Постанова Херсонський апеляційний суд № 334/4430/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2021 року м.Херсон Номер справи: 334/4430/20 Номер провадження: 22-ц/819/1296/21 22-ц/819/1025/21 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого (суддя-доповідач) Ігнатенко П.Я., суддів: Воронцової Л.П., Полікарпової О.М., за участю секретаря Литвиненка В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами Комунального підприємства «Водоканал» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 січня 2021 року та додаткове рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16 березня 2021 року у справі за позовом Комунального підприємства «Водоканал» міста Запоріжжя до ОСОБА_1 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року Комунальне підприємство «Водоканал» міста Запоріжжя (далі - КП «Водоканал») звернулося до суду із вказаним вище позовом посилаючись на те, що 04 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . На підставі звернення останнього КП «Водоканал» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на його ім`я. Відповідач оплату за послуги підприємства вносить не в повному обсязі, в зв`язку з чим за період з 01.10.2018 року по 30.06.2019 року утворилась заборгованість в сумі 7059,35 грн., яку позивач просить суд стягнути на свою користь з ОСОБА_1 , а також понесені судові витрати в сумі 2102,00 грн. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 29 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням від 16 березня 2021 року заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом КП «Водоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення задоволено. Стягнуто з КП «Водоканал» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 гривень. В апеляційних скаргах КП «Водоконал», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 29.01.2021 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача; додаткове рішення від 16.03.2021 року скасувати, в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначила, що КП «Водоканал» заявлено позов до ОСОБА_1 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання та водовідведення у розмірі 7059,36 грн, який виник за період з 01.10.2018 року по 30.06.2020 року. На момент виникнення боргу та звернення до суду відповідач був та є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а тому на нього, як на власника квартири законодавство покладає обов`язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг. При цьому, сам по собі факт не проживання власника у вказаній вище квартирі не є підставою для звільнення від сплати за послуги з водопостачання та водовідведення. Розрахунок заборгованості в розмірі 7059,35 грн. за період з 01.10.2018 року по 30.06.2020 року чітко (помісячно) відображає інформацію щодо періоду нарахування, суми нарахованої плати та розподіл сплачених коштів. Окрім того, відповідач протягом всього періоду заборгованості здійснював періодичні платежі на погашення заборгованості на загальну суму 1983.42 грн, що свідчить про визнання ним боргу. Факт надання послуг позивачем є безспірним та беззаперечним, а відповідач ухиляється від сплати послуг, які фактично були спожиті. В апеляційній скарзі на додаткове рішення від 16.03.2021 року представник КП «Водоканал» просить суд звернути увагу на те, що виконані роботи адвокатом Старюк В.А. в інтересах ОСОБА_1 (підготовка та складання клопотання про проведення засідання з повідомленням сторін за участі сторони відповідача, підготовка та складання заяви про залишення клопотання про проведення засідання з повідомленням та за участі сторони відповідача без розгляду) є недоцільними, місять ознаки зловживання правами та не можуть бути включені до переліку робіт адвоката, що підлягають оплаті. Підготовка та складання заяви про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат є фактичним дублюванням змісту та обсягу заяви про ухвалення додаткового рішення. Послуги адвоката з дослідження та аналізу позовної заяви з додатками, опрацювання законодавчої бази, аналіз судової практики, наради з клієнтом і його консультування охоплюються послугою з підготовки та складання відзиву на позовну заяву. Таким чином, вважає, що кількість годин витрачена адвокатом Старюк В.А. на надання правової допомоги та вартість зазначених послуг завищена, не відповідає принципу реальності адвокатських витрат і співмірності з ціною позову. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційні скарги без задоволення та стягнути судові витрати понесені ним у зв`язку з розглядом апеляційної скарги. Зазначив, що КП «Водоканал» визначило заборгованість станом на 01.01.2016 року в сумі 723,42 грн на показники лічильника 01134 м.куб і цей борг покладає на попереднього власника квартири ОСОБА_2 , а весь інший борг безпідставно намагається стягнути з ОСОБА_1 . Разом з тим, останній став власником квартири 04.10.2016 року та фактично почав споживати послугу після отримання доступу до квартири. У ОСОБА_1 почалося споживання води починаючи з показників лічильника 01682 м.куб. У задоволенні позову повинно бути відмовлено у зв`язку з заявленим позовом до неналежного відповідача, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме ОСОБА_1 а не попередній власник ОСОБА_2 був фактичним споживачем води у час в який сформувалась заборгованість. КП «Водоканал» необґрунтовано та не наводячи мотивів покладає на нього заборгованість у сумі 7059,35 грн. При цьому не пояснюючи чому саме така заборгованість, за який час та за скільки фактично спожитих кубів води сформувалась. Відповідач зазначив, що згідно листів КП «Водоканал» у грудні 2015 року з урахуванням показань лічильника 01134 м.куб., станом на 01.01.2016 року у попереднього власника числилась заборгованість 723,42 грн. Згідно розрахунку в період з січня 2016 року по жовтень 2017 року заборгованість взагалі не нараховувалась, а тому є незрозумілим, як здійснювались нарахування з 01.01.2016 року по 04.10.2016 року та як вони поділені. Споживання за цей період необґрунтовано було покладено на відповідача, оскільки в результаті перерахунку у грудні 2018 року на підставі показників 01682 куб.м. нарахована вся вартість спожитої послуги за весь період з грудня 2015 року та включена в заборгованість ОСОБА_1 . Додаткове рішення законне, сума витрат на професійну правничу допомогу обґрунтована та подана відповідно до вимог закону. В ході апеляційного розгляду представник КП «Водоканал» м. Запоріжжя Панаріна А.О. апеляційні скарги підтримала, просить задовольнити. Пояснила, що відповідач є споживачем послуг по водопостачанню та водовідведенню за адресою: АДРЕСА_2 . Власником квартири він став 04.10.2016 року та має оплачувати спожиті послуги. На власника законом покладено обов`язок утримувати квартиру, навіть якщо до неї немає доступу. При попередньому власнику квартири у грудні 2015 року були зафіксовані показники лічильника 01134 куб.м., наступні покази лічильника зняті 01.12.2018 року 01682 куб.м., в період між повірками нараховувалась заборгованість відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який набув чинності з 02.08.2017 року, відповідно до якого у разі ненадання показань протягом трьох місяців нарахування здійснюється за середньодобовим споживанням за попередні 12 місяців. Після відновлення передачі показань вузлів розподільного обліку здійснюється перерахунок. КП «Водоканал» провів перерахунок та у грудні 2018 року споживачу нараховано додатково 5331,41 грн. Станом на 30.06.2020 року утворилась заборгованість, яку відповідач частково оплатив, а заявлена у позові сума лишилась не погашеною. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В частині додаткового рішення суду, зазначає про незаконність його ухвалення, завищені сумі та неспівмірність із складністю справи і виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання роботи, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову та (або) значенням для сторін. При визначенні суми витрат необхідно виходити із їх реальності та розумності їхнього розміру. Посилається на штучне збільшення обсягу робіт, пред`явлених до оплати та на те, що кількість витрачених годин адвокатом на надання правової допомоги і вартість зазначених послуг завищена. ОСОБА_1 апеляційні скарги не визнав, просить залишити без задоволення та пояснив, що заборгованість нарахована по показникам лічильника, які фіксувались в квартирі у грудні 2015 року 01134 куб.м., після цього не було доступу до квартири та на підставі наступних показників станом на 01.12.2018 року 01682 куб.м., зроблено перерахунок, донараховано вартість послуг за весь цей період і вся заборгованість покладена на ОСОБА_1 , хоча він став власником квартири лише 04.10.2016 року та до 2018 року не мав доступу до квартири, що підтверджується судовими рішеннями. З приводу додаткового рішення пояснив, що витрати на правову допомогу обґрунтовані та складають 13137,50 грн. Суд першої інстанції зменшив заявлену суму та стягнув лише 7000 грн. Просить залишити основне та додаткове рішення суду без змін. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованістьрішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла таких висновків. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон). Статтею 1 вказаного Закону врегульовано, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Пунктами 17, 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, визначено, що послуги з водопостачання та водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (стаття 12 Закону). Відповідно до статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції правильно встановлено, що 04 жовтня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив та став власником квартири АДРЕСА_1 . Згідно п. 4.1 договору продавець зобов`язався передати покупцю у власність нерухоме майно відповідно до умов договору; розрахуватися по комунальним платежам та заборгованості; зняти з реєстрації себе та інших осіб, зареєстрованих в нерухомому майні, що є предметом цього договору та звільнити нерухоме майно для безперешкодного користування з боку покупця на протязі десяти днів з моменту підписання договору (а.с.42-43). ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та визнання таким, що втратив право користування квартирою та зняття з реєстрації і виселення. Також з матеріалів справи вбачається, що попередній власник квартири ОСОБА_2 квартиру не звільнив та подав позов до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 06.07.2018 року рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі №334/4026/17 відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_2 у визнанні договору купівлі-продажу недійсним. Постановою Запорізького апеляційного суду від 23.04.2019 року вказане рішення скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_2 , визнано за ОСОБА_2 право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 . Постановою Верховного Суду від 22.04.2020 року постанову апеляційного суду скасовано, а рішення Ленінського районного суду Запорізької області від 06.07.2018 року залишено в силі. Отримавши доступ до квартири ОСОБА_1 07.09.2018 року звернувся до водоканалу м. Запоріжжя з метою переоформлення особового рахунку на своє ім`я, однак йому було відмовлено, оскільки судом ще не було вирішено спір між власниками квартири (а.с.55). 23.11.2018 року ОСОБА_1 повторно звернувся до водоканалу та отримав відповідь , що 01.12.2018 року складено акт, згідно якого зафіксовано показники лічильника обліку води 01682 куб.м. та повідомлено, що попередні показники лічильника надавачем послуг були зафіксовані станом на грудень 2015 року 01134 куб.м. (а.с.59). З грудня 2018 року ОСОБА_1 щомісячно надавав покази лічильника води. Станом на 01.05.2020 року покази лічильника 01773 куб.м. 05.05.2020 року споживачем подана заява про нарахування вартості спожитої послуги постачання води та водовідведення. Згідно відповіді КП «Водоканал» від 20.05.2020 року станом на 01.05.2020 року особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито на ОСОБА_1 зареєстрованих осіб немає. Нарахування з холодного водопостачання проводиться за фактичними витратами відповідно до показників індивідуального приладу обліку води, встановленого за даною адресою. Таким чином, нарахування проводились по фактичному споживанню. Питання стягнення заборгованості буде вирішуватися зі споживачами ,які отримували послуги за даною адресою (а.с.62). Згідно листа КП «Водоканал» від 11.06. 2020 року з 01.11.2017 по 30.11.2018 року проводились нарахування за середньодобовим споживанням. Після відновлення передачі показань, здійснюється перерахунок (а.с.65). Відповідно до листів КП «Водоканал» від 01.07.2020 року, 21.07.2020 року споживача повідомлено про наявність заборгованості в сумі 6886,24 грн., нарахованої з моменту укладення договору купівлі-продажу, тобто заборгованість розподілена станом на жовтень 2016 року. При цьому щодо обсягів спожитої послуги ОСОБА_1 повідомлений про те, що на момент зміни власника не було знято контрольні показання приладу обліку, на теперішній час неможливо фактично розділити обсяг спожитої послуги між попереднім власником і новим (а.с.68,72). В позовній заяві про стягнення заборгованості з водопостачання та водовідведення зазначено про те, що заборгованість в сумі 7059,35 грн. утворилась за період з 01.10.2018 року по 30.06.2020 року (а.с.3). Разом з тим, з переписки між сторонами та з розрахунку, доданого до позову, який відповідає поясненням сторони позивача в судовому засіданні, вбачається, що заявлена у позові заборгованість нарахована по фактичному споживанню за показами лічильника у квартирі відповідача в межах показань станом на грудень 2015 року 01134 куб.м. по 01682 куб.м. на 01.12.2018 року. У грудні 2018 року ОСОБА_1 нараховано 5331,43 грн., що відповідає нарахуванню по фактичним даним приладу обліку, тобто це донарахування вартості послуг, як різниці знятих показань лічильника з грудня 2015 року по 01.12.2018 року. При цьому позивач зазначає, що неможливо розділити борг між власниками квартири, оскільки при переході права власності контрольні показання приладу обліку не фіксувались. (а.с.4, 72). За змістом ч.3 статті 12, ч.ч.1,6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України). У ч.2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки, як правильно встановив суд, так і зазначив позивач, що розділити заборгованість між попереднім власником квартири та відповідачем по справі,- неможливо, оскільки покази лічильника при переході права власності 04.10.2016 року не фіксувались. ОСОБА_1 не мав доступу до квартири і вказані обставини (відсутність даних лічильника станом на 04.10.2016 року) не є наслідком його дій чи бездіяльності. При цьому з матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово звертався до КП «Водоканал» з метою укладення договору і врегулювання питання щодо оплати послуг. Отже, покладення обов`язку на ОСОБА_1 погасити всю заборгованість з грудня 2015 року не відповідає вимогам закону та є несправедливим надмірним тягарем. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість поділена між попереднім власником та ОСОБА_1 станом на жовтень 2016 року, коли останній придбав квартиру у власність, до уваги судовою колегією не приймаються, як такі, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, з яких вбачається посилання КП «Водоканал» на неможливість розділити обсяг спожитої послуги між попереднім власником та новим. Таким чином, вирішуючи спір, суд правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Зважаючи на наведене та приймаючи до уваги, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не підтверджені законом та доказами, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки, колегія суддів приходить до висновку про відсутність визначених ст.376 ЦПК України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у справі рішення. В частині оскарження додаткового рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16.03.2021 року, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. 01 лютого 2021 року адвокат Старюк В.А., який діє в інтересах відповідача, подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення, яким просив стягнути із позивача на користь відповідача витрати, понесені на правову допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції в сумі 13137,50 грн. Додатковим рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 16 березня 2021 року стягнуто з КП «Водоканал» м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 7000 грн. Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті (щодо розміру витрат) суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судому складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). З матеріалів справи вбачається, що ціна позову становить 7059,35 грн. Під час судового розгляду в суді першої інстанції, адвокатом Старюком В.А. надано довіреність від 19.08.2019 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та договір про надання правової допомоги від 28.10.2020 року, згідно п.8 якого оплата послуг адвоката може бути здійснена клієнтом у будь-який час, як до початку розгляду справи, так і після розгляду справи судом (а.с.79-81). Також в системі «Електронний суд» 22.01.2021 року подано акт-опис виконаних робіт від 22.01.2021 року підписаний «замовником» ОСОБА_1 , згідно якого виконана робота: 1.дослідження та аналіз позовної заяви з додатками 3 години, вартість 3153,00 грн.; 2. опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, аналіз судової практики з вирішенням подібних правовідносин на які сторона відповідача посилалася у відзиві -3 години, вартість 3153,00 грн; 3.надради з клієнтом щодо погодження тактики, заходів ,які вживатимуться для захисту інтересів клієнта, консультування клієнта. Обрання правового способу захисту ОСОБА_1 1 година 1051,00 грн.; 4.підготовка та складання відзиву з додатками на позовну заяву (об`єм 18 сторінок та 32 додатки) 5 годин 5255,00 грн; 5.підготовка та складання клопотання про проведення засідання з повідомленням сторін за участі сторони відповідача 0,5 год. 525,00 грн.; 6.підготовка та складання заяви про залишення клопотання про проведення засідання з повідомленням та за участі сторони відповідача без розгляду 0,5 год. 525,00 грн.; 7. підготовка та складання заяви про надання доказів про розмір судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України протягом 5 днів після ухвалення рішення суду 0,5 год 525,00 грн.; 8.підготовка та складання заяви про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат з додатком та посиланням на судову практику щодо питання судових витрат 1 година 1051,00 грн. Разом за фактично виконані послуги визначена вартість в сумі 13137,30 грн. (а.с.96). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), зазначив, що відшкодування судових витрат передбачає встановлення їх реальності, необхідності та розумності їх розміру. У справі «Георгуліс та інші проти Греції» (Georgoulis and others v. Grece) Європейський суд з прав людини, пославшись на наведену вище справу «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), зазначив, що згідно з його практикою, відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, більше того, розумний характер їх розміру. У зв`язку з чим, з урахуванням заяви позивача про завищений розмір витрат на правничу допомогу та їх неспівмірність складності справи, виконаних адвокатом робіт, часу витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, враховуючи те, що в акті виконаних робіт послуги (роботи) дублюються, зокрема зазначене в пункті 2 акту «опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, аналіз судової практики з вирішення подібних правовідносин, на які сторона відповідача посилалась у відзиві», охоплюється пунктом 4 «підготовка та складання відзиву», судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги на додаткове рішення від 16.03.2021 року, яке підлягає зміні зі зменшенням стягнутої суми з Комунального підприємства «Водоканал» міста Запоріжжя на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, виходячи з їх розумності, з конкретних обставин справи і враховуючи практику ЄСПЛ. За таких обставин, апеляційна скарга Комунального підприємства «Водоканал» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 січня 2021 року підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга на додаткове рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16 березня 2021 року підлягає частковому задоволенню. Відповідно, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 січня 2021 року, - має бути залишено без змін, а додаткове рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16 березня 2021 року змінено зі зменшенням стягнутої суми з Комунального підприємства «Водоканал» міста Запоріжжя на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу з 7000,00 гривень до 2000,00 гривень. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водоканал» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 січня 2021 року залишити без задоволення, апеляційну скаргу на додаткове рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16 березня 2021 року задовольнити частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 січня 2021 року, - залишити без змін. Додаткове рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16 березня 2021 року змінити зменшивши стягнуту суму з Комунального підприємства «Водоканал» міста Запоріжжя на користь ОСОБА_1 на правову допомогу з 7000,00 гривень до 2000,00 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах - Верховного Суду. Дата складення повного судового рішення 15 липня 2021 року. Головуючий П.Я.Ігнатенко Судді: Л.П.Воронцова О.М.Полікарпова