Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/25946/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ____________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/25946/21 Головуючий в 1 інстанції: Хурса О. О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 17.12.2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у листі від 12.08.2021 року №13835-16236/К-02/8-1500/21 у перерахунку пенсії з 07.07.2021 року, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виходячи із розміру основної пенсії 8 мінімальних пенсій за віком; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 07.07.2021 року, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виходячи із розміру основної пенсії 8 мінімальних пенсій за віком згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(11)2021. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з огляду на прийняття 07 квітня 2021 року Конституційним Судом України рішення № 1-р(11)2021 та згідно з положеннями ч. 3 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», він має право на отримання пенсії у розмірі 8 мінімальних заробітних плат, але пенсійний орган протиправно обмежив це право. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року, ухваленим в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував позицію Конституційного Суду України, відповідно до якої Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, зокрема і щодо осіб, які постраждали внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в частині щодо їх належного соціального захисту та неприпустимості звуження їх прав. Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 29.06.2021 року №1584-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», оскільки мав би застосувати правову позицію ВП ВС, викладену у постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а, відповідно до якої у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи у національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосовувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач послався на правомірність оскаржуваного рішення та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційний суд, заслухавши суддю - доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, 2 групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської АЕС та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ (а.с.11, 12, 13). 16.07.2021 року апелянт звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком згідно положень ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ (а.с.14). За результатами розгляду заяви пенсійний орган, листом від 12.08.2021 року, повідомив апелянта про відсутність підстав для перерахунку його пенсії, оскільки пенсія була автоматично перерахована з урахуванням рішення Конституційного Суду України, а новий розмір пенсії склав 8272,28 грн (80% від середньої заробітної плати по Україні за 2020 рік) (а.с.15-16). Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин 01.07.2021 року). Відповідно до ст. 1 Закону № 796-XII, метою та основним завданням цього Закону, є захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. За приписами статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії, б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до частини 3 статті 54 Закону №796-XII (в редакції чинній з 01.07.2021 року), в усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень. До 01.07.2021 року частина 3 статті 54 Закону №796-XII зазнавала неодноразових змін (зокрема була визначена як частина 4), які в подальшому були визнані неконституційними, зокрема, передбачала, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Зміни до частини 3 статті 54 Закону №796-XII, внесені Законом України №107-VI від 28.12.2007 року, діяли з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, оскільки були визнані неконституційними Рішенням КСУ №10-рп/2008 від 22.05.2008 року. Редакція частини 3 статті 54 Закону №796-XII, відповідно до Закону України №76- VIІІ від 28.12.2014 року, яка передбачала, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань, діяла з 01.01.2015 року по 07.07.2021 року, оскільки була визнана неконституційною Рішенням КСУ від 07.04.2021 року №1-р(ІІ)/2021. При цьому, пунктом 3 резолютивної частини Рішення КСУ від 07.04.2021 року №1-р(ІІ)/2021, Верховна Рада України була зобов`язана протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76- VIІІ щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням. Пунктом 4 резолютивної частини Рішення КСУ від 07.04.2021 року №1-р(ІІ)/2021 також було встановлено, що у разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення застосуванню підлягатиме ч.4 статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06 червня 1996 року №230/96-ВР: «В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком». Апеляційний суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 та ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року №2136-VIIІ, Конституційний Суд України встановив строк втрати чинності законом, що визнаний неконституційним, а саме через три місяці з дня ухвалення рішення, тобто із 07 липня 2021 року. При цьому, умова виникнення у апелянта права на розмір пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, пов`язана саме з не приведенням Верховною Радою України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення нормативного регулювання спірного питання у відповідність із Конституцією України. 29 червня 2021 року Верховною Радою України, на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021, прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» № 1584-IX, який набрав чинності 01 липня 2021 року, та відповідно до якого, зокрема частина 3 статті 54 Закону №796-XII, в усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими, окрім іншого, для II групи інвалідності - 4800 гривень. Також, відповідно до частини 4 статті 54 Закону №796-XII (в редакції Закону України № 1584-IX від 29.06.2021 р.), розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до матеріалів справи (а.с. 15-16), розмір пенсії апелянта з 01.07.2021 року становить 8272,82 грн. (розмір пенсії по інвалідності 4800 грн., додаткова пенсія інвалідам ІІ групи з числа ліквідаторів 1 категорії 379,60 грн., державна адресна допомога інваліду ІІ групи 3092,68 грн.) Оскільки Верховною Радою України в повному обсязі та у встановлений строк виконане рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021, як правильно встановив суд першої інстанції, не настали обставини для застосування абзацу другого пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021 в частині визначення розміру пенсії, зокрема для інвалідів ІІ групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. При цьому апеляційний суд зазначає, що Закон України № 1584-IX від 29.06.2021 р. у встановленому законом порядку не визнавався неконституційним. За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстави для застосування норми ч. 4 статті 54 Закону № 796-XII, яка б передбачала виплату апелянту пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Також, апеляційний суд вважає помилковим посилання апелянта, в обґрунтування своїх вимог, саме на Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, оскільки воно не набуває ретроспективної дії у часі (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 373/1978/18). Відхиляє апеляційний суд і посилання апелянта на постанову ВП ВС від 19.02.2020 року у справі №520/150025/16-а, оскільки правовий висновок в цій справі сформульований за інших спірних правовідносин (щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2). Не може бути прийняте посилання апелянта на « судове рішення ВП ВС від 20.02.2020 року у справі №808/1628/18», оскільки 20.02.2020 року справі №808/1628/18 була постановлена ухвала КАС ВС (ЄДРСР №87758201) про передачу справи №808/1628/18 на розгляд ВП ВС, в той час як за приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Стосовно інших посилань апеляційної скарги апеляційний суд зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Крім того, апеляційним судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-77, 242, 257, 293, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року у справі №420/25946/21 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 19.05.2022 року. Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.