 1820 грн. За ствердженням АТ «Райффайзен Банк Аваль» 25.01.2012 року видано оригінал виконавчого листа № 2-4254 на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Боржники рішення суду в добровільному порядку не виконували, тому стягувач був змушений звернутись до Відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження. Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 31960598 для виконання в/л № 2-4254. Разом з тим, заявник вказує, що 24.05.2012 року державним виконавцем ВДВС на підставі ЗУ «Про виконавче провадження» закрито виконавче провадження та винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Втім, з 24.05.2012 року по сьогоднішній час стягувач - АТ «Райффайзен банк Аваль» не отримував з ВДВС постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме його оригінал. Стягувач звернувся до Відділу з метою отримання інформації про місцезнаходження виконавчого документа № 2-4254 щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте відповіді на запит так і не надійшло. Заявник вказує, що йому не було надано Відділом ДВС докази направлення АТ «Райффайзен Банк Аваль» оригіналу в/л № 2-4254 від 25.01.2012 року на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку ДП «Укрпошта» «рекомендованим листом з повідомленням про вручення». Таким чином, заявник робить висновок, що повернення оригіналу виконавчого листа № 2-4254 від 25.01.2012 року на адресу АТ «Райффазен Банк Аваль» не було, документи були втрачені при пересилці. Відсутність виконавчого листа позбавляє стягувача законного права звернутись до ДВС та можливості отримати з боржника суми коштів зазначені у рішенні суду. Разом з тим, заявник своїй заяві вказав, що ним пропущені строки пред`явлення виконавчого документа до виконання, що може стати перешкодою у виконанні рішення суду. Пропуск строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа, виданого на виконання судового рішення, ніяким чином не має наслідком припинення зобов`язання боржника, виконання якого залишається обов`язковим для останнього в силу приписів ст. 525, 526, 559 ЦК України. Між тим, на думку заявника правильним буде поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання незалежного від причин пропуску останнього, оскільки таким чином буде дотримано не лише положень Основного Закону України та Конвенції, а й принципів верховенства права та справедливості. За таких обставин, заявник 17.06.2020 року і звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 листопада 2020 року в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», боржник: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання - відмовлено. Ухвалу суду обґрунтовано тим, АТ «Райффайзен Банк Аваль» не вказано жодної достовірної реальної причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, а посилання на правильність поновлення строку незалежно від причин пропуску останнього суперечить нормам чинного законодавства та об`єктивно правовим підґрунтям не підкріплені. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції представником Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - Ковальовою Наталією Анатоліївною подано апеляційну скаргу, відповідно до якої апелянт просить ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про видачу дубліката та поновлення строку для пред`явлення до виконання Виконавчих листів № 2-4254. Виданих 25.01.2012 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 45 359 дол США 59 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ та складає 360 359 грн 27 коп. та судовий збір у розмірі 1820 грн задовольнити в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування поданої апеляційної скарги представник заявника зазначає, що 13.12.2011 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області винесено рішення по цивільній справі № 2-4254/11, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом - задоволені у повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/79790/74/80668 від 29.08.2007 року на загальну суму у розмірі 45 359, 59 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає - 360 359,27 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» оплачені судові витрати у розмірі 1820 грн. АТ «Райффайзен Банк Аваль» 25.01.2012 року видано оригінал виконавчого листа № 2-4254 на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Боржники рішення суду в добровільному порядку не виконували, тому стягувач був змушений звернутись до Відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження. Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 31960598 для виконання в/л № 2-4254. Разом з тим, заявник вказує, що 24.05.2012 року державним виконавцем ВДВС на підставі ЗУ «Про виконавче провадження» закрито виконавче провадження та винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Втім, з 24.05.2012 року по сьогоднішній час стягувач - АТ «Райффайзен банк Аваль» не отримував з ВДВС постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме його оригінал. Стягувач звернувся до Відділу з метою отримання інформації про місцезнаходження виконавчого документа № 2-4254 щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте відповіді на запит так і не надійшло. Заявник вказує, що йому не було надано Відділом ДВС докази направлення АТ «Райффайзен Банк Аваль» оригіналу в/л № 2-4254 від 25.01.2012 на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку ДП «Укрпошта» «рекомендованим листом з повідомленням про вручення». Таким чином, заявник робить висновок, що повернення оригіналу виконавчого листа № 2-4254 від 25.01.2012 року на адресу АТ «Райффазен Бан Аваль» не було, документи були втрачені при пересилці. Відсутність виконавчого листа позбавляє стягувача законного права звернутись до ДВС та можливості отримати з боржника суми коштів зазначені у рішенні суду. Разом з тим , заявник своїй заяві вказав, що ним пропущені строки пред`явлення виконавчого документа до виконання, що може стати перешкодою у виконанні рішення суду. Пропуск строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа, виданого на виконання судового рішення, ніяким чином не має наслідком припинення зобов`язання боржника, виконання якого залишається обов`язковим для останнього в силу приписів ст. 525, 526, 559 ЦК України. Між тим, на думку заявника правильним буде поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання незалежного від причин пропуску останнього, оскільки таким чином буде дотримано не лише положень Основного Закону України та Конвенції, а й принципів верховенства права та справедливості. Також представник Банку зазначає, що станом на 19 листопада 2020 року зобовязання відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» згідно умов Кредитного договору № 014/79790/74/80668 від 29.08.2007 року не припинені/не виконані. Зазначає, що кредитний договір є чинним, та має місце заборгованість у тому числі встановлена рішенням суду у справі № 2-4254/11 Апелянт вважає, що вищевикладені обставини є поважними підставами для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи 26 квітня 2021 року ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль». Коршунко І.М. вважає що в поданій апеляційній скарзі не було доведено достатніх підстав для скасування ухвали суду першої інстанції. Вважає Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області законною, обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню. Зазначає, що у справі відсутні будь-які докази, що свідчили б про втрату оригіналів виконавчих листів, а саме документів, які б підтверджували їх повернення державною виконавчою службою на адресу АТ «Райффайзен Банк Аваль», зокрема: копій супровідних листів, журналу вихідної кореспонденції відділу державної виконавчої служби та відповідного поштового адресу. До того ж заявник вказує, що Білгород-Дністровськи міськрайонним відділом державної виконавчої служби відповіді на його звернення щодо місцезнаходження виконавчих листів не надавав. В апеляційній скарзі апелянт підтверджує, що доказів направлення оригіналів виконавчих листів до АТ "Райффайзен Банк Аваль" відділом державної виконавчої служби не надано, а тому висновок апелянта, що документи були втрачені при пересилці, є лише припущенням. З огляду на зазначене у відзиві, ОСОБА_1 просить суд апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.11.2020 року - залишити без змін. 26 квітня 2021 року ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль». Демченко В.С. вважає, що в апеляційній скарзі АТ «Райффайзен Банк Аваль» не було наведено достатніх підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Зазначає, що у справі відсутні будь-які докази, що свідчили б про втрату оригіналів виконавчих листів, а саме документи, які б підтверджували їх повернення державною виконавчою службою на адресу АТ «Райффайзен Банк Аваль», зокрема: копії супровідних листів, журналу вихідної кореспонденції відділу державної виконавчої служби та відповідного поштового адресу. З огляду на зазначені у відзиві, ОСОБА_2 просить суд апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.11.2020 року - залишити без змін. 13 травня 2021 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Шепель В.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого, представник звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що видати на сьогоднішній день дублікат виконавчого листа не можливо з підстав закінчення строку, встановленого для його пред`явлення. Зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права та скасуванню не підлягає. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.12.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 листопада 2020 року у справі за заявою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", божник: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.12.2021 року у складі колегії суддів: головуючого Князюка О.В., суддів Таварткіладзе О.М., Погорєлової С.О. справу було призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду на 13.05.2021 року на 11:00 год. В судове засідання з`явилися боржник ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_3 , просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також, боржником ОСОБА_1 та його представником в судовому засіданні надано клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи за його відсутності, та зазначено, що таке ж клопотання направлене на адресу суду засобами поштового зв`язку "Укрпошта" (квитануцію та рекомендоване повідомлення додали). Інші учасники в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила справу розглянути за відсутності її учасників. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Судом встановлено, що 13.12.2011 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області винесено рішення по цивільній справі № 2-4254/11, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом - задоволені у повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/79790/74/80668 від 29.08.2007 року на загальну суму у розмірі 45 359, 59 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає - 360 359,27 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» оплачені судові витрати у розмірі 1820 грн. За ствердженням АТ «Райффайзен Банк Аваль» 25.01.2012 року видано оригінал виконавчого листа № 2-4254 на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 31960598 для виконання в/л № 2-4254.

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої та другої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент видачі наказу суду) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. За змістом пункту 1 частини другої статті 22 названого Закону строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. У частині першій статті 370 ЦПК України визначено, що замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат. Згідно з частиною першою статті 371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Водночас, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду. Згідно зі статтею 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Видача дубліката виконавчого листа за ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 № 2147-VIII року не передбачена, однак відповідно до пункту 4 частини 17 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Отже, за змістом вищезазначених норм закону дублікат виконавчого листа може видаватись у випадках втрати його оригіналу в межах строку пред`явлення його до виконання. Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені статтею 120 ЦПК України. Згідно зі статтею 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі заінтересованої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк. Дублікат виконавчого листа видається на підставі ухвали суду і його зміст має повністю співпадати з оригіналом, тобто відповідати резолютивній частині рішення суду. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не були виконані втрачені судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили. На вказані вище підстави посилались і боржники у поданих ними запереченнях від 23.09.2020 року. Так, зазначали, що навіть якщо брати до уваги ствердження заявника, то 24.05.2012 року державним виконавцем ВДВС було винесено постанову про повернення виконавчого документу № 2-4254 по справі № 2-4254/11 стягувачу, проте, у справі відсутня копія відповідної постанови. Висновок заявника про втрату листа поштою без надання доказів його відправки державним виконавцем є лише припущенням. Вказували також, що представником АТ «Райффазен Банк Аваль» до заяви не надано будь-яких доказів, що свідчили б про втрату оригіналів виконавчих листів, а саме документів, які б підтверджували повернення виконавчих листів державним виконавцем на адресу АТ «Райффазен Банк Аваль», зокрема копій супровідних листів, журналу вихідної кореспонденції та відповідного поштового реєстру. До того ж апелянт вказує, що Білгород-Дністровський ВДВС не надав відповіді на його звернення щодо місцезнаходження виконавчих листів № 2-4254 на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Таким чином, апелянтом як у суді першої так і апеляційної інстанції не надано доказів того, що виконавчі листи втрачено. До того ж зауважили, що за ствердженнями заявника, повернення йому виконавчого документа відбулось 24.05.2012 року, тому строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, тобто з 24.05.2012 року і вказаний строк дорівнює одному року відповідно до ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», тобто до 24.05.2013 року. Отже апеляційний суд дійшов висновку, що з 2012 р. по 2018 рік стягувач бездіяв та без будь-яких поважних причин не вчиняв жодних дій, направлених на виконання судового рішення по справі. Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача. Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування. У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року). З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв`язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Таким чином, з огляду на вищевказане, а також враховуючи те, що АТ «Ощадбанк» було відомо про наявність вказаного рішення суду, наявність виконавчого провадження, про підстави його закриття, про наявність ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.07.2012 року про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого документу та після прийняття ухвали судом від 20.07.2012 року про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого документу заявник не пред`явив до виконання виконавчий лист, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви представника акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання за рішенням суду по справі №2-1143/10 за позовом Ізмаїльського міжрайонного прокурора в інтересах відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського міського відділення №7860 відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Отже, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги представника акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль" на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.11.2020 року. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"- залишити без задоволення. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 17.05.2021 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова