Постанова Одеський апеляційний суд № 523/3610/19

Номер провадження: 22-ц/813/4117/22 Справа № 523/3610/19 Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.05.2022 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства?з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про визнання незаконним та скасування перерахунку заборгованості, стягнення коштів, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Чернявської Л.М. 18 червня 2021 року у м. Одеса, - встановила: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з позовними вимогами до ТОВ «Інфокс» філії «Інфоксводоканал» та просила визнати незаконним та скасувати проведений перерахунок заборгованості по її особовому рахунку у розмірі 37 668,69 грн., а також стягнути з відповідача на її користь 41 497,75 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що відповідачем незаконно, без достатніх правових підстав, був проведений перерахунок заборгованості з невідомої кількості осіб, які споживають послуги з водопостачання та водовідведення у вказаному будинку та за невідомий період на суму 37668,69 грн. Рішенням Приморського районного суду м.?Одеси від?18 червня?2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. З матеріалів справи вбачається, що 22.10.2008 року між ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» та ОСОБА_1 було укладено договір №22244/1-630, за яким відповідач зобов`язався надавати послуги з водопостачання та водовідведення, а позивач зобов`язався сплачувати за отримані послуги в порядку та на умовах визначених договором, на підставі цього за адресою АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ОСОБА_1 . Правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовані положеннями ЦК України, Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Кабінетом Міністрів України від 21.07.2005 року №630. Згідно ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі Правила), плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 18 Правил). Таким чином, згідно положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил, споживач зобов`язаний вчасно вносити плату за комунальні послуги. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Матеріалами справи встановлено, що у відповідності до п.3.4.7 договору, який був укладений між відповідачем та позивачем про надання послуг з водопостачання та водовідведення №22244/1-60 від 22.10.2008 року, у разі зміни кількості мешканців, розміру поливної площі, наявності або припинення дії пільг та інших змін, пов`язаних зі зменшенням або збільшенням об`ємів водоспоживання, Споживач зобов`язаний у місячний строк з моменту виникнення змін, письмово повідомити про це «Водоканал» з підтверджуючими документами. Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наявні у матеріалах справи докази, зокрема: надані відповідачем акти, фотографії тощо, підтверджують факт нераціонального водокористування позивачем. З акту № 2978 від 25.09.2018 року вбачається, що в результаті обстеження було встановлено, що на території даної земельної ділянки розміщена двоповерхова житлова будівля. Дане приміщення використовується, як житловий будинок на 2-му поверсі та 1-й поверх, який використовується під здачу для офісів в оренду. Водопостачання здійснюється від одного водопровідного вводу. Водовідведення - міські мережі. З питання подальшого водокористування позивачу необхідно звернутись у 5-денний строк за адресою: вул. Михайлівська, 25, каб. 3 або каб.

9. Оплати здійснюється за одну особу по нормі споживання. Позивачем, у свою чергу, також були надані фотографії, проте вони не спростовували інформацію, відображену на фотографіях, наданих відповідачем. Так, з наданих пояснень свідків з боку відповідача вбачається, що на першому поверсі розташовані пластикові перегородки, наявні столи з комп`ютерами та офісними кріслами. Крім того, під час допиту ОСОБА_2 - сина позивачки, який мешкає за даною адресою, останній підтвердив, що на фото, наданих представником відповідача, дійсно його будинок. Зазначені вище обставини, що встановлені судом, не спростовуються наданими позивачем квитанціями про оплату послуг, договором купівлі-продажу, а також документами про встановлення водолічільника. Надана позивачами довідка щодо кількості зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 також не може бути прийнята судом до уваги, оскільки, при наданні в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна реєстрація та зняття з реєстрації у домовій книзі осіб, які винаймають приміщення для здійснення підприємницької діяльності діючим законодавством не передбачена. З урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування перерахунку заборгованості за водопостачання не відповідають способу захисту, передбаченому ст. 16 ЦК України, і оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими), що є різновидом претензії, чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживачі вправі в разі пред`явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів. Саме до такого висновку прийшов 08 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 462/5889/16-ц. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку про те, що чинним законодавством не встановлено процедури визнання незаконним та скасування перерахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги, та не визначено механізму списання такої заборгованості, а тому відповідна заборгованість зазначається в довідках про стан заборгованості. Враховуючи викладене, відповідач обґрунтовано обліковує по особовому рахунку ОСОБА_1 заборгованість, яка утворилася в період користування позивачкою послугами з водопостачання. Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 вказані висновки суду апеляційної інстанції не спростовують. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Приморського районного суду м.?Одеси від?18 червня?2021 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м.?Одеси від?18 червня?2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 25 травня 2022 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова О.В. Князюк О.М. Таварткіладзе