Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 522/2175/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД __________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 522/2175/22 Головуючий в 1 інстанції: Свячена Ю.Б. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І. суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛОГВІ" на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 07.02.2022 по справі № 522/2175/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛОГВІ" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанов про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И В: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЛОГВІ" ( далі ТОВ "БЕЛОГВІ") звернулось до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати постанови про адміністративне правопорушення у кількості 100 одиниць, накладених в проміжок часу з 14.12.2021 по 12.01.2022 на загальну суму 4 828 000,00 грн. Приморський районний суд м.Одеси ухвалою від 07.02.2022 відкрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення ВМ № 00007103 від 11.01.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а щодо іншої частини позовних вимог (інших 99 постанов про притягнення до адміністративної відповідальності) дійшов висновку про недоцільність їх розгляду разом, з підстав того, що вказані вимоги мають різний предмет спору. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ТОВ "БЕЛОГВІ" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження за позовом. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - роз`яснення суду першої інстанції щодо оскарження спірної ухвали, а саме те, що ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання суддею виключно у випадку відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності, не відповідає обставинам справи, з огляду на те, що ухвалою було відмовлено у відкритті провадження за більшою частиною вимог; - суд першої інстанції відмовивши у відкритті провадження за 99 постановами фактично вчинив перешкоди позивачу у "доступі до суду", яке гарантоване статтею 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. - роз`яснення суду першої інстанції, в частині способу подачі скарги через суд 1-ї інстанції, вже як п`ять місяців є неактуальними, такими, що вводять скаржника в оману та можуть призвести до повернення апеляційної скарги у випадку дотримання цих роз`яснень (п.3 ч.4 ст. 298 КАС України), що апелянт також розцінює, як встановлення перешкод у доступі до суду. - у суду першої інстанції не було підстав для відмови у відкритті частини позовних вимог відповідно статті 140 КАС України та самостійно обравши одну постанову із ста суддя порушила принцип диспозитивності відповідно статті 9 КАС України. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Суд встановив, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогою визнати протиправними та скасувати постанови про адміністративне правопорушення у кількості 100 одиниць, накладених в проміжок часу з 14.12.2021 по 12.01.2022 на загальну суму 4 828 000,00 грн. Суд першої інстанції, відкриваючи провадження щодо однієї постанови, виходив з того, що розгляд частини позовних вимог щодо інших 99 постанов є недоцільним, оскільки вказані вимоги мають різний предмет спору. Апелянт звертаючись із апеляційною скаргою наголошував, що суд першої інстанції не ухваливши жодного процесуального рішення з приводу інших позовних вимог фактично позбавив його права на доступ до суду. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. Відповідно до частин 2, 3 статті 293 КАС учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. Відтак, оскарження ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі формально не передбачено діючим процесуальним законодавством. Водночас статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої цієї статті однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Кодексом адміністративного судочинства України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Цей принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11 - рп/2012). Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11 - рп/2012). Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007). Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.12.2016 у справі «ТОВ «Фріда» проти України», зазначив, що право заявника на перегляд справи не може бути обмежене надмірним формалізмом суду в оцінці матеріалів звернення, оскільки такий підхід порушує пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.02.2021 по справі № 9901/471/19 (номер судового рішення в ЄДРСРУ 95439676) зазначено, що судам слід уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Апелянт наполягав, що оспореною ухвалою порушується його право на доступ до суду. Дослідивши доводи апелянта на предмет порушення його права на доступ до суду, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як убачається із змісту позовної заяви (а.с.1-21) ТОВ «БЕЛОГВІ» оскаржує одночасно 100 постанов Державної служби України з безпеки на транспорті та сплатив судовий збір у сумі 75 420,00 грн. (а.с.22). Як було зазначено вище, вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, суд першої інстанції в ухвалі (мотивувальна частина ) зазначив, що розгляд разом зазначених вимог є недоцільним з підстав того, що вказані вимоги мають різний предмет, у зв`язку з чим, суд першої інстанції вважав за необхідне відкрити провадження в частини вимог про визнання протиправним та скасування постанови про адміністративне правопорушення ВМ №00007103 від 11.101.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Будь-якого правового висновку щодо іншої частини позовних вимог суд першої інстанції не надав. Не містить жодного процесуального рішення щодо інших позовних вимог ТОВ «БЕЛОГВІ» й резолютивна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Також не вирішено судом питання щодо судових витрат. Відповідно до приписів статей 169-172 КАС України, суд при отриманні адміністративного позову приймає одне із процесуальних рішень, а саме: про залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви; про відмову у відкритті провадження; відкриття провадження в адміністративній справі; об`єднання і роз`єднання позовів. Таким чином, процесуальна діяльність суду при отриманні адміністративного позову мала оформлятися ухвалами за правилами статей 169-172 КАС України. В порушення наведених вище норм чинного законодавства суд першої інстанції відносно позовних вимог щодо правомірності 99 постанов Державної служби України з безпеки на транспорті та щодо сплаченого судового збору не прийняв жодного процесуального рішення. У постанові Верховного Суду України від 15.04.2008 по справі №21-319во07, номер судового рішення в ЄДРСРУ 3399585, зазначено, що інколи суди помилково оформляють свої процесуальні дії та рішення не ухвалами, а іншими за назвою, формою або викладом документами (листами, записками, вироками, постановами, повідомленнями), що має місце і у цьому випадку, не змінює сутності таких документів. Вони можуть бути оскаржені в порядку, встановленому чинним на час вчинення дії процесуальним законом. Оскільки конституційне право на оскарження судових рішень за своїм обсягом є ширшим, ніж воно реалізоване в процесуальному законі, правило про апеляційне оскарження поширюється і на випадки, коли суд (суддя) протягом визначеного законом процесуального строку не вчиняє процесуальну дію та не ухвалює за нею рішення, створюючи тим самим перешкоди для подальшого руху справи (допускає процесуальну бездіяльність). Найбільш заінтересованою особою у результатах цього провадження є заявник. Саме тому позбавлення його права на розгляд по суті позовних вимог спричинило б порушення законних прав та інтересів, а необґрунтована відмова у суду першої інстанції у прийнятті процесуального рішення відносно заявлених позовних вимог перешкоджає подальшому провадженню у справі. Неприйняття жодного процесуального рішення щодо заявлених позовних вимог суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. / див. Близьких за змістом висновків дійшов Верховний суд у постанові від 11.08.2021, по справі № 200/10018/19-а За таких обставин, неприйняття судом першої інстанції процесуального рішення відносно позовних вимог щодо правомірності 99 постанов Державної служби України з безпеки на транспорті фактично створює перешкоди позивачу у доступі до суду ( право гарантоване статтею 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод), така дія суду може бути оскаржена в апеляційному порядку, а відновлення такого права апелянта, з урахуванням вимог апеляційної скарги, можливе виключно шляхом скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі за усіма позовними вимогами ТОВ «БЕЛОГВІ». Питання щодо розподілу судових витрат слід вирішити під час постановлення рішення по суті позовних вимог або в інших випадках, передбачених законом. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛОГВІ" - задовольнити. Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 07.02.2022 по справі № 522/2175/22 - скасувати. Направити справу № 522/2175/22 для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.