Постанова 4803 № 200/6104/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4620/23 Справа № 200/6104/19 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В.В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 червня 2023 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряк Л.П., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2019 року КП «Дніпроводоканал» звернувся до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовував тим, що відповідачі є фактичними споживачами послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , проте вчасно та у відповідному розмірі оплату послуг не здійснюють, в результаті чого утворилась заборгованість станом 31.07.2018 року в сумі 77629,72 грн., яка складається з: суми основного боргу - 46035,83 грн.; інфляційне збільшення суми боргу - 26093,76 грн.; 3% річних - 5500,13 грн. Просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість в розмірі 77 629,72 грн. та судові витрати в розмірі 1 921 грн. Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2022 рокув задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі КП «Дніпроводоканал» просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити в нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та вирішити питання про розподіл судових витрат. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповноту з`ясування обставин справи. З посиланням на аналогічні доводам позовної заяви зазначає, що ними належними та допустимими доказами доведено виникнення заборгованості із наданих відповідачам послуг водопостачання та водовідведення. Надані суду розрахунки заборгованості було здійснено згідно із діючими нормами та тарифами, з урахуванням кількості зареєстрованих осіб, а тому судом першої інстанції неправомірно було не прийнято його до уваги. Вважає,що у разі виникнення сумнівів щодо достовірності таких розрахунків, суд міг витребувати відповідні докази, однак не зробив цього та провів розгляд справи без участі представника позивача, який міг би їх розтлумачити. Звертає увагу, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати таких послуг. Зазначає, що КП «Дніпроводоканал» не був обізнаний про зняття з реєстрації ОСОБА_3 , оскільки в порушення вимог законодавства він не повідомив про це позивача. Інші відповідачі також не звертались із заявами до позивача про тимчасову відсутність одного із членів сім`ї або опломбування запірних вентелів на воду в квартиру або із повідомленням про небажання користуватися послугами водопостачання та водовідведення. Сторони не скористались своїм правом на подання відзивів на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 77 629,72 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано довідку про розрахунок заборгованості з водопостачання та водовідведення на шість осіб за адресою АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 - особовий рахунок НОМЕР_1 . Згідно із зазначеною довідкою за період з 01.01.1999 року по 31.07.2018 року утворилась заборгованість у сумі 77629,72 грн., яка складається з: суми основного боргу - 46035,83 грн.; інфляційне збільшення суми боргу складає - 26093,76 грн.; розмір 3% річних - 5500,13 грн. Також позивачем надано досудове повідомлення на ім`я ОСОБА_3 про наявність заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення станом на 01.07.2018 року у розмірі 77 629,72 грн. та копія статуту Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, з якого вбачається, що підприємство надає споживачам у м. Дніпрі послуги з водопостачання та водовідведення, а також видача технічних умов на підключення споживачів до таких мереж. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано, а судом не встановлено будь-яких належних та достатніх доказів на підтвердження факту користування чи проживання відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 , за якою позивачем надаються житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення та обліковується борг, який позивач просить стягнути з відповідачів, а отже і доказів споживання відповідачем таких послуг. Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права. Згідно зі статтями 319, 321 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статей 64, 67, 68 ЖК України наймачі повинні своєчасно та в повному обсязі вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинковихприміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Враховуючи наведене обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця. Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Звертаючись до суду із позовом КП «Дніпроводоканал» зазначало, що між ними та відповідачами, як зареєстрованими у квартирі, встановились фактичні відносини з приводу надання послуг, по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , де відповідальним квартиронаймачем визначено - ОСОБА_1 . Відповідно до частини першої статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Разом з тим надана позивачем на підтвердження розміру заборгованості довідка виписана на ім`я ОСОБА_3 , який відповідно до інформації, наданої адресно-довідковим підрозділом ГУ ДМС у Дніпропетровській області вибув 17.06.2014 року з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку зі смертю (а.с.25). Крім того, слід зазначити що в довідці про розрахунок заборгованості значиться кількість проживаючих 6, а позов пред`явлено КП «Дніпроводоканал» до п`ятьох відповідачів, один з яких ще у 2014 році вибув з місця реєстрації. Також слід звернути увагу, що матеріали справи не містять відомостей на кого було відкрито особовий рахунок і яким чином інші співвідповідача несуть солідарний тягар по сплаті послуг за водопостачання та водовідведення. Надана ж позивачем довідка не підтверджує факт належності відповідачам квартири, за якою надаються комунальні послуги та нараховано борг за їх не сплату,чи факт користування зазначеними особами послугами по водопостачанню. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту проживання та користування відповідачами послугами з водопостачання та водовідведення за вказаною адресою. Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Як вбачається із частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Доводи про те, що рішення судом першої інстанції винесено без участі позивача, жодних доказів на підтвердження позовних вимог суд не витребував, є безпідставними. В матеріалах справи є заяви представника КП «Дніпроводоканал» про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити (а.с. 75, 113). Як вбачається із частини 1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 5 статті 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до частини 7 вказаної вище статті, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Тобто, суд першої інстанції розглядав ті докази, на які позивач послався в позовній заяві. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позивачем не надано будь-яких належних та достатніх доказів на підтвердження факту проживання та споживання відповідачами послуг за адресою, за якою позивачем надаються житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення та обліковується борг, який позивач просить стягнути з відповідачів, а отже і доказів споживання відповідачів таких послуг в розумінні ст.77-80 ЦПК України, суду першої інстанції не надано. Посилання апелянта на те, що відповідачі постійно проживають за вказаною адресою та користуються послугами позивача та несуть солідарну відповідальність за надані послуги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані обставини не підтверджуються матеріалами справи й наданими доказами на підтвердження позовних вимог самим позивачем, що є його процесуальним обов`язком. Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції незаконно відмовив в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення та не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань апеляційна скарга не містить. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 77 629,72 грн. що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради залишити без задоволення. Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: