Ухвала КЦС ВС № 725/42/21

Ухвала 15 червня 2021 року м. Київ справа № 725/42/21-ц провадження № 61-1257св22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач), суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В. учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідачі: ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , подану представником ОСОБА_6 ,на постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю., Одинака О. О., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів першої та апеляційної інстанцій У січні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Чернівецької міської ради (далі - ВК Чернівецької міської ради), про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Вимоги позову обґрунтовані тим, що ОСОБА_7 (мати та баба позивачів) та ОСОБА_8 (батько та дід позивачів) перебували у шлюбі з 11 листопада 1956 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, на момент її смерті з нею разом проживали позивачі, чоловік ОСОБА_8 та син ОСОБА_4 . У силу положень частини третьої статті 1268 ЦК України вони вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті спадкодавця. Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на 1/2 частини будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги на момент смерті ОСОБА_7 були ОСОБА_8 (чоловік померлої), ОСОБА_1 (дочка померлої), ОСОБА_9 (дочка померлої), ОСОБА_10 (дочка померлої, права якої успадковує ОСОБА_5 ), ОСОБА_4 (син померлої). 26 лютого 2010 року за заявою спадкоємця ОСОБА_8 про прийняття спадкового майна померлої ОСОБА_7 відкрита спадкова справа. Інші спадкоємці: ОСОБА_1 (дочка померлої), ОСОБА_9 (дочка померлої), ОСОБА_10 (дочка померлої, права якої успадковує ОСОБА_5 ), ОСОБА_4 (син померлої) спадщину після смерті ОСОБА_7 на Ѕ частини спірного будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , прийняли шляхом фактичного вступу в управління і володіння майном, оскільки вони постійно проживали у спірному домоволодінні і були в ньому зареєстровані на день смерті ОСОБА_7 . За таких обставин всі ці спадкоємці є такими, що прийняли спадщину на 1/2 частини спірного будинковолодіння після смерті ОСОБА_7 , та успадкували по 1/10 частини кожний. 02 березня 2010 року Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації зареєстровано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_8 , а саме: на житловий будинок літ. «А», загальною площею 51,80 кв. м, у тому числі житлові кімнати площею 38,30 кв. м, літню кухню літ. «Б», літню кухню літ. «Г», вбиральню літ. «В», сарай літ. «Д», колодязь «І», вигрібну яму «II», огорожу «№ 1-2». 18 січня 2012 року ОСОБА_8 на підставі договору дарування подарував житловий будинок ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер. Відповідно до висновку експерта, будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , як на момент смерті ОСОБА_7 , так і на момент реєстрації права власності за ОСОБА_8 , було у тому ж розмірі, як і під час шлюбу між ними, а тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а їхні частки, відповідно, були рівними та становили по 1/2 кожному. Станом на 02 березня 2010 року ОСОБА_8 не був єдиним співвласником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а тому рішення ВК Чернівецької міської ради від 10 лютого 2010 року № 67/2, яким за ОСОБА_8 оформлено право приватної власності та свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_8 , видане на підставі цього рішення та зареєстроване Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації 02 березня 2010 року, є недійсними у 3/10 частинах. 18 січня 2012 року ОСОБА_8 подарував будинок ОСОБА_4 , а тому таке розпорядження ОСОБА_8 неналежною йому частиною будинковолодіння, також не може вважатися правомірним, оскільки вчинено з порушенням закону. Постановою від 04 березня 2019 року нотаріус відмовив ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , належної померлій ОСОБА_7 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа про належність цього нерухомого майна, який є необхідним для вчинення нотаріальної дії. Посилаючись на викладене позивачі, з урахуванням уточнених вимог, просили: - визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 право власності на 1/10 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 , за кожним, який складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею 51,80 кв. м, у тому числі трьох житлових кімнат площею 38,30 кв. м, літньої кухні літ. «Б», літньої кухні літ. «Г», вбиральні літ. «В», сараю літ. «Д», колодязя «І2, вигрібної ями «II», огорожі «№ 1-2»; - визнати у 3/10 частинах недійсним пункт 1.43. рішення ВК Чернівецької міської ради від 10 лютого 2010 року № 67/2, яким оформлено право приватної власності за ОСОБА_8 на житловий будинок із належними до нього будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 ; визнати недійсним у 3/10 частинах свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виданого на ім`я ОСОБА_8 , ВК Чернівецької міської ради 12 лютого 2010 року, на підставі рішення від 10 лютого 2010 року № 67/2, зареєстрованого в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації 02 березня 2010 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 29823855; - визнати недійсним у 3/10 частинах договір дарування житлового будинку від 18 січня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Каленюк B. C., зареєстрованого в реєстрі за № 149; - витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 1/10 частини будинку кожному. Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31 серпня 2021 року у складі судді Скуляк І. А. позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 право власності на 1/10 частини за кожним житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , та складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею 51,80 кв. м, у тому числі трьох житлових кімнат площею 38,30 кв. м, літньої кухні літ. «Б», літньої кухні літ. «Г», вбиральні літ. «В», сараю літ. «Д», колодязя «І», вигрібної ями «II», огорожі «№ 1-2». Визнано недійсним у 3/10 частинах пункт 1.43. рішення ВК Чернівецької міської ради від 10 лютого 2010 року № 67/2, яким оформлено право приватної власності за ОСОБА_8 на житловий будинок із належними до нього будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 . Визнано недійсним у 3/10 частинах свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виданого на ім`я ОСОБА_8 , виданого ВК Чернівецької міської ради 12 лютого 2010 року, на підставі рішення від 10 лютого 2010 року № 67/2, зареєстрованого в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації 02 березня 2010 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 29823855. Визнано недійсним у 3/10 частинах договір дарування житлового будинку від 18 січня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Каленюк B. C., зареєстрований у реєстрі за №

149. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 , шляхом фактичного вступу в управління і володіння майном, оскільки вони постійно проживали у спірному домоволодінні і були в ньому зареєстровані на час смерті ОСОБА_7 ОСОБА_8 , оформивши за собою право власності на все будинковолодіння, подарував його ОСОБА_4 , що є підставою для визнання недійсним договору дарування у 3/10 частинах. Водночас, оскільки спірне майно не було виділене в натурі, позов у частині витребування майна з чужого незаконного володіння, задоволенню не підлягає. Позивачі не пропустили строк давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки вони як спадкоємці постійно проживали разом з матір`ю на час відкриття спадщини а, отже, прийняли спадщину. Цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку, або звернутись до суду за захистом свого права, а тому відсутні підстави для застосування строку давності до спірних правовідносин. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року рішення в частинах задоволених вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачі пропустили строк давності для звернення до суду із позовом. ОСОБА_1 у вересні 2014 року вже зверталася до суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , Реєстраційна служба Чернівецького міського управління юстиції, про визнання договору дарування житлового будинку недійсним та визнання права на ј частини спадкового майна. Крім того, у грудні 2015 року ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , Реєстраційна служба Чернівецького міського управління юстиції, про визнання договору дарування житлового будинку недійсним та визнання права на 1/2 частини спадкового майна. У цій же справі ОСОБА_2 також звернулася з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_10 , Реєстраційна служба Чернівецького міського управління юстиції, про визнання договору дарування житлового будинку недійсним та визнання права на 1/3 частини спадкового майна (справа № 725/6754/15-ц). Позивачі, які були учасниками вказаних справ, а також мати ОСОБА_5 - ОСОБА_10 , були обізнані про те, що їхній батько оформив за собою право власності на спірний житловий будинок у цілому та надалі подарував його своєму сину, чим порушив їхні спадкові права на спірний житловий будинок, починаючи з 2014 року, проте за захистом своїх порушених прав позивачі звернулися лише у січні 2021 року. Водночас колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_4 , оскільки матеріали справи не містять інформації про виділення позивачам їхніх часток будинку в натурі. Додатковою постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 грудня 2021 року заяву ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 по 4 000,00 грн судових витрат із кожного на професійну правничу допомогу. Задовольняючи частково заяву, суд апеляційної інстанції виходив із наявності підстав для відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони є фактично понесеними. Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи У січні 2022 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 грудня 2021 року, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі вказує на те, що апеляційний суд в оскаржуваних судових рішеннях не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18, від 21 січня 2020 року у справі № 396/2046/18. У квітні 2022 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_13 подала відзив на касаційну скаргу, у якому вказує на те, що прийняття спадкоємцями спадщини не наділяє їх правом на звернення до суду протягом невизначеного терміну. Крім того, у відзиві ОСОБА_4 на позовну' заяву від 31 березня 2021 року зазначений попередній розрахунок суми витрат на правову допомогу, яку він очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме 10 000,00 грн, а отже, доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Позиція Верховного Суду Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 385/321/20 (провадження № 61-9916св21) за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_15 , треті особи: Гайворонська державна нотаріальна контора, Відділ у Гайворонському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, про скасування державної реєстрації права власності та державного акта на земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_15 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 квітня 2021 року. Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходила з того, що існує нагальна потреба відступити від висновку щодо застосування статей 257, 268 ЦК України в подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2020 року в справі № 396/2046/18 (провадження № 61-13411св19), постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року в справі № 584/639/19 (провадження № 61-10930св20) і постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 206/2703/19 (провадження № 61-18686св20), за змістом якого: «В цивільному законодавстві закріплено об`єктивні межі застосування позовної давності. Об`єктивні межі застосування позовної давності встановлюються: (а) прямо (стаття 268 ЦК України). Серед переліку вимог, на які позовна давність не поширюється (стаття 268 ЦК України), відсутня вимога про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину; (б) опосередковано (з урахуванням сутності заявленої вимоги). Вимога про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину є «вимогою» у розумінні статей 256, 268 ЦК України. З огляду на те, що оспорювання свідоцтва відбувається за волею відповідної особи, законодавець не передбачив конструкцію нікчемності свідоцтва, то на таку вимогу має поширюватися позовна давність. Тобто сутність вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину не виключає застосування до неї позовної давності. По своїй суті вимога про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину не може бути кваліфікована як негаторний позов». Доцільність перегляду (відступлення) висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у зазначених постановах Верховного Суду, зумовлена тим, що у практиці касаційного суду сформувалося два підходи стосовно застосування/незастосування позовної давності до вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2020 року в справі № 396/2046/18 (провадження № 61-13411св19), у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 584/639/19 (провадження № 61-10930св20) та у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/2703/19 (провадження № 61-18686св20) суд касаційної інстанції зробив висновки, що позовна давність не застосовується до вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Натомість у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2021 року в справі № 441/688/18 (провадження № 61-2912св21), у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року у справі № 190/171/17-ц (провадження № 61-41844св18), у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 359/4206/19 (провадження № 61-12439св20), у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 396/1887/18 (провадження № 61-12654св19), у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2021 року у справі № 459/1571/19 (провадження № 61-7069св20), у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 711/4004/19 (провадження № 61-2485св21) касаційний суд вважав, що позовна давність застосовується до вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Ухвалою Об`єднаної палати Верховного Суду від 28 квітня 2022 року справу № 385/321/20 (провадження № 61-9916св21) прийнято до розгляду та призначено до судового розгляду. Приймаючи до розгляду справу № 385/321/20 (провадження № 61-9916св21), Об`єднана палата Верховного Суду виходила з того, що як у справі, яка переглядається, так і у справах № 396/2046/18 (провадження № 61-13411св19), № 584/639/19 (провадження № 61-10930св20) № 206/2703/19 (провадження № 61-18686св20) позивачі звернулися до суду з позовами про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними. Колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду та Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постановах від 21 січня 2020 року у справі № 396/2046/18 (провадження № 61-13411св19), від 30 вересня 2020 року в справі № 584/639/19 (провадження № 61-10930св20) та від 08 вересня 2021 року в справі № 206/2703/19 (провадження № 61-18686св20) зробили висновок про те, що позовна давність не застосовується до вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, з чим не погодилася колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вважаючи, що на спірні правовідносини поширюються правила про застосування позовної давності. Отже, між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду існує відмінне розуміння, тлумачення та застосування положень статей 256, 268 ЦПК України. У справі, що переглядається, оскаржуване судове рішення та оскаржуване рішення, яке передано на розгляд Об`єднаної палати Верховного Суду, постановлені щодо спадкових правовідносин - визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. При вирішенні цих справ виникла правова проблема, чи застосовується позовна давність до вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. За змістом пункту десятого частини першої статті 252 ЦПК України суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Верховного Суду справи № 385/321/20 (провадження № 61-9916св21). Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Зупинити касаційне провадження у справі № 725/42/21-цза позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , подану представником ОСОБА_6 , на постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 грудня 2021року до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Верховного Суду справи № 385/321/20. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков А. С. Олійник Г. І. Усик В. В. Яремко