Постанова 4811 № 461/2891/21

Справа № 461/2891/21 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д. Провадження № 22-ц/811/3651/21 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. Провадження № 22-ц/811/3940/21 Категорія: 47 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Н. П. Крайник суддів: О.М. Ванівського, О.Я. Мельничук при секретарі: К.О. Ждан розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України на рішення Галицького районного суду міста Львова від 12 серпня 2021 рокута за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на додаткове рішення Галицького районного суду міста Львова від 11 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Прокуратури Львівської області, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури,- в с т а н о в и в: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Прокуратури Львівської області, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури. Позов обгрунтовували тим, що вироком Городоцького районного суду Львівської області від 28 вересня 2018 року у пред`явлених обвинуваченнях їх визнано невинними та виправдано за відсутністю в їх діях складу злочину. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року вирок Городоцького районного суду Львівської області від 28 вересня 2018 року залишено без змін. В результаті незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури ОСОБА_1 в період з 12.05.2016 року (оголошення підозри) по 11.12.2020 року (дата набрання законної сили ухвали) незаконно перебував під судом і слідством, що в загальному становить 54 місяці та 29 днів (п`ятдесят чотири місяці та двадцять дев`ять днів); ОСОБА_2 в період з 21.07.2016 року (оголошення підозри) по 11.12.2020 року (дата набрання законної сили ухвали) незаконно перебував під судом і слідством, що в загальному становить 52 місяці та 20 днів (п`ятдесят два місяці та двадцять днів); ОСОБА_3 в період з 21.07.2016 року (оголошення підозри) по 11.12.2020 року (дата набрання законної сили ухвали) незаконно перебував під судом і слідством, що в загальному становить 52 місяці та 20 днів (п`ятдесят два місяці та двадцять днів). Таким чином, незаконними рішеннями та діями посадових осіб органів досудового розслідування та прокуратури, позивачам було завдано матеріальної шкоди, яка полягала в необхідності отримання юридичної допомоги із залученням адвоката та моральної шкоди, яка полягала в психічних стражданнях, перебуванні в нервовому стресі внаслідок перебування у стані невизначеності, що підсилювався розумінням своєї невинуватості через надуманість обвинувачення. Крім того, позивачі ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 на момент притягнення до кримінальної відповідальності органами досудового розслідування та прокуратури були неповнолітніми, а тому їх страждання були особливо сильними. Враховуючи наведене, просили стягнути за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 за завдану моральну шкоду кошти у розмірі 329 612 грн. та сплачені ним витрати у зв`язку з наданням юридичної допомоги у розмірі 28 241 грн.; стягнути за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_2 за завдану моральну шкоду кошти у розмірі 315 870 грн. та сплачені ним витрати у зв`язку з наданням юридичної допомоги у розмірі 23 554 грн. 50 коп.; стягнути за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_3 за завдану моральну шкоду кошти у розмірі 315 870 грн. та сплачені ним витрати у зв`язку з наданням юридичної допомоги у розмірі 28 454 грн. 50 коп. Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Прокуратури Львівської області, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, - задоволено частково. Стягнуто за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 грошові кошти за завдану йому моральну шкоду у розмірі 329 612 грн. (триста двадцять дев 'ять тисяч шістсот дванадцять гривень). Стягнуто за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_2 грошові кошти за завдану йому моральну шкоду у розмірі 315 870 грн. (триста п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят гривень). Стягнуто за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_3 грошові кошти за завдану йому моральну шкоду у розмірі 315 870 грн. (триста п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят гривень). Стягнуто за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 кошти, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги у розмірі 17 000 грн (сімнадцять тисяч гривень). Стягнуто за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_2 кошти, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги у розмірі 23 054 грн. (двадцять три тисячі п`ятдесят чотири гривні) 50 копійок. Стягнуто за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_3 кошти, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги у розмірі 27954 грн. (двадцять сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні) 50 копійок. Рішення суду оскаржила Львівська обласна прокуратура. Вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» встановлено, шо визначення розміру відшкодування шкоди, якої зазнав громадянин внаслідок незаконних дій, у разі ухвалення виправдувального вироку здійснює суд, про що постановляє відповідну ухвалу. Таким судом у справі, що розглядалася, є Городоцький районний суд Львівської області, а не Галицький районний суд м. Львова. Із аналізу положень статті 12 зазначеного Закону вбачається, що саме суд, який ухвалив виправдувальний вирок, визначає розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив унаслідок незаконних дій та які підлягають стягненню на його користь, і таке судове рішення може бути оскаржене до суду вищої інстанції відповідно до положень цивільного процесуального законодавства. Вказана правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі 686/23731/15-н. Однак, суд, постановляючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вказаних приписів чинного законодавства щодо правил підсудності не застосував. Крім того, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 09.06.2021 року залучено Державну казначейську службу України до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Однак, зазначена ухвала на адресу Державної казначейської служби України згідно відмітки вхідної кореспонденції за №10-56130 надійшла лише 17.08.2021. Приймаючи рішення 12.08.2021 суд позбавив Державну казначейську службу України прав передбачених ст.4 та ст.43 ЦПК України. Водночас при прийнятті оскаржуваного рішення судом зазначено, що третя особа по справі належним чином повідомлена про дату та місце розгляду справи, слухання по якій відбулось 12.08.2021. Зазначені обставни свідчать про порушення судом першої інстанції вимог процесуального права при вирішення даного спору по суті. Зазначає, що, суд першої інстанції не врахував, що мотивом ухвалення Городоцьким районним судом Львівської області виправдувального вироку від 28.09.2018 року не стали будь-які, встановлені у ході судового розгляду кримінального провадження, фактичні обставини, які б спростовували факт заволодіння ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 майном потерпілого ОСОБА_4 , чи свідчили б про прилежне - що вказані особи до цього непричетні. Підставою для ухвалення виправдувального вироку стали допущені органом досудового розслідування процесуальні порушення, які призвели до визнання недопустимими доказів, що доводили вину ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачі зазнали істотної моральної шкоди у вигляді психічних страждань, перебування у стані безперервного нервового стресу внаслідок перебування у стані невизначеності не відповідає матеріалам справи. Позивачами не доведено належними та допустимими доказами факт заподіяння їм моральних страждань, причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральних страждань і оціненою позивачами шкодою. Крім того, адвокатом позивачів явно завищено його гонорар за надання правової допомоги позивачам та не відповідає задекларованими сумам у позовній заяві. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Рішення суду оскаржила Державна казначейська служба України. Вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував, що Казначейством до судового засідання не було отримано позовної заяви і відповідно не надано відзиву на неї. Після отримання 17.08.2021 року позовної заяви, Казначейством надано 28.08.2021 відзив на позовну заяву, який не було враховано при прийнятті рішення, та заявлено клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю та клопотання про залучення другого відповідача, які також не розглядались судом при прийнятті оскаржуваного рішення. Вважає, що задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення на користь позивачів моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував, що позивачами не надано належних та достатніх доказів на підтвердження заподіяння їм моральних страждань, необхідності залучення додаткових зусиль для відновлення свого психологічного стану та відновлення стосунків з оточуючими людьми. Крім того, для відшкодування моральної шкоди суд повинен встановити вину відповідача у заподіянні моральної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідача та спричиненою моральною шкоду. Враховуючи, що рішення про визнання дій органів досудового розслідування та прокуратури незаконними в матеріалах справи відсутнє, підстав для відшкодування шкоди, завданої такими діями, немає. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції розрахував розмір моральної шкоди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати (6000 грн), не врахувавши при цьому, що для розрахунку розміру моральної шкоди слід виходити з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян (2379 грн). Вважає, що позовна заява в частині стягнення коштів, сплачених позивачами у зв`язку з наданням їм юридичної допомоги в кримінальній справі підлягала розгляду під час вирішення такої. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Оскаржуваним додатковим рішенням стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 4500 гривень витрат на професійну правничу (правову) допомогу; Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_3 3000 гривень витрат на професійну правничу (правову) допомогу. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь на користь ОСОБА_2 3000 гривень витрат на професійну правничу (правову) допомогу. Додаткове рішення суду оскаржила Державна казначейська служба України. Вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що представником позивачів порушено строки для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, відтак підстави для розгляду поданих документів судом при тому, що при поданні таких доказів представником позивачів не порушувалося питання про поновлення відповідних процесуальних строків, відсутні. З огляду на зазначене вважає, що оскільки представник позивачів пропустив передбачений частиною 8 статті 141 ЦПК України строк для подання доказів понесення позивачами витрат на правову допомогу, заява про стягнення таких витрат підлягала залишенню без розгляду. Аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Просить додаткове рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу відмовити або залишити таку без розгляду. У засіданні суду апеляційної інстанції прокурор Яворський Я.Т. скарги підтримав з підстав, наведених у них, просив скарги задоволити. Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_5 проти скарг заперечив. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення частково з наступних мотивів. Відповідно до ч.1 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (надалі - Закон), підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У цих випадках завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Статтею 2 Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду. Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у випадках, наведених в статті 1 цього Закону громадянинові відшкодовуються (повертаються) моральна шкода. Згідно з ч.2,3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Згідно із ч.ч. 4,5 ст. 3 Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертається): суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги; моральна шкода. Згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 р. (справа №686/23731/15-ц), законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування. Статтею 4 Закону передбачено, що відшкодування такої шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету, що не суперечить приписам ст. 1167 та ст. 1172 ЦК України, та повинна бути застосована судом при вирішенні даної справи. Встановлено, що 24 вересня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення кримінального провадження №12015140230000630. 12 травня 2016 року старшим слідчим СВ Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області Мраку Ігорю Романовичу, в межах кримінального провадження №12015140230000630 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України. 13 травня 2016 року, ухвалою слідчого судді Мостиського районного суду Львівської області ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. 21 липня 2016 року старшим слідчим СВ Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області Ярошу Володимиру Юрійовичу та ОСОБА_3 , в межах кримінального провадження №12015140230000630 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України. 29 вересня 2016 року прокурором Городоцької місцевої прокуратури Львівської області Демчук Г.В. у кримінальному провадженні №12015140230000630 від 24.09.2015 року затверджено обвинувальний акт. Згідно обвинувачення, 23.09.2015 року біля 23:30 год., ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яка була направлена на таємне викрадення чужого майна, на автомобілі марки «Вольцваген ЛТ 35» реєстр. номер НОМЕР_1 , який перебував у користуванні ОСОБА_1 приїхали на територію новобудови ОСОБА_4 , що знаходиться у АДРЕСА_1 , звідки таємно, шляхом вільного доступу, викрали 10 дерев`яних крокв розміром 7?14 см та довжиною по 5 м кожна, загальною вартістю 1000 грн., чим спричинили потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму. Таким чином, своїми діями, які виразилися у таємному викрадені чужого майна, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. 23.09.2015 року біля 23:30 год., ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка була направлена на таємне викрадення чужого майна, на автомобілі марки «Вольцваген ЛТ 35» реєстр. номер НОМЕР_1 , який перебував у користуванні ОСОБА_1 приїхали на територію новобудови ОСОБА_4 , що знаходиться у АДРЕСА_1 , звідки таємно, шляхом вільного доступу, викрали 10 дерев`яних крокв розміром 7?14 см та довжиною по 5 м кожна, загальною вартістю 1000 грн., чим спричинили потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму. Таким чином, своїми діями, які виразилися у таємному викрадені чужого майна, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. 23.09.2015 року біля 23:30 год., ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка була направлена на таємне викрадення чужого майна, на автомобілі марки «Вольцваген ЛТ 35» реєстр. номер НОМЕР_1 , який перебував у користуванні ОСОБА_1 приїхали на територію новобудови ОСОБА_4 , що знаходиться у АДРЕСА_1 , звідки таємно, шляхом вільного доступу, викрали 10 дерев`яних крокв розміром 7?14 см та довжиною по 5 м кожна, загальною вартістю 1000 грн., чим спричинили потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму. Таким чином, своїми діями, які виразилися у таємному викрадені чужого майна, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Обвинувальний акт надійшов до Городоцького районного суду Львівської області 28 жовтня 2016 року (справа №448/1307/16-к). Вироком Городоцького районного суду Львівської області від 28 вересня 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у пред`явлених обвинуваченнях за ч.2 ст.185 КК України визнано невинними та виправдано за ч. 2 ст. 185 КК України, у зв`язку з недоведеністю обвинувачення. Як вбачається зі змісту вироку, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кожним злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, у зв`язку з недоведеністю обвинувачення. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року вирок Городоцького районного суду Львівської області від 28 вересня 2018 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без змін. Дане судове рішення набрало законної сили 11 грудня 2020 року. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, районний суд виходив з того, що позивачі мають право на таке відшкодування, оскільки щодо них набрав законної сили виправдальний вирок у кримінальному провадженні, судом враховано тривалість перебування під слідством та судом, характер страждань позивачів у зв`язку з кримінальним переслідуванням, вік ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які на момент притягнення до кримінальної відповідальності органами досудового розслідування та прокуратури були неповнолітніми, а тому їх страждання були особливо сильними, через особливості сприйняття ними зазначених подій. Суд розрахував розмір моральної шкоди, виходячи із мінімальної заробітної плати на час розгляду справи судом за період перебування позивачів під слідством та судом. Тобто, виходячи з мінімального розміру заробітної плати на момент розгляду справи, суд стягнув в користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 324 000 грн. (6000 грн. - мінімальна заробітна плата ? 54 - кількість місяців перебування під слідством та судом) та 29 (двадцять дев`ять) днів перебування під слідством понад 54 місяці (з 13.11.2020 р. по 11.12.2020 р.), що разом становить 329 612 грн. (324 000 грн. + 5612 грн.). В користь ОСОБА_2 суд стягнув 312 000 грн. (6000 грн. - мінімальна заробітна плата ? 52 - кількість місяців перебування під слідством та судом) та 20 (двадцять) днів перебування під слідством понад 52 місяці (з 22.11.2020 р. по 11.12.2020 р.), що разом становить 315 870 грн. (312 000 грн. + 3870 грн.) В користь ОСОБА_3 - 312 000 грн. (6000 грн. - мінімальна заробітна плата ? 52 - кількість місяців перебування під слідством та судом та 20 (двадцять) днів перебування під слідством понад 52 місяці (з 22.11.2020 р. по 11.12.2020 р.), що разом становить 315 870 грн. (312 000 грн. + 3870 грн.). З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки такі відповідають матеріалам справи та зібраним у справі доказам. Суд також погоджується з розміром витрат на правничу допомогу, яка стягнута судом в користь позивачів оскаржуваними рішенням та додатковим рішенням, оскільки розмір такої позивачами належним обґрунтований з врахуванням вимог ст. 137 ЦПК України. Крім того, згідно з ч.ч. 4,5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у випадках, наведених в статті 1 цього Закону, громадянинові відшкодовуються крім моральної шкоди також кошти, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги. Разом з тим, відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних відносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем. Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Таким органом у цій справі є прокуратура Львівської області (дії посадової особи якого призвели до безспірного стягнення коштів), а Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету). Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16. На вказані обставини суд першої інстанцій уваги не звернув та помилково зазначив про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди через Державну казначейську службу України. За таких обставин, резолютивну частину рішення та додаткового рішення слід змінити, стягнувши присуджені позивачам кошти з Державного бюджету України. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України на рішення Галицького районного суду міста Львова від 12 серпня 2021 року задоволити частково. Рішення Галицького районного суду міста Львова від 12 серпня 2021 рокузмінити. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти за завдану йому моральну шкоду у розмірі 329 612 грн. (триста двадцять дев 'ять тисяч шістсот дванадцять гривень). Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 грошові кошти за завдану йому моральну шкоду у розмірі 315 870 грн. (триста п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят гривень). Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_3 грошові кошти за завдану йому моральну шкоду у розмірі 315 870 грн. (триста п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят гривень). Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 кошти, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги у розмірі 17 000 грн (сімнадцять тисяч гривень). Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 кошти, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги у розмірі 23 054 грн. (двадцять три тисячі п`ятдесят чотири гривні) 50 копійок. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 кошти, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги у розмірі 27954 грн. (двадцять сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні) 50 копійок. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на додаткове рішення Галицького районного суду міста Львова від 11 жовтня 2021 року задоволити частково. Додаткове рішення Галицького районного суду міста Львова від 11 жовтня 2021 року змінити. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 4500 гривень витрат на професійну правничу (правову) допомогу; Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 3000 гривень витрат на професійну правничу (правову) допомогу. Стягнути з Державного бюджету України на користь на користь ОСОБА_2 3000 гривень витрат на професійну правничу (правову) допомогу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 23 травня 2022 року. Головуючий: Н. П. Крайник Судді: О. М. Ванівський О. Я. Мельничук