Постанова Львівський апеляційний суд № 463/6871/24

Справа № 463/6871/24 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я. Провадження № 22-ц/811/1306/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: Головуючого судді: Савуляка Р.В. суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І. секретаря: Салати Я.І. з участю: прокурора Кульчицького Є.Г., представника ОСОБА_1 Гандзюлевича Я.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Львівської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури,- ВСТАНОВИЛА: У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури. Позовну заяву мотивувала тим, що 18 червня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 12020140040000959 за заявою керівника ТОВ «РУШ», магазин «ЄВА-1517» ОСОБА_2 про злочин, а саме крадіжку рідкої підводки для очей «Лореаль Матт Сігнатюр», в якому вона була підозрюваною, а в подальшому обвинуваченою. 07 липня 2023 року Личаківським районним судом м. Львова у кримінальній справі №463/7146/20 винесено відносно неї виправдувальний вирок по кримінальному провадженні №12020140040000959, який залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року. Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності вона перебувала під слідством 41 місяць та 23 дні, що є підставою для виплати їй компенсації в розмірі 298 200 грн, виходячи з мінімального розміру заробітної плати, що з 01 січня 2024 року становить 7100 грн. Визначений законодавцем мінімальний розмір відшкодування шкоди, виходячи з установленого розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під судом і слідством не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Незаконні дії працівників органів досудового слідства та прокуратури спричинили негативні наслідки для її репутації, оскільки її родичі та друзі протягом часу перебування під судом та слідством вважали, що вона вчинила злочин. З наведених підстав просила стягнути з відповідачів на її користь відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 350 000 грн. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 03 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури задоволено частково. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 282 343.33 грн. грошового відшкодування завданої моральної шкоди Судовий збір компенсовано за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Стягнуто з Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області по 5000 грн судових витрат. У задоволенні решти вимог відмовлено. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 квітня 2025 року оскаржила Львівська обласна прокуратура. В апеляційній скарзі покликається на те, що в кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140040000959 за фактом таємного викрадення чужого майна, передбаченого ч. 1 ст. 185 КПК України, підозрюваній ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався. Позивач не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що внаслідок дій органів досудового слідства і прокуратуриїї негативні емоції досягли рівня страждання або приниження, відтак відсутні підстави для стягнення моральної шкоди. Сам факт задоволення скарги щодо неправомірності дій працівників правоохоронного органу не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями працівників цього органу та завданою шкодою. Розмір відшкодування моральної шкоди, визначений оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, є необгрунтованим та безпідставним, а в матеріалах справи відсутній обґрунтований розрахунок суми, яку просить стягнути позивач. Крім того, при обрахунку розміру моральної шкоди порушено вимоги частини 2 статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, що застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1600 грн, а не 7100 грн, оскільки розмір заробітної плати в сумі 7100 грн встановлено законодавцем щодо правовідносин у сфері регулювання оплати праці між роботодавцем і працівником під час виконання трудових обов`язків та не має жодного відношення до виплат, які здійснюються за рішеннями суду Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченого адвокатом часу на їх надання та не відповідають принципу справедливості. Просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю. Крім того, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 квітня 2025 року оскаржило Головне управління Національної поліції у Львівській області. В апеляційній скарзі покликається на те, що при здійснені досудового розслідування до позивача не застосовувалося незаконне взяття і тримання під вартою, відсторонення від роботи, незаконне засудження, на його місце не було накладено арешт, а матеріли справи не містять доказів про те, що слідчі дії заподіли позивачу моральну шкоду. За результатами проведеного досудового розслідування ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд порушив принципи розумності, справедливості та співмірності, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більше, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. В матеріалах справи відсутні висновки психолого-психіатричної експертизи на підтвердження отримання позивачем фізичних чи душевних страждань, яких вона зазнала внаслідок досудового розслідування та слідства. В позовній заяві не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та не наведено доводів щодо характеру, глибини і тривалості страждань. Позивач не надала жодних доказів на підтвердження оплати гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку Стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн є значною сумою і може спричинити надмірне навантаження на видатки Державного бюджету України в умовах воєнного стану. Просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 квітня 2025 року скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Кульчицького Є.Г. на підтримання доводів апеляційних скарг, представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 18 червня 2020 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за заявою ОСОБА_2 слідчим відділом Личаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області внесено відомості про кримінальне провадження №12020140040000959 відносно ОСОБА_1 щодо вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. 30 липня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 185 КК України. 31 липня 2020 року кримінального провадження №12020140040000959 направлено до Личаківського районного суду м. Львова з обвинувальним актом щодо ОСОБА_1 . Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 07 липня 2023 року у справі №463/7146/20, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року, ОСОБА_1 визнано невинуватою за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та виправдано її на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченою вказаного кримінального правопорушення. Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені в ст.1176 ЦК. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках учинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Підстави, порядок та розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню, встановлено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законодавством України. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» ). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду. Згідно з п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) моральна шкода. Згідно з ч.ч. 5,6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Частиною 2 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»). При визначенні розміру відшкодування необхідно виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи судом першої інстанції, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності, а розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 було закінчено саме у зв`язку з відсутністю у її діях складу кримінального правопорушення і відповідно судом було її виправдано за пред`явленим обвинуваченням, то мали місце незаконні дії органів досудового розслідування, прокуратури та суду, що в свою чергу є правовою підставою для відшкодування завданої шкоди. Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сам факт незаконного кримінального переслідування створює такі вимушені життєві зміни та переживання, що є моральною шкоду за критерієм душевних страждань, що зазнає фізична особа і в даному випадку зазнала і ОСОБА_1 . Враховуючи, що з моменту пред`явлення ОСОБА_1 підозри (30 липня 2020 року) до постановлення ухвали Львівського апеляційного суду (21 листопада 2023 року), тобто за весь час перебування ОСОБА_1 під судом та слідством. пройшло повних 39 місяць та 23 дні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на користь позивача підлягає до стягнення моральна шкода в розмірі 282 343.33 грн, оскільки такий розмір відшкодування моральної шкоди є обґрунтованим, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що становив 7100 грн станом на 01 січня 2024 року. Доводи апеляційних скарг Львівської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не доведення позивачкою факту завдання їй моральної шкоди, є безпідставними та не ґрунтуються на вимогам закону, оскільки положеннями статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, а право на таке відшкодування виникає у випадку, зокрема, постановлення виправдувального вироку суду. Покликання Львівської обласної прокуратури на те, що за час кримінального провадження до ОСОБА_1 не застосовувалися запобіжні заходи, не спростовують факту завдання позивачці моральної шкоди внаслідок незаконного перебування під судом і слідством. Доводи апелянтів щодо порушення принципів розумності, справедливості та співмірності при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди не підтверджуються матеріалами справи, з огляду на те, що судом стягнуто мінімальним розмір відшкодування, що гарантований державою. Інші доводи апеляційних скарг правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно норм ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури та апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 09 вересня 2025 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.