Постанова Київський апеляційний суд № 753/15978/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2022 року м. Київ Справа № 753/15978/21 Провадження: № 22-ц/824/4226/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Вербової І.М., Нежури В.А., секретар Івасенко І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лукаша Олексія Анатолійовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року, постановлену під головуванням судді Котвицького В.Л., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Велес - Д» про визнання права вимоги, визнання незаконними та скасування рішення, в с т а н о в и в : У серпні 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 28.08.2013 року між ПАТ «Український Бізнес Банк»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір КИПНФ/1014577.2 на суму 560 000 грн з відсотковою ставкою 18,2% на придбання житлової нерухомості. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між сторонами також був укладений договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 . 08.12.2014 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» та ТОВ «ВЕЛЕС-Д» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно від 28.08.2013 року, укладеним між ПАТ«Український Бізнес Банк» та ОСОБА_1 в забезпечення виконання кредитного договору №КИПНФ/1014577.2 від 28.08.2013 року. На підставі постанови Правління НБУ від 25.12.2014 року № 844 "Про віднесення ПАТ «Український Бізнес Банк» до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 25.12.2014 року № 164 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Український Бізнес Банк». Рішенням про визнання правочинів нікчемними №13 від 08.12.2015 року уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію в ПАТ «Український Бізнес Банк» визнано нікчемним договір факторингу №18 від 08.12.2014 року, укладений між ПАТ«Український Бізнес Банк» та ТОВ «ВЕЛЕС-Д», з моменту його укладення, визнано нікчемним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. 08.12.2014 року та зареєстрований в реєстрі за №1877 з моменту його укладення, визнано нікчемним договір про відступлення права вимоги за договором поруки з моменту його укладення. Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.01.2017 року у справі № 910/19485/16 позов ПАТ«Український Бізнес Банк» до ТОВ«ВЕЛЕС-Д» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задоволено. Під час здійснення процедури ліквідації банку ФГВФО було прийнято рішення про затвердження умов продажу активів ПАТ «Український Бізнес Банк». За результатами проведеного аукціону між ПАТ «Український Бізнес Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» був укладений договір про відступлення права вимоги, в тому числі за кредитним договором № КИПНФ/1014577.2 від 28.08.2013 року та договором іпотеки від 28.8.2013 року, що укладені між ПАТ «Український Бізнес Банк» та ОСОБА_1 11.11.2020 року ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 910/19485/16 замінено позивача ПАТ «Український Бізнес Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». В ході підготовки майна до продажу позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна стало відомо про те, що житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_2 , загальною площею 211,7 кв.м, житловою площею 80,4 кв.м, та земельна ділянка, кадастровий номер 0124788700:01:0030235, що знаходяться за адресою: АРК, Сімферопольский р-н, с. Чистеньке, «Нижній» жилий квартал, станом на 23.02.2021 року перебувають в іпотеці ТОВ «Велес - Д». За наведених обставин ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» просила суд визнати за собою право вимоги за кредитним договором № КИПНФ/1014577.2 від 28.08.2013 року, право вимоги та право іпотекодержателя за договором іпотеки, зареєстрованим в реєстрі за № 2382 та посвідченим приватним нотаріусом Сіиферополмького МНО АРК від 28.08.2013 року на об`єкт нерухомого майна житловий будинок з господарськими спорудами №22-А, загальною площею 211,7 кв.м, житловою площею 80,4 кв.м, та земельну ділянку, кадастровий номер 0124788700:01:0030235, що знаходяться за адресою: АРК, Сімферопольский р-н, с. Чистеньке, «Нижній» жилий квартал; скасувати рішення у сфері державної реєстрації щодо реєстрації права власності, іпотеки та іпотеко держателя, обтяжень, припинення іпотеки, припинення обтяжень, припинення об`єктів нерухомого майна та зміни об`єктів нерухомого майна щодо вищевказаних об`єктів нерухомого майна. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ТОВ «Фінансова компанія «Велес - Д» про визнання права вимоги, визнання незаконними та скасування рішення відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням, Лукаш О.А. в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» подав апеляційну скаргу, в якій ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що у березні 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось до Господарського суду м. Києва із вказаним позовом, однак, ухвалою цього від 22.03.2021 року відмовлено ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у відкритті провадження у справі, роз`яснено, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Після чого товариство звернулось до суду апеляційної інстанції з клопотанням про визначення підсудності спору. Ухвалою Київського апеляційного суду від 18.10.2021 року підсудність вказаного спору визначено Дарницькому районному суду м. Києва. Ухвалами Київського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі (які не є фізичними особами) і стосуються скасування реєстрації права власності, є господарсько-правовими. Колегія суддів не може погодитись із такими висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Предметом даного позову є визнання права вимоги за кредитним та іпотечними договорами, які укладені між «Український Бізнес Банк» та ОСОБА_1 ,та скасування реєстрації права власності на предмет іпотеки. Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Частиною першою статті 18 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. З аналізу наведеного пункту вбачається, що до юрисдикції господарських судів віднесено такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи ? підприємці. Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів чітко розмежував юрисдикцію судів за правилами цивільного та господарського судочинства щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, встановивши у пункті 1 частини першої статті 20 ГПК України, що критерієм розмежування юрисдикції у таких спорах є суб`єктний склад основного зобов`язання. За правилами цивільного судочинства повинні розглядатися спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною цього основного зобов`язання є фізична особа, яка, вступаючи у це зобов`язання, не діяла як фізична особа-підприємець. Тому для визначення юрисдикції суду щодо розгляду відповідної справи суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, значення не має. Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається, враховуючи суб`єктний склад сторін основного зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 545/1014/15-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 534/1898/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12916/15-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 906/277/18, від 5 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц). Якщо хоча би однією зі сторін основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем, спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, розглядається за правилами цивільного судочинства незалежно від того, чи заявляє позивач одночасно вимоги до фізичної особи-сторони основного зобов`язання та до сторони (сторін) акцесорного зобов`язання, зокрема незалежно від того, чи об`єднані позовні вимоги щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів іпотеки, поруки тощо, укладених для забезпечення основного зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 906/277/18). У справі, яка переглядається, сторонами основного зобов`язання (кредитного та іпотечного договорів) є фізична особа та банк, який відступив право вимоги іншій юридичній особі (фінансовій компанії) і такий перехід права вимоги оспорюється у цій справі саме, а відтак такий спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства, незважаючи на те, що сторонами оспорюваного правочину (договору уступки права вимоги) є юридичні особи. Отже, висновок суду про те, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства є помилковим. Слід відмітити, що на вказане звертав увагу і Господарський суд м. Києва в ухвалі від 22.03.2021 року у справі № 910/4090/21, відмовляючи у відкритті провадження за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ТОВ «Фінансова компанія «Велес - Д», відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України в м. Києві та ОСОБА_3 про визнання права вимоги за договорами кредиту та іпотеки, скасування рішення у сфері державної реєстрації. Суд першої інстанції не звернув уваги на вищевикладене, а тому дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За наведених підстав, колегія суддів доходить висновку про скасування ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України,суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Лукаша Олексія Анатолійовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задовольнити. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Т.О. Невідома Судді І.М. Вербова В.А. Нежура