Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/1200/21

ПОСТАНОВА Іменем України 19 травня 2022 року м. Кропивницький справа № 404/1200/21 провадження № 22-ц/4809/445/22 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Черненка В.В. суддів: Єгорової С.М., Чельник О.І. секретар Гончар В.В. учасники справи: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.12.2021, суддя Мохонько В.В., по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивачем та ОСОБА_1 укладено договір позики від 31.10.2016 року за умовами якого ОСОБА_2 надав відповідачу позику в сумі 1 000,00 доларів США, строком по 31.10. 2019 року, що підтверджується розпискою. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань укладено договори поруки від 31.10.2016 року, згідно яких ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 виступили поручителями ОСОБА_1 по договору позики від 31.10.2018 року, отже на добровільних засадах взяли на себе зобов`язання солідарно відповідати перед позикодавцем по зобов`язанням ОСОБА_1 , які виникають з умов договору позики в повному обсязі. Сторони домовилися, що позичену суму грошових коштів, разом з процентами, позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою, згідно до додатку № 1 до договору позики від 31.10.2016 року. Пунктом 6.2 договору передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити суму боргу, а також пеню в розмірі 5 (п`ять) відсотків від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідачем зобов`язання за договором позики не виконані. У визначений строк кошти повернуті частково в розмірі 1 348,94, дол. США Станом на 15.02.2021 заборгованість перед позивачем становить 16 485,45 грн., з яких: 169,16 дол. США ( 5 461,09 грн.) позика, 95.99 дол. США (2 672.36 грн. ) - 36% річних та 8 352, 00 грн. - пеня , яку просив стягнути на його користь з відповідачів солідарно. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.12.2021 позов частково задоволено. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено, що суд при ухваленні рішення став на бік відповідача, проігнорував факт завдання збитків відповідачу несвоєчасним поверненням позичених коштів. Завдані відповідачами збитки за договором позики від 31.10.2016 становлять 8 133,45 грн., позивач просить стягнути суму пені рівнозначну розміру завданих збитків, а саме в розмірі 8 352 грн. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 31.01.2022 відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 31.01.2022 справу призначено до розгляду. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення. Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Задовольняючи частково позов суд першої інстанції встановив, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики від 31 жовтня 2016 року за умовами якого ОСОБА_2 надав відповідачу позику в сумі 1000,00 доларів США, строком до 31.10.2019 року, що підтверджується розпискою (а.с. 7). 31.10.2016 року укладено договори поруки, згідно яких ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 виступили поручителями ОСОБА_1 по договору позики від 31.10.2016 року, отже на добровільних засадах взяли на себе зобов`язання солідарно відповідати перед позикодавцем по зобов`язанням ОСОБА_1 , які виникають з умов договору позики в повному обсязі. Сторони домовилися, що позичену суму грошових коштів, разом з процентами, позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою, згідно до додатку № 1 до договору позики від 31.10.2016 року. Договором передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити суму боргу, а також пеню в розмірі 5 (п`ять) відсотків від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання та штраф у розмірі 36 % від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Зобов`язання за договором позики від 31.10.2018 року не виконувались, у визначений строк кошти не повертались, тому виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 16 485,45 грн., з яких: 169,16 дол. США ( 5 461,09 грн.) позика, 95.99 дол. США (2 672.36 грн. ) - 36% річних та 8 352, 00 грн. пеня. Відповідач ОСОБА_3 надав заяву відповідно до якої просив зменшити розмір пені. Суд вважав необхідним позов задовольнити частково та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором позики від 31.10.2016 року в загальному розмірі 10 133,45 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір пені значно перевищує розмір збитків за договорами позики, а тому такий розмір пені підлягає зменшенню на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто до 2 000 грн. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені відповідно до положень ч.3 ст.551 ЦК України. Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. За загальними положеннями ЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Частиною 4 ст. 10 ЦПК Україниі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає. З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики від 31 жовтня 2016 року за умовами якого ОСОБА_2 надав відповідачу позику в сумі 1000,00 доларів США. Остаточна дата повернення позики-31.10.2019 року, що підтверджується розпискою (а.с. 7). Сторони домовилися, що позичену суму грошових коштів, разом з процентами, позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою, згідно до додатку № 1 до договору позики від 31.10.2016 року. Відповідно до п.6.2 Договору якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити суму боргу, а також пеню в розмірі 5 відсотків від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, та штраф у розмірі 36% від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. У забезпечення виконання договору позики від 31.10.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 укладено договори поруки від 31.10.2016 року, за умовами яких останні поручилися перед позикодавцем за належне виконання ОСОБА_6 зобов`язань за договором позики від 31.10. 2016 року. Відповідно до пунктів 3.1. вказаних договорів поруки, у випадку порушення боржником обов`язку за основним договором, боржник і поручитель відповідаю перед кредитором як солідарні боржники. Зобов`язання за договором позики від 31.10.2018 року не виконувались, у визначений строк кошти не повертались, тому виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 16 485,45 грн., з яких: 169,16 дол. США ( 5 461,09 грн.) позика, 95.99 дол. США (2 672.36 грн. )- 36% річних та 8 352, 00 грн. пеня. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з правовою позицію, висловленою Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі N 6-100цс14, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК свідчить, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності однієї з умов: (а) якщо він значно перевищує розмір збитків; (б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення. З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідачів перед позивачем складає: 169,16 дол. США ( 5 461,09 грн.) позика, 95.99 дол. США (2 672.36 грн. )- 36% річних, всього 8 133, 45 грн. Натомість, розмір пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором складає 8 352, 00 грн. пеня. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв`язку з матеріальним станом позичальника, боргові зобов`язання сплачувались з відхиленням від додатку №1, що в свою чергу спричиняло нарахування пені та штрафу. Приймаючи до уваги розмір сплачених відповідачами коштів за договором позики, колегія суддів вважає, що на підставі положень статті 551 ЦК України суд першої інстанції, обґрунтовано зменшив розмір пені. Підстави для збільшення розміру пені відсутні. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, тому судові витрати понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи слід залишити за особою, яка звернулась із апеляційною скаргою. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.12.2021, залишити без змін. Повний текст постанови складено 23.05.2022. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України. Головуючий: Судді: