Постанова Київський апеляційний суд № 757/67719/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 757/67719/21-ц Головуючий у 1 інстанції: Ільєва Т.Г. провадження №22-ц/824/5631/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 09 квітня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Головуючого судді: Олійника В.І., суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П., при секретарі: Курченко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гордійчука Юрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2023 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН» про визнання права власності, скасування державної реєстрації та визнання іпотеки припиненою, - в с т а н о в и в : В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «РІО ФІН» про визнання права власності, скасування державної реєстрації та визнання іпотеки припиненою. В рамках розгляду вказаної справи представником відповідача було подано заяву про закриття провадження у справі, в обґрунтування якої зазначено, що предметом спору у даній справі є майно - квартира АДРЕСА_1 , яка є предметом забезпечення за договором іпотеки, сторонами якого є юридичні особи, оскільки позивач просить визнати право власності на квартиру за нею, а також рішення державного реєстратора щодо квартири, яка до звернення стягнення на предмет іпотеки була предметом іпотеки, та вимога про визнання іпотеки квартири за іпотечним договором такою, що припинена. При цьому, Іпотечний договір від 28.11.2008 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» та Відкритим акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В., та зареєстрований в реєстрі за №3622, є чинним з моменту його укладення. Звертає увагу, що як вбачається з Інформаційної довідки від 22.09.2020 року №225037677, власником квартири АДРЕСА_1 є ТОВ «РІО ФІН» на підставі Іпотечного договору від 28.11.2008 за реєстровим №3622 та договорів про внесення змін до нього; договорів факторингу та про відступлення прав вимоги за договором іпотеки. Сторонами вказаних правочинів є юридичні особи: ПрАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» (боржник); ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ»; ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк», ТОВ «Фінансова компанія «Реверс Інвест», ТОВ «РІО ФІН». Позивачка фактично обґрунтувала позовні вимоги наявністю у неї права власності на об`єкт нерухомого майна порушенням процедури державної реєстрації. В свою чергу, ТОВ «РІО ФІН» обґрунтовує свої заперечення та позицію дійсністю кредитного та іпотечного договорів, договорів факторингу та відступлення права вимоги за іпотечним договором, правомірністю звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім цього, оскільки відповідно до положень статті 23 Закону України «Про іпотеку» відбувся перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця - ПрАТ «АК «Укртранс», до позивача, тому для останньої іпотека є дійсною в силу Закону. Про те, що предметом іпотеки за Іпотечним договором є квартира АДРЕСА_1, свідчить ухвала Господарського суду м. Києва від 18.11.2015 року про забезпечення позову у справі №910/28036/15, якою серед іншого накладено арешт на майно, яке виступає предметом іпотеки за Договором іпотеки від 28.11.2008 року, зареєстрований в реєстрі за №3622, що був укладений в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором: квартира АДРЕСА_1 . За таких обставин, з огляду на суб`єктний склад цієї справи, а саме, що спірні правовідносини прямо пов`язані з виконанням Кредитного договору та Іпотечного договору, сторонами якого є юридичні особи, оскільки підстави припинення іпотеки прямо пов`язані з умовами іпотечного договору; з майном, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, оскільки позивач просить визнати право власності на майно, вважає, що у іпотеку було передано майнові права на квартиру, а саме, право зареєструвати право власності на квартиру, яка стане нерухомим майном після завершення будівництва та після державної реєстрації; з реєстрацією (обґрунтування правомірності державної реєстрації) стосовно нерухомого майна, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором (сторонами договору є юридичні особи); заявлені у справі вимоги є пов`язаними з вирішенням судом питання щодо виконання умов Кредитного договору та Іпотечного договору, правомірності набуття іншими особами прав іпотекодержателя, а також з правовою оцінкою предмета іпотеки (за підставами позову позивач вважає, що предметом іпотеки не можуть бути майнові права) та договору іпотеки, представник відповідача вважає, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства за правилами ГПК України. Відтак, представник відповідача просив закрити провадження у цивільній справі, оскільки вона не підлягає в порядку цивільного судочинства. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2023 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «РІО ФІН» про визнання права власності, скасування державної реєстрації та визнання іпотеки припиненою. В апеляційній скарзі адвоката Гордійчука Ю.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду справи до суду першої інстанції. Скарга обґрунтована тим, що її спір жодним чином не стосується правочинів, вчинених між юридичними особами, зокрема, з договором про відкриття відкличної кредитної лінії від 09 вересня 2004 року №25/04, оскільки на момент придбання квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 15.04.2016 року, зареєстрованим в реєстрі за №2675, як зазначала позивач у своїй позовній заяві, вона взагалі не знала і не могла знати про існування цього кредитного договору. Крім того, станом на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі зобов`язання за договором про відкриття відкличної кредитної лінії від 09 вересня 2004 року №25/04 вже припинилося на підставі ч.1 ст.599 ЦК України» внаслідок його виконання, проведеного належним чином. Також з огляду на те, що основне зобов`язання за договором про відкриття відкличної кредитної лінії №25/04 від 29.09.2004 року є припиненим, то і зобов`язання іпотеки за іпотечним договором від 28.11.2008 року, зареєстрованим в реєстрі за №3622 є припиненим відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України та абз. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», з яких слідує, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов?язання, забезпеченого іпотекою. Отже, позивач переконана, що її спір жодним чином не пов`язаний з основним зобов`язанням, сторонами якого є юридичні особи. Вказує, що доводи відповідача щодо закриття провадження у справі, з огляду на суб`єктний склад справи та того, що правовідносини пов`язані з виконанням кредитного та іпотечного договорів, сторонами якого є юридичні особи, не мали прийматися до уваги, оскільки позивач є фізичною особою, яка не є стороною ні кредитного, ні іпотечного договорів, а позовні вимоги у її справі не пов`язані з виконанням цих договорів. У відзиві на апеляційну скаргу Лень С.Г. - представник ТОВ «РІО ФІН» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2023 року залишити без змін. Вказує, що предметом спору у даній справі є майно, а саме: - визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; - скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «РІО ФІН» на квартиру АДРЕСА_1 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.07.2019 року № 47571462); - визнати іпотеку квартири АДРЕСА_1 за іпотечним договором від 28.11.2008 року №3622 такою, що припинена. Вказує, що зазначений іпотечний договір від 28.11.2008 року був укладений між юридичними особами - ПАТ «Акціонерний банк «Київ» та ВАТ «АК «Укртранс». Таким чином, спір у даній справі виник щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи, перехід права власності на майно, передане в іпотеку, до відповідача, відбувся в межах умов іпотечного договору, а тому вимоги позивача про незаконність набуття права власності відповідачем підлягають розгляду в порядку господарського судочинства за правилами ГПК України. Вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків, що вони не наділені повноваженнями розглядати у порядку цивільного судочинства питання щодо скасування запису про державну реєстрацію права власності, внесеного на підставі іпотечного договору, укладеного на забезпечення виконання кредитного договору між юридичними особами, оскільки такий спір розглядається господарським судом. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки стосуються правочинів, вчинених між юридичними особами. Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з вимогами ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що в провадженні Печерського районного суду м.Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «РІО ФІН» про визнання права власності, скасування державної реєстрації та визнання іпотеки припиненою. Встановлено, що ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «РІО ФІН» на квартиру АДРЕСА_1 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.07.2019 року №47571462), визнати іпотеку квартири АДРЕСА_1 за іпотечним договором від 28.11.2008 року №3622 такою, що припинена. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Проте, разом із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб`єктний критерій. Відповідно до ч.2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За змістом частин 1-3 статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва-підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів. При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Так, згідно п.1, п.6 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства); по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа). Отже, за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. У постанові від 13.10.2020 у справі №640/22013/18 Велика Пала Верховного Суду дійшла висновку, що з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, для розгляду спорів щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, а також щодо майна, яке є предметом такого забезпечення, якщо сторонами основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. За п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до п.2 ч.2 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання, суд постановляє ухвалу закриття провадження у справі. Так як оскаржуваний іпотечний договір від 28.11.2008 року був укладений між юридичними особами - ПАТ «Акціонерний банк «Київ» та ВАТ «АК «Укртранс», то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо залишення без задоволення апеляційної скарги адвоката Гордійчука Ю.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 та залишення без змін ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2023 року. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу адвоката Гордійчука Юрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 18 квітня 2024 року. Головуючий: Судді: