Постанова КАС ВС № П/811/708/16

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2022 року м. Київ справа № П/811/708/16 провадження № К/9901/13749/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року (суддя Сагун А.В.) і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року (головуючий суддя Божко Л.А., судді Лукманова О.М., Дурасова Ю.В.) у справі №П811/708/16 за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонально інвестиційні технології" про анулювання спеціального дозволу на користування надрами. І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2016 року Державна служба геології та надр України звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонально інвестиційні технології", в якій просила припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 19 липня 2007 року № 2985, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіонально інвестиційні технології".

2. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Верховного Суду від 19 березня 2019 року скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. За результатами нового розгляду рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

5. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд. ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 19 липня 2007 року з метою комплексного геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки хромових руд та спільнозалягаючих корисних копалин, затвердження запасів ДКЗ України за промисловими категоріями Східно-Ліповеньківського рудопрояву Кіровоградської області, Голованівського району позивач видав відповідачу спеціальний дозвіл на користування надрами №2985 та 27 січня 2014 року уклав угоду про умови користування надрами. 7. 18 вересня 2015 року Південним міжрегіональним сектором Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України проведено перевірку відповідача з питань дотримання вимог законодавства у сфері геологічного вивчення надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення (металічні руди, неметалічні корисні копалини, горючі тверді корисні копалини), за наслідками чого 18 вересня 2015 року складено акт №60/2985-К, де зафіксовані виявлені порушення: відсутній проект ДПР руд в корах вивітрювання; не розпочата дослідно-промислова розробка; на розгляд комісії не надана форма 3-ГР; не розпочаті лабораторні роботи і технологічне випробування; не внесені зміни до спеціального дозволу від 19 липня 2007 року №2985 та Угоди про умови користування надрами у зв`язку з відміною обов`язкового моніторингу та наукового супроводження відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 січня 2015 року №42 «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності», на підставі чого винесено припис №60/2985-К, чим зобов`язано відповідача у строк до 20 жовтня 2015 року усунути порушення та подати в письмовій формі відповідні матеріали. 8. 18 листопада 2015 року за поданням Південного міжрегіонального сектору Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України від 30 жовтня 2015 року на зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, наказом позивача №374 зупинена дія спеціального дозволу на користування надрами від 19 липня 2007 року №2985, про що листом від 26 листопада 2015 року №15660/13/14-15 Держгеонадра України повідомило відповідача про зупинення дії спеціального дозволу та запропонувало протягом 30 днів усунути порушення умови користування надрами, але конверт повернувся на адресу позивача із зазначенням «за закінченням встановленого строку зберігання». 9. 29 січня 2016 року позивачем направлено лист відповідачу з наданням 15 днів на викладення згоди чи незгоду на припинення права користування надрами рудопрояву Східно-Липовеньківського, згідно із спеціальним дозволом на користування надрами від 19 липня 2007 року №2985, але конверт повернувся на адресу позивача без вручення, після чого 17 березня 2016 року позивач направляв листа відповідачу про викладення власної позиції (згоду/незгоду) на припинення права користування надрами, що отримано відповідачем 05 квітня 2016 року.

10. Державна служба геології та надр України звернулася до суду з цим позовом про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Регіонально інвестиційні технології». ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що ненадходження до Державної служби геології та надр України від Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонально інвестиційні технології» заперечень щодо припинення права користування надрами свідчить про їх відсутність. У такому випадку право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування. При цьому Державною службою геології та надр України вжито необхідні заходи щодо належного повідомлення відповідача про необхідність надати власну позицію (згоду/незгоду) на припинення права користування надрами у 15-денний строк. З моменту отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіонально інвестиційні технології» відповідного повідомлення 05 квітня 2016 року, до звернення позивача до суду з цим позовом 14 червня 2016 року, сплинув достатній проміжок часу, протягом якого відповідач мав би висловити відповідну позицію (згоду/незгоду) на припинення права користування надрами. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Заявник у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано позицію Верховного Суду, висловлену у справах №812/1074/17, №812/1735/17 і №812/828/15, відповідно до якої ненадходження будь-якої інформації від надрокористувача з приводу питання про анулювання спеціального дозволу не може розцінюватися, як відсутність заперечень.

13. Державна служба геології та надр України вважає, що наявні підстави для скасування судових рішень у порядку частини 2 статті 353 КАС України. Позивач вважає, що суди неповно дослідили обставини цієї справи, зокрема, не дослідили того, що відповідач заперечував проти анулювання дозволу у відзиві на позов. V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, виходить з такого.

15. Частина 1 статті 19 Кодексу України про надра встановлює, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

16. Статтею 24 Кодексу України про надра визначено права та обов`язки користувачів надр. Згідно з частиною другою статті 24 Кодексу України про надра користувачі надр зобов`язані: використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

17. Пунктом 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615 встановлено, що дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів державної фіскальної служби у визначених випадках.

18. Відповідно до пункту вказаного 23 Порядку право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

19. Відповідно до частин першої та другої статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр. Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктах 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому, питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

20. Відносно отримання від відповідача незгоди щодо припинення права користування надрами шляхом анулювання дозволу, то Верховний Суд вже неодноразово висловлював з цього приводу свою правову позицію, яка, зокрема, у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №812/1735/17 викладена наступним чином: «Верховним Судом України у постановах від 25.06.2011 у справі №21-36а11, від 19.09.2011 у справі №21-164а11 та від 10.12.2013 у справі №21-450а13 та постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №802/4846/13-а та від 26.06.2018 у справі №802/923/14-а було зроблено правовий висновок про те, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку. У разі відсутності спору відповідач має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 7 частини першої статті 26 Кодексу, самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів це право припиняється у судовому порядку. Зазначена норма спрямована на захист інтересів надрокористувачів шляхом надання їм права вимагати (шляхом надання/висловлення письмової незгоди) від уповноваженого органу судової, а не адміністративної процедури припинення права користування надрами. При цьому, законом презюмується, що саме судовий порядок є додатковою гарантією ефективного захисту прав надрокористувача, що і було забезпечено позивачем у цій справі шляхом звернення до суду. Отже, орган, який надав надра у користування, повноважний припинити право користування надрами у випадку, передбаченому пунктом 5 частини першої статті 26 Кодексу України «Про надра», лише за наявності згоди на це користувача надрами.»

21. У постанові від 03 травня 2018 року у справі №812/1074/17 вже висловлювалась правова позиція з приводу застосування положень частини першої статті 26 Кодексу України про надра. Зокрема, згідно з цією позицією ненадходження будь-якої інформації від надрокористувача з приводу питання про анулювання спеціального дозволу не може розцінюватися як відсутність заперечень.

22. Вказані позиції неодноразово були застосовані Верховним Судом при розгляді подібних спорів і колегія суддів не вбачає підстав для незастосування такої позиції при розгляді цієї справи.

23. З огляду на вищезазначене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до передчасного висновку про відсутність підстав для вирішення питання про анулювання спеціального дозволу на користування надрами, наданого відповідачу, у судовому порядку.

24. Верховний Суд при першому розгляді цієї справи у постанові від 19 березня 2019 року вже наголошував на передчасності висновків судів і на тому, що ненадходження до Державної служби геології та надр України від Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонально інвестиційні технології» заперечень щодо припинення права користування надрами не є доказом відсутності таких заперечень та, відповідно, спору з цього питання.

25. Також Верховний Суд у вказаній постанові наголосив, що, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо анулювання спеціального дозволу на користування надрами, суди фактично не перевірили наявність/відсутність підстав для прийняття рішення про анулювання дозволу, не встановили факт порушення/відсутність порушення надрокористувачем вимог законодавства у сфері надрокористування, які можуть бути підставою для прийняття рішення про анулювання дозволу, тобто не розглянули справу по суті.

26. При новому розгляді справи суди не надали жодної оцінки тому, що у відзиві на позов відповідач заперечував щодо анулювання дозволу, зазначав про часткові усунення порушень і стверджував щодо безпідставності інших порушень. Також суди взагалі не досліджували позов по суті заявлених вимог, не досліджували наявності або відсутності факту порушення надрокористувачем вимог законодавства у сфері надрокористування.

27. Вказане свідчить про порушення судами попередніх інстанцій положень частини 5 статті 353 КАС України, якою передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Також суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, зокрема, від 03 травня 2018 року у справі №812/1074/17, на яку посилається позивач у касаційній скарзі.

28. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктах 1, 2, 3 частини 2 статті 328 цього Кодексу.

29. Переглянувши судові рішення в цій справі в межах своїх повноважень та підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що суди не врахували практики Верховного Суду, висловленої при розгляді подібних правовідносин, а також внаслідок неповноти дослідження усіх доказів, які є у справі, не з`ясованими залишилися обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення цього спору, що є підставою для направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

30. Верховний Суд зауважує, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами КАС України. У зв`язку з цим суди зобов`язані розглянути позовні вимоги по суті спору під час нового розгляду справи. На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 242, 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задовольнити. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі №П811/708/16 скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб