Постанова 4813 № 520/3663/15-ц

Номер провадження: 22-ц/813/4754/22 Справа № 520/3663/15-ц Головуючий у першій інстанції Пучкова І. М. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.05.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В., з участю секретаря Шлапак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2021 року, постановлену під головуванням судді Коваленко О.Б., у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, стягувач акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ», боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , - в с т а н о в и в: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М., в якій просила: - визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича по проведенню оцінки майна - садового будинку літ. А,А1, а,а1, а2» (загальна площа - 196,6 м2, житлова площа - 70,1 м2)з надвірними будівлями і спорудами та земельної ділянки площею, 0,060 га, держакт, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 ; - визнати протиправною оцінку майна згідно зі звітом СОД ОСОБА_4 від 04 квітня 2021 року про оцінку майна - садового будинку літ. А,А1, а,а1, а2» (загальна площа - 196,6 м2, житлова площа - 70,1 м2)з надвірними будівлями і спорудами та земельної ділянки площею, 0,060 га, держакт, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 ; - визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. щодо подання заявки на реалізацію майна садового будинку літ. «А,А1, а,а1, а2» (загальна площа - 196,6 м2, житлова площа - 70,1 м2)з надвірними будівлями і спорудами та земельної ділянки площею, 0,060 га, держакт, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 15 квітня 2021 року; - скасувати заявку на реалізацію майна, садового будинку садового будинку літ. «А,А1, а,а1, а2» (загальна площа - 196,6 м2, житлова площа - 70,1 м2)з надвірними будівлями і спорудами та земельної ділянки площею, 0,060 га, держакт, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 15 квітня 2021 року. В обґрунтування своєї ОСОБА_5 зазначила, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2018 року з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» стягнута заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 593 740,15 грн. 01 серпня 2018 року Київським районним судом був виданий виконавчий лист №520/3663/15-ц щодо ОСОБА_1 28 липня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. було відкрито виконавче провадження №62670640. Також приватний виконавець Колечко Д.М. 28 липня 2020 року виніс постанову про арешт майна та коштів боржника, відповідно до якої наклав арешт на все рухоме і нерухоме майно та на грошові кошти ОСОБА_1 03 серпня 2020 року приватний виконавець Колечко Д.М. виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої з заробітної плати ОСОБА_1 буде проводитися щомісячне утримання після відрахувань податків в розмірі 20% за виконавчим документом до погашення заборгованості у повному обсязі. 24 лютого 2021 року приватний виконавець Колечко Д.М. виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якого описав на наклав арешт на садовий будинок та земельну ділянку, що належать ОСОБА_1 16 березня 2021 року приватний виконавець Колечко Д.М. призначив суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, відповідно до якого призначено суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_4 оцінювачем садового будинку та земельної ділянки. 09 квітня 2021 року приватний виконавець Колечко Д.М. отримав звіт з незалежної оцінки майна садового будинку. 15 квітня 2021 року приватний виконавець Колечко Д.М. виніс постанову про звернення стягнення на майно боржника та подав до ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію майна. Однак, ОСОБА_1 вважає, що при здійсненні виконавчих дій приватним виконавцем було порушено порядок проведення оцінки майна, а також порушений порядок надання заявки на реалізацію арештованого майна, у зв`язку з передчасним поданням проекту заявки на реалізацію арештованого майна. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2021року скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Визнані неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. по проведенню оцінки майна - садового будинку літ. «А,А1, а,а1, а2» (загальна площа - 196,6 м2, житлова площа - 70,1 м2)з надвірними будівлями і спорудами та земельної ділянки площею, 0,060 га, держакт, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 ; дії щодо подання заявки на реалізацію даного майна. Визнано протиправною оцінку майна згідно зі звітом СОД ОСОБА_4 від 04 квітня 2021 року про оцінку майна - садового будинку літ. «А,А1, а,а1, а2» (загальна площа - 196,6 м2, житлова площа - 70,1 м2)з надвірними будівлями і спорудами та земельної ділянки площею, 0,060 га, держакт, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 . В іншій частині вимог скарги відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, прийняти рішення, яким відмовити у задоволені скарги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що при примусовому виконанні судового рішення, яке набрало законної сили, приватний виконавець при вчиненні виконавчих дій щодо визначення вартості описаного та арештованого майна, зокрема, під час визначення суб`єкта оціночної діяльності, доручення подати звіт про оцінку майна та повідомлення сторін виконавчого провадження про вартість майна, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України і жодного порушення вимог чинного законодавства допущено не було. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надано. Учасники справи про призначене судове засідання на 18 травня 2022 року були сповіщені належним чином (а.с. 216-226 ). На адресу суду від ОСОБА_6 , представника АТ «Піреус Банк МКБ», надійшло клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 10.05.2022 року клопотання задоволено, розгляд справи призначено у режимі відеоконференції, про що повідомлені інші сторони. Від адвоката Зауліной О.Г., представника апелянта - приватного виконавця Колечко Д.М.. надійшло клопотання про відкладання розгляду справи з підстав введення воєнного стану на території України. Від участі у розгляді справи у режимі відеоконференції, представник АТ «Піреус Банк МКБ» відмовився. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Щодо клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з веденням воєнного часу, колегія суддів зазначає, що саме по собі посилання на введення воєнного стану, без надання конкретних доказів про неможливість прийняти участь у судовому засіданні, зокрема в режимі відеконференції, не можуть бути підставою для відкладення розгляду справи на невизначений час. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (20 травня 2022 року). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_7 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М., суд першої інстанції виходив із того, що звіт з незалежної оцінки садового будинку літ. «А,А1, а,а1, а2» (загальна площа - 196,6 м2, житлова площа - 70,1 м2) з надвірними будівлями і спорудами та земельної ділянки площею, 0,060 га, держакт, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 , був складений з порушенням вимог чинного законодавства. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви стягувача приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. було винесено постанови №57049346, №57049724 про відкриття виконавчих проваджень, які були об`єднані у зведене виконавче провадження №57049907. 28.07.2020 року приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. було пред`явлено виконавчі листи №520/3663/15-ц, видані Київським районним судом м. Одеса 01.08.2018 року, якими встановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» борг у розмірі 593 470,15 грн. та судові витрати у розмірі 1218 грн. 28.07.2020 року приватним виконавцем були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №62671235, №62670640 з примусового виконання вищезазначених виконавчих документів, які були надіслані сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцію з повідомленням про вручення. Того ж дня була винесена постанова про арешт майна боржника та постанова про арешт коштів боржника, яка була надіслана до виконання до 36 банківських установ. Згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності СПД ОСОБА_4 про незалежну оцінку майна від 04.04.2021 року ринкова вартість об`єкта оцінки складала 851 873 грн. 15 квітня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. виніс постанову про звернення стягнення на майно боржника. 15 квітня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. подав до ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію майна. 16.04.2021 року на сайті ДП «СЕТАМ» було опубліковано повідомлення щодо лоту №475920. У відповідністю із зазначеним повідомленням на 17.05.2021 було призначено торги вже другого кола з реалізації арештованого майна за ціною 851873 грн. Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Устатті 1 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно зі статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться. Зі змісту Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна. Отже, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі № 821/197/18/4440/16, від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц. Як установили суди та свідчать матеріали справи, у цьому випадку боржник оскаржує оцінку майна в порядку оскарження рішень та дій виконавця. Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у статті 12 цього Закону. Підставою для проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина перша статті 10, частина перша статті 11 Закону України Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). У частині першій статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. За змістом статті 3 зазначеного Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Згідно із частиною шостою статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1) є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах. Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (далі - Національний стандарт № 2), також є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу. Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання. Згідно з положеннями пункту 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки. Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки,ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби). Згідно з пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки. Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки. Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (пункт 54 Національного стандарту № 1). За змістом пункту 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість. Виходячи з наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього. Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки. На підставі вищевикладеного, суд дійшов до обґрунтованого висновку про визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого по проведенню оцінки майна, дії щодо подання заявки на реалізацію майна, а також про визнання протиправною оцінку майна яке належить ОСОБА_1 , оскільки боржник не був попереджений про здійснення обстеження належного йому майна, суб`єкт оціночної діяльності не був присутнім на території досліджуваного об`єкту. Крім того, ОСОБА_1 не була ознайомлена зі звітом суб`єкта оціночної діяльності СПД ОСОБА_4 про незалежну оцінку майна від 04.04.2021 року. Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача. Доводи апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. про те, що при примусовому виконанні судового рішення, яке набрало законної сили, приватний виконавець при вчиненні виконавчих дій щодо визначення вартості описаного та арештованого майна, зокрема, під час визначення суб`єкта оціночної діяльності, доручення подати звіт про оцінку майна та повідомлення сторін виконавчого провадження про вартість майна, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України і жодного порушення вимог чинного законодавства допущено не було, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не була попереджена про здійснення обстеження належного їй майна, суб`єкт оціночної діяльності не був присутній на території досліджуваного об`єкту та ОСОБА_1 не була ознайомлена зі звітом суб`єкта оціночної діяльності про незалежну оцінку майна. Вказані в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 20 травня 2022 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.А. Гірняк ______________________________________ Т.В. Цюра