Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/245/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/245/22Головуючий у 1-й інстанції Кунець Н.Р. Провадження № 22-ц/817/467/22 Доповідач - Бершадська Г.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 травня 2022 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Бершадська Г.В. суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., секретар - Панькевич Т.І. з участю представника відповідача Яроша О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2022 року, повний текст якого складено 5 квітня 2022 року, ухвалене суддею Кунець Н.Р. у цивільній справі №607/245/22 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн., спричиненої порушенням права на доступ до інформації. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що звертався до відповідача із запитом про надання публічної інформації щодо наявності на території населеного пункту вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку. Відповідач не надав вчасно повну відповідь на запит. Судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Тернопільської міської ради. Такою протиправною бездіяльністю позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, приниженні честі та гідності через порушення прав з боку субєкта владних повноважень. Завдана шкода спричинила негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обовязків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність і дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоровя. Оскільки позивачу притаманні особливо розвинуті емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду відповідачем його запиту сприймалося ним як прояв образи, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самопочуття, емоційного хвилювання. Для відновлення стану душевної рівноваги йому довелось докладати додаткових вольових та психологічних зусиль, у звязку з чим він був позбавлений можливості насолоджуватися життям та працювати. Позивачу доводилось додатково дисциплінувати себе, витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на його фізичному та моральному стані. Були порушені нормальні життєві звязки з друзями. Також моральні страждання підсилювались тим, що позивач є інвалідом ІІ групи. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 30 березня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, судом не враховано практику Європейського суду з прав людини, який визнав презумпцію моральної шкоди у разі порушення принципу належного урядування. Також судом не враховано правові висновки, викладені у п.92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі №215/3521/16-ц, у постанові від 12.03.2019 року у справі №920/715/17. Крім цього, судом не враховано сукупність характеру правопорушення, глибини завданих позивачу цим порушенням страждань, ступеня вини відповідача та інших обставин, що мають істотне значення, в тому числі того, що позивач є інвалідом ІІ групи. Також зсилається на доводи, викладені у позовній заяві. У відзиві на апеляційну скаргу виконавчий комітет Тернопільської міської ради просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що позивач ініціював понад 30 судових справ в різних областях України за його позовами до органів державної влади та місцевого самоврядування про визнання їх дій протиправними та стягнення моральної шкоди. Подання ним значної кількості заяв, скарг, запитів до органів державної влади та місцевого самоврядування, а також формування позовних заяв та апеляційних скарг вимагає надмірних розумових зусиль. А тому позивач свідомо та за власними переконаннями ставить себе у рамки постійного розумового напруження. З огляду на кількість судових процесів, відповідач вважає, що апелянт переслідує не мету доступу до інформації, а мету матеріального збагачення, що суперечить принципам судочинства. Крім цього, позивачкем не доведено, що саме дії чи бездіяльність виконавчого комітету Тернопільської міської ради, а не інших субєктів, які є учасниками інших судових процесів з апелянтом (Рівненська, Хмельницька, Херсонська, Миколаївська та багато інших міських рад) призвели до погіршення його стану здоровя та моральних страждань. Сама наявність судового рішення про визнання незаконною бездіяльності відповідача при розгляді звернення позивача не вказує на наявність факту заподіяння моральної шкоди. ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності. Заслухавши пояснення представника виконавчого комітету Тернопільської міської ради Яроша О.П., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних мотивів. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни та осіб з інвалідністю внаслідок війни. 29.06.2021 року ОСОБА_1 направив до виконавчого комітету Тернопільської міської ради запит на отримання публічної інформації щодо наявності на території м.Тернопіль вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд з місцями (орієнтирами) розташування станом на 29.06.2021 року. Листом від 16.07.2021 року №15194-Ф виконавчим комітетом була надана відповідь на запит ОСОБА_1 , у якій запропоновано позивачу ознайомитися із запитуваною інформацією на офіційному веб-сайті Тернопільської міської ради або безпосередньо у приміщенні управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради. З такою відповіддю позивач не погодився та звернувся до адміністративного суду із позовом про визнання протиправною бездіяльності виконавчого комітету Тернопільської міської ради. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Тернопільської міської ради щодо ненадання публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 29.06.2021 року, а також щодо недотримання встановленого законом 5-денного строку надання інформації. Зобовязано виконавчий комітет Тернопільської міської ради повторно розглянути звернення ОСОБА_1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 січня 2022 року зазначене судове рішення було змінене в частині мотивів та зазначено, що попри правильне вирішення справи, суд першої інстанції не врахував, що у матеріалах справи відсутні докази надіслання та/чи отримання ОСОБА_1 відповіді від 16.07.2021 року №15194-Ф. В адміністративній справі позивач не заявляв вимог про відшкодування моральної шкоди, а тому відповідно до вимог ст. 21 КАС України такі вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Як вбачається із змісту ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода полягає, в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до ч.1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. При вирішенні спору про стягнення моральної шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем не доведено наявність зазначених обовязкових підстав для відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог ст.ст. 1173, 1174 ЦК України. При цьому суд обгрунтовано врахував, що сам факт визнання бездіяльності відповідача протиправною не може бути єдиною та безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки доведенню підлягають не лише факт порушення, але і факт завдання такими діями чи бездіяльністю моральної шкоди. Суд врахував, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку субєктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції, проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Позивачем не доведено як факту заподіяння моральної шкоди, так і інших складових, які підлягають доведенню у даному спорі. Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів спричинення йому моральної шкоди внаслідок бездіяльності відповідача та причинно-наслідкового звязку між ними. Суд першої інстанції при вирішенні справи вірно врахував загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої субєктом владних повноважень, які були сформульовані Верховним Судом, зокрема, у п. п. 56, 57 постанови від 10.04.2019 р.(справа №464/3789/17), а також у п.п.45-53 постанови від 27.11.2019 року (справа №750/6330/17), згідно з якими порушення прав людини з боку субєктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки, та у деяких випадках, стать, вік та стан здоровя потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий звязок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. У даному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, в тому числі характер та наслідки допущеного відповідачем порушення, відсутні підстави для висновку про те, що негативні емоції позивача, викликані таким порушенням, досягли рівня страждання або приниження та завдали йому моральної шкоди. З врахуванням наведеного, колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано сукупність характеру правопорушення, глибини завданих позивачу цим порушенням страждань, ступеня вини відповідача та інших обставин, що мають істотне значення, в тому числі того, що позивач є інвалідом ІІ групи, оскільки всі перелічені обставини враховані судом першої інстанції і саме з врахуванням усіх цих обставин суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що негативні емоції позивача не досягли рівня морального страждання. Спричинення моральної шкоди позивач обгрунтовував, зокрема, тим, що внаслідок ненадання відповідачем відповіді на його запит було принижено його честь та гідність, він зазнав сильного психологічного дискомфорту, для відновлення стану душевної рівноваги йому довелось докладати додаткових вольових та психологічних зусиль, у звязку з чим він був позбавлений можливості насолоджуватися життям та працювати, були порушені нормальні життєві звязки з друзями, тощо. Разом з тим, враховуючи характер допущеного відповідачем порушення, відсутні підстави для висновку про те, що ненадання позивачу, який є жителем м. Черкаси, відповіді на запитувану інформацію щодо наявності у м.Тернополі вільних земельних ділянок, спричинила зазначені позивачем наслідки у вигляді приниження честі та гідності, порушення нормальних життєвих звязків, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоровя, позбавлення можливості працювати, необхідності докладання значних зусиль для відновлення стану душевної рівноваги, та інших зазначених у позові обгрунтувань спричинення моральної шкоди. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував практику Європейського суду з прав людини, який визнав презумпцію моральної шкоди у разі порушення принципу належного урядування, колегія суддів зазначає, що така практика стосується справ, де мали місце суттєві та/або тривалі порушення субєктами владних повноважень прав громадян, в той час як у даному випадку мало місце порушення, яке викликало негативні емоції позивача, що не досягли рівня страждань. Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано правові висновки, викладені у п.92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі №215/3521/16-ц, у постанові від 12.03.2019 року у справі №920/715/17, колегія суддів оцінює критично. Оскаржуване судове рішення не суперечить правовим висновкам у зазначених справах, в яких визначено необхідність відшкодування моральної шкоди у будь-якому випадку її спричинення. Проте, у даній справі не доведено факт спричинення позивачу моральної шкоди. Рішення суду є законним та обгрунтованим, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384, 389-390, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2022 року залишити без змін. Судові витрати компенсувати за рахунок держави в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 травня 2022 року. Головуюча Бершадська Г.В. Судді Хома М.В. Гірський Б.О.