Постанова Львівський апеляційний суд № 462/4147/17

Справа № 462/4147/17 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М. Провадження № 22-ц/811/3291/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 8 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., секретаря Юзефович Ю.І. з участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішеня Залізничного районного суду м. Львова від 10 серпня 2021 року в складі судді Палюх Н.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , законним представником якої є ОСОБА_8 , треті особи: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, Львівська міська рада про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та усунення перешкод у здійсненні права власності, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , законним представником якої є ОСОБА_8 , Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , законним представником якої є ОСОБА_8 , треті особи: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, Львівська міська рада про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою,- встановив: У вересні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , законним представником якої є ОСОБА_8 , з участю третіх осіб Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та усунення перешкод у здійсненні права власності, який уточнивши просив виділити йому в натурі частку з майна, що є у спільній частковій власності, зокрема 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 з господарськими приміщеннями літньої кухні з тамбуром під літерою Б-1,б та припинити його право у спільній частковій власності, виділити йому у користування 1/6 частину земельної ділянки по АДРЕСА_2 та усунути перешкоди в здійсненні ним права власності на 1/6 частку будинку та господарських будівель і земельної ділянки, зобов`язати відповідачів не чинити йому перешкод у користуванні ними (т. 1 а.с. 63-67). Вимоги обгрунтовував тим, що ОСОБА_1 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , правонаступником якого є неповнолітня донька ОСОБА_7 , на праві спільної часткової власності належить будинок АДРЕСА_1 в таких частках: ОСОБА_1 належить 1/6 частки, ОСОБА_4 -1/3 частки, ОСОБА_3 1/6 частки, ОСОБА_10 1/6 частки, ОСОБА_6 1/24 частки, ОСОБА_5 1/12 частки та ОСОБА_7 1/24 частки будинку. У минулому будинок АДРЕСА_1 провулок належав на праві особистої власності в цілому його дідові ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Залізничним райвиконкомом 24 вересня 1963 року та зареєстрованого у Львівському МБТІ за № 6040. Після смерті діда будинок успадкували в рівних частках по 1/3 частині його діти: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . Свідоцтво про право на спадщину було видано 24 травня 1982 року Другою Львівською державною нотаріальною конторою. Розпорядженням Залізничної районної адміністрації за № 214 від 07.04.1995 його батькові ОСОБА_12 , як співвласнику будинку, було надано дозвіл на експлуатацію самовільно збудованих приміщень двох літніх кухонь, тамбура, двох сараїв, гаража. Ці зміни було внесено в технічну документацію МБТІ. Між сторонами склався наступний порядок користування будинком: ОСОБА_12 мав на праві власності 1/3 частину будинку і разом з сім`єю користувався приміщеннями квартири АДРЕСА_3 . Інша співвласниця ОСОБА_14 користувалася приміщеннями квартири АДРЕСА_4 . Після її смерті ці приміщення займає її спадкоємиця відповідачка ОСОБА_3 , яка фактично проживає в іншому місці, а другий спадкоємець ОСОБА_10 взагалі у м.Львові не проживає, а проживає в с.Пологи Запорізької області. Квартирою № 3, зокрема приміщеннями коридору 3-1, кімнати 3-2, коридору 3-3, кухні 3- 4, кімнати 3-5, кімнати 3-6 користувався ОСОБА_13 , а тепер його син ОСОБА_4 , який фактично проживає з дружиною в іншому місці. При цьому, позивач народився та виріс в спірному будинку. Після одруження тривалий час проживав разом з сім`єю в цьому будинку та користувався приміщеннями 1-го та 2-го поверхів будинку, а після одруження також літньою кухнею під літерою Б-1 з тамбуром під літерою б. Фактично літня кухня з тамбуром та інші господарські приміщення: сараї під літерами П, О, вбиральня під літерою Г були збудовані ним особисто в 70-х роках. Однак, оскільки співвласником будинку на той час був його батько ОСОБА_12 , то пpaво власності на ці будівлі було надано йому і вони ввійшли в склад спадкового майна після його смерті. На даний час він зареєстрований в спірному будинку. Відповідачі чинять йому перешкоди у володінні та користуванні його майном, а саме вони не допускають його до будинку та господарських приміщень, не дають можливості користуватися та розпоряджатися ними. Після смерті батька ОСОБА_12 в 2015 році відповідач ОСОБА_5 зайняв приміщення квартири АДРЕСА_5 будинку, якими користувалася його сім`я і не допускає його туди, а відповідачка ОСОБА_6 самовільно без дозвільних документів стала проводити переобладнання та ремонт в приміщенні літньої кухні. Позивач намагався добровільно вирішити спір щодо користування спільним майном. Призначав для цього зустрічі з відповідачами, звертався до них письмово. Також, звертався за допомогою в Залізничний відділ поліції м. Львова, однак йому було рекомендовано звернутися за захистом свого права до суду. Оскільки добровільно розділити приміщення між сторонами відповідно до їх часток у праві власності не надається можливим і йому чиняться перешкоди в здійсненні права власності, то він змушений звернутися до суду з даним позовом. Вважає, що з огляду на технічну характеристику будинковолодіння йому можуть бути виділені в натурі 1/6 частка приміщень будинку та господарських споруд, які б відповідали його частці в спільному майні. Так, загальна площа житлового будинку складає 160,2 кв.м, житлова площа 100,2 кв.м. Загальна площа, яку займають господарські будівлі складає 194,2 кв.м. На нього, як власника 1/6 частки будинковолодіння в цілому, припадає 26,7 кв.м. загальної та 16,7 кв.м. житлової площі в будинку, а також 32,37 кв.м, які займають господарські приміщення. Просив про виділ в натурі приміщення будь якої кімнати на першому поверсі будинку, а також приміщення літньої кухні з тамбуром під літерами Б-1, б, які будуть відповідати його частці в праві власності. У січні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , законним представником якої є ОСОБА_8 та Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, яку уточнивши просив припинити його право у спільній частковій власності на житловий будинок та складові частини об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , виділити та визнати за ним право власності в натурі на 1/3 ідеальної частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований у мезоніні та складається з 3-1 коридор площею 2,4 м?; 3-2 хол площею 10,9 м?; 3-3 коридор площею 4,7 м?; 3-4 кухня площею 4,6 м?; 3-5 житлова площа 11,0 м?; 3-6 житлова площа 13,8 м?; 3-7 санвузол площею 5,0 м? та господарські будівлі: гараж, який позначений літерою «Н», сарай під літерою «Р» та будівля під літерою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » згідно даних технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовлений станом на 27.06.2017 ОКП ЛОР «БТІ та ЕО». Зазначає, що успадкував 1/3 частину будинку з допоміжними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом 13.09.2007 за реєстровим № 2.1812, витягом № 16299510 від 16.10.2007 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 11020543 від 13.09.2007. На даний час будинок із допоміжними приміщеннями належить на праві спільної часткової власності таким особам: ОСОБА_6 - 1/24 частки; ОСОБА_9 - 1/24 частки; ОСОБА_1 - 1/6 частки; ОСОБА_5 - 1/12 частки; ОСОБА_10 - 1/6 часкти; ОСОБА_3 - 1/6 частки; ОСОБА_4 - 1/3 частки. Таким чином, з моменту набуття позивачем та відповідачами права спільної часткової власності на будинок та допоміжні приміщення, сторони мають право лише за взаємною згодою володіти та користуються спільним майном, і за жодних правових підстав не мають права вчиняти дій, які б не були узгоджені усіма співвласниками. Стверджує, що має право на надання йомууволодіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частціу праві спільної часткової власності, а саме будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та гаражу, який позначений літерою «Н» натехнічному паспорті.Вказаною частиною будинку та гаражем користується протягом тривалого часу. Отже, вказний будинок та допоміжні споруди необхідно поділити таким чином, щоб йому було виділено у власність відокремлену частину житлового будинку, яка б відповідала розміру його частки у праві спільної часткової власності (1/3 частки) та якою по факту користується позивач, а також гараж, який позначений літерою «Н» на технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловийбудинок. Просив зустрічний позов задовольнити (т. 1 а.с. 90-91, т. 2 а.с. 166-167). У березні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , законним представником якої є ОСОБА_8 про виділ їй у володіння і користування в натурі частку з майна, що є у спільній частковій власності, зокрема 1/3 частину житлового будинку загальною площею 120,20 кв.м., житловою площею 100.2 кв.м. з відповідними господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , встановлення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , надавши їй у корисування 1/3 частину цієї земельної ділянки (т. 2 а.с. 31-33). Вимоги обґрунтовує тим, що має право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд. Роками, ще при житті її мами, вони займали приміщення у будинку під літерами: 1-1, 1-2, 1-3 загальною площею 40,7 кв.м. та мають окремий вхід до них. Укласти письмовий договір з відповідачами та посвідчити його у нотаріуса про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, є неможливим. Отже, вказаний спірний будинок з всіма господарськими будівлями та спорудами можливо поділити між співвласниками лише в судовому порядку відповідно до часток співвласників. Не може домовитися про порядок володіння та користування майном - житловим будинком, що є їхньою спільною частковою власністю та не може встановити порядок користування земельною ділянкою, тому просила зустрічний позов задовольнити. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10 серпня 2021 року закрито провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою (т. 1 а.с. 241-243). Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов"язано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні майном, що є у спільній частковій власності, зокрема 1/6 частиною будинку АДРЕСА_1 з господарськми приміщеннями літньої кухні з тамбуром під літ. "Б-1","б". В решті вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_4 , оскаржив позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 , вважає рішення в цій частині незаконним. Покликаючись на ст. 364 ЦК України зазначає, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці у ньому, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Згідно із висновком експертизи, виділ 1/3 частини спірних житлового будинку та пропорційно господарських будівель, є можливим. Зокрема, загальна площа приміщень житлового будинку, що пропонуються виділити ОСОБА_4 та які знаходяться на мезоніні, становить 52,40 кв.м., що на 2,9 кв.м. менше від його ідеальної частки, а також відповідні господарські будівлі. Разом з цим, суд не обґрунтував підстави для відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 . Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 серпня 2021 року у частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 та ухвалити у цій частині нове рішення, яким уточнені позовні вимоги задовольнити. Здійснити розподіл судових витрат. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити враховуючи таке. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий суд виходив з того, що відповідні правовстановлюючі документи свідчать лише про право власності сторін по справі у частках на весь житловий будинок в цілому, а не окремих квартир, які є складовою частиною житлового будинку, як окремі самостійні об`єкти нерухомого майна і належать на праві власності чи спільної сумісної власності сторонам по справі, таке право власності зареєстроване в державному реєстрі нерухомого майна у встановлену законом порядку. У межах розгляду даної справи суд призначав будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи, за результатами проведення відповідних експертних досліджень був складений висновок експерта № 3271-3272/7175-7178 від 30.11.2020. Згідно із зазначеним висновком, експертом запропоновано варіанти виділу частини спірних приміщень житлового будинку та господарських будівель ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також враховано, що площі таких є меншими ніж їх ідеальні частки, при цьому експерт зазначила, що виділ частини приміщень житлового будинку, а відтак і господарської будівлі літньої кухні для співвласника ОСОБА_1 технічно неможливий у зв`язку з недостатньою площею, яка припадає на його ідеальну частку, у порівнянні з мінімальною площею однокімнатної квартири, що передбачена вимогами ДБН В.2.2-15-2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення». Суд зазначив, що за весь період розгляду справи не було встановлено та сторонами по справі не було надано доказів, що відповідачі за первинним позовом не визнають чи оспорюють право власності позивача за первинним позовом, як і не було встановлено та сторонами не надано доказів, що відповідачі за зустрічними позовами не визнають чи оспорюють право власності сторін на частки у спірному будинку. При цьому, суд виходив з того, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість, а рішення суду не може підмінити таку, однак при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. Так, судом встановлено, що приміщеннями будинку користуються ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_3 , а приміщеннями літньої кухні користується ОСОБА_6 , при цьому ОСОБА_3 займає половину приміщень першого поверху, в які мають окремий вхід, ОСОБА_4 займає половину приміщень на мезоніні, в які є окремий вхід, а решта приміщень будинку займає ОСОБА_15 , в які має окремий вхід, при цьому, ОСОБА_15 чинить ОСОБА_1 перешкоди у користуванні будинком, а ОСОБА_6 у користуванні літньою кухнею, не впускаючи його та не даючи ключів від вхідних дверей, тому позов ОСОБА_12 у цій частині суд задовольнив. Разом з цим, прийнявши до уваги висновок експерта №3271-3272/7175-7178 від 30.11.2020 та те, що у такому не міститься варіантів розподілу між співвласниками спірного будинковолодіння земельної ділянки, на якій воно розташоване, оскільки таке питання перед судовими експертами жодною із сторін під час проведення комплексної оціночно-земельної, оціночно-будівельної, будівельно-технічної експертизи не ставилось, а також зазаначено, що виділ частини приміщень житлового будинку, а відтак і господарської будівлі технічно неможливий, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічними позовами є необґрунтованими. Колегія суддів не може в повній мірі погодитись із зазначеними висновками суду. Частиною 4 ст. 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (ст. 41). Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України). Судом встановлено такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини. Із висновку про реєстрацію документів на право користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 вбачається, що за ОСОБА_11 20.04.1963 зареєстровано земельну ділянку в розмірі 1774,10 кв.м. Згідно із Витягом із рішення виконкому Залізничної районної ради депутатів від 20.09.1963 № 1602 за ОСОБА_11 оформлено право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 в цілому та видано свідоцтво про право власності (Інвентаризаційна справа № 1089 а.с. 26) У цій же Інвентаризаційній справі наявне свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок на АДРЕСА_6 без зазначення площі та розміру такого, однак у цьому свідоцтві йдеться про прибудову розміром 5,40 м на 3,40 м (Інвентаризаційна справа № 1089 а.с. 53). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 помер, а згідно свідоцтва про право на спадщину за законом його спадкоємцями за законом були діти ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (Інвентаризаційна справа № 1089 а.с. 58). Спадкове майно, на яке видане дане свідоцтво, складається з жилого будинку з усіма господарськими прибудовами, який знаходиться на АДРЕСА_2 та складається в цілому з трьох кімнат, жилою площею 52,80 кв.м. та однієї кухні. При будинку є сарай, туалет, колодязь, огорожа. Будинок розміщений на земельній ділянці площею 1809 кв.м. і належав померлому на підставі свідоцтва про право власності, виданого Залізничним райвиконкомом 24.09.1963, зареєстрованого у Львівському міжміському бюро технічної інвентаризації за № 6040. У матеріалах Інвентаризаційної справи наявний Витяг з рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів № 375 від 09.08.1988 згідно з яким ОСОБА_12 та ОСОБА_13 дозволено, у зв`язку з недоцільністю зносу, експлуатацію мезоніну будинку, узаконено самовільно побудований гараж розміром 3,35 м. на 5,56 м, при цьому самовільно переобладнані сараї під житло використовувати, як сараї, опалювальні прилади демонтувати, а самовільно побудований гараж та інший сарай знести (Інвентаризаційна справа № 1089 а.с. 87). Згідно розпорядження Виконавчого комітету Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради народних депутатів від 07.04.1995 про розгляд заяв громадян, які здійснили самовільне будівництво ОСОБА_12 співвласнику будинку АДРЕСА_1 дозволено експлуатувати самовільно збудовані у 1968 році дві літні кухні та прибудинковий тамбур, самовільно збудовані два сараї та самовільно встановлений металевий гараж. Також у матеріалах Інвентаризаційної справи наявна довідка про те, що самовільні споруди на території домоволодіння АДРЕСА_1 провулок знаходяться у користуванні та володінні основного власника ОСОБА_12 (Інвентаризаційна справа № 1089 а.с. між 119 та 115). При цьому, в Інвертаризаційній справі є висновок про визначення ідеальних долей між співвласниками ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , тобто дітьми та спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 (а.с. 117). Спірний житловий будинок був зареєстрований за ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з часткою 1/3 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1762 від 25.05.1982 (а.с. 159 Інвентаризаційна справа). Наведене дає підстави для беззаперечного висновку про те, що спірне майно, як об`єкт цивільних відносин є батьківським домоволодінням, а учасники справи родичами відповідного ступеня спорідненості. Так, згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 13.09.2007, виданого державним нотаріусом Другої львівської державної нотаріальної контори на підставі заповіту посвідченого П`ятою Львівською державною нотаріальною конторою, спадкоємцем зазначеного у заповіті від 30.04.1996 всього майна ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його син ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 99). Зокрема, спадкове майно, на яке у вказаній частці видано це свідоцтво, складається з 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою львівською державною нотаріальною конторою 24.05.1982 за №1762. Житловий будинок, позначений в плані (А-1), цегляний, в цілому складається з семи житлових кімнат, житловою площею 100,2 кв.м. Загальна площа будинку становить 160,2 кв.м. До будинку відносяться такі господарські будівлі: цегляна літня кухня - (Б), шлакобетонний сарай - (Д), цегляна вбиральня - (Е), дерев`яна вбиральня - (Г, З), цегляний сарай - (Л), металевий гараж - (М), цегляний погріб - (П), дерев`яний сарай - (О), цегляний гараж - (Н), металевий сарай - (Р), огорожа з металевої сітки - (№1), дерев`яна огорожа - (№2), металеві ворота - (№3), металева хвіртка - (№4), асфальтове замощення - (І), криниця з бетонних кілець - (К). Із свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.10.2016 виданого державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори встановлено, що спадкоємцями майна ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є його діти: ОСОБА_5 на 1/4 частку спадщини, ОСОБА_1 на 2/4 частки спадщини, у тому числі з урахуванням 1/4 частки спадщини, від якої відмовилася донька померлого ОСОБА_16 , а також його онуки ОСОБА_6 на 1/8 частку спадщини та ОСОБА_9 на 1/8 частку спадщини, батько яких ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 1 а.с. 6). Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з: 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 в цілому складається з семи житлових кімнат та чотирьох кухонь, житловою площею 100,2 кв.м., загальна 160,2 кв.м. До будинку, позначеного в плані літерою «А-1» відносяться такі господарські будівлі та споруди: літня кухня, позначена в поверховому плані літерою «Б»; сарай, позначений в плані літерою «Д»; вбиральня, позначена в плані літерою «Е»; вбиральня, позначена в плані літерою «Г»; вбиральня, позначена в плані літерою «З»; сарай, позначений в плані літерою «Л»; гараж, позначений в плані літерою «М»; погріб, позначений в плані літерою «П»; сарай, позначений в плані літерою «О»; гараж, позначений в плані літерою «Н»; сарай, позначений в плані літерою «Р»; криниця, позначена в плані літерою «К». Самочинно переобладнано житлову кімнату 3-2/10,9 кв.м. в хол, влаштовано санвузол 3-7/5,0 кв.м. Загальна площа змінилася з 160,2 кв.м. на 165,9 кв.м., а житлова з 100,2 кв.м. на 89,3 кв.м. внаслідок демонтажу кухонного вогнища та влаштування санвузла. Вищевказана частка будинку належала померлому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 24.05.1982 Другою Львівською державною нотаріальною конторою за реєстровим №176 зареєстрованого Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 27.05.1982 та записано в реєстрову книгу за №33, за реєстровим №6040. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 56416946101. Свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/4 частки спадщини видано ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину 1/4 частку спадщини ще не видано. Крім цього, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Другої львівської державної нотаріальної контори 26.04.2012 спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 34). Спадщина на яку видано свідоцтво, складається з: 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Житловий будинок позначено в плані (А-1), - цегляний. Будинок в цілому складається з семи житлових кімнат та чотирьох кухонь. Житлова площа будинку становить 100,2 кв.м. Загальна площа будинку становить 160,2 кв.м. До будинку відносяться такі господарські будівлі: цегляна літня кухня - (Б), шлакобетонний сарай - (Д), цегляна вбиральня - (Е), дерев`яні вбиральні - (Г, З), цегляний сарай - (Л), металевий гараж - (М, Н), цегляний погріб - (П), дерев`яний сарай - (О), металевий сарай - (Р), огорожа з металевої сітки - (№1, №5), дерев`яна огорожа - (№2), металеві ворота - (№3), металева хвіртка - (№4, №6), асфальтове замощення - (І), криниця з бетонних кілець - (К). Згідно із договором дарування від 27.12.2017 ОСОБА_10 подарував ОСОБА_3 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказана частина житлового будинку належала дарувальнику ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.04.2012. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 56416946101. Житловий будинок позначений в плані (А-1), цегляний, в цілому складається з семи житлових кімнат, житловою площею 100,2 кв.м. Загальна площа будинку становить 160,2 кв.м. До будинку відносяться такі господарські будівлі: цегляна літня кухня - (Б), сарай - (Д), вбиральня - (Е), вбиральня - (Г, З), сарай - (Л), гараж - (М-Н), погріб - (Пд), сарай - (О), сарай - (Р), криниця - (К) (т. 2 а.с. 35-38). Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані вище свідоцтва, як відповідні правовстановлюючі документи, свідчать лише про право власності сторін у справі на ідеальні частки житлового будинку в цілому, а не окремих квартир, які є складовою частиною такого, а відтак не є самостійними об`єктами нерухомого майна. Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , правонаступником якого є неповнолітня донька ОСОБА_7 , на праві спільної часткової власності належить будинок АДРЕСА_1 , де частки останніх є такими: ОСОБА_1 - 1/6, ОСОБА_4 -1/3, ОСОБА_3 - 1/3, ОСОБА_6 - 1/24, ОСОБА_5 - 1/12 та ОСОБА_7 - 1/24, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Вказані обставини визнаються сторонами та підтверджуються матеріалами справи, тому в силу вимог ст. 82 ЦПК України, доказуванню не підлягають. Колегія суддів виходить з того, що поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Таким чином, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні. Згідно із статтею 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то, з урахуванням конкретних обставин, такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно. За змістом норм ст.ст. 356, 358, 364 ЦК України відповідати за заявленими позовними вимогами має інший співвласник житлового будинку. Як вбачається із пред`явлених та об`єднаних у одне провадження та розглянутих судом позовів, такі стосуються будинковолодіння АДРЕСА_1 з відповідними господарськими приміщеннями та спорудами, як предмету спору і об`єкту цивільних прав та зводяться до виділу відповідних часток власників у натурі. Разом з цим, слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства та враховуючи положення ст. 367 ЦПК України, колегія суддів виходить з того, що рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 серпня 2021 року у цій справі оскаржується лише ОСОБА_4 та виключно у частині відмови у задоволенні його позовних вимог, тому законність оскаржуваного рішення в інших частинах, не перевіряє, оскільки вимоги за позовами не є взаємовиключними, а можливе задоволення вимог останнього не перешкоджає реалізації прав іншими суб`єктами спірних правовідносин. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок по доказуванню. У необхідних випадках для з`ясування питань, що виникають при розгляді таких справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу. Відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови в позові. Враховуючи характер спірних правовідносин, у справі, що є предметом апеляційного перегляду, колегія суддів виходить з того, що основним засобом доказування є висновок експерта. Так, з метою об`єктивного розгляду суд першої інстанції ухвалою від 10.06.2019 призначав у справі будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи та ставив на вирішення експертам відповідні запитання (т. 2 а.с. 95-96). За результатами проведення судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи був складений висновок експерта № 3271-3272/7175-7178 від 30.11.2020. Зокрема, згідно з висновком експерта № 3271-3272/7175-7178 від 30.11.2020 варіант виділу ОСОБА_4 частини приміщень житлового будинку та господарських будівель, що розташовані по АДРЕСА_6 , наступний: Мезонін: 3-1 - коридор, площа 2,4 кв.м.; 3-2 - хол, площа 10,9 кв.м.; 3-3 - коридор, площа 4,7 кв.м.; 3-4 - кухня, площа 4,6 кв.м.; 3-5 - житлова площа 11,0 кв. м.; 3-6 - житлова площа 13,8 кв.м.; 3-7 - санвузол, площа 5,0 кв. м. Загальна площа приміщень житлового будинку, що пропонуються виділити ОСОБА_4 та які знаходяться на мезоніні, становить 52,40 кв.м., що на 2,90 кв.м. менше від його ідеальної частки. Також, даному співвласнику пропонуються наступні господарські будівлі: гараж під літ. «Н», сарай під літ. «Р» та будівля під літ. «М/ц» (згідно даних техпаспорта від 27.06.2017) (т. 2 а.с. 123). Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ОСОБА_4 займає половину приміщень на мезоніні, в які має окремий вхід, при цьому загальна площа приміщень, що розташовані в мезоніні житлового будинку, становить 76,70 кв.м. (т. 2 а.с. 118). З доводів учасників справи слідує та встановлено судом, фактично кожен із співвласників, користуючись відповідними приміщеннями житлового будинку, має у такий (будинок) окремий вхід. Таким чином, за наявності експертного висновку про можливий варіант виділу у натурі ОСОБА_4 частини спірного домоволодіння виходячи із наявної у нього частки, на що останній погоджується та який жодним чином не спростований іншими учасниками справи чи судом першої інстанції, апеляційний суд приходить переконання про те, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 є передчасним. В свою чергу, згідно позовних вимог ОСОБА_4 просить виділити та визнати за ним право власності в натурі на 1/3 ідеальної частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований у мезоніні та складається з 3-1 коридор площею 2,4 м?; 3-2 хол площею 10,9 м?; 3-3 коридор площею 4,7 м?; 3-4 кухня площею 4,6 м?; 3-5 житлова площа 11,0 м?; 3-6 житлова площа 13,8 м?; 3-7 санвузол площею 5,0 м? та господарські будівлі: гараж, який позначений літерою «Н», сарай під літерою «Р» та будівля під літерою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » згідно даних технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 27.06.2017 ОКП ЛОР «БТІ та ЕО». Про можливість виділу власне таких об`єктів зазначено і у висновку експерта № 3271-3272/7175-7178 від 30.11.2020, підстави не брати такий до уваги, відсутні. Враховуючи наведене та вирішуючи спір, апеляційний суд дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, встановивши, що позивач ОСОБА_4 бажає виділу у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та враховуючи наявність технічної можливості такого виділу з урахуванням висновку експертизи, приходить висновку про підставність позовних вимог та доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 , а саме задоволення вимог щодо виділу у натурі майна та визнання на відповідне майно права власності у судовому порядку, що свідчить про необхідність скасування оскаржуваного рішення у відповідній частині та ухвалення у такій нового рішення по суті спору. Не зможе залишитися поза увагою суду і те, що запропонований експертом варіант виділу ОСОБА_4 є наближений до рівності його ідеальної частки, як співвласника та фактично відповідає тому майну, яке є у його користуванні. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 141 ЦПК України колегія суддів вирішує питання судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 серпня 2021 рокув частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , законним представником якої є ОСОБА_8 , Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності- скасувати, ухвали в цій частині нове рішення, яким такий позов задовольнити. Виділити у натурі ОСОБА_4 1/3 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та визнати за ОСОБА_4 право власності на приміщення що розташовані у мезоніні та складається з: 3-1 - коридор, площа 2,4 кв.м.; 3-2 - хол, площа 10,9 кв.м.; 3-3 - коридор, площа 4,7 кв.м.; 3-4 - кухня, площа 4,6 кв.м.; 3-5 житлова кімната, площа 11,0 кв. м.; 3-6 житлова кімната площа 13,8 кв.м.; 3-7 - санвузол, площа 5,0 кв. м. та господарські будівлі: гараж, який позначений літерою «Н», сарай під літерою «Р» та будівля під літерою «М/ц» згідно даних технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 27.06.2017 ОКП ЛОР «БТІ та ЕО». Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_4 на 1/3 частину житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 3524 гривень 00 копійок сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги, тобто по 881 (вісімсот вісімдесят одна) гривень 00 копійок з кожного. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 25 травня 2022 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк