LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824359/10988/21

від 16.05.2022 ·

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2022 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 359/10988/21 номер провадження №22-ц/824/1710/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2021 року /суддя Семенюта О.Ю./ у справі за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2021 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаною заявою та просила суд видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_1 строком на шість місяців та вжити такі заходи тимчасового обмеження його прав: заборонити ОСОБА_1 наближатися на відстань 300 (триста) метрів до місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , та місця навчання ОСОБА_4 Бориспільський навчально-виховний комплекс «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів - Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» імені Костянтина Могилка за адресою: 08302, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Володимира Момота, 16А; заборонити ОСОБА_1 вести телефонні переговори з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2021 року заяву задоволено частково. Видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_1 строком на шість місяців та вжито до нього заходи тимчасового обмеження його прав у виді заборони ОСОБА_1 наближатися на відстань 300 (триста) метрів до місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , та місця його навчання - Бориспільський навчально-виховний комплекс «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів - Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» імені Костянтина Могилка за адресою: 08302, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Володимира Момота, 16А; заборони ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_4 , якщо він за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати його та в будь-який спосіб спілкуватися з ним. У задоволенні заяви в частині інших вимог відмовлено. /а.с. 101-106/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, відмовивши у задоволенні заяви. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи. Вказував, що рішення суду обґрунтовано виключно двома подіями які відбулись у січні 2020 року, за півтора року до звернення з заявою та вересні 2021 року, інші факти та доводи наведені заявником не знайшли свого підтвердження. Щодо події вересня 2021 року, вказував, що ОСОБА_1 як батько не позбавлений батьківських прав не обмежений в спілкуванні з сином ОСОБА_5 . 07 вересня 2021 року ОСОБА_1 прийшов до шкоди, де навчається син, спілкувався з директором школи, чекав на сина після уроків, який так і не вийшов, оскільки зі школи його забрали сторонні особи, жодних дій, що можуть мати ознаки домашнього насильства не вчиняв. Наголошував, що між сторонами існує тривалий конфлікт що до визначення місця проживання дітей. Крім того, суд першої інстанції спирається на протокол допиту малолітнього свідка який був під певним емоційним враженням оскільки батьки сваряться між собою і не можуть дійти згоди що до місця проживання дітей. ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій що можуть мати ознаки домашнього насильства: економічне, психологічне, сексуальне насильство. Також суд не дав оцінку тому факту що в провадженні Фастівського міськрайонного суду Київської області перебуває справа № 381/2728/21 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зустрічною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні житлом і вселення. Дане підтверджує той факт що обмежувальний припис до себе та спільної малолітньої дитини протирічить бажанню заявника вселитись в будинок з дитиною де проживає заінтересована особа разом зі своїми батьками та спільною малолітньою донькою і що не існує фактів завдання з боку заінтересованої особи домашнього насильства і ні самій заявниці а ні їх малолітньому сину. З огляду на вищезазначене доводи суду що до застосування обмежувального припису не підтверджені належними і неспростовними доказами на підтвердження наявності обґрунтованих ризиків вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо малолітньої дитини і потребу в її захисті в порядку, передбаченому законом. Сторони в судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, в телефонному режимі повідомили, що справу можна розглядати без їх участі, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції переглядається в частині його оскарження. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_8 . Батьками дітей є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Ці обставини підтверджуються копіями свідоцтв про народження (а.с.16,17). Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 12.10.2020 №632 визначено місце проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_8 разом з матір`ю, ОСОБА_3 , за місцем її проживання (а.с.18). Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: терміновий заборонний припис стосовно кривдника; обмежувальний припис стосовно кривдника; взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; направлення кривдника на проходження програми для кривдників. Згідно з п. 2, п. 3, п. 4, п. 6, п. 14, п. 17 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дитина, яка постраждала від домашнього насильства, - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства. Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Під домашнім насильством розуміються діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози таких діянь. Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характер. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - це інша форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 26 Закону обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. Ним визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатись на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-якій спосіб спілкуватись з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі ризиків. Їх оцінка полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Встановлено, що ОСОБА_1 , 07 вересня 2021 року намагався зайти у приміщення школи НВК імені К.Могилки, але на охороні був зупинений і повернутий на вулицю. Про те, що це саме ОСОБА_1 , стало відомо зі слів ОСОБА_5 , учня 6-В класу, якому він є батьком. Хлопець був дуже наляканий присутністю батька в школі, тому втік у спортзал. До адміністрації школи з наміром забрати сина зі школи ОСОБА_1 не звертався. Відразу, як тільки стало відомо що на території закладу освіти перебуває батько ОСОБА_5 , адміністрація школи спробувала зв`язатися з його мамою, ОСОБА_3 , яка на той час була за кордоном. Спілкування велося через мережу Viber. Забрати ОСОБА_5 додому прийшла няня, але вона побоялася виводити хлопця, оскільки під школою на подвір`ї чергував ОСОБА_1 з невідомою особою. Мама ОСОБА_5 зв`язалася зі своєю сестрою, яка мешкає в Києві, і та виїхала по хлопця. Весь цей час ОСОБА_5 з нянею знаходилися у кабінеті заступників директора. Оскільки уроки закінчилися і діти розійшлися по домівках, а ОСОБА_5 не виходив зі школи, ОСОБА_1 викликав поліцію і заявив, що у нього зникла дитина, Наряд поліції, що прибув на виклик, спілкувався з ОСОБА_5 у кабінеті заступників директора, ОСОБА_5 повідомив їм, що спілкуватися з татом він хотів би, але виключно у присутності мами. Також він категорично відмовляється йти додому з татом. Коли до школи приїхала мамина сестра, вона знову викликала поліцію, оскільки була проблема безперешкодно залишити заклад освіти. В той час, як викликаний наряд спілкувався з ОСОБА_1 . ОСОБА_5 зі своєю тіткою, її чоловіком та нянею вийшли через запасний вихід, сіли в таксі й поїхали». Судом першої інстанції вірно вказано на те, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи, а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. При вирішенні питання щодо застосуванні заходів тимчасового обмеження прав кривдника суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи. Визначення формою домашнього насильства над дитиною у розумінні Закону і випадку, коли дитина стала свідком (очевидцем) насильства, та встановлення судом обмежувального припису із застосуванням заходів тимчасового обмеження прав кривдника, визначених частиною другою статті 26 Закону № 2229-VIII, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 753/19409/19. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що намагання поспілкуватися з дитиною під час її навчання у школі, на перервах між уроками, без відома матері, у присутності невідомого чоловіка, завдає дитині психологічного насильства, ОСОБА_4 боїться батька і має бажання спілкуватись з ним виключно у присутності матері. З огляду на це суд першої інстанції вірно вважав, що з метою припинення негативної поведінки ОСОБА_1 та запобігання вчинення ним психологічного насильства щодо малолітнього сина ОСОБА_5 належить видати обмежувальний припис строком на шість місяців та вжити такі заходи тимчасового обмеження його прав: заборонити ОСОБА_1 наближатися на відстань 300 (триста) метрів до місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , та місця навчання Бориспільський навчально-виховний комплекс «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів - Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» імені Костянтина Могилка за адресою: 08302, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Володимира Момота, 16А; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_5 , якщо він за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати його та в будь-який спосіб спілкуватися з ним. Доводи апеляційної скарги, щодо того, що рішення суду обґрунтовано, зокрема, подіями які відбулись у січні 2020 року, апеляційним судом відхиляються з огляду на те, що не знайшли свого підтвердження, оскільки позовні вимоги задоволені частково щодо сина - ОСОБА_4 . Доводи апеляційної скарги щодо того, що між сторонами існує тривалий конфлікт що до визначення місця проживання дітей, син перебуває під певним емоційним враженням, оскільки батьки сваряться між собою а ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій що можуть мати ознаки домашнього насильства, апеляційним судом також відхиляються, оскільки обмежувальний припис є превентивним заходом. В доводах апеляційної скарги апелянт щодо події вересня 2021 року, вказував, що він як батько не позбавлений батьківських прав не обмежений в спілкуванні з сином ОСОБА_5 , при цьому вказану подію описував зі своєї суб`єктивної сторони, не враховуючи при цьому ставлення дитини. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2021 року - залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»