Ухвала КЦС ВС № 570/5553/19

Ухвала 25 травня 2022 року м. Київ справа № 570/5553/19 провадження № 61-20213 св 21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Курганська Олена Вікторівна, відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання частково недійсними рішення виконавчого комітету, свідоцтва про право власності на домоволодіння, свідоцтва про право на спадщину за законом, договору дарування та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він постійно проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 . Після смертіІНФОРМАЦІЯ_2 року батька - ОСОБА_4 , він та його мати - ОСОБА_3 , 22 червня 2007 року отримали свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме по 1/2 частині зазначеного житлового будинку. У даному свідоцтві вказано, що право власності на будинок належало спадкодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння, виданого виконавчим комітетом Ровенської районної ради народних депутатів Ровенської області від 30 листопада 1987 року. Влітку 2018 року він випадково дізнався, що ОСОБА_3 подарувала належну їй 1/2 частину будинку його брату - ОСОБА_2 , на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 24 жовтня 2012 року № 1007. Разом із цим, він продовжував утримувати будинок, брат участі в утриманні будинку не брав і не проживав у ньому. Крім того, у подальшому ОСОБА_3 без його відома приватизувала частину земельної ділянки, на якій розташовані приміщення будинку, якими він користується, що стало предметом судового спору у справі № 570/4030/18. Згідно з архівного витягу архівного відділу Рівненського району Рівненської області від 03 червня 2019 року № 354/04-01 йому стало відомо про те, що свідоцтво про право особистої власності від 30 листопада 1987 року було видане ОСОБА_4 відповідно до рішення виконавчого комітету Ровенської районної ради народних депутатів Ровенської області від 11 листопада 1987 року №

339. При цьому, за інформацією погосподарської книги по с. Малий Олексин за 1974-1976 роки 1/2 частина спірного житлового будинку належала його бабі - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24 жовтня 1969 року вона залишила заповіт, за яким усе належне їй майно заповіла на його користь. Про вказаний факт він дізнався лише 07 листопада 2019 року. З віднайденого листа виконавчого комітету Шпанівської сільської ради Ровенського району Ровенської області від 08 серпня 1978 року № 626 він також дізнався, що своєчасно прийняв спадщину після смерті своєї баби. Вважав, що батьки приховали від нього зазначену інформацію, а свідоцтва про спадщину на його ім'я не отримували. Посилаючись на відповідні положення ЦК Української РСР, чинного на час спірних правовідносин, зазначав, що на час прийняття рішення виконкому районної ради від 11 листопада 1987 року № 339 1/2 частина спірного житлового будинку належала його батьку, а інша 1/2 частина - йому, так як він фактично прийняв спадщину після смерті баби на підставі заповіту. Тому вважав частково недійсними рішення виконкому районної ради від 11 листопада 1987 року № 339 та свідоцтво про право особистої власності від 30 листопада 1987 року (у частині 1/2 частини права власності). Разом із цим, уважав частково недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 червня 2007 року № 2-441, видане державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори Дацюк С. Г. йому та матері після смерті батька, по 1/2 частині кожному у розмірі часток по 1/4 кожному на спірний житловий будинок, а також договір дарування 1/2 частини спірного житлового будинку, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 24 жовтня 2012 року № 1007, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Самсонюк Ф. П. у розмірі 1/4 частини. Посилаючись й на відповідні норми ЦК України, вказував, що належним способом захисту його порушених прав буде як визнання частково недійсними указаних документів, так і визнання за ним права власності на 1/2 частину спірного житлового будинку. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд: визнати частково недійсним та скасувати рішення виконкому районної ради від 11 листопада 1987 року у частині видачі свідоцтва ОСОБА_4 з розміром долі - 1, у частині 1/2 частки, а також свідоцтво про право особистої власності від 30 листопада 1987 року; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 червня 2007 року № 2-441 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , видане йому та ОСОБА_3 по 1/2 частині кожному у розмірі часток по 1/4 частині кожному на спірний житловий будинок; визнати частково недійсним договір дарування від 24 жовтня 2012 року № 1007 у розмірі частки 1/4 частини; визнати за ним право власності на 1/2 частину спірного житлового будинку з надвірними будівлями у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 та витребувати 1/4 частину цього житлового будинку у ОСОБА_2 . Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 26 травня 2021 року у складі судді Штогуна О. С. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення виконкому районної ради від 11 листопада 1987 року №339 й видане на його підставі свідоцтво про право особистої власності від 30 листопада 1987 року, а також свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 червня 2007 року № 2-441 порушують право позивача, як власника 1/2 частини спірного будинку, яку він прийняв у спадщину після смерті ОСОБА_6 . Разом із цим, районний суд зробив висновок про те, що позивач за захистом свого порушеного права звернувся після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами у відзиві на позов. Позивачем долучено до позовної заяви копію довідки від 08 серпня 1978 року № 626 та копію дубліката заповіту ОСОБА_6 , виданого 26 грудня 1978 року виконавчим комітетом Шпанівської сільської Ради народних депутатів Ровенського району Ровенської області (далі - Шпанівська сільська рада), оригінали яких нібито знайдені ним у 2019 році. З урахуванням положень Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР № 1/5 від 19 січня 1976 року (далі - Інструкція), суд першої інстанції вказав, що службові особи виконавчого комітету Шпанівської сільської ради відповідну довідку та дублікат заповіту не могли видати іншій особі, окрім спадкоємця щодо якого вчинялася вказана нотаріальна дія, тобто ОСОБА_1 , який на момент видачі дублікату заповіту, 26 грудня 1978 року, був повнолітнім. Тому позивачу було відомо про існування заповіту, він не надав суду доказів, які б могли підтвердити ту обставину, що довідка від 08 серпня 1978 року № 626 та дублікат заповіту від 26 грудня 1978 року отримані у виконавчому комітеті Шпанівської сільської ради не ним, а іншою особою. На момент отримання дублікату заповіту 26 грудня 1978 року він знав, що він є спадкоємцем майна своєї баби - ОСОБА_6 , та успадкував належну їй 1/2 частину вищевказаного житлового будинку. Крім того, ОСОБА_1 22 червня 2007 року у заяві до Рівненської районної державної нотаріальної контори вказав, що спірний житловий будинок належить його покійному батьку - ОСОБА_4 , а тому районний суд уважав, що саме з цього часу позивач повинен був усвідомлювати, що його право власності на 1/2 частину вказаного будинку порушене, він міг дізнатися, ким та коли воно порушене. Указана дата є початком перебігу строку позовної давності для позовних вимог ОСОБА_1 і до дня звернення з позовною заявою до суду - листопад 2019 року, пройшло більше трьох років. Причини пропуску такого строку не визнані судом поважними. Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції Постановою Рівненського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 травня 2021 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано частково недійсним та скасовано рішення виконкому районної ради від 11 листопада 1987 року у частині видачі свідоцтва ОСОБА_4 з розміром долі - 1, у частині 1/2 частки та свідоцтво про право особистої власності від 30 листопада 1987 року, видане ОСОБА_4 . Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 червня 2007 року № 2-441 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , видане ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по 1/2 частині кожному, у розмірі часток по 1/4 частині кожному на житловий будинок АДРЕСА_1 . Визнано частково недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 24 жовтня 2012 року № 1007, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Самсонюк Ф. П., у розмірі частки - 1/4. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 та витребувано 1/4 частину цього житлового будинку у ОСОБА_2 . Апеляційний суд не погодився із висновками районного суду про те, що довідку та дублікат заповіту виконавчий комітет Шпанівської сільської ради не міг видати нікому іншому, крім ОСОБА_1 , який на час видачі дубліката заповіту уже був повнолітнім, а тому в його інтересах уже не могли діяти його батьки як законні представники. У журналі реєстрації нотаріальних дій за 1977-1979 роки Шпанівської сільської ради відсутній будь-який підпис одержувача в графі «Розписка в одержанні документа» з приводу видачі дубліката заповіту ОСОБА_6 . Тому відсутні підстави для переконливого висновку стверджувати про обізнаність позивача щодо існування заповіту ще у 1978 році. Оскільки позивач не знав про існування заповіту, складеного ОСОБА_6 на його користь, помилковими є висновки й про те, що при зверненні 22 червня 2007 року до Рівненської районної державної нотаріальної контори Каніщев О. М. зазначав про факт належності усього спірного житлового будинку його батькові - ОСОБА_4 , і саме з цього моменту він повинен був усвідомлювати, що його право на успадковану 1/2 частину цього будинку є порушеним, а тому з 22 червня 2007 року розпочався перебіг позовної давності. Апеляційний суд зазначив, що відповідачами не спростовано доводів позивача про те, що лише 07 листопада 2019 року, отримавши дублікат заповіту, він був обізнаний з його існуванням. Тому з наступного дня після цієї дати, розпочався перебіг позовної давності. Позов пред`явлено 28 листопада 2019 року, тобто у межах позовної давності. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , застосував відповідні положення ЦК Української РСР, у тому числі норми, що регулюють питання позовної давності, а також виходив із того, що справедливість, добросовісність та розумність відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Додатковою постановою Рівненського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Курганської О. В., задоволено. Здійснено перерозподіл судових витрат у справі. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 по 2 452,80 грн судового збору з кожного. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення й залишити в силі рішення суду першої інстанції. Підставами касаційного оскарження судового рішеннязаявник зазначає те, що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім цього, апеляційний суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Надходження касаційної скарги до Верховного Суду Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року визнано наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_2 на судове рішення апеляційного суду залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків. У наданий судом строк заявник надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2022 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року. Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншому учаснику справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки не можуть розглядатися у спрощеному позовному провадженні справи у спорах про спадкування. Позивачем не залучено до участі у справі орган місцевого самоврядування, рішення якого та видані документи просив визнати недійсними. При цьому позивач не довів, що йому вчинялися перешкоди в отриманні спадщини, у тому числі, за заповітом ОСОБА_6 , він не отримав нотаріальну відмову в отриманні спадщини, а в матеріалах справи відсутні допустимі докази на підтвердження заявлених ним вимог. Крім того, 22 червня 2007 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину спірного житлового будинку за фактом смерті батька - ОСОБА_4 , яке фактично почав оспорювати у 2019 році, тобто пропустив позовну давність, що й стало підставою для відмови у задоволенні його позову у суді першої інстанції. Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У квітні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Курганської О. В., в якому вказується, що судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Доводи особи, яка подала відповідь на відзив на касаційну скаргу У квітні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла відповідь (заперечення) на відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , в якій вказується про необґрунтованість поданого представником позивача відзиву.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зупинення провадження у справі. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 362/2707/19 (провадження № 61-285св21) передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 362/2707/19 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , третя особа - приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Тернюк Є. В., про визнання недійсними договорів дарування, скасування їх державної реєстрації та витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив у вказаній ухвалі про те, що вважає необхідним відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1168цс15 та у постанові від 16 серпня 2017 року у справі № 2608/12111/12 (провадження № 6-54цс17), про те, що при застосуванні статті 388 ЦК України у подібних правовідносинах витребувати можна лише індивідуально визначене майно, або майно яке виділено в натурі. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22) указану справу прийнято до провадження та призначено до розгляду. Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку. Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції. Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі, що переглядається, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22). Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Зупинити касаційне провадження у справі 570/5553/19 (провадження № 61-20213 св 21) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання частково недійсними рішення виконавчого комітету, свідоцтва про право власності на домоволодіння, свідоцтва про право на спадщину за законом, договору дарування та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22). Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк