Постанова 4813 № 522/10048/19

Номер провадження: 22-ц/813/2732/21 Номер справи місцевого суду: 522/10048/19 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.01.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О. М., Заікіна А. П., за участю секретаря Бикова К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину,- ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_2 11.06.2019 року звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 та просила стягнути з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 25 000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.06.2009 року між сторонами було укладено шлюб, який є дійсним по сьогоднішній день. Від шлюбу у сторін є дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з матір`ю. У сторін виникли непорозуміння та відповідач переїхав до іншої квартири, а на рахунок позивачки надіслав переказ грошових коштів у розмірі 6000 грн. з призначенням платежу «аліменти». 30.05.2019 року відповідач пішов у рейс, тому виникло питання про стягнення аліментів, адже 6 000 грн. не можуть забезпечити інтереси дитини та не відповідають заробітку відповідача. Відтак, відповідач вже багато років працює моряком на судах іноземних судновласників, обіймає посаду електромеханіка, має високий заробіток. Позивачка відзначає, що 25 000 грн. є менше ніж 25% заробітку відповідача, та у власності відповідача є три квартири, склад, автомобіль та майнові права на квартиру. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 . Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень із урахуванням індексації щомісячно, починаючи із 11 червня 2019 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . В іншій частині позову відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 11.02.2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси 11 грудня 2019 року, відповідно до якої просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове яким частково задовольнити вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 (чотирьох тисяч) гривень на місяць, починаючи із 11 червня 2019 року до 11 грудня 2019 року (день ухвалення рішення судом першої інстанції). Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 (чотирьох тисяч) гривень на місяць із урахуванням індексації щорічно, починаючи з 11 грудня 2019 року (день ухвалення рішення судом першої інстанції) до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим прийнятим з порушенням норма матеріального та процесуального права, та таким, що підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення з наступних підстав. Апелянт вказує, що оскаржуване рішення мотивовано на підставі припущення. А саме судом було встановлено, що роздруківка оголошення на посаду, яку обіймає відповідач, беруть чоловіків молодше 45 років, не свідчить про загальнообов`язковість таких вимог та неможливості відповідача працевлаштуватися. ОСОБА_1 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції, сторонами не заперечувались ті обставини, що відповідач не працевлаштований за спеціальністю (с/3 від 11.12.2020 року). Тому, апелянт вважає, що така справа є виключно оціночною категорією, а рішення в даній частині є не вмотивованим, та не зрозуміло яким чином на припущеннях суд вважає можливим стягнути аліменти з відповідача в розмірі 12 000 грн на місяць. ОСОБА_1 також звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що під час шлюбу всі зароблені кошти відповідачем вкладались в нерухомість, яку подружжя оформлювали на себе в рівних частках, та позивачка визнала факт того, що сумісну власність (нерухоме майно - п`ять житлових квартир) вона та відповідач здають в найм та отримують кошти, які використовують для власних потреб, при цьому позивачка також підтвердила ті обставини, що отримуючи дохід вона не сплачує кошти за комунальні послуги. Судом першої інстанції дана обставина врахована не була. Апелянт вважає, що позиція ОСОБА_2 не є випадковою, та суть заявлених вимог це спроба отримати від відповідача кошти на своє особисте утримання, а також утримання ще однієї дитини позивачки від попереднього шлюбу, що відповідно до статті 181 СК України не передбачено. ОСОБА_1 звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції не було враховано положень ч. 1 статті 141 Сімейного Кодексу України, та встановлений державою прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, судом не досліджено реальної потреби дитини саме у такій значній сумі в якості аліментів, у тому числі в контексті рівності обовязків батьків щодо дитини та адекватності стягнутої суми аліментів по відношенню до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (стягнута сума більш ніж в 10 разів перевищує прожитковий мінімум). З огляду на зазначене, апелянт вважає, що суд переклав обов`язки по утриманню дитини виключно на відповідача. Апелянт зауважує також те, що судом в порушення норм процесуального права не враховані надані відповідачем докази (медична документація матері відповідача ОСОБА_4 ), та докази утримання хворої матері після перенесеного інсульту, яка потребує постійного прийому медичних препаратів з постійним доглядом. Крім того, зазначає, що позивачкою факт стану захворювання ОСОБА_4 також не заперечувався (судове засідання від 11.12.2020 року 41 хв. 30 сек 42 хв. 40 сек), та вона самостійно пояснила, що під час шлюбу вони утримували мати відповідача після перенесеного інсульту (судове засідання від 11.02.2020 року 41 хв. 30 сек. 42 хв. 40 сек.). Тому ОСОБА_1 вважає, що висновки суду в даній частині не тільки не відповідають реальним обставинам справи, але і не ґрунтуються на матеріалах справи. ОСОБА_1 наголошує на тому, що є людиною пенсійного віку для своєї професії, і всі зароблені за життя вклади в нерухомість забезпечуючи таким чином, можливість прибутку на той час коли він не зможе заробляти за фахом, і саме на ці кошти відповідач в змозі розраховувати при визначенні можливості утримувати свого сина. Апелянт зазначає, що оскільки у морських агентствах роботи не знайшов, вимушений був стати на облік в центрі зайнятості. ОСОБА_1 звертає увагу колегії суддів на той факт, що після фактичного припинення шлюбних відносин, надає позивачці аліменти на утримання сина щомісячно, про що в матеріалах справи є відповідні грошові перекази, а також приймає участь в додаткових витратах на дитину і йому не потрібне рішення суду щоб піклуватись про власного сина. Вважає незаконним не врахування та ненадання належної оцінки вказаним обставинам в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції. Апелянт зазначає, що при ухваленні рішення, суд першої інстанції також вийшов за межі заявлених вимог всупереч статті 264 ЦПК України, та ухвалив рішення про індексацію аліментів з дня подачі позову, тоді як позивачкою в своєму позові таких вимог заявлено не було. З огляду на вказане в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 (чотирьох тисяч) гривень на місяць, починаючи із 11 червня 2019 року до 11 грудня 2019 року (день ухвалення рішення судом першої інстанції), стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 (чотирьох тисяч) гривень на місяць із урахуванням індексації щорічно, починаючи з 11 грудня 2019 року (день ухвалення рішення судом першої інстанції) до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 23.04.2020 року від ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення щодо викладеного позивачкою у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідач у поданих поясненням вважає доводи викладені у відзив ОСОБА_2 необґрунтованим та безпідставними. Зазначає, що викладені висновки представника позивача щодо можливості роботи відповідача за професією на судні є неналежними та голослівними, оскільки вказане наведено представником ОСОБА_2 адвокатом Врона А.В. без належної на це медичної освіти. ОСОБА_6 звертає увагу суду, що представник відповідача у наданому суду апеляційної інстанції відзиві посилається на консультативний висновок лікаря- гастроентеролога від 19.04.2019 року, однак зазначає тільки вибіркові записи, а також вказує нібито необхідні препарати для лікування, що відсутні у вищевказаному висновку кваліфікованого лікаря. Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції також на той факт, що у нього наявні інші захворювання, які також впливають не лише на його працевлаштування. А взагалі на здатність жити. В п. 6 виписки наданої ТОВ «ДІМ МЕДИЦИНИ «ODREX», зазначено наступні діагнози: -- артеріальна гіпертензія 2 ст. CH0 ІБС. -- тривожно-депресивний розлад, -- розповсюджений остеохондроз хребта з переважним ураженням грудної і поперекового відділів, вторинна радикулопатія, -- вірусний гепатит С. - - поліп жовчного міхура, -- хронічний холецистит, ремісія, - - хронічний пакреатіт, ремісія. - - ревматоїдний артрит. Та зазначає, що вищеперечислені проблеми зі здоров`ям потребують постійного лікування та фінансових витрат. ОСОБА_1 вказує, що зазначена сума у рішенні суду першої інстанції для нього є великою, проте він не заперечує факту щодо необхідності догляду за сином. Зазначає, що перераховує грошові кошти на його утримання і в подальшому зобов`язується це робити, однак сума у розмірі 12 000 грн для нього є непід`ємною з урахуванням безробіття та наявних захворювань. Щодо підписаного контракту із судновласником «Bourbon Marine Services Greenmar LTD.» зазначає, що контракт датований 13.02.2019 року на 50 днів та після нього в подальшому ним не було підписано жодних нових контрактів. Щодо можливості підписання річного контракту з компанією GREENMAR то апелянт пояснює, що саме підставою відкладання його підписання і стало його незадовільний стан здоров`я. Оскільки на період лікування пропозиція від вказаної компанії відпала, ОСОБА_1 довелось стати на облік у центрі зайнятості. Апелянт просить суд апеляційної інстанції не приймати до уваги роздруківки із сайту вакансій, оскільки вони є неналежними доказами, пояснює, що по-перше вони не мають жодного відношення до апелянта, а по-друге, взагалі не місять вимог а ні по віку, а ні по фаху, а також звертає увагу на те, що у нього взагалі відсутні належні для вакантних посад сертифікати, а його стаж роботи та кваліфікація жодним чином не відносяться до вакансій зазначених у роздруківках. ОСОБА_1 доводить до відома суду, що його діагноз відповідно консультативного висновку лікаря кардіолога від 07.08.2019 року, а саме зазначення гіпертонічної хвороби ІІ стадії та гіпертензивні синдроми є аналогічним діагнозом зазначеним в п. 18 додатку №5 Правил відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України № 347 від 19.11.1996 року «Про затвердження правил визначення придатності за станом здоров`я осіб для роботи на суднах», що унеможливлює його подальше працевлаштування за професією. Апелянт звертає увагу суду на той факт, що не уникає батьківського обов`язку, та зазначає в апеляційній скарзі суму яка є реалістичною та достатньою для належного догляду та виховання дитини, якщо участь приймають обидва батьки. Підсумовуючи апелянт зазначає, що працював на суднах, проте на даний момент (вже більше року) не працює, оскільки як моряк і за віком і за станом здоров`я є непридатним. На даний час шукає достойну роботу та підробляє в таксі. Вказує, що рішення суду першої інстанції не відповідає реальним обставинам справи, також просить звернути увагу на те, що надані до відзиву на апеляційну скаргу роздруківки, скріншоти, переписка та фото є неналежними доказами, з огляду на те, що не можливо встановити хто складав зазначені додатки, де фотографувалися та ким. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи 09 квітня 2020 року ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу позивач вважає безпідставною, необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. ОСОБА_2 зазначає, що посилання апелянта на хвороби, які ніби то є хронічними та розповсюдженими не є перепоною для роботи моряка. З консультативних висновків лікарів вбачається призначене лікування, що зводиться до дотримання дієти. виключення жирного м`яса, та призначення препаратів за низькими цінами, а також те, що « ОСОБА_7 » у апелянта відсутній, про що свідчить наданий ОСОБА_8 консультативний висновок лікаря-гастроентеролога від 19.04.2019 року, з якого вбачається, що ерадикація (знищення) вірусу « ОСОБА_9 » у 2017 році. Позивачка звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що контракт апелянта з судновласником «Bourbon Marine Services Greenmar LTD.» датований 13.02.2019 року, хронічні хвороби ніяким чином не заважали працювати за фахом. Більш того відповідно до переписки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у мережі «Viber», яка відбувалася 27.12.2019 року та 28.12.2019 року апелянт зазначав, що отримував лист від компанії greenmar, де його проінформували про підвищення заробітної плати та про можливість підписання річного контракту. Перспективу підписання якого апелянт відклав до того моменту, коли з ним ознайомиться (копії переписки надає). Відповідно до відповіді Державної прикордонної служби України про перетин кордону ОСОБА_1 , вбачається, що останній у 2018 році був у рейсі 5.5 місяців, а за 7 місяців 2019 року (станом на 01.08.2019) 4 місяця, що також свідчить про періодичність підписання трудових контрактів, можливість та бажання ОСОБА_1 працювати. З огляду на викладене ОСОБА_2 вважає, що жодних підстав не працювати за фахом у апелянта не має, більш того, відповідно до роздруківок про пошук роботи від 17.03.2020 року, діючих вакансій за спеціальністю електромеханіка безліч, та жодних вікових обмежень оголошення не містять. ОСОБА_2 зазначає, що окрім перспективної роботи за фахом ОСОБА_1 є матеріально забезпеченою особою та у його приватній власності знаходиться велика частина об`єктів нерухомого майна а також те, що у апелянта наявні поточні рахунки у банках України із значними грошовими вкладами. Позивачка вважає, що посилання апелянта на неможливість знайти роботу за фахом та відсутність визначених рішенням суду грошових коштів є спробою уникнути батьківського обов`язку по утриманню дитини, адже виходячи з наведеного у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що платоспроможність апелянта підтверджена в повному обсязі. ОСОБА_2 заперечує щодо пояснень апелянта про факт направлення аліментів відповідача на утримання самої позивачки та її ще однієї дитини, та зазначає наступне. Відповідно до довідки № 93 від 31.03.2020 року, на даний момент офіційно працевлаштована в ПП ОДБ «Гриф» на посаді секретаря-референта з 10.10.2019 року по теперішній час, з посадовим окладом 4730 грн. Такожпояснює, що донька ОСОБА_2 ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , вже досить доросла та забезпечує свої потреби самостійно. З огляду на вказані факти, вважає, що розмір аліментів встановлений рішенням суду першої інстанції від 11.12.2019 року визначений виходячи з реального матеріального стану апелянта та його можливості утримувати сина, потреб малолітнього ОСОБА_3 , та ніяким чином не стосується матеріального забезпечення ОСОБА_2 та її повнолітньої доньки від першого шлюбу. Особливу увагу у наданому суду відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 звертає на той факт, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23.01.2020 року ОСОБА_11 померла, а це означає те, що ОСОБА_1 отримає спадщину, та що посилання апелянта на той факт, що він колись утримував свою матір на момент розгляду даної справи втратили свою актуальність. ОСОБА_2 звертає увагу суду апеляційної інстанції, що дитина швидко росте та відповідно потребує фінансових вкладів. Позивачка на даний момент фінансово задовольняє всі потреби сина, а саме: оплачує додаткові заняття з математики та української мови, адже останній ходить до школи з поглибленим вивченням математики та логіки. Також забезпечує сина необхідним одягом та шкільним приладдям, сплачує вартість повноцінного харчування дитини та його розваги. В обґрунтування доводів зазначених у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилається відповідно на рішення Одеського апеляційного суду від 20.11.2014 році у справі № 22-ц/785/8731/14, від 27.10.2015 року по справі № 22-ц/785/72564/15, від 09.11.2017 року по справі № 22-ц/785/7479/17, від 31.07.2018 року по справі № 22-ц/785/4713/18, від 31.10.2018 року по справі № 22-ц/785/6868/18, від 13.12.2018 року по справі № 22-ц/785/6572/18 та рішення від 27.05.2019 року по справі № 22-ц/813/5089/19 а також на постанову Верховного Суду у складі КЦС від 14.01.2019 року провадження № 61-2687св18. З огляду на вказане у відзиві ОСОБА_2 вважає рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2019 року у даній справі законним та обґрунтованим та таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства України. 08 травня 2020 року ОСОБА_2 надано додаткові пояснення на заперечення на відзив на апеляційну скаргу. У наданих запереченнях вказує, що впродовж подружнього життя у ОСОБА_1 завжди були хронічні захворювання, які не заважали йому працювати. Проте. Під час саме розгляду вказаної справи про стягнення аліментів ОСОБА_1 не показав дійсного прагнення до працевлаштування. ОСОБА_2 доводить до відома суду, що юридично є власницею Ѕ квартир разом з ОСОБА_1 , проте фактично ними не володіє. Також позивачка зазначає, що на даний момент проживає з чином у батьків а не у квартирі апелянта. Вважає, що ОСОБА_1 вводить суд в оману та тільки створює образ хворої, безробітної та порядної людини, проте факти та вчинки тому протирічать. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою і Одеського апеляційного суду від 28.02.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину було залишено без руху 12 березня 2020 року ухвалою Одеського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину. Ухвалою від 13.04.2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання. Ухвалою Одеського апеляційного суду ввід 30.04.2020 року у складі колегії суддів головуючого Князюка О.В., суддів Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. було задоволено клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину, та справу призначено до розгляду на 15.10.2020 року на 11:00 год. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.10.2020 року було витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації (адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26) інформацію щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_1 (громадянство України) паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області від 28.07.1997 р, - РНОКПП НОМЕР_3 , протягом останніх трьох років із зазначенням мети його виїзду за кордон. 15.10.2020 року розгляд справи було відкладено на 28 січня 2021 року на 11:15 год. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.01.2021 року було задоволено клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Врони Андрія Васильовича про проведення судового засідання, призначеного на 28.01.2021 року на 11:15 год. в режимі відеоконференції за допомогою програмного комплексу "EasyCon" задовольнити. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Судом встановлено, що 26.06.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 було укладено шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 , видана Другим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції (т.1 а.с.15). ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_3 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 23.04.2013 року було складено актовий запис №3578 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 (т.1 а.с.16), який проживає разом з позивачкою. Сторони припинили підтримувати подружні стосунки, відповідач переїхав жити до іншого житла. З довідки №Л1-51628 від 03.04.2019 року про реєстрацію місця проживання / перебування фізичної особи на території м. Одеси Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.17), а згідно копії паспорту громадянина України позивачки, що міститься в матеріалах справи ОСОБА_2 також зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.13). 02.05.2019 року ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 грошовий переказ у розмірі 6 000 грн. з зазначенням призначення платежу «аліменти на утримання дитини» (т.1 а.с.18). ОСОБА_1 документований посвідченням моряка серії НОМЕР_6 строком дії з 14.03.2011 року по 14.03.2016 року (т.1 а.с.21). ОСОБА_1 отримав посвідчення моряка до 14.03.2021 року, про що свідчить лист Державної служби морського та річкового транспорту України (т.1 а.с.93). З додатку №1 до Договору найму між компанією «BOURBON MARINE SERVICES GREENMAR Ltd» та ОСОБА_1 , вбачається, що останній працевлаштований на посаду судового електрика на 50 днів з 13.02.2019 року з загальною денною винагородою у розмірі 280 євро (т.1 а.с.20). ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_2 , про що свідчить інформаційна довідка №169438033 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (т.1 а.с.29). З нотаріального акту про купівлю-продаж нерухомого майна №114 том 1 реєстр. 1249 справа 87 від 2015 року вбачається, що ОСОБА_13 придбав у АДРЕСА_3 (т. 1 а.с.32-34). У період з 01.01.2018 року по 31.07.2019 року ОСОБА_1 перетинав державний кордон України 14 разів та за кордоном перебував не більше 2-х місяців поспіль (т.1 а.с.125). Згідно листа ПАТ «Банк «Південний» від 19.07.2019 року, на ім`я ОСОБА_1 відкрито наступні поточні рахунки: - № НОМЕР_7 у євро; - № НОМЕР_8 у дол. США; - № НОМЕР_9 у грн. (т.1 а.с.128). Згідно Договору асоційованого членства в споживчому товаристві №1/162 від 08.06.2016 року та Угоди про заміну сторони в договорі від 16.11.2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали пайовиками та прийняли на себе зобов`язання сплатити долю в товариство з метою забезпечення товариства будівництва будинку та отримати квартиру під будівельним номером АДРЕСА_4 (т.1 а.с.143-150). З консультативного листа ОСОБА_1 з 2009 року по теперішній час стоїть на обліку з діагнозом «хронічний гепатит «С» (т.2 а.с.7). З консультаційного висновку лікаря гастроентеролога Медичного дому «Odrex» вбачається, що ОСОБА_1 хворіє на хронічний холецистит з пристінковим осадком в стадії ремісії. Поліп жовчного міхура (т.2 а.с.11). З первинного огляду сімейного лікаря Клініки сімейного лікаря «Медея» вбачається, що ОСОБА_1 має діагноз «Холецистит» (т.2 а.с.17). ОСОБА_1 також надав до суду чеки, квитанції, що свідчать про оплату послуг лікарських закладів (т.2 а.с.29-40). Твердження відповідача про те, що його матір`ю є ОСОБА_4 , а батьком ОСОБА_14 підтверджується його свідоцтвом про народження серії НОМЕР_10 (т.2 а.с.41). ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_11 (т.2 а.с.43). ОСОБА_4 перебувала на обліку в Ізмаїльському об`єднаному управлінні ПФУ в Одеській області і отримує пенсію за віком, за липень 2019 року, зокрема, отримала пенсію у розмірі 2015,86 грн., про що свідчить Довідка про доходи №3778 5775 7796 4715 (т.2 а.с.44). На момент перегляду справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_4 померла відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_12 від 23.01.2020 року. Платіжні доручення надані відповідачем на підтвердження переказу коштів матері не приймаються судом до уваги, адже з них вбачається, що ОСОБА_1 переводив кошти ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (т.2 а.с.46-49). Таким чином, з наданих платіжних доручень не встановлено переказ коштів саме ОСОБА_4 або ж на її утримання. ОСОБА_1 сплачував кошти ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_18 , зокрема 18.08.2019 року у розмірі 1600 грн., 02.07.2019 року у розмірі 3600 грн., 02.06.2019 року у розмірі 3600 грн., 02.08.2019 року у розмірі 3600 грн., 27.07.2019 року у розмірі 2000 грн.27.07.2019 року у розмірі 1000 грн.,02.09.2019 року у розмірі 3600 грн., 02.10.2019 року у розмірі 4000 грн., 06.09.2019 року у розмірі 490 грн.02.10.2019 року у розмірі 4000 грн., 08.10.2019 року у розмірі 1600 грн., 18.09.2019 року у розмірі 2100 грн.29.10.2019 року у розмірі 650 грн.02.05.2019 року 5000 грн., про що свідчать відповідні квитанції (т.2 а.с.55-61, 194-200). Медична документація ОСОБА_1 надана до суду не приймається судом до уваги, оскільки стосується 2016 р., після чого відповідач ходив в рейс , враховуючи, що відносини сторін припинені з весни 2019 р. ОСОБА_2 09.10.2007 року було надано статус безробітної та 07.11.2007 року було знято з обліку як безробітну у зв`язку з працевлаштуванням на посаду діловода у ТОВ «ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД», 24.019.2019 року ОСОБА_2 зверталась до Одеського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні та її було взято на облік як особу, що шукає роботу, про що повідомлено Одеським міським центром зайнятості №1934/19/03 від 09.10.2019 року (т.2 а.с.178). Згідно довідки ПП Охоронно-детективного бюро «ГРИФ» від 10.12.2019р. ОСОБА_2 працює на посаді секретаря-референта з 08.10.2019 р. Відповідно до договору на дистанційну роботу між працівником і фізичною особою-піжприємцем - ОСОБА_19 від 13 травня 2020 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду професіонала з енергетичного менеджменту з оплатою праці 8000 (вісім тисяч) гривень на місяць, зазначений договір є безстроковим. Згідно довідки виданої ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_19 вих. № 01/01 від 18 січня 2021 року, він дійсно працює професіоналом з енергетичного менеджменту (за основним місцем роботи) у ФОП ОСОБА_19 з 13 травня 2020 року, та його заробітна плата за період з 01 жовтня 2020 року по 31 грудня 2020 року складає 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень, тобто по 8000 грн в місяць. Відповіло до довідки виданої ОСОБА_20 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_19 вих. № 01/01 від 18 січня 2021 року, що він дійсно працює професіоналом з енергетичного менеджменту (за основним місцем роботи) у ФОП ОСОБА_19 з 13 травня 2020 року, та його заробітна плата за період з 01 жовтня 2020 року по 31 грудня 2020 року складає 61 474 (шістдесят одна тисяча чотириста сімдесят чотири) гривні та сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за той же період складає 13 521,28 (тринадцять тисяч п`ятсот двадцять чотири) гривні (двадцять вісім) копійок. Згідно довідки Пенсійного фонду України від 19.01.2021 року форми ОК-7 ОСОБА_1 вбачається, відповідна позначка про сплату страхових внесків, кількість робочих днів та сума фактичного заробітку, що аналогічна відомостям відображеним у наданих суду вищевказаних довідках.

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. П. п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. За змістом частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною другою статті 182 СК України у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України). Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Положеннями статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає. У судовому засідання 28 січня 2020 року був присутній представник апелянта ОСОБА_1 адвокат Нєдовим Олексієм Сергійовичем, яким було заявлено клопотання яке задоволено судом, про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження факту виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків щодо утримання сина виходячи з його реальних доходів: -належним чином завірена копія трудового договору від 13.05.2020 року -укладеного між ФОП ОСОБА_19 та ОСОБА_1 належним чином завірена копія довідки до 01/01 від 18.01.2021 року про суми нарахованої заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2020 року. належним чином завірена копія довідки № 02/01 від 18.01.2021 року про суми нарахованої заробітної плати за період із 01.05.2020 року по 31.12.2020 року. -належним чином завірена копія довідки Пенсійного фонду України форми ОК-7 від 19.01.2021 року. належним чином завірена копія квитанції від 02.10.2020 року на суму 3016.00грн. -належним чином завірена копія квитанції від 02.11.2020 року на суму 3016, 00грн. -належним чином завірена копія квитанції від 02.12.2020 року на суму 3 016,00грн. належним чином завірена копія квитанції від 02.01.2021 року на суму 3 016,00грн. належним чином завірене платіжне доручення P24A826528023A87956 від 08.11.2020 року на суму 603,02 грн. -належним чином завірена копія «скриншоту» квитанції № 20400208507344 щодо покупки дитячого конструктору та відправку на суму 884,00 грн. Також представником апелянта надано до суду документи щодо витрат ОСОБА_1 на лікування за період розгляду справи в апеляційні інстанції, а саме: -належним чином завірена копія консультативного висновку спеціаліста, акту здачі-прийняття робіт, фіскальних чеків на оплату на суму 3 092,52 грн. належним чином завірена копія фіскального чеку від 26.10.2020 року на суму 4 343,10 грн. -належним чином завірена копія фіскального чеку від 26.10.2020 року на суму 4283,00 грн. -належним чином завірена копія фіскального чеку від 07.08.2020 року на суму 2520,02 гри. -належним чином завірена копія фіскального чеку від 23.08.2020 року на суму 2459,63 грн. -належним чином завірена копія фіскального чеку від 15.04.2020 року на суму 5438,70 грн. У судовому засіданні 28.01.2020 року були також присутні представник позивача ОСОБА_21 , апеляційну скаргу не визнавав, просив суд її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. За правилами, передбаченими ст. ст. 180, 181, 182, 184 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька, або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач дійсно працював моряком тривалий час, останній контракт якого продовжувався 50 днів з 13.02.2019 року. Як вбачається з матеріалів справи та доказів наданих апелянтом, на даний час відповідно до довідки виданої ОСОБА_20 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_19 вих. № 01/01 від 18 січня 2021 року, він працює професіоналом з енергетичного менеджменту (за основним місцем роботи) у ФОП ОСОБА_19 з 13 травня 2020 року, та його заробітна плата складає 8 000 (вісім тисяч) гривань в місяць. Судом також встановлено, що відповідно до життєвих обставин та стану здоров`я відповідача, що підтверджується наданими у суді як першої так і апеляційної інстанції доказами ОСОБА_1 більше не було підписано жодного нового контракту та не здійсненого жодного робочого рейсу на судні. Суд вбачає, що відповідач є працездатною людиною та спроможний сплачувати аліменти на утримання сина, проте сума вказаних аліментів повинна відповідати його матеріальному становищу та стану здоров`я, а також бути необхідною та достатньою для забезпечення належного рівня життя, достатньою для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку дитини. Встановлені захворювання відповідача не свідчать про повну чи часткову втрату працездатності, проте апеляційний суд приймає до уваги зазначені доводи апелянта щодо його стану здоров`я та необхідності належного лікування. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити той фат , що відповідно до статті 43 Конституції України закріплено право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Колегія суддів приймає до уваги доводи ОСОБА_1 щодо факту, оформлення нерухомості придбаної під час шлюбу, яку подружжя оформлювали на себе в рівних частках що підтверджується наявними у матеріалах справи правовстановлюючими документами. Судом враховується також те, що апелянт добровільно сплачує певну суму на утримання сина, та не відмовляється в подальшому належним чином брати участь у його житті та забезпеченні в матеріальному плані. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що кожен з батьків повинен приймати рівну участь у духовному розвитку та матеріальному забезпеченні дитини. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо достатньої для дитини та можливим для відповідача суми сплата аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_18 у розмірі 12 000 грн., щомісячно, починаючи з 11.06.2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто до досягнення ОСОБА_3 18-річного віку. Колегія суддів дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, дійшла висновку, що розмір суми аліментів на утримання ОСОБА_3 його батьком ОСОБА_1 є завищеним та не відповідає матеріальному становищу платника аліментів. При розгляді справи судом першої інстанції було не в повному обсязі досліджено докази та не встановлено дійсні обставини справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення. З огляду на зазначене суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , та вважає за необхідне встановити аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень із урахуванням індексації щомісячно, починаючи із 11 червня 2019 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року скасувати. Ухвалити нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_13 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень із урахуванням індексації щомісячно, починаючи із 11 червня 2019 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 08.02.2021 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: А. П. Заїкін О. М. Таварткіладзе